Рішення № 137409575, 08.06.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/148/26

Номер провадження2/173/846/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

повне

08 червня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,

за участі:

секретаря Салтикової С.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Верхньодніпровської міської ради, Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту самостійного виховання та перебування на утриманні неповнолітніх дітей,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що перебував у шлюбі з відповідачем з 2014 року. У 2023 році шлюб було розірвано. Від шлюбу мать двох неповнолітніх дітей, які проживають разом з ним, та на утримання яких з відповідача на його користь присуджені аліменти. У вихованні та утриманні дітей відповідач участі не приймає. Також за рішенням суду місце проживання дітей визначено разом батьком. Він забезпечує належні умови проживання, розвитку для свого сина та доньки, має стабільну заробітну плату.

Однак позивач є діючим військовослужбовцем і факт самостійного виховання та утримання ним малолітніх дітей необхідний йому для забезпечення захисту прав та інтересів його малолітніх дітей, а також з метою звільнення з військової служби для подальшого виконання них батьківських обов`язків

Провадження у справі відкрито 09.02.2026.

Ухвалою суду від 09.03.2026, як третю особу залучено до участі у справі військову частина НОМЕР_1 , закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та просила їх задовольнити.

Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги визнала та пояснила, що шлюб між нею та позивачем було розірвано у 2023 році. Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей. Зі слів відповідачки, фактичні шлюбні відносини між сторонами були припинені ще до розірвання шлюбу. Після припинення спільного проживання вона певний час проживала у місті Дніпро, а згодом повернулася до місця свого проживання у зв`язку з необхідністю догляду за бабусею. Також відповідачка зазначила, що у 2022 році позивач добровільно вступив до лав Збройних Сил України, у 2023 році був звільнений зі служби, а з 2025 року проходить військову службу за мобілізацією. До призову на військову службу у 2025 році позивач самостійно здійснював виховання та догляд за дітьми. Наразі догляд за дітьми здійснює мати позивача, однак, з огляду на її вік, виконання таких обов`язків є для неї складним. Відповідачка пояснила, що на даний час перебуває в інших сімейних відносинах, найближчим часом має намір виїхати за межі України та не має реальної можливості забезпечувати належний догляд, виховання і повсякденне піклування про дітей. При цьому зазначила, що з неї у встановленому законом порядку стягуються аліменти на утримання дітей.

Представник третьої особиСлужби у справах дітей Верхньодніпровської міської ради в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи Військової частини НОМЕР_1 в судове засідання не з`явився, надав пояснення, у яких проти задоволення позовних вимог заперечував з тих підстав, що метою позивача є ухилення від проходження військової служби та він штучно створює умови та обставини, які можуть бути підставою для звільнення з військової служби. З відповідача на користь позивача стягуються аліменти, тому не можна говорити про повне самостійне утримання дітей позивачем. Також матеріали справи не доводять відсутність участі матері у житті і вихованні дітей.

Суд, вислухав пояснення представника позивача, відповідача, неповнолітніх дітей, дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що від подружнього життя позивач та відповідач мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 ; та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , в яких батьками дітей записані сторони.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22.02.2023 по справі №173/25/23 шлюб між сторонами розірвано.

Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області видано Судовий наказ від 22 березня 2023 року, яким стягнуто на користь ОСОБА_3 на утримання дітей 1/3 частину з усіх видів заробітку відповідача, у зв`язку з чим 10.02.2026 державним виконавцем відкрито виконавче провадження № НОМЕР_8.

Згідно рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13.06.2023 по справі №173/375/23 визначено місце проживання сина та доньки разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Відомостей № 997 від 30.12.2025 про зареєстрованих у житловому приміщенні, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані та проживають: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що також підтверджується довідкою № 101 Пушкарівського старостату від 28.02.2023, згідно якої також ОСОБА_2 проживає без реєстрації в іншій місцевості.

Згідно довідки про склад сім`ї № 998 від 30.12.2025, виданої Верхньодніпровською міською радою. ОСОБА_3 за вказаною адресою зареєстрований з 15.10.2020, Витяг з реєстру територіальної громади № 2025/019337252 від 28.12.2025.

Згідно Акту обстеження умов проживання від 20.02.2026 по АДРЕСА_1 , умови проживання належні, діти забезпечені всім необхідним, їх вихованням займається ОСОБА_3 , стосунки у сім`ї благополучні.

Відповідач, ОСОБА_2 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади № 2025/019458481 від 31.12.2025.

Згідно довідки № 08 від 12.01.2026, виданої Верхньодніпровським ліцеєм № 5, ОСОБА_3 є основною контактною особою, стосовно виховання та навчання його сина ОСОБА_5 , учня 3-А класу.

Згідно характеристики від 12.01.2026, наданої Верхньодніпровським ліцеєм №5 стосовно ОСОБА_5 зазначено, що батько, ОСОБА_3 , є основною контактною особою з приводу навчання та виховання сина, приділяє належну увагу вихованню, бере активну участь у житті класу, піклується про зовнішній вигляд дитини, водить у спортивну школу, відвідує батьківські збори, цікавиться життям дитини. Батько кожного дня консультується про навчання та поведінку сина.

Згідно довідки № 11 від 30.12.2056, виданої Верхньодніпровським ліцеєм № 1, ОСОБА_3 є основною контактною особою, стосовно виховання та навчання його доньки ОСОБА_4 , учениці 6 класу.

Згідно з характеристикою від 30 грудня 2025 року, наданою ліцеєм № 1 стосовно ОСОБА_7 , зазначено, що батьки дитини розлучені. При цьому батько дитини, ОСОБА_3 , приділяє належну увагу її вихованню, бере активну участь у житті класу, сприяє організації позакласних заходів, регулярно відвідує батьківські збори та цікавиться життям доньки. У характеристиці також зазначено, що батько є основною контактною особою для закладу освіти, підтримує постійний зв`язок із класним керівником як особисто, так і в телефонному режимі, цікавиться успіхами ОСОБА_7 у навчанні та її поведінкою. Крім того, у характеристиці вказано, що батьки приділяють належну увагу вихованню дитини.

Відповідач ОСОБА_2 працює на посаді вчителя в Пушкарівському ліцеї, що підтверджується довідкою № 497 від 31.12.2025.

Згідно довідки з військової частини НОМЕР_1 № 2-1-д-839 від 14.01.2026, солдат ОСОБА_3 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 .

У матеріалах справи наявний військових квиток позивача серії НОМЕР_4 , який підтверджує, що він є діючим військовослужбовцем.

Опитаний у судовому засіданні у присутності психолога Верхньодніпровської міської ради Пільгуй Н.М. , неповнолітній ОСОБА_10 пояснив, що вони з сестрою проживають разом з бабусею і татом, поки батько не служив. Матір вони не відвідують і до них вона не ходить, бо у неї немає часу. По телефону вони спілкуються рідко. Батько пішов воювати на початку війни і вони з сестрою весь час проживають з бабусею.

Також у судовому засіданні у присутності психолога Пільгуй Н.М. , неповнолітня ОСОБА_11 пояснила, що вони з братом проживають разом з бабусею і татом по АДРЕСА_1 вже три роки. Батько зараз на війні, однак повністю їх забезпечує. З матір`ю вони не спілкуються, бо у неї немає на них часу і вони часто сварилися з татом.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦПК України у рішенні суду про встановлення факту повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Як встановлено статтею 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я утворюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною четвертою статті 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім`ї.

Статтею 180, частинами першою, другою статті 181 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно з статтею 8 зазначеного Закону кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Водночас відповідно до статті 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості покладаються на Збройні Сили України. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України (ст. 65 Конституції України).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні із 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який також передбачає здійснення заходів із призову громадян на військову службу.

За приписами пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років і особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду.

Таким чином, законодавець визначив у цій нормі гарантований захист дитини віком до 18 років, яку самостійно виховує військовозобов`язаний.

Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», визначений Додатком 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.

Так, на підтвердження самостійного виховання дитини віком до 18 років заявник подає, документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину, зокрема, рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини.

Таким чином, законодавець передбачив установлення факту самостійного виховання та утримання дитини як підставу для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби та чітко визначив порядок його встановлення виключно в судовому порядку, що унеможливлює встановлення такого юридичного факту в позасудовому порядку будь-яким іншим органом влади.

У такий спосіб законодавцем установлено судовий контроль задля дотримання балансу між інтересами дитини, яка може залишитися без батьківського піклування, особи (батька чи матері щодо здійснення піклування) та народу України в особі держави в розумінні статті 65 Конституції України.

Отже, за відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання й визначення законодавством встановлення такого факту в судовому порядку, суд, оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, досліджує обставини (події) у конкретних життєвих ситуаціях.

Отже, рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного, відповідно до положень ст. 315 ЦПК України, є документом, що підтверджує право на відстрочку, та прямо наведено у Порядку як документ, що підтверджує право на відстрочку і подається разом з заявою про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

До таких висновків у схожій справі дійшла колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.04.2025 по справі №127/3622/24.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд виходить із того, що сам по собі факт проживання дітей окремо від матері та разом із батьком чи іншими членами його сім`ї не є безумовним доказом того, що діти перебувають виключно на утриманні батька або що саме він самостійно здійснює їх виховання.

Із досліджених судом доказів убачається, що відповідач не усунулася повністю від виконання батьківських обов`язків щодо дітей. Зокрема, за рішенням суду з неї стягуються аліменти на утримання дітей, які фактично сплачуються, що свідчить про її участь у матеріальному забезпеченні дітей. Відтак наявність аліментних зобов`язань та їх виконання спростовують твердження про перебування дітей виключно на утриманні позивача.

Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що саме позивач одноосібно та без участі іншого з батьків забезпечує всі потреби дітей, пов`язані з їх утриманням, навчанням, лікуванням, розвитком та вихованням. Навпаки, встановлені судом обставини свідчать про те, що у повсякденному догляді за дітьми значну участь бере бабуся дітей, яка фактично здійснює догляд за ними під час проходження позивачем військової служби.

Суд також враховує, що позивач вже тривалий час проходить військову службу за мобілізацією. За таких обставин наявні у справі докази не дають можливості дійти беззаперечного висновку про те, що саме позивач на даний час особисто та самостійно здійснює виховання дітей, забезпечуючи їх повсякденний догляд та безпосередню участь у вирішенні всіх питань їх життєдіяльності.

Посилання позивача на необхідність встановлення відповідного факту для вирішення питання щодо звільнення з військової служби за сімейними обставинами саме по собі не може бути достатньою підставою для задоволення позову. Встановлення юридичного факту можливе лише за умови його належного підтвердження допустимими та достатніми доказами. Мета звернення до суду не звільняє позивача від обов`язку довести наявність обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Суд бере до уваги, що відповідач у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позову та підтвердила, що діти фактично проживають із батьком. Водночас визнання позову відповідачем не є самостійною та безумовною підставою для його задоволення. Згідно усталеної практики Верховного Суду суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19, провадження № 61-2251св22).

Водночас доводи позивача про те, що рівність прав та обов`язків батьків не виключає можливості встановлення факту самостійного виховання дитини, загалом відповідають положенням сімейного законодавства. В той же час самі по собі такі доводи не є достатніми для висновку про наявність виключного виконання позивачем усіх батьківських обов`язків щодо дитини. Рівність прав та обов`язків батьків передбачає презумпцію їх спільної участі у вихованні та утриманні дитини, яка може бути спростована лише за умови подання належних, допустимих та достатніх доказів, що у сукупності підтверджують фактичне усунення одного з батьків від виконання таких обов`язків.

Твердження представника позивача про відсутність необхідності «виняткових обставин» для встановлення факту самостійного виховання суд оцінює критично, оскільки хоча законодавство прямо не встановлює вичерпного переліку таких обставин, однак сам характер правової конструкції «самостійного виховання» передбачає фактичне усунення іншого з батьків від участі у вихованні, що має бути підтверджено переконливими доказами.

Суд погоджується з доводами представника позивача, що сплата аліментів не є доказом участі у вихованні, однак позивач не довів, що інший із батьків фактично усунувся від виконання батьківських обов`язків у повному обсязі. Натомість наявність аліментних зобов`язань свідчить про збереження участі відповідача у матеріальному забезпеченні дітей, що не узгоджується з твердженням про повну самостійність позивача у їх утриманні.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що надані позивачем докази у своїй сукупності не підтверджують належним чином факту самостійного виховання ним дітей та їх перебування виключно на його утриманні. Встановлені обставини свідчать про участь матері у матеріальному забезпеченні дітей шляхом сплати аліментів, а також про фактичну участь бабусі у щоденному догляді за дітьми під час проходження позивачем військової служби.

Оскільки факт самостійного виховання та утримання неповнолітніх дітей позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1331,20 грн., суд вважає за можливе покласти на позивача, так як судом у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ), треті особи: Служба у справах дітей Верхньодніпровської міської ради (Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Верхньодніпровськ, вул. Сергія Яцковського, 25, ЄДРПОУ 45066281), Військова частина НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), про встановлення факту самостійного виховання та перебування на утриманні неповнолітніх дітей - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Повний текст рішення складений 15 червня 2026 року.

Суддя: Є.В. Челюбєєв