Рішення № 137408891, 16.06.2026, Любашівський районний суд Одеської області

Справа № 507/74/26

Провадження № 2/507/196/2026

Номер рядка звіту 71

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2026 р. селище Любашівка

Любашівський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді - Дюдюна О.В.,

при секретарі судового засідання Демовської Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Любашівка Подільського району Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи Служби в справах дітей Любашівської селищної ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В провадженні Любашівського районного суду Одеської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитин .

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що є матір`ю неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьком дитини відповідно до свідоцтва про народження є відповідач - ОСОБА_2 .

Позивач вказує, що відповідач протягом тривалого часу самоусунувся від виконання батьківських обов`язків: не бере участі у вихованні доньки, не цікавиться її життям, станом здоров`я, навчанням та психологічним станом, не підтримує спілкування з дитиною, не вітає зі святами, не надає подарунків та не здійснює матеріального утримання. За останні роки відповідач жодного разу не відвідував дитину.

Неповнолітня дитина проживає разом із матір`ю та перебуває виключно на її утриманні, що підтверджується відповідними документами та характеристикою навчального закладу.

У зв`язку з наведеними обставинами позивач просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , а також стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини та судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 - в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд позбавити батьківськи прав ОСОБА_2 та пояснила, що відповідач ОСОБА_2 , з 2022 року на території України не проживає, оскільки як їй відомо проживає в росії. Життям доньки не цікавиться, з дитиною не спілкується, будь якої матеріальної допомоги не надає, її не відвідує. На даний час вона як матір не може зареєструвати місце проживання дитини без згоди її батька, так як зв`язку з останнім у неї не має. Дитина повністю знаходиться на її забезпеченні, їй створено всі належні умови проживання та виховання. Додала, що у розмові з донькою, остання не бажає знати та спілкуватися з біологічним батьком.

Представник позивача - адвокат Жмурко С.Л. - в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав викладених у заяві, просила суд їх задовольнити.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області Карналь А.Г., в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника служби, позовні вимоги позивача підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. В матеріалах справи наявна його заява, згідно якої він не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , оскільки він не виконує батьківські обов`язки належним чином, не дбає про її життя та здоров`я, не приймає участі у її вихованні. Просив розгляд справи проводити без його участі, оскільки проживає в іншій країні.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 15.01.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити в загальному порядку (а.с.20).

Ухвалою від 16.04.2026 року підготовче судове засідання закрито та призначено справу до розгляду. (а.с. 44).

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Згідно свідоцтва про шлюб позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , зареєстрували шлюб 03 вересня 2015 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Любашівського районного управління юстиції Одеської області, про що складено актовий запис № 74. (а.с. 12).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 264, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).

Згідно з характеристикою, виданою Любашівським ліцеєм № 2 Любашівської селищної ради Одеської області на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ученицю 3-Б класу, дитина характеризується як старанна, відповідальна та талановита учениця, яка успішно навчається, бере активну участь у шкільному житті та має позитивні особистісні якості. У характеристиці зазначено, що мати - ОСОБА_1 - приділяє значну увагу вихованню та навчанню доньки, підтримує постійний зв`язок зі школою та бере участь у її шкільному житті, тоді як батько - ОСОБА_2 - зацікавленості у навчальному процесі дитини не проявляє, батьківські збори не відвідує та зв`язок із навчальним закладом не підтримує. (а.с. 7).

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства встановлено, що неповнолітня ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю та перебуває на її утриманні. Умови проживання відповідають потребам дитини, мати забезпечує належні умови для її виховання, розвитку та повсякденного догляду. (а.с. 10-11).

05 травня 2021 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано у зв`язку з припиненням сімейних відносин, відсутністю спільного проживання та неможливістю збереження сім`ї. (а.с.15).

Згідно з довідкою практичного психолога вищої категорії Людмили Компан від 25.12.2025 року за результатами бесіди з матір`ю та неповнолітньою ОСОБА_3 встановлено, що мати має намір позбавити ОСОБА_2 батьківських прав. Під час співбесіди дитина повідомила, що не пам`ятає батька, оскільки останні п`ять років він не брав участі у її житті та вихованні. Також ОСОБА_4 підтримує рішення матері щодо позбавлення батька батьківських прав. (а.с. 13).

Згідно з довідкою Любашівського закладу дошкільної освіти № 1 «Сонечко» від 30.12.2025 року № 63, ОСОБА_3 відвідувала вказаний заклад у період з 10.06.2019 року по 01.06.2023 року. У довідці зазначено, що протягом усього часу відвідування дитини до закладу її приводили та забирали мати і бабуся, мати відвідувала батьківські збори та належним чином піклувалася про дитину. Водночас вихованням дитини займалася виключно мати, а батько - ОСОБА_2 - жодного разу не відвідував дошкільний заклад та участі у житті дитини не брав. (а.с. 14).

Згідно з рішенням виконавчого комітету Любашівської селищної ради від 27.02.2026 року № 74 затверджено висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно його доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 33-34).

Відповідно до довідки виданої головою квартирного комітету ОСОБА_5 , відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але не проживає більше п`яти років, так як проживає у росії. (а.с.41).

Згідно з висновком органу опіки та піклування Любашівської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав встановлено, що після розірвання шлюбу неповнолітня ОСОБА_3 залишилася проживати разом із матір`ю, яка самостійно займається її вихованням та забезпеченням усіх потреб. Висновком встановлено, що батько - ОСОБА_2 - участі у вихованні дитини не бере, її життям, здоров`ям та навчанням не цікавиться, матеріальної допомоги не надає та фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків. Також враховано характеристику навчального закладу, довідку практичного психолога, акт обстеження матеріально-побутових умов та пояснення самого ОСОБА_2 , який не заперечував проти позбавлення його батьківських прав та зазначив, що тривалий час не підтримує зв`язок із дитиною та проживає за межами України. За результатами розгляду орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 35-36).

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Згідно з частиною першою статті 18, частиною першою статті 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За змістом положень Конвенції ООН «Про права дитини», ч.2 ст.11, ст.14 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили . Під час вчинення дій, пов`язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені умови, як кожну окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, тобто свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з висновком органу опіки та піклування Любашівської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав встановлено, що неповнолітня ОСОБА_3 після розірвання шлюбу батьками, проживає разом із матір`ю, яка самостійно займається її вихованням та забезпеченням. Батько - ОСОБА_2 - участі у вихованні дитини не бере, її життям, здоров`ям та навчанням не цікавиться, матеріальної допомоги не надає та фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків. Також враховано характеристику навчального закладу, довідку практичного психолога, акт обстеження умов проживання та заяву самого відповідача, в якій він зазначив, що не виконує батьківських обов`язків належним чином, не дбає про життя та здоров`я дитини та не бере участі в її вихованні, а також повідомив, що тривалий час не підтримує зв`язок із дитиною та проживає за межами України.

Суд приймає зазначений висновок до уваги та вважає доведеним факт ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, який не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дитиною, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умови для отримання нею освіти. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав і наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до положень Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, а у випадках, передбачених законом, і після нього. Такий обов`язок є рівним для обох батьків та не залежить від факту спільного проживання, розірвання шлюбу або наявності між ними конфліктних відносин. Згідно зі статтями 180181 СК України, саме на батьків покладається обов`язок утримання дитини, а у разі невиконання цього обов`язку добровільно, аліменти підлягають стягненню у судовому порядку.

Стягнення аліментів здійснюється на підставі позовної заяви одного з батьків або законного представника дитини. Суд, розглядаючи такі справи, керується насамперед принципом забезпечення найкращих інтересів дитини, що прямо випливає із загальних засад сімейного законодавства України та міжнародних норм, зокрема Конвенції ООН про права дитини. Основною метою аліментів є забезпечення належного рівня життя, фізичного, духовного та соціального розвитку дитини.

Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у нього інших дітей або утриманців; наявність майна, доходів, а також інші істотні обставини. При цьому закон прямо встановлює мінімальний гарантований розмір аліментів - не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно зі статтею 183 СК України, аліменти можуть визначатися як у частці від доходу платника (наприклад, 1/4, 1/3 тощо), так і у твердій грошовій сумі. Вибір способу стягнення залежить від обставин справи, стабільності доходу платника та доведеності його фінансового стану. У випадку нерегулярних або прихованих доходів суди часто застосовують тверду грошову суму для забезпечення стабільного утримання дитини.

Важливо, що відповідно до практики Верховного Суду, розмір аліментів має бути не лише формально встановленим, а й таким, що є достатнім для гармонійного розвитку дитини, що включає забезпечення харчування, одягу, навчання, лікування та інших базових потреб. Саме тому суд може відступити від мінімального розміру і визначити більшу суму, якщо доходи платника це дозволяють.

Крім того, закон передбачає можливість стягнення аліментів за минулий час (до 10 років), якщо буде доведено, що один із батьків ухилявся від виконання свого обов`язку або не брав участі в утриманні дитини. Також допускається зміна розміру аліментів у разі зміни матеріального чи сімейного стану сторін, що закріплено у статті 192 СК України.

Таким чином, правова природа аліментів полягає не у покаранні платника, а у забезпеченні балансу між обов`язком батьків і правом дитини на належне утримання. Судове стягнення аліментів є законним механізмом примусового виконання цього обов`язку у випадку його добровільного невиконання, а розмір аліментів визначається індивідуально з урахуванням усіх обставин справи та принципу пріоритету інтересів дитини.

Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, керуючись нормами Сімейного кодексу України, зокрема статтями 180183, 191, 192 СК України, виходячи з принципу пріоритету найкращих інтересів дитини, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше ніж 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно.

Стягнення аліментів підлягає здійсненню щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Розмір аліментів визначено судом з урахуванням матеріального становища сторін, потреб дитини у належному утриманні, а також обов`язку обох батьків брати рівну участь у забезпеченні її розвитку, виховання та матеріального забезпечення відповідно до вимог чинного законодавства України.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду із зазначеним позовом було сплачено 1351,20 грн. судового збору, які вона просила стягнути з відповідача.

Позов задоволено судом в повному обсязі, у зв`язку з чим сума сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 164, 165, 180183, 191, 192 СК України, ст. ст. 76 - 81, 83, 141, 258-261, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи Служби всправах дітей Любашівської селищної ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.

Позбавити громадянина України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше ніж 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12.01.2026 року і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 судовий збір в розмірі 1351,20 грн.

Роз`яснити, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Рішення набирає чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О.В. Дюдюн