Постанова № 137408223, 15.06.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/5803/25

Провадження №3/442/3/2026

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 червня 2026 року суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Коваль Р.Г., розглянувши матеріали, які надійшли від Головного управління ДПС у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , директора ТОВ «Вест Бері», у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 21.07.2025 № 011150 (Серія ГУ ЛВ № 673), ОСОБА_1 , працюючи директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ БЕРІ», яке розташоване за адресою вул. Трускавецька, 71, м.Дрогобич, Львівська область, допустив порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку: п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.п.140.5.4, п.п.140.5.51 п.140.5 ст.140 ПК України, п.п.6, 7, 11 ПСБО-16 «Витрати», що призвело до заниження податку на прибуток за 2021-2024 року та І-й квартал 2025 року; п.188.1 ст.188, п.201.4, п.201.10 ст.201 ПК України, що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ за березень 2025 року.

У судових засіданнях під час розгляду даної адміністративної справи ОСОБА_1 своєї провини в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні не визнав.

31.10.2025 на адресу суду з територіального управління БЕБ у Львівській області поступила копія постанови від 28.02.2025 про закриття кримінального провадження № 72023141500000002 від 18.02.2023 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПУ Країни у зв`язку із відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 200, ч. 2 ст. 212 КК України, щодо службових осіб ТОВ «Вест Бері».

Постановою судді від 20.10.2025 у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП призначено судову-економічну експертизу, проведення котрої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

09.06.2026 з Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України поступили матеріали адміністративної справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП з повідомленням про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи № 5300-Е від 02.06.2026.

Розгляд даної справи було призначено на 15.06.2026.

Під час розгляду даної адміністративної справи ОСОБА_1 своєї провини в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні не визнав з підстав наданих ним письмових пояснень, просив закрити провадження у даній справі.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали, які наявні у справи, суддя приходить до наступних висновків.

Частина 1 ст.163-1 КУпАП, передбачає відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Як встановлено судом з наданих ОСОБА_1 до матеріалів провадження документів та пояснень, на підставі Висновків (п.1, п.2) Акту перевірки № 32795/13-01-07-05/40262050 від 21.07.2025 ГУ ДПС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.08.2025 № 37650/13-01-07-05, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на 7 558 151 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 889 537,75 грн. та від 15.08.2025 № 37651/13-01-07-05, яким зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту за березень 2025р. на 76 784 грн.

В силу норм Податкового кодексу України, акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, який зобов`язує до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії. Він є лише документом, що фіксує певні обставини так, як їх бачить працівник податкового органу, який проводить перевірку.

Суд зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, оскільки не відображає імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Відповідно до вимог ст.56 Податкового кодексу України рішення прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Із наданих документів і пояснень суд вбачає, що зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені ТОВ «ВЕСТ БЕРІ» в адміністративному порядку.

У матеріалах даної адміністративної справи відсутнє рішення з приводу оскарження ТОВ «ВЕСТ БЕРІ» податкового повідомлення-рішення.

Протокол про адміністративне правопорушення складено 21.07.2025, а надійшов до суду 08.09.2025.

ОСОБА_1 ставиться у провину те, що він допустив порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку: п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.п.140.5.4, п.п.140.5.51 п.140.5 ст.140 ПК України, п.п.6, 7, 11 ПСБО-16 «Витрати», що призвело до заниження податку на прибуток за 2021-2024 року та І-й квартал 2025 року; п.188.1 ст.188, п.201.4, п.201.10 ст.201 ПК України, що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ за березень 2025 року.

Згідно п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що норми КУпАП не містять визначення поняття «триваюче правопорушення». Проте, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 02 серпня 2013 року №6802-0-4-13/11, в теорії адміністративного права «триваючими» визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18 грудня 2019 року у справі №158/286/17.

Адміністративні правопорушення, передбаченіч.2 ст.163-1КУпАП за своєю правовою природою не є триваючими, оскільки вважаються вчиненими з моменту порушення порядку ведення податкового обліку.

Крім того, суд звертає увагу, що на сьогодні не існує єдиної судової позиції з приводу того, чи потрібно визнавати винною особу у вчиненні адміністративного правопорушення у разі закриття справи у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Наприклад, у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією» №223-943/0/4-17 від 22.05.2017 р. визначено, що вказівка законодавця у п. 7ст. 247 КУпАП «на момент розгляду справи» означає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, якщо на початок розгляду справи закінчилися строки, встановлені ст.38 КУпАП. Водночас розгляд справи про адміністративне правопорушення та його закінчення не обтяжений строками, визначеними ст.38 КУпАП, а передбачений ст.277 КУпАП, що є гарантією всебічного, об`єктивного та повного з`ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому, якщо на момент розгляду справи в суді закінчилися строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, то суд у разі заперечення особою своєї вини чи наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, спочатку в повному обсязі досліджує всі обставини справи, встановлює, чи містить діяння ознаки та склад адміністративного корупційного правопорушення, чи належить особа до суб`єктів цього правопорушення, чи винна вона в його вчиненні, та лише після цього закриває провадження у справі.

У подальшому 07.11.2017 року Науково-консультативна рада при Вищому адміністративному суді України (далі НКР при ВАСУ) на відміну від Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ прийняла Висновок «Щодо встановлення вини особи під час закриття провадження про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності». У Висновку зазначено, що п.7 ч. 1ст. 247 КУпАПне містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Окрім того, логічне тлумачення абз. 1ст. 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів це єдина необхідна підстава для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню у процесі розгляду справи про адміністративне правопорушення (ст. 280 КУпАП), у тому числі вини особи у його вчиненні. Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями. Прийняття двох таких взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченогост.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно дост.284 КУпАП, рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини. Таким чином, НКР при ВАСУ зроблено висновок, що під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченихст.38 КУпАП, вина особи не встановлюється.

Згідно роз`яснень наданих Верховним Судом в постанові від 11.07.2018 року у справі №308/8763/15-а, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

При цьому, наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.

Як зазначив Верховний Суд, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Таким чином, Верховний Суд прийшов до висновку, що при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.

При цьому, ВП ВС в Постанові від 02 лютого 2023 року у справі №735/1121/20 (провадження №13-26кс22) розглянула питання тлумачення змісту ч.2 ст.49 КК України (звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності). ВП ВС зауважила, що раніше застосований підхід не відповідає точному змісту кримінально-правової норми та дійсній волі законодавця, і відступила від правового висновку.

Так зазначила, що друге речення ч.2 ст.49 КК України не містить прямої вказівки щодо строків давності, на які необхідно орієнтуватися після відновлення їх перебігу. Недостатня визначеність формулювання ч.2 ст.49 КК України зумовлює суперечливе розуміння змісту правової норми і викликає питання як саме розглядати наведені в третьому реченні загальні строки: 1)як такі, що беззастережно застосовуються замість передбачених у ч.1 ст.49 КК України диференційованих строків у всіх випадках ухилення особи від досудового розслідування або суду й наступного з`явлення її із зізнанням чи затримання; 2)як альтернативні, тобто такі, що не виключають застосування диференційованих строків і замінюють їх лише в окремих випадках.

На переконання ВП ВС, реалізація принципу гуманізму під час тлумачення та застосування конкретного положення закону про кримінальну відповідальність здійснюється за правилом: якщо відповідне положення містить елемент невизначеності й вона не може бути усунута з урахуванням інших конкретних чи загальних положень, таке положення має застосовуватися за найбільш сприятливим для особи варіантом з усіх можливих.

З урахуванням вищезазначеного на даний час немає сформованої правової позиції Верховного Суду (Великої Палати чи Касаційного адміністративного суду), про необхідність суду визнання винуватим або без встановлення вини особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наявність вищевказаної юридичної невизначеності, суддя звертає увагу на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якість закону»; якщо в національному законодавстві допущено неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, то національні органи мають застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід, тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Таким чином, суддя керується принципом застосування до винної особи найбільш сприятливого закону, у зв`язку з чим провадження в цій справі слід закрити без підтвердження чи спростування вини ОСОБА_1 у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 38, 247, 284, 294 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУпАП закрити у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду.

Суддя Роман КОВАЛЬ