Рішення № 137407426, 16.06.2026, Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/832/26

Провадження № 2/576/586/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2026 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Сапона О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 12.07.2025-100001797 від 12.07.2025 р. в розмірі 25610,00 грн. та сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн., а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.07.2025 р. між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 12.07.2025-100001797, відповідно до умов якого відповідачу був наданий кредит у сумі 5000,00 грн.; строк кредиту 217 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 12.07.2025 р.; дата повернення кредиту 13.02.2026; процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом; процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступними за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт»; комісія, пов`язана з наданням кредиту 9% від суми кредиту та складає 450,00 грн.; комісія за обслуговування кредитної заборгованості 450,00 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом; неустойка 75,00 грн., яка нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

16.07.2025 р. між позивачем та відповідачем було укладено додатковий договір, за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту, в зв`язку з чим внести наступні зміни до договору: сума кредиту з дати укладення додаткового договору 8000,00 грн., яка складається з усіх траншів (частин суми кредиту), зазначених в договорі (1-й транш) та в укладених сторонами додаткових договорах (чергові транші). За даним додатковим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальнику 2-й транш у розмірі 3000,00 грн; спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту (2-го траншу): перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5167-80ХХ-ХХХХ-6139; строк, на який надається кредит 213 днів; комісія, пов`язана з наданням 2-го траншу 9% від суми 2-го траншу, що дорівнює 270,00 грн.; комісія за обслуговування 720,00 грн.; денна процентна ставка -0,85%, неустойка 120,00 грн., яка нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Також, 10.09.2025 р. між кредитодавцем та позичальником було укладено додатковий договір, за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту, в зв`язку з чим внести наступні зміни до договору: сума кредиту 10000,00 грн., яка складається з усіх траншів (частин суми кредиту), зазначених в договорі (1-й транш) та в укладених сторонами додаткових договорах (чергові транші). За даним додатковим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальнику 3-й транш у розмірі 2000,00 грн. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту (3-го траншу): перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5167-80ХХ-ХХХХ-6139. Строком, на який надається кредит (3-й транш) 157 днів з дати його надання; комісія, пов`язана з наданням 3-го траншу 9% від суми 3-го траншу, що дорівнює 180,00 грн.; комісія за обслуговування 900,00 грн.; денна процентна ставка -0,88%, неустойка 150,00 грн., яка нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

В подальшому 16.09.2025 р. між позивачем та відповідачем було укладено додатковий договір, за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою відповідача збільшити суму кредиту, в зв`язку з чим внести наступні зміни до договору: сума кредиту 11000,00 грн., яка складається з усіх траншів (частин суми кредиту), зазначених в договорі (1-й транш) та в укладених сторонами додаткових договорах (чергові транші). За даним додатковим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальнику 4-й транш у розмірі 1000,00 грн. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту (4-го траншу): перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5167-80ХХ-ХХХХ-6139. Строк, на який надається кредит (4-й транш) - 151 день з дати його надання; комісія, пов`язана з наданням 4-го траншу 9% від суми 4-го траншу, що дорівнює 90,00 грн.; комісія за обслуговування 990,00 грн.; денна процентна ставка -0,68%, неустойка 165,00 грн., яка нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Кредитний договір та додаткові кредитні договори були укладені із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та підписані електронними підписами відповідача одноразовими ідентифікаторами. Відповідач, взятих на себе зобов`язань із своєчасного повернення кредитних коштів не виконала, у зв`язку чим у неї станом на дату подання позову виникла заборгованість за договором у розмірі 25610,00 грн., з яких: 11000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 8030,00 грн. заборгованість за процентами, 90,00 грн. комісія за надання кредиту, 990,00 грн. додаткова комісія (за обслуговування кредитної заборгованості), 5500,00 грн. - неустойка. Зазначає, що відповідачем проведена часткова сплата по вищевказаному кредитному договору, а саме: 11.08.2025 р. в сумі 3080,00 грн., 11.09.2025 р. в сумі 3600,00 грн., 13.10.2025 р. в сумі 1500,00 грн., 21.10.2025 р. в сумі 660,00 грн.

Ухвалою суду від 02 квітня 2026 року відкрито спрощене провадження у даній справі. Цього ж дня ухвала про відкриття провадження у справі була направлена учасникам справи. Крім того, відповідачу позивачем була направлена копія позовної заяви разом з доданими до неї документами. Також відповідачу судом був визначений п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.

23.04.2026 р. представник відповідача подала відзив на позовну заяву, у якому вважає позовні вимоги необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що вона є дружиною військовослужбовця, який перебуває на військовій службі в лавах ЗСУ під час мобілізації з 18.02.2025 р., а тому на неї поширюються пільги, встановлені п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Тому проценти за користування кредитом та неустойка, які були нараховані в цей період, не повинні їй нараховуватися. Нарахування кредитором заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 8030,00 грн. та заборгованості за неустойкою у розмірі 5500,00 грн. є протиправним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства. Розмір дійсного грошового зобов`язання позичальника має визначатися виключно виходячи з фактично отриманої суми (тіла кредиту) з урахуванням дійсних платежів. Сплачені нею кошти підлягають зарахуванню саме в рахунок погашення тіла кредиту, оскільки нарахування процентів, штрафних санкцій та комісії є незаконним. За умовами врахування чинного законодавства, фактичний розмір зобов`язання може становити виключно різницю між отриманою сумою кредиту та здійсненими платежами, а саме: 2160,00 грн. (11000,00-8840,00 = 2160,00). Крім того, вимога кредитора про стягнення з неї неустойки в розмірі 5500,00 грн. є неправомірною, оскільки вона нарахована у період дії в Україні воєнного стану, тому вона на підставі п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняється від обов`язку сплати пені (неустойки), у зв`язку з чим вказана вимога не підлягає задоволенню. Також не погоджується із вимогою щодо стягнення з неї комісії за обслуговування кредитної заборгованості у сумі 900,00 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, оскільки, з наданих позивачем документів, неможливо визначити та встановити за які саме послуги надані банком стягується комісія. Вважає, що встановлена у кредитному договорі та додаткових угодах до кредитного договору, комісія з обслуговування кредиту є такою, що не відповідає принципу справедливості, добросовісності та розумності в розумінні Закону України «Про споживче кредитування». Просить позов задовольнити частково, зменшивши суму заборгованості до 2160,00 грн., а також стягнути з позивача на її користь 6000,00 грн. витрат на правову допомогу.

29.04.2026 р. представник позивача подав відповідь на відзив, у якому зазначив, що позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Щодо розрахунку заборгованості, то матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року у справі № 753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку. Щодо комісії зазначив, що комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу. З огляду на те, що ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не була позбавлена права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр», уникнувши додаткових витрат. Комісія за обслуговування пов`язана з наданням ряду перелічених послуг, а саме: організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях; забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях; забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу; консультаційні послуги; інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства. Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача. Щодо витрат на правничу допомогу, то відповідачем не надано належних доказів, що підтверджують фактичну оплату відповідачем гонорару адвокату. Просить суд позовні вимоги задовольнити та зменшити розмір витрат на правничу допомогу відповідача до 3000,00 грн.

Відповідачем та її представником заперечення на відповідь на відзив не подано.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Так, судом встановлено, що 12.07.2025 р. між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), заявки кредитного договору № 12.07.2025-100001797 (кредитної лінії), відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 12.07.2025-100001797 (кредитної лінії). Кредитний договір був підписаний 12.07.2025 р. електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором Е244. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 5000,00 грн.; строк кредиту 217 днів з дати його надання; дата повернення кредиту 13.02.2026; процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом; процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступними за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт»; комісія, пов`язана з наданням кредиту 9% від суми кредиту та дорівнює 450,00 грн.; комісія за обслуговування кредитної заборгованості 450,00 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом; неустойка 75,00 грн., яка нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання (а.с. 19-25).

Згідно п.3.1. договору за цим договором, кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконання обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 4.1. договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5167-80XX-XXXX-6139.

Між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» 04.01.2024 укладено договір про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 (а.с. 36-40).

Факт перерахування відповідачу грошових коштів на картку № НОМЕР_1 , який був вказаний нею у заяві, підтверджується повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-1903 від 19.03.2026, відповідно до якого, 12.07.2025 р. о 17:47:10 год. були перераховані кошти у розмірі 5000,00 грн., призначення платежу: видача за договором кредиту № 12.07.2025-100001797 (а.с. 15).

Судом також встановлено, що 16.07.2025 р. між позивачем та відповідачем укладено додатковий договір, який складається з примірної пропозиції про укладення додаткового договору (оферта) до кредитного договору (кредитної лінії), примірної відповіді кредитодавця про прийняття пропозиції (акцепт) про укладення додаткового договору до кредитного договору (кредитної лінії), та підписаний 16.07.2025 р. електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором К997. Відповідно до умов додаткового договору сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту, в зв`язку з чим внесли зміни до договору: сума кредиту з дати даного додаткового договору 8000,00 грн. За додатковим договором відповідачу був наданий кредит у розмірі 3000,00 грн. на картковий рахунок клієнта № НОМЕР_2 , строк кредиту 213 днів з дати його надання, комісія, пов`язана з наданням кредиту 9% від суми кредиту та дорівнює 270,00 грн., комісія за обслуговування з дати укладення додаткового договору 720,00 грн. починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом. Кількість і порядкові номери чергових періодів, у яких сплачується комісія за обслуговування, не змінюється даним додатковим договором, комісія за обслуговування сплачується у чергові періоди №№ 2-3. Грошова сума у розмірі різниці між комісією за обслуговування у черговому періоді (у черговому періоді № 1), у якому надається транш, встановлено до та з дати укладення додаткового договору, становить 270,00 грн., нараховується та обліковується в день укладення додаткового договору та сплачується у складі відповідного чергового платежу згідно графіку платежів, встановленого додатковим договором. Розмір денної процентної ставки 0,85%. Неустойка 120,00 грн., яка нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання (а.с. 26-27).

Факт перерахування відповідачу грошових коштів на картку № НОМЕР_1 , який був вказаний нею у заяві, підтверджується повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-1903 від 19.03.2026, відповідно до якого, 16.07.2025 р. о 23:01:48 год. були перераховані кошти у розмірі 3000,00 грн., призначення платежу: видача за договором кредиту № 12.07.2025-100001797 (а.с. 16).

10.09.2025 р. між позивачем та відповідачем укладено додатковий договір, який складається з примірної пропозиції про укладення додаткового договору (оферта) до кредитного договору (кредитної лінії), примірної відповіді кредитодавця про прийняття пропозиції (акцепт) про укладення додаткового договору до кредитного договору (кредитної лінії), та підписаний 10.09.2025 р. електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором К721. Відповідно до умов додаткового договору сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту, в зв`язку з чим внесли зміни до договору: сума кредиту з дати даного додаткового договору 10000,00 грн. За додатковим договором відповідачу був наданий кредит у розмірі 2000,00 грн. на картковий рахунок клієнта № НОМЕР_2 , строк кредиту 157 днів з дати його надання, комісія, пов`язана з наданням кредиту 9% від суми кредиту та дорівнює 180,00 грн., комісія за обслуговування з дати укладення додаткового договору 900,00 грн. починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом. Кількість і порядкові номери чергових періодів, у яких сплачується комісія за обслуговування, не змінюється даним додатковим договором, комісія за обслуговування сплачується у чергові періоди №№ 2-3. Грошова сума у розмірі різниці між комісією за обслуговування у черговому періоді (у черговому періоді № 2), у якому надається транш, встановлено до та з дати укладення додаткового договору, становить 180,00 грн., нараховується та обліковується в день укладення додаткового договору та сплачується у складі відповідного чергового платежу згідно графіку платежів, встановленого додатковим договором. Неустойка150,00 грн., яка нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання (а.с. 30-31).

Факт перерахування відповідачу грошових коштів на картку № НОМЕР_1 , який був вказаний нею у заяві, підтверджується повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-1903 від 19.03.2026, відповідно до якого, 10.09.2025 р. о 15:53:25 год. були перераховані кошти у розмірі 2000,00 грн., призначення платежу: видача за договором кредиту № 12.07.2025-100001797 (а.с. 43).

16.09.2025 р. між позивачем та відповідачем укладено додатковий договір, який складається з примірної пропозиції про укладення додаткового договору (оферта) до кредитного договору (кредитної лінії), примірної відповіді кредитодавця про прийняття пропозиції (акцепт) про укладення додаткового договору до кредитного договору (кредитної лінії), та підписаний 16.09.2025 р. електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором К241. Відповідно до умов додаткового договору сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту, в зв`язку з чим внесли зміни до договору: сума кредиту з дати даного додаткового договору 11000,00 грн. За додатковим договором відповідачу був наданий кредит у розмірі 1000,00 грн. на картковий рахунок клієнта № НОМЕР_2 , строк кредиту 151 день з дати його надання, комісія, пов`язана з наданням кредиту 9% від суми кредиту та дорівнює 90,00 грн., комісія за обслуговування з дати укладення додаткового договору 990,00 грн. починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом. Кількість і порядкові номери чергових періодів, у яких сплачується комісія за обслуговування, не змінюється даним додатковим договором, комісія за обслуговування сплачується у чергові періоди №№ 2-3. Грошова сума у розмірі різниці між комісією за обслуговування у черговому періоді (у черговому періоді № 3), у якому надається транш, встановлено до та з дати укладення додаткового договору, становить 90,00 грн., нараховується та обліковується в день укладення додаткового договору та сплачується у складі відповідного чергового платежу згідно графіку платежів, встановленого додатковим договором. Неустойка165,00 грн., яка нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання (а.с. 34-35).

Факт перерахування відповідачу грошових коштів на картку № НОМЕР_1 , який був вказаний нею у заяві, підтверджується повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-1903 від 19.03.2026, відповідно до якого, 16.09.2025 р. о 11:28:28 год. були перераховані кошти у розмірі 1000,00 грн., призначення платежу: видача за договором кредиту № 12.07.2025-100001797 (а.с. 42).

Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 12.07.2025-100001797 від 12.07.2025 р. заборгованість відповідача за цим договором складає 25610,00 грн., з яких: 11000,00 грн. основний борг, 8030,00 грн. проценти, 90,00 грн. комісія за надання, 990,00 грн. комісія за обслуговування, 5500,00 грн. - неустойка. Проценти нараховані за період з 12.07.2025 р. по 13.02.2026 р. (а.с. 14).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи положення ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка.

Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вказаний кредитний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання нею електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Такий договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Таким чином, факт укладення кредитного договору та використання відповідачем кредитних коштів є доведений. Відтак, з відповідача слід стягнути неповернутий борг за тілом кредиту в сумі 11000,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам)- штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого Глухівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 23.02.2019 р., ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , актовий запис № 24.

Із наданої відповідачем довідки, виданої В/Ч НОМЕР_4 за вих. № 2264 від 13.09.2025 р., вбачається, що солдат за призовом під час мобілізації ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України з 18.02.2025 р. по теперішній час.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) № 88 від 13.03.2026 р. солдата за призивом під час мобілізації ОСОБА_2 , стрільця п`ятого відділення охорони першого взводу п`ятої роти охорони батальйону охорони військової частини НОМЕР_4 , звільнено наказом командира 36 окремої шляхо-відновлюваної бригади від 13.03.2026 р. № 34 РС з військової служби у запас відповідно до абзацу 15 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Таким чином, на підставі п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд вважає, що у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача відсотків у розмірі 8030,00 грн., та неустойки у розмірі 5500,00 грн., що нараховані за користування кредитними коштами в період перебування чоловіка відповідача на військовій службі, слід відмовити.

Щодо стягнення комісії, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 3 частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01.01.2017), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10.06.2017 набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VІІІ.

Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2017 № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Як зазначалося судом вище, умовами укладеного між сторонами договору встановлено комісію пов`язану з наданням кредиту.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таким чином, за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 (пункти 28, 29), у справі №363/1834/17 (пункт 27).

Тому у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 (пункт 31.25).

Розрахунок для позичальника суми його чергового платежу, суми дострокового повернення заборгованості, а також інформування позичальника у вигляді SMS-повідомлень, довідок за телефоном, електронною поштою, через інтернет-сервіс банку або в іншій формі щодо суми платежу, щодо стану кредитної заборгованості, щодо надходження та зарахування коштів на рахунок для повернення заборгованості, щодо зарахування коштів платежу на рахунок для погашення заборгованості тощо, є діями, які банк вчиняє, насамперед, на власну користь. Надання за ціною встановленої у кредитному договорі комісії інших послуг за обслуговування, не пов`язаних із інформуванням позичальника, не передбачено.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Відтак, положення кредитного договору № 12.07.2025-100001797 від 12.07.2025 р. про сплату позичальником на користь банку комісійної винагороди, пов`язаної з обслуговуванням кредитної заборгованості суперечать положенням ч. ч. 1, 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину, а тому вимога щодо стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту в сумі 90,00 грн. та комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 900,00 грн. задоволенню не підлягає.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню в розмірі 11000,00 грн., з яких: 11000,00 грн.- заборгованість за тілом кредита.

Щодо твердження відповідача про фактичний розмір зобов`язання, який може становити виключно різницю між отриманою сумою кредиту та здійсненими платежами, а саме: 2160,00 грн., слід зазначити наступне.

Згідно ст. 17 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію зобов`язань за договором про споживчий кредит. Реструктуризація зобов`язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту.

Оскільки реструктуризація є зміною умов кредитного договору між позичальником і кредитором (ст. 17 Закону України «Про споживче кредитування»), то відповідач повинна була звернутися із заявою до фінансової установи, в якій було взяте фінансове зобов`язання (кредит).

В ході судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами обставини, на які посилалася відповідач в обґрунтування своїх заперечень щодо зменшення розміру тіла кредита.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених по справі судових витрат, то суд виходить із наступного.

У позовній заяві позивач зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які складаються із витрат на оплату судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Зважаючи на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на 42,95% (11000,00х100:25610,00=42,95%), то відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно до задоволених вимог з відповідача необхідно стягнути на користь позивача у сумі 1143,50 грн. судових витрат по оплаті судового збору (2662,40х42,95:100=1143,50).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача понесених позивачем 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представником позивача не надано доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, а тому суд не вбачає підстав стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу.

Відповідачем по справі також були понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у сумі 11000,00 грн. та судовий збір в сумі 1143,50 грн., а всього 12143,35 грн.

Задовольняючи позов частково, суд відхилив 57,05% позовних вимог позивача (100%-42,92%=57,05%), а отже з позивача на користь відповідача підлягають стягненню понесені судові витрати на правничу допомогу пропорційно до розміру відхилених позовних вимог у розмірі 3423,00 грн. (6000х57,05:100=3423).

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача різниці між загальною сумою, яка підлягає стягненню з відповідача користь позивача, і судовими витратами на професійну правничу допомогу, які підлягають стягнення з позивача на користь відповідача, що складає 8720,50 грн. (12143,50-3423,00=8720,50).

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальній сумі 8720,50 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 128, 141, 178, 274-279, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», розташованого по вул. Саксаганського, 133-А в м. Києві, код ЄДРПОУ 37356833, заборгованість у загальній сумі 8720,50? грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Глухівського міськрайонного суду О.В.Сапон