Рішення № 137406737, 23.04.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/29809/25

пр. № 2/759/5054/26

23 квітня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Журибеда О.М.

за участю секретаря - Шило М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року позивач Комунальне підприємство «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості за житлово-комунальні послуги, яка станом на 30.09.2025 року становить 95778, 45 грн. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води та абонентського обслуговування.

Ухвалою суду від 12.12.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для направлення відзиву на позовну заяву.

25.12.2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представвник просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись зокрема на те, що позивач звернувся з позовом до суду лише до двох відповідачів, тоді як квартира щодо якої нараховано заборгованість, на праві власності зареєстрована за 5 особами. Також просив застосувати строк позовної давності.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ); з 01 листопада 2021 року у зв`язку із зміною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).

Позивачем підготовлено та опубліковано договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03. 2018 №34 (5085).

Згідно із договором про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18 від ПАТ «Київенерго» перейшло до КП «Київтеплоенерго» право вимоги до юридичних, фізичних осіб щодо виконання грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з центрального опалення та гарячого водопостачання.

Відповідно до Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осібу житловому приміщенні, відповідачі зареєстровані з 16.12.2015 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, постачання теплової енергії, які надає позивач за вказаною адресою.

Згідно з розрахунком заборгованості за комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 (номер особового НОМЕР_3) обліковується заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 95778, 45 грн, яка складається з: заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 3561.63 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 626.82 грн., три відсотки річних у розмірі 177.92 грн.; заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 281.92 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 49.62 грн., три відсотки річних у розмірі 14.14 грн.; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 10314.52 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 1815.36 грн., три відсотки річних у розмірі 515.42 грн.; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 44207.19 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 7415.59 грн., три відсотки річних у розмірі 2116.38 грн., пеню у розмірі 2574.94 грн.; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 15798.92 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 2300.23 грн., три відсотки річних у розмірі 659.80 грн., пеню у розмірі 802.72 грн.; заборгованість з плати за абоненське обслуговування з теплової енергії у розмірі 1596.91 грн.; заборгованість з плати за абоненське обслуговування з гарячого водопостачання у розмірі 854.70 грн.; заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 93.72 грн Як вбачається з наданих розрахунків заборгованості, відповідачі частково здійснювали оплату за надані послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо та електропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів у порядку встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

На виконання вказаних вимог позивачем на своєму веб-сайті https://kte.kmda.gov.ua/ був опублікований текст Договору про надання послуги з постачання теплової енергії.

Згідно з ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води включає в себе також й плату за абонентське обслуговування.

Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту умов вказаних договорів є факт отримання послуг споживачем.

Відповідачі від послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, у встановленому чинним законодавством порядку, не відмовлялися.

Враховуючи обставини, встановлені судом у сукупності з наданими доказами, суд вважає, що відповідачі, є споживачами послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, які надає КП «Київтеплоенерго».

Відповідачі належним чином не виконували свої зобов`язання щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг.

Судом встановлено, що з огляду на правовідносини, які склалися між сторонами, на відповідача, як боржника у зобов`язанні за укладеним договором, покладено обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, а позивач, як кредитор у зобов`язанні за укладеним договором має право вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, суд з урахуванням наданого розрахунку, дати реєстрації відповідачів у спірній квартирі та проведених відповідачами часткових оплат за надані послуги, приходить до висновку про стягнення з відповідачів у солідарному порядку заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги у наведеному позивачем розмірі.

Щодо твердження представника відповідача, що позивач звертається із позовом не до всіх осіб, які зареєстровані у квартирі, суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Таким чином, не залучення до участі у справі відповідачем інших осіб, які зареєстровані та проживають у вказаній квартирі, не може бути правовою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог до інших споживачів, які несуть солідарний обов`язок по сплаті за комунальні послуги.

Таких висновків суду не спростовують твердження відповідача про те, що він є не єдиним власником квартири, а тому не повинен нести відповідальність перед позивачем, адже, по-перше, відповідач не надав актуальних відомостей про усіх власників квартири (наприклад, інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно), якщо дійсно власників декілька, по-друге, в разі наявності інших співвласників та самостійного виконання відповідачем зобов`язання перед позивачем, відповідач має право вимоги до інших співвласників пропорційно до їх частки у власності).

Як вбачається позивачем нараховано за період з січня 2024 року по вересень (включно) 2025 року інфляційні втрати, пені та 3% річних на суму заборгованості з наданих послуг.

На спірні правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності боржника за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 Цивільного кодексу України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц).

24 лютого 2022 року з 5-30 в Україні відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, введено воєнний стан, який дії на даний час.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05 березня 2022 року № 206 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів №1405 від 29 грудня 2023 року скасовано заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі, окрім територій, де ведуться бойові дії згідно з переліком Мінреінтеграції.

Як вбачається позивачем нарахування інфляційного збільшення на суму боргу та 3% річних здійснено з 01.01.2024.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів 3% річних, пені та інфляційних втрат від суми заборгованості за житлово-комунальні послуги підлягають задоволенню, оскільки нараховані правильно з урахуванням вимог постанов Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року та № 1405 від 29 грудня 2023 року.

З приводу клопотання представника відповідача ОСОБА_3. про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За ч. 1 ст. 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Позивач звернувся до суду з цим позовом 09.12.2025 року та заявив позовні вимоги за період з 01.07.2015 по 30.09.2025.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З розрахунку заборгованості суд установив:

- у лютому 2016 року відповідачами сплачено 1291,05 грн за послугу з постачання централізованого опалення (переривання позовної давності, позовна давність починається заново);

- у грудні 2016 року відповідачами сплачено 2038, 83 грн за послугу з постачання централізованого опалення (переривання позовної давності, позовна давність починається заново);

- у червні 2017 року сплачено 9424, 63 грн за послугу з постачання централізованого опалення (переривання позовної давності, позовна давність починається заново);

- у червні 2018 року сплачено 4955, 30 грн за послугу з постачання централізованого опалення (переривання позовної давності, позовна давність починається заново).

Крім того, у лютому 2016 року сплачено 477,89 грн за послугу з постачання гарячої води (переривання позовної давності, позовна давність починається заново);

- у грудні 2016 року сплачено 1286, 17 грн за послугу з постачання гарячої води (переривання позовної давності, позовна давність починається заново);

- у травні 2017 року сплачено 1708, 24 грн за послугу з постачання гарячої води (переривання позовної давності, позовна давність починається заново);

- у листопаді 2017 року сплачено 1732, 31 грн за послугу з постачання гарячої води (переривання позовної давності, позовна давність починається заново);

- у червні 2018 року сплачено 330,39 грн за послугу з постачання гарячої води (переривання позовної давності, позовна давність починається заново).

Оскільки відповідачі у цей період частково сплачували заборгованість, перебіг загальної позовної давності переривався та починався заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, відповідно до ст. 264 ЦК України, до нового строку не зараховувався.

Крім того, під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХнабрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.

Отже, в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Надалі Законом України від 14 травня 2025 року №4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», що набрав законної сили 04.09.2025, виключено п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відповідно до якого в період дії воєнного стану перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану.

Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення (частина третя статті 263 ЦК України).

Оскільки відповідачі у період з 2016 року по 2018 рік частково сплачували заборгованість, внаслідок чого перебіг загальної позовної давності переривався та починався заново, позовна давність станом на 02.04.2020 до заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості з 01.07.2015 не спливла, строк звернення до суду спочатку було продовжено на строк дії карантину (до 30.06.2023), а надалі до 29.01.2024 продовжено на строк дії воєнного стану, а з 30.01.2024 до 04.09.2025 строк позовної давності був зупинений на строк дії воєнного стану, строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за період з 01.07.2015 по 31.05.2025 не є пропущеним, тому підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відсутні.

Окрім того, відповідачами в травні та червні 2017 року сплачено борг, який виник до квітня 20177 року, в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 541 ЦК України визначено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 514, 00грн.

Керуючись ст. 13, 81, 258, 258, 265, 268, 280 ЦПК України, на підставі ст.509, 525, 526, 625, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд

УХВАЛИВ:

Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості- задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адречса: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (ЄДРПОУ 40538421, адреса: м. Київ, пл. І. Франка 5) заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 3561.63 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 626.82 грн., три відсотки річних у розмірі 177.92 грн.; заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 281.92 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 49.62 грн., три відсотки річних у розмірі 14.14 грн.; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 10314.52 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 1815.36 грн., три відсотки річних у розмірі 515.42 грн.; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 44207.19 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 7415.59 грн., три відсотки річних у розмірі 2116.38 грн., пеню у розмірі 2574.94 грн.; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 15798.92грн., інфляційну складову боргу у розмірі 2300.23 грн., три відсотки річних у розмірі 659.80 грн., пеню у розмірі 802.72 грн.; заборгованість з плати за абоненське обслуговування з теплової енергії у розмірі 1596.91 грн.; заборгованість з плати за абоненське обслуговування з гарячого водопостачання у розмірі 854.70 грн.; заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 93.72 грн.; заборгованість за обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 0.00 грн. , а всього 95778 (дев`яносто п`ять тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 45 коп.

Стягнути у рівних частинах з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адречса: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (ЄДРПОУ 40538421, адреса: м. Київ, пл. І. Франка 5) витрати пов`язані по оплаті судового збору у розмірі по 1514,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Журибеда