Рішення № 137406179, 15.06.2026, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/707/2026

Справа № 688/1011/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року

місто Нетішин Хмельницької області

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Безкровного І.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Профіт Капітал», в інтересах якого діє представник адвокат Ушакевич Марина Петрівна, звернулося до Нетішинського міського суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на наступні обставини.

25.08.2020 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 9973731, за яким відповідач має заборгованість у загальному розмірі 31968 грн, що складається з наступного: 1) 12000 грн заборгованість за основним боргом; 2) 19968 грн заборгованість за відсотками, і право вимоги за яким було відступлено ТОВ «ФК «Профіт Капітал» на підставі договору факторингу № 10072020 від 10.07.2020.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем за договором позики № 9973731 від 25.08.2020 у загальному розмірі 31968 грн.

З огляду на викладені обставини ТОВ «ФК «Профіт Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вказаним договором позики у загальному розмірі 31968 грн та понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн та зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

15.04.2026 суддею було відкрито провадження у справі та визначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 69).

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від останніх не надійшло, відзиву на позов належним чином повідомлена про розгляд справи відповідач не подала.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 25.08.2020 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі (шляхом його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором) було укладено договір позики № 9973731, відповідно до умов якого ОСОБА_1 шляхом перерахування на її банківський рахунок із використанням реквізитів електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 отримала у позику грошові кошти в розмірі 12000 грн строком на 14 днів (до 08.09.2020) зі сплатою відсотків за користування цими коштами на наступних умовах: базова (фіксована) процентна ставка за день користування позикою 1,60%; знижена (акційна) процентна ставка 0,56%; процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,70% (а.с. 11, 12-21, 22, 26).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором позики № 997373 від 25.08.2020 ОСОБА_1 має заборгованість за вказаним договором станом на 09.04.2021 у загальному розмірі 31968 грн, що складається з наступного: 1) 12000 грн заборгованість за тілом позики; 2) 19968 грн заборгованість за відсотками (а.с. 28-29).

10.07.2020 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» було укладено договір факторингу № 10072020, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики № 997373 від 25.08.2020 на суму 31968 грн, що зокрема підтверджується Реєстром прав вимог № 115 від 09.04.2021 до відповідного договору факторингу (а.с. 30-33, 34-36).

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того є роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором (ст. 1052 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто (ст.ст. 525-527 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час (ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов?язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов?язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, який суд враховує при виборі і застосуванні норм прав до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказів спростування презумпції дійсності укладеного відповідачем договору матеріали справи не містять. Відповідач мала процесуальну можливість надати суду докази на спростування презумпції правомірності договору, однак таким правом не скористалася.

Отже, позивачем доведено, що відповідач припустилася порушення умов договору щодо своєчасної сплати суми позики, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позов та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики № 997373 від 25.08.2020 за основним зобов?язанням (тілом позики) у розмірі 12000 грн.

Стосовно заявлених вимог у частині стягнення відсотків за договором позики суд зазначає таке.

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо договору позики сторони вправі встановити строк позики, протягом якого позичальник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення позики та сплати відсотків. У свою чергу впродовж цього строку позикодавець вправі реалізувати своє право на відсотки за користування позикою.

При цьому право позикодавця нараховувати передбачені договором відсотки за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред?явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 28.03.2018 у справі; від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц; від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16; від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17.

Cудом встановлено, що розмір заборгованості за відсотками за вказаним договором позики позивачем нараховано з порушенням умов договору.

Так, договором позики № 997373 від 25.08.2020 було обумовлено строк позики у вигляді 14 днів (до 08.09.2020).

При цьому п. 4.2 цього договору визначено, що позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розмішені на сайті; їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі.

Однак представником позивача не було надано суду доказів щодо вчинення позичальником дій для пролонгації позики (п.п. 7.1-7.12 розділу 7 Правил).

У той же час ТОВ «ФК «Профіт Капітал» просить стягнути з ОСОБА_1 відсотки за користування позикою як за період строку позики, так і після закінчення цього строку. При цьому позивач не заявив до ОСОБА_1 вимоги про стягнення процентів, що передбачені ч. 2 ст. 625 ЦПК України, як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, за договором позики № 997373 від 25.08.2020 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками у розмірі: 12000 грн х 1,60% х 14 = 2688 грн.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, враховуючи, що відповідач не подала відзив на позов та будь-які докази, що спростовують обставини, на які посилається позивач, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики № 997373 від 25.08.2020 у розмірі 14688 грн, що складається з наступного: 1) 12000 грн сума позики; 2) 2688 грн заборгованість за відсотками.

Щодо розподілу між сторонами судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, тому суд враховує його при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Судом встановлено, що 01.07.2024 позивач уклав із Адвокатським об?єднанням «Правовий курс» (в якому працює адвокат Ушакевич Марина Петрівна) договір про надання правничої допомоги № 02-24. У п. 3.1 вказаного договору зазначається, що у суді першої інстанції клієнт сплачує на користь об?єднання винагороду, розмір якої визначається та фіксується сторонами додатково в акті прийому-передачі наданої правничої допомоги в залежності від строків вирішення спірних правовідносин, ступеня тяжкості справи, обсягу правничих послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання доручень клієнта. У додатковій угоді від 01.07.2024 було визначено, що розмір такої винагороди складає 7000 грн,. Також 18.12.2025 сторонами було складено акт № 97 прийому-передачі реєстру боржників за договором про надання правничої допомоги № 02-24 від 01.07.2024, в якому серед боржників зазначається ОСОБА_1 із сумою заборгованості 31968 грн за договором № 9973731 від 25.08.2020 (а.с. 37-43, 44, 45, 47).

Із наявного в матеріалах справи акту № 97 прийому-передачі наданої правничої допомоги від 24.12.20205 вбачається, що позивачем за укладеним договором були понесені витрати на професійну правничу допомогу, надану Адвокатським об?єднанням «Правовий курс», що пов`язані з розглядом зазначеної цивільної справи, у розмірі 7000 грн, сплата яких підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті № 1806 від 25.12.2025 (а.с. 46, 48).

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд бере до уваги, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, якщо неспівмірність таких витрат буде доведена стороною, яка заявила таке клопотання (ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

Водночас у правовому висновку, викладеному у постанові Об?єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У той же час відповідач, яка належним чином повідомлялася про розгляд справи судом, не скористалася своїм правом заявити клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, понесеної позивачем, із посиланням на неспівмірність таких витрат, а тому суд вважає їх розмір обґрунтованим.

Також відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Понесення позивачем судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн підтверджується платіжною інструкцією № 14621 від 05.02.2026 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 1, 65).

Враховуючи те, що задоволенню підлягають 45,95% позовних вимог (14688 грн х 100% / 31968 грн), суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму понесених останнім судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 4439,87 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог (9662,40 грн х 45,95% / 100%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» заборгованість за договором позики № 997373 від 25.08.2020 у розмірі 14688 (чотирнадцяти тисяч шестисот вісімдесяти восьми) гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками за вказаним договором позики у розмірі 17280 грн відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» судові витрати в розмірі 4439,87 грн (чотирьох тисяч чотирьохсот тридцяти дев?яти гривень вісімдесяти семи копійок).

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення рішення суду. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (ідентифікаційний код 39992082; місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8).

Представник позивача: адвокат Ушакевич Марина Петрівна (паспорт серії НОМЕР_2 ; адреса для листування: м. Київ, просп. Ю. Гагаріна, буд. 23, а/с 57).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя І.Г. Безкровний