Ухвала суду № 137406068, 09.06.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2026 Справа №607/10327/26 Провадження №1-кс/607/3530/2026

Провадження №1-кс/607/3530/2026

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисника підозрюваної адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на тримання під вартою, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Колгоспна, 24, Тернопільського району Тернопільської області, проживаючу в АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК Тернопіль, українки, громадянки України, із середньою освітою, не працюючої, не одруженої, на утриманні одна неповнолітня дитина, зареєстровану в АДРЕСА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 за погодженням прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді із клопотанням про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12026211040000369 від 03.03.2025,за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що 02.03.2026 до Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області надійшла заява від ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жит. АДРЕСА_3 , про те, що невідома особа жіночої статі, перебуваючи у приміщенні магазину «Sinsay», відкрито, в період дії воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022, викрала товарно-матеріальні цінності, чим спричинила матеріальної шкоди останній на суму1226,96 гривень.

«23» березня 2026 року, в межах кримінального провадження №12026211040000369 ОСОБА_4 про те, що вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану, повторно

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколом представника потерпілого від 03.03.2026; протоколом огляду предмету (відеозапису) від 04.03.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 03.03.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 03.03.2026; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.03.2026; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.03.2026; протоколом огляду предмету (відеозапису) від 18.03.2026, та іншими матеріалами кримінального провадження.

29 квітня 2026 року ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду (№607/7112/26) підозрюваній ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового арешту терміном до 23.05.2026, якою останній встановлено заборону цілодобово залишати житло за адресою АДРЕСА_1 , а також встановлено інші обов`язки.

В рамках даного кримінального провадження встановлено, що за час дії вказаної ухвали підозрювана ОСОБА_4 неодноразово порушувала встановлений для неї обов`язок, зокрема 06.05.2026 о 19:09 год. під час перевірки ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , працівником ВКП Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, було зафіксовано факт відсутності ОСОБА_4 за вказаною вище адресою. Надалі 07.05.2026 о 08:33 год. під час перевірки ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , працівником ВКП Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, останнім було зафіксовано факт відсутності ОСОБА_4 за вказаною вище адресою.

Також, підозрюваній ОСОБА_4 по місцю її проживання було неодноразово надіслано повістки на виклик для проведення слідчих дій, проте на жодну із повісток підозрювана не з`явилася та не повідомила про причини своєї неявки, хоча перебуває під цілодобовим домашнім арештом. Так, ОСОБА_4 , своїми діями, не лише порушує вимоги запобіжного заходу, встановленому йому ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду, а також свідомо перешкоджає кримінальному провадженню

08 травня 2026 року ухвалою слідчого судді було надано дозвіл на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на тримання під вартою ОСОБА_4 .

Мотивуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.186 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином та у зв`язку з цим зазначає про існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме, те що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні; вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжувати злочинну діяльність.З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та до ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 15 діб .

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 обґрунтованими.

В судовому засіданні захисник підозрюваної адвокат ОСОБА_5 просить відмовити у задоволенні клопотання про застосування щодо її підзахисної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, натомість просить застосувати домашній арешт.

Підозрювана ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала думку свого захисника та зазначила, що порушила обов`язок, покладений на неї судом, через конфлікт із свекрухою, з якою спільно проживає. Зазначена обставина унеможливила їхнє спільне перебування в приміщенні квартири, де вона мала перебувати цілодобово, що й стало причиною залишення нею місця проживання, про що вона не повідомила орган поліції.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання; У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов`язково зазначаються обставини, які: виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов`язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.

Згідно положень ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській областіздійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026211040000369 від 03.03.2025,за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Так, у даному провадженні 23 березня 2026 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

29 квітня 2026 року ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду (№607/7112/26) до підозрюваної ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту терміном до 23.05.2026, та покладено ряд обов`язків відповідно до статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема: не залишати житло цілодобово. Натомість, як вбачається із матеріалів клопотання, ОСОБА_4 такий обов`язок неодноразово порушувався, а саме: 06.05.2026 о 19:09 год. під час перевірки ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , працівником ВКП Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, було зафіксовано факт відсутності ОСОБА_4 , а також 07.05.2026 о 08:33 год. працівником ВКП Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, було зафіксовано факт відсутності ОСОБА_4 . Дані факти підтверджено рапортами долученими до матеріалів клопотання.

Також, підозрюваній ОСОБА_4 по місцю її проживання було неодноразово надіслано повістки на виклик для проведення слідчих дій, проте на жодну із повісток підозрювана не з`явилася та не повідомила про причини своєї неявки, хоча перебуває під цілодобовим домашнім арештом. Надалі ОСОБА_4 постановою слідчого Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області оголошено в державний розшук, а досудове розслідування зупинено.

Крім цього, 08 травня 2026 року ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду, надано дозвіл на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на тримання під вартою ОСОБА_4 .

Так, 09 червня 2026 року від слідчого Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області надійшло повідомлення про те, що 08.06.2026 у м. Підволочиськ Тернопільської області було виявлено розшукувану особу ОСОБА_4 , після чого в приміщенні Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області останню затримано відповідно до ухали слідчого судді від 08.05.2026.

На думку слідчого судді зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_4 продемонструвала відверту неповагу до процесуальних обов`язків та рішень суду.

Так, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.186 КК України.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваною ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

Приймаючи рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Підозрювана ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.186 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрювана ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжувати злочинну діяльність.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні вказаних ризиків. Крім цього, дії ОСОБА_4 , які виразилися у порушенні встановлених ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду обмежень та свідомому перешкоджанні кримінальному провадженню, також беззаперечно підтверджують існування ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України, а саме ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.

Окрім цього, на переконання слідчого судді, також підтверджений ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків, з огляду на те, що ОСОБА_4 відомі особисті дані вказаних осіб, оскільки вони не були засекречені під час здійснення досудового розслідування та інформація про які міститься в матеріалах кримінального провадження. Відтак, усвідомлюючи міру покарання за вчинене нею кримінального правопорушення, може навмисно схиляти їх до зміни наданих раніше показів чи до відмови давати покази.

Крім цього підтверджений ризик того, що ОСОБА_4 може вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжувати злочинну діяльність, адже остання раніше вчиняла умисні злочини проти власності, однак належних висновків для себе не зробила, на шлях виправлення не стала. Вказане свідчить про стійку протиправну поведінку підозрюваної, її підвищену суспільну небезпеку та схильність до вчинення злочинів.

Так, кримінально-процесуальним законодавством визначено, що більш м`якими запобіжними заходами, порівняно з триманням під вартою, є: особисте зобов`язання, особиста порука, застава та домашній арешт. Проте, враховуючи встановлені ризики, слідчий суддя має оцінити, чи зможе будь-який із цих заходів забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Втім, за наведених вище обставин, на переконання слідчого судді, застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою не гарантує унеможливлення продовження ОСОБА_4 злочинної діяльності.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що стороною обвинувачення в повному обсязі доведено обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваної ОСОБА_4 на свободу. За таких обставин слідчий суддя вважає, що підстави для застосування більш м`якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту, про який клопоче сторона захисту, відсутні, оскільки такий захід не здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної про що свідчить порушення ОСОБА_4 обов`язку визначеного попередньою ухвалою слідчого судді.

Водночас слідчий суддя критично оцінює посилання підозрюваної ОСОБА_4 на конфлікт із свекрухою як на підставу для порушення покладеного обов`язку, оскільки наявність побутових спорів не звільняє особу від обов`язку неухильно виконувати ухвалу суду. Самовільне залишення житла, в якому вона мала перебувати цілодобово, свідчить про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. При цьому ОСОБА_4 не повідомила орган поліції, який здійснює контроль за її поведінкою, про виникнення обставин, що перешкоджали виконанню запобіжного заходу, та про залишення нею місця проживання, що підтверджується рапортами працівників ВКП Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Таким чином стороною обвинувачення доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 інкримінованого їй кримінального правопорушення, наявні обґрунтовані ризики, передбачені у статті 177 КПК України. Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що до підозрюваної слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

За змістом ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Згідно ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Задовольняючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням встановлених в ході розгляду клопотання обставин та характеризуючи даних про особу підозрюваної, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваній ОСОБА_4 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним передбачених КПК України обов`язків, а також покласти на підозрювану обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

При визначенні ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя поряд з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріальне становище підозрюваної, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що застава у розмірі шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зможе забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків.

Слідчий суддя також враховує, що метою застави має бути забезпечення процесуальних обов`язків і попередження ризиків, а не штрафну чи каральну функцію, що вплине на підозрювану ОСОБА_4 .

За таких обставин, клопотання слідчого погодженого прокурором слід задовольнити.

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 372, 395 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання підозрюваної ОСОБА_4 та її захисника адвоката ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відмовити.

Клопотання слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на тримання під вартою, відносно ОСОБА_4 , строком на 15 діб задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 23 год. 59 хв. 23 червня 2026 року.

Одночасно, для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі 60 (шістдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 199 680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень, яка може бути внесена як самою підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Тернопільській області код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA738201720355269001500003454; призначення платежу: застава за « ОСОБА_4 » у справі №607/10327/26, згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.06.2026.

Роз`яснити, що підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії цього запобіжного заходу.

У разі внесення застави покласти на підозрювану ОСОБА_4 такі обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із м. Тернопіль населеного пункту без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування із потерпілою ОСОБА_7 та свідками у даному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ;

- здати на зберігання до відповідних органів Державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23 год. 59 хв. 23 червня 2026 року.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваної ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора в даному кримінальному провадженні.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити учасникам провадження, а також надіслати уповноваженій службовій особі у місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали слідчого судді.

Слідчий суддя ОСОБА_1