Рішення № 137405591, 15.06.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/3351/26

Провадження №2/463/1686/26

Заочне

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судових засідань: Онишкевича О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» суми заборгованості за договором позики №71863438 в розмірі 17279,48 гривень, з яких: 6000 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 419,34 гривень - сума заборгованості за процентами, 900 гривень - сума заборгованості за комісією, 9960,14 гривень - сума заборгованості за пенею/неустойкою; суму заборгованості за договором позики №8196913 в розмірі 17965,5 гривень, з яких: 5250 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3790,5 гривень - сума заборгованості за процентами, 8925 гривень - сума заборгованості за пенею/неустойкою; а також стягнення суми сплаченого судового збору в розмірі 2662,4 гривень та витрат понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 гривень.

Позов мотивує тим, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем 13 червня 2025 року укладено кредитний договір №71863438 відповідно до умов якого відповідач отримав кошти у сумі 6000 гривень, строком на 29 днів (з 3 червня 2025 року по 11 липня 2025 року). Денна процентна ставка 0,241% на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день користування кредитом. Комісія за надання кредиту 15% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 900 гривень. У разі порушення позичальником строків повернення кредиту нараховується 4% пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування. 23 липня 2025 року між сторонами укладено додаткову угоду №154715955 до договору позики №71863438, згідно якої сторони домовились про реструктуризацію заборгованості позичальника в розмірі 10199,34 гривень на 120 днів та визначили графік погашення заборгованості.

Крім того, 30 липня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено кредитний договір №8196913 відповідно до умов якого відповідач отримав кошти у сумі 5250 гривень, строком на 360 днів (з 30 липня 2025 року по 24 липня 2026 року). Денна процентна ставка 0,95% на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день користування кредитом. Комісія за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 905,63 гривень. У разі порушення позичальником строків повернення кредиту нараховується 262,5 гривень неустойки за кожен день понадстрокового користування.

Зазначені договори укладено в порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Первинний кредитор свої зобов`язання по таких виконав, надавши позичальнику кошти у відповідності до вимог укладених договорів.

16 вересня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено договір факторингу №16/09/25, за умовами якого, останнє набуло право грошової вимоги до відповідача за договорами позики №71863438 від 13 червня 2025 року та №8196913 від 30 липня 2025 року.

В порушення умов укладеного договору позики відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. Посилаючись на право правонаступника вимагати стягнення заборгованості, ТОВ «Деал Фінанс Груп» просить суд стягнути з відповідача заборгованість за вказаними кредитними договорами.

Матеріали позову надійшли до Личаківського районного суду м. Львова через систему «Електронний суд» 8 квітня 2026 року, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду таких було визначено суддю Стрепка Н.Л.

Ухвалою суду від 10 квітня 2026 року прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Крім того вказаною ухвалою витребувано в АТ «Універсал Банк» наступні документи/інформацію: інформацію щодо належності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 ; виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Універсал Банк» ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 13 червня 2025 року по 16 червня 2025 року; виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Універсал Банк» ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 30 липня 2025 року по 2 серпня 2025 року.

30 квітня 2026 року на адресу суду від АТ «Універсал Банк» надійшла інформація на виконання вказаної вище ухвали, зокрема підтверджено, що банківська картка № НОМЕР_3 була емітована банком на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та надано виписки по вказаній банківській картці (рахунку).

Представник позивача адвокат Ткаченко Ю.О., яка діяла на підставі довіреності від 18 вересня 2025 року, в судове засідання не з`явилася, 27 квітня 2026 року на адресу суду надійшло її клопотання, відповідно до якого позов підтримує в повному обсязі, розгляд справи просить проводи у відсутності представника позивача та у випадку неявки відповідача в судове засідання відносно ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач в судові засідання 5 травня 2026 року та 15 червня 2026 року не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце їх проведення, про причини неявки до суду не повідомив, відзиву на позов або клопотання про відкладення розгляду справи не подав.

За таких обставин, відповідно до ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності сторін у справі та ухвалити заочне рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи.

У зв`язку з неявкою сторін відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем 13 червня 2025 року укладено кредитний договір №71863438 відповідно до умов якого відповідач отримав кошти у сумі 6000 гривень, строком на 29 днів (з 3 червня 2025 року по 11 липня 2025 року). Денна процентна ставка 0,241% на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день користування кредитом. Комісія за надання кредиту 15% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 900 гривень. У разі порушення позичальником строків повернення кредиту нараховується 4% пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування.

23 липня 2025 року між сторонами укладено додаткову угоду №154715955 до договору позики №71863438, згідно якої сторони домовились про реструктуризацію заборгованості позичальника в розмірі 10199,34 гривень на 120 днів та визначили графік погашення заборгованості.

30 липня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено кредитний договір №8196913 відповідно до умов якого відповідач отримав кошти у сумі 5250 гривень, строком на 360 днів (з 30 липня 2025 року по 24 липня 2026 року). Денна процентна ставка 0,95% на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день користування кредитом. Комісія за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 905,63 гривень. У разі порушення позичальником строків повернення кредиту нараховується 262,5 гривень неустойки за кожен день понадстрокового користування.

Договори кредиту та додаткову угоду до першого вказаного вище кредитного договору підписано електронними підписами позичальника, відтвореними шляхом використання позичальником одноразових ідентифікаторів (електронних підписів/одноразових ідентифікаторів '34136, '05435, '34136 відповідно, що були надіслані на вказану позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Здійснення виконання первісним кредитором зобов`язань по кредитним договорам підтверджується довідками ТОВ «Европейська Платіжна Система» №КД-000022016 від 6 січня 2026 року та №КД-000019478 від 30 грудня 2025 року, платіжними інструкціями №b8f23f14-32c6-4652-aa15-6b33cb1e58a5 від 13 червня 2025 року та №a60fa1c7-30e8-4271-91c2-ac875f2c03ee від 30 липня 2025 року, а також виписками по картковому рахунку відповідача № НОМЕР_3 .

16 вересня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено договір факторингу №16/09/25, за умовами якого, останнє набуло право грошової вимоги до відповідача за договорами позики №71863438 від 13 червня 2025 року та №8196913 від 30 липня 2025 року.

Відповідно до реєстру прав вимог №23/12/25-02 від 23 грудня 2025 року кредитодавець відступив фактору право вимоги до відповідача за кредитним договором №71863438 від 13 червня 2025 року в сумі 17279,48 гривень з яких 6000 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 419,34 гривень - сума заборгованості за відсотками, 900 гривень - сума заборгованості за комісією, 9960,14 гривень - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Відповідно до реєстру прав вимог №23/12/25-01 від 23 грудня 2025 року кредитодавець відступив фактору право вимоги до відповідача за кредитним договором №8196913 від 30 липня 2025 року в сумі 17965,5 гривень з яких 5250 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3790,5 гривень - сума заборгованості за відсотками, 8925 гривень - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Деал Фінанс Груп`є фінансовою установою, яка здійснює діяльність - інші види кредитування.

Зважаючи на ті обставини, що відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитними договорами, у нього утворилась заборгованість за договором позики №71863438 в розмірі 17279,48 гривень, з яких: 6000 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 419,34 гривень - сума заборгованості за процентами, 900 гривень - сума заборгованості за комісією, 9960,14 гривень - сума заборгованості за пенею/неустойкою; за договором позики №8196913 в розмірі 17965,5 гривень, з яких: 5250 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3790,5 гривень - сума заборгованості за процентами, 8925 гривень - сума заборгованості за пенею/неустойкою, що стверджується розрахунками заборгованості, які стороною відповідача не оспорювалися.

Згідно з вимогами ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим законом, є нікчемними.

Аналіз умов укладених договорів №71863438 від 13 червня 2025 року та №8196913 від 30 липня 2025 року свідчить про те, що комісія за надання кредиту є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договорів не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позичальником встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 9 грудня 2019 року в справі №524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року в справі №677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі №751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі №209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі №640/14229/15 та від 20 липня 2022 року і справі №343/557/15-ц.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що положення договорів щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача коштів в сумі 900 гривень для погашення комісії.

Щодо заявленої вимоги про стягнення неустойки слід зазначити наступне.

Зі змісту п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено на території України воєнний стан, який неодноразово було продовжено, зокрема Указом Президента України від 27 квітня 2026 року № 342/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №4857-IX від 28 квітня 2026 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 5 години 30 хвилин 4 травня 2026 року строком на 90 діб і такий продовжує діяти на даний час.

Отже, враховуючи викладене, відповідач звільнений від обов`язку сплати неустойки у період з 24 лютого 2022 року до тридцятого дня після скасування/припинення дії воєнного стану на території України.

Враховуючи наведене, проаналізувавши позовні вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вбачає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики №71863438 в розмірі 6419,34 гривень, з яких: 6000 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 419,34 гривень - сума заборгованості за процентами; суму заборгованості за договором позики №8196913 в розмірі 9040,5 гривень, з яких: 5250 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3790,5 гривень - сума заборгованості за процентами, всього 15459,84 гривень, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.

Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Як зазначив Верховний Суд у постановах від 7 грудня 2020 року у справі №922/3708/19, а також від 1 жовтня 2021 року у справі №607/14338/19-ц, проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт, а також суд не вправі зменшувати розмір витрат на професійну допомогу адвоката.

В матеріалах справи відсутнє клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

У зв`язку з вищевикладеним з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 1167,83 гривень, 1973,88 гривень витрат на професійну правничу допомогу, що становить 43,88% від суми заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 265, 273, 274, 280, 282-284, 289 ЦПК України, суд -

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» заборгованість за договором позики №71863438 в розмірі 6419 (шість тисяч чотириста дев`ятнадцять ) гривень 34 (тридцять чотири) копійки; заборгованість за договором позики №8196913 в розмірі 9040 (дев`ять тисяч сорок) гривень 50 (п`ятдесят) копійок, а також судові витрати в розмірі 1167 (одна тисяча сто шістдесят сім) гривень 83 (вісімдесят три) копійки судового збору, 1973 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят три) гривні 88 (вісімдесят вісім) копійок витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволені решти вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка подається до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», місцезнаходження: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, офіс 40/3, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44280974.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя: Стрепко Н.Л.