Рішення № 137405192, 15.06.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

РІШЕННЯ

15 червня 2026 рокуСправа № 322/1674/25

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Гасанбекова С.С. розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу

за позовом:ОСОБА_1 до:ОСОБА_2 про:стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.

11.11.2025 до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд:

- стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для відповідного віку, починаючи з дати подачі позовної заяви до суду і до закінчення навчання ОСОБА_1 або до досягнення нею 23-річного віку.

Ухвалою Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 17.11.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також визначено для сторін строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Вища рада правосуддя рішенням від 30 грудня 2025 року № 2814/0/15-25 із 02 січня 2026 року змінила територіальну підсудність судових справ Новомиколаївського районного суду Запорізької області шляхом її передачі до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя.

Згідно з ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вищезазначене рішення Вищої ради правосуддя стало підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді Новомиколаївського районного суду Запорізької області, до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 12.03.2026 № 386/0/15-26 суддю Новомиколаївського районного суду Запорізької області Гасанбекова Сергія Сергійовича було відряджено до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя для здійснення правосуддя строком на 1 (один) рік із 23 березня 2026 року.

23.03.2026 вищезазначену справу було передано судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Гасанбекову С.С.

Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 24.03.2026 справу було прийнято до провадження, продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

На теперішній час ОСОБА_1 досягнула повноліття, продовжує навчання на заочному відділенні факультету управління торговельно-підприємницькою та митною діяльністю Державного біотехнологічного університету (навчальний заклад IV рівня акредитації), є студенткою 1 курсу, з терміном навчання з 01.09.2025 по 30.06.2028, оплачує проживання у орендованому житлі, несе витрати на придбання начальних матеріалів та канцелярських виробів, а також інші супутні витрати, пов`язані з проходженням навчання, та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги.

Відповідач ОСОБА_2 працевлаштований, не є інвалідом, а отже має змогу надавати доньці допомогу на навчання.

Виходячи з наведеного та посилаючись на норми ст.ст. 182, 199, 200 СК України, позивач просив задовольнити його вимоги.

Відповідач у строк, встановлений судом, не надав відзиву на позов, а також не надіслав до суду будь-яких заяв чи клопотань.

Клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін учасники справи на заявили.

Згідно з ч. 2 ст. 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Виходячи з наведених норм ЦПК України, враховуючи відсутність будь-яких клопотань сторін, судом вирішено продовжити розгляд даної справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання. З огляду на викладене, суд також не вбачає підстав, передбачених ч. 4 ст. 223 та ч. 1 ст. 280 ЦПК України, для заочного розгляду справи, який може проводитися лише у випадку розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши обставини цивільної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

встановив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 31.07.2007 серії НОМЕР_3 .

Згідно з довідкою т.в.о. декана факультету управління торговельно-підприємницькою та митною діяльністю Державного біотехнологічного університету від 01.10.2025 № 59, ОСОБА_1 є студенткою 1 курсу зазначеного факультету, період навчання з 01.09.2025 по 30.06.2028.

Відповідач не подав до суду доказів неможливості надання ним допомоги дочці у зв`язку з продовженням нею навчання.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 201 СК України до відносин між батьками і повнолітніми дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Частиною першою статті 191 СК України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно з частиною першою статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання (ч. 2 ст. 199 СК України).

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання (ч. 3 ст. 199 СК України).

Відповідно до статті 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу, беручи до уваги можливість надання утримання, зокрема другим з батьків.

Водночас, виходячи з положень ч. 1 ст. 201 СК України, до правовідносин зі стягнення аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, не застосовуються положення ч. 2 ст. 182 СК України щодо мінімального гарантованого розміру аліментів на дитину, отже позовні вимоги в частині визначення аліментів на рівні, не меншому 50 відсотків прожиткового мінімуму для відповідного віку, задоволенню не підлягають.

З огляду на викладе, враховуючи відсутність заперечень проти позову з боку відповідача та будь-яких доказів на спростування обставин, зазначених у позовній заяві, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в іншій частині та визнає позов таким, що підлягає задоволенню у зазначеній частині.

Документально підтверджені судові витрати, понесені сторонами, у справі відсутні.

Позивач, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За правилом частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 по справі № 161/4985/17 (реєстраційний номер за ЄДРСР 81573955) зроблено висновок щодо застосування норми ч. 6 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якого у разі задоволення позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини заявлених до нього вимог, якщо цього відповідача також не звільнено від сплати судового збору.

Відповідач у даній справі не звільнений від сплати судового збору.

При цьому, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову у позовах про стягнення аліментів визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Отже, виходячи з мінімальної ставки судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, що, відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статі 4 Закону України «Про судовий збір», становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025, розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави становить 3028*0,4 = 1211,20 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 258, 259, 263 265, 268, 273, 430 ЦПК України, суд

вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно, починаючи з 11 листопада 2025 року, до закінчення навчання ОСОБА_1 але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

4. Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

5. Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).

6. Реквізити учасників справи:

- позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 15 червня 2026 року.

Суддя С.С. Гасанбеков