Рішення № 137404568, 15.06.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/3356/26

н/п 2/953/2654/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року

Київський районний суд м. Харкова у складі судді Вітюка Р.В.

за участю секретаря судового засідання Глазько С.О.

учасники справи у судове засідання не з`явились,

розглянув у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ціна позову 27 965,00 грн

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У березні 2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (далі Товариство) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 8966437 у розмірі 20 185,00 грн, з яких 5 000,00 грн тіло кредиту, 4 322,50 проценти, 10 000,00 грн неустойка, 862,50 грн комісія; за договором № 7872913 у розмірі 7 780,00 грн, з яких 3 000,00 грн тіло; 3 780,00 грн комісія, 1 000,00 грн неустойка. Просив здійснювати розгляд за відсутністю представника позивача і, у випадку неявки в судове засідання відповідача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач отримав права вимоги відповідно до договорів факторингу за кредитними договорами № 8966437, № 7872913, зобов`язання за якими відповідач належним чином не виконував, через що у нього утворилась заборгованість спочатку перед первісним кредитором, а потім перед позивачем.

Виклад позиції відповідача

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.

Процесуальні дії у справі

Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 13.04.2026 прийняв позов до розгляду у спрощеному позовному провадженню, відкрив провадження у справі, призначив її до розгляду, встановив учасникам справи строки для реалізації процесуальних прав, задовольнив клопотання позивача, витребував у банку докази.

Розгляд справи відкладався до 15.06.2026.

18.05.2026 від АТ "Райффайзен Банк" надійшла витребувана інформація, зокрема, рух коштів по рахунку.

15.06.2026 у судове засідання учасники справи не з`явились. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, позивач шляхом направлення ухвали та повісток до електронного кабінету, відповідача направлення поштової кореспонденції. Поштові повідомлення на судове засідання 23.03.2026 вручено відповідачу на судове засідання 21.04.2026 повернулось з відміткою: "адресат відсутній", що згідно зі ст. 128, 272 ЦПК України та усталеною практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням. Відзиву на позовну заяву не подано, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (частина перша статті 223 ЦПК України).

Суд ухвалою від 15.06.2026, враховуючи, що учасники справи повідомлені належним чином, заяву позивача, повторну неявку відповідача, дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність сторін та постановив проводити заочний розгляд справи згідно з положенням ст. 280, 281 ЦПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом

10.05.2025 ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та відповідач уклали договір позики № 8966437 (далі договір 1), відповідно до п. 2.1. якого кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі "кредит"), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту відповідно до умов цього договору.

У пункту 2 договору (параеметри та умови) сторони узгодили істотні умови договору, а саме: сума кредиту 5 000,00 грн, строк кредиту 360 днів.

Договір підписано зі сторони позичальника одноразовим ідентифікатором: 843760.

Відповідно до виписки з рахунку, наданої АТ "Райффайзен Банк", 10.05.2025 на рахунок відповідачки зараховано 5 000,00 грн.

20.12.2024 ТОВ "Мілоан" і відповідач уклали кредитний договір № 7872913 (далі договір 2), відповідно до п. 1.1. якого кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк, визначений п . 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визнаеній в п. 1.2. договору у кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит , сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки, що визначені договором.

Договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором: 585736.

Сума кредиту 3 000,00 грн (п. 1.2. договору), кредит надається загальним строком на 345 днів (п. 1.3. договору).

Відповідно до виписки з рахунку, наданої АТ "Райффайзен Банк", 20.12.2024 на рахунок відповідачки зараховано 3 000,00 грн.

27.03.2025 ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" і Товариство уклали договір № 27/03/25, відповідно до якого ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" відступило на користь Товариства права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 8966437, що підтверджується реєстром боржників.

18.09.2025 ТОВ "Мілоан" і Товариство уклали договір № 18092025, відповідно до якого ТОВ "Мілоан" відступило на користь Товариства права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 7872913, що підтверджується реєстром боржників.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором 1 така становить 20 185 грн, з яких: за тілом кредиту 5 000,00 грн, за процентами 4 332,50 грн, неустойка 10 000,00 грн, 862,50 комісія; за договором 2 7 780,00 грн, з яких: за тілом кредиту 3 000,00 грн, за процентами 0 грн, комісія 3 780,00 грн, неустойка 1 000,00 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами (указана позиція є сталою, постанови Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач підписав кредитні договори електронним підписом - одноразовими ідентифікаторами 843760, 585736, чим підтвердив свою згоду на укладення договорів та з усіма їх умовами, що підтверджує факт досягнення сторонами згоди щодо істотних умов правочинів, як того вимагають положення статті 638 ЦК України.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд встановив, що первісний кредитори за кредитним договором надав кредит відповідачу у розмірі 7 500 грн, що підтверджується випискою по рахунку відповідача, тобто виконав свої зобов`язання з надання коштів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Суд встановив, що позивач отримав права грошової вимоги до відповідача за кредитними договорами 1, 2 відповідно до договорів відступлення права вимоги з моменту підписання додатку (реєстру боржників), а тому з дати відступлення прав вимоги Товариство стало кредитором за вказаним кредитним договором.

Суд визнає обґрунтованими позовні вимоги в частині основного боргу за договорами 1, 2 та процентів за договором 1.

Щодо нарахування неустойки

Згідно з пунктом 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд враховує, що положеннями цивільного законодавства (ЦК України основний акт цивільного законодавства) передбачено звільнення боржника від сплати неустойки, а у разі її нарахування підлягає списанню. Указана норма є імперативною і підлягає безпосередньому застосуванню.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває по теперішній час.

Верховний Суд у постанові від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23 зробив висновок, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, оскільки неустойка за кредитними договорами 1, 2 нарахована у період дії воєнного стану, то відповідач звільняється від обов`язку її сплати на користь Товариства і суд вважає за можливе безпосередньо застосувати пункт 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, оскільки саме вказаним положенням урегульовані спірні правовідносини.

Щодо комісії

Позивач крім заборгованості за тілом кредиту та процентів за користування ним також заявив до стягнення комісію за видачу кредиту.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Крім того, відповідно до частин першої, другої, пунктів 3, 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" (який відповідно до частини першої статті 11 цього ж Закону застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування") продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час застосування наведених норм права суд, відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (пункт 31.29. постанови Великої Палати Верховного Суду у від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19).

Верховний Суд у постанові від 25.01.2023 у справі № 752/4008/20 дійшов висновку, що положення кредитного договору (комісія) щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно у терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними, оскільки боржнику було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно.

Крім того, суд також враховує положення пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України і статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", зокрема, щодо таких засад цивільного законодавства, як справедливість і добросовісність стосовно того, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (частина перша статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів"), неприпустимості допущення істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів") і несправедливості таких умов договору, як встановлення жорстких обов`язків споживача, коли надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (пункт 3 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів") та встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором (пункт 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів").

Зі змісту кредитних договорів 1, 2 не вбачається, не визначено, за яку саме послугу справляється комісія, в чому вона полягає та яким чином обраховується. Зазначено за надання кредиту.

За таких обставин, суд, ураховуючи положення пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування", частин першої, другої, пунктів 3, 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" та усталену практику Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду у від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19і Верховного Суд від 25.01.2023 у справі № 752/4008/20), дійшов висновку, що положення кредитних договорів щодо розміру комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними в силу закону, оскільки боржнику було встановлено одноразову плату за надання кредиту. Суд зазначає, що надання кредиту є змістом спірних правовідносин. Законодавчо визначеною платою за таку послугу є сплата процентів. Сторони в силу положень статей 6, 627 ЦК України не обмежені в праві визначити перелік додаткових послуг, за які можуть справляти комісію. Однак відповідні не конкретизовані у договорі. А тому заявлені на їх підставі вимоги щодо стягнення заборгованості не підлягають задоволенню. Відповідно, у позові в частині вимог про стягнення грн комісії за договорами слід відмовити.

Висновки за результатами розгляду заяви

Отже, позовні вимоги Товариства до відповідача про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню у розмірі 12 322,5 грн, з яких: 9 322,00 грн за договором 1; 3 000,00 грн за договором 2. У решті вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Судові витрати

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з чим з відповідача на користь Товариства підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" суму заборгованості у розмірі 12 322,50 грн, з яких за договором № 8966437 від 10.05.2025 у розмірі 9 322,50 грн, за договором № 7872913 від 20.12.2024 у розмірі 3 00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 466,45 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи

Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул. Лісова, будинок 2, код ЄДРПОУ 35625014).

Відповідач (боржник): ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Повне судове рішення складено та підписано 15.06.2026.

Суддя Роман ВІТЮК