Рішення № 137403195, 15.06.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/12905/25

н/п 2-а/953/28/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Демченко С.В.,

за участю:

представника позивача адвоката Крижанівського В.Р.,

секретар судового засідання Тюльпа Я.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

установив:

04 грудня 2025 року адвокат Крижанівський В.Р., який діє в інтересах ОСОБА_1 на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АМ № 1041344 від 03 січня 2023 року, засобами «Електронний суд» звернувся до суду з адміністративною позовною заявою до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5766534 від 20 вересня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 20 вересня 2025 року співробітники патрульної поліції склали постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5766534 за те, що позивач 20 вересня 2025 року о 16 годині 57 хвилин керував транспортним засобом у м. Харкові по вул. Академіка Павлова, 134/16, будучи позбавленим права керування транспортним засобом, чим порушив п. 2.1.а ПДР. На переконання сторони позивача, вказана постанова є необґрунтованою та підлягає скасуванню, оскільки працівники поліції не зупиняли позивача під час здійснення ним безпосереднього керування транспортним засобом. Окрім того, позивач не здійснював функції водія 20 вересня 2025 року. Посилався на те, що в оскаржуваній постанові не зазначені відомості про конкретну причину зупинення транспортного засобу, що є порушенням вимог ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», а також відсутні відомості про те коли, ким та за що був позбавлений позивач права керування транспортним засобами. Також вказав, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт роз`яснення працівниками поліції позивачу його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Враховуючи викладене, вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Разом з позовною заявою, адвокат Крижанівський В.Р. подав заяву про поновлення пропущеного строку на звернення з позовною заявою, в якій просив поновити пропущений строк звернення з позовною заявою, посилаючись на те, що позивачу не було відомо про винесення вказаної постанови, а про її існування він дізнався лише після з`явлення в мобільному застосунку «ДІЯ» повідомлення про відкриття виконавчого провадження щодо примусового стягнення коштів не сплачених за вказаною постановою. Після чого ОСОБА_1 через свого представника звернувся до виконавчої служби, де ознайомився з вказаною постановою. За таких обставин, строк на оскарження постанови у позивача виник з моменту коли йому стало відомо про неї, а це саме з 26 листопада 2025 року, тому останнім днем подачі позовної заяви є 06 грудня 2025 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2025 року адміністративну позовну заяву було залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків 10 днів з дня вручення копії ухвали. У встановлений законом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2025 року провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

18 грудня 2025 року на адресу суду від представника ДПП Пилипенко О.С. надійшла заява, в якій просила залишити позовну заяву позивача без руху з тих підстав, що позивачем при зверненні до суду з вказаною позовною заявою неправильно визначено відповідача, оскільки належним відповідачем у такій категорії справ є саме ДПП, яке юридичною особою.

30 січня 2026 року на адресу суду від представника ДПП Пилипенко О.С. надійшла заява, в якій просила залишити позовну заяву позивача без розгляду, посилаючись на те, що позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою з пропуском встановленого десятиденного строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення. Вказала, що копія оскаржуваної постанови відповідно до вимог статті 285 КУпАП була направлена позивачу за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, с. Демчин, вул. Шевченка, 94 (штрих-код ідентифікатор 0601194886067). Згідно з відомостями з сайту Укрпошта про рух рекомендованого відправлення із зазначеним штрих-код ідентифікатором поштове відправлення було повернуто відправнику 13 жовтня 2025 року, отже оскаржувана постанова набрала законної сили 13 жовтня 2025 року. При цьому позивач звернувся до суду лише 04 грудня 2025 року, тобто з пропуском встановленого десятиденного строку на оскарження зазначеної постанови.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2026 року за клопотанням представника позивача залучено до участі у справі у якості співвідповідача - Департамент патрульної поліції.

14 травня 2026 року на адресу суду від представника ДПП Пилипенко О.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою. Зазначила, що 20 вересня 2025 року біля будинку 134/16 по вул. Академіка Павлова у місті Харкові працівники патрульної поліції опрацьовували виклик «ДТП без травмованих». Того ж дня близько 14 години 20 хвилин працівники поліції побачили, що транспортний засіб AUDI A4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив зупинку, оскільки під час руху від транспортного засобу від`єднався елемент конструкції (накладка бампера). У цей час до працівників поліції звернувся інший учасник дорожнього руху водій транспортного засобу ГАЗ, який повідомив, що водій автомобіля AUDI A4 під час руху здійснював небезпечне маневрування, чим створював загрозу безпеці дорожнього руху. Заявник також повідомив, що водій AUDI A4 може перебувати у стані алкогольного сп`яніння. Під час спілкування з водієм автомобіля AUDI A4 - ОСОБА_1 працівники УПП в Харківській області ДПП виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, на що позивач відмовився. Після чого працівники поліції склали стосовно позивача протокол серії ЕПР1 № 459769 за ч. 2 ст. 130 КУпАП. При перевірці документів позивача було встановлено, що позивач керував транспортним засобом AUDI A4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами на підставі постанови Слобідського районного суду міста Харкова від 28 серпня 2025 року у справі № 641/5892/25 строком на 1 (один) рік, яка набрала законної сили 09 вересня 2025 року. З огляду на встановлені фактичні обставини, співробітники поліції склали стосовно позивача оскаржувану постанову. Зазначила, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачу були роз`яснені його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Зауважила на тому, що позивач на місці події поводив себе агресивно, перешкоджаючи спокійному проведенню процесуальних дій, спочатку категорично заперечував факт керування транспортним засобом, проте згодом визнав, що саме він перебував за кермом. Вказала, що при винесені оскаржуваної постанови, співробітники поліції керувалися положеннями ПДР, Законом України «Про дорожній рух», КУпАП та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Зауважила на тому, що в оскаржуваній постанові чітко описане правопорушення, яке було скоєне водієм, а тому поліцейський діяв в межах своїх повноважень і не порушував норм матеріального та процесуального права.

14 травня 2026 року на адресу суду від представника УПП в Харківській області ДПП Пилипенко О. на адресу суду надійшло клопотання про долучення доказів.

Представник позивача адвокат Крижанівський В.Р. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Позивач у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про місце, день та час судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

Представники відповідачів Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції у судове засідання не з`явилися з невідомих суду причин, про місце, день та час судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.

Суд протокольною ухвалою 09 червня 2026 року постановив відмовити у задоволенні клопотання сторони відповідача, подане до суду 30 січня 202 року про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду. Дійсно з наданих представником відповідача доказів слідує, що копія оскаржуваної постанови відповідно до вимог статті 285 КУпАП була направлена позивачу за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, с. Демчин, вул. Шевченка, 94 (штрих-код ідентифікатор 0601194886067). При цьому згідно з відомостями з сайту Укрпошта про рух рекомендованого відправлення із зазначеним штрих-код ідентифікатором поштове відправлення було повернуто відправнику 13 жовтня 2025 року, отже оскаржувана постанова не була вручена позивачу.

Суд, вислухавши доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, дійшов такого висновку.

Суд встановив, що 20 вересня 2025 року поліцейський 5 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Кузьмінов В.А. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5766534, на підставі якої ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та на нього накладений штраф у розмірі 20 400 гривень.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 20 вересня 2025 року о 17 годині 02 хвилини керував автомобілем AUDI A4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом, чим порушив п. 2.1 а ПДР керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

З долученої до матеріалів справи копії оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від отримання постанови, що підтверджується відомостями зазначеними у п. 9 вказаної постанови.

Відповідно до постанови Слобідського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2025 року, ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Постанова Слобідського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2025 року набрала законної сили 09 вересня 2025 року.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 визнав у судовому засіданні провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Приписами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За змістом ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 7 КУпАП гарантовано, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Нормами ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України). Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Притягнути до адміністративної відповідальності можна лише ту особу, яка вчинила дії, що мають ознаки адміністративного правопорушення, та яка є або може бути суб`єктом адміністративного правопорушення.

Притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема поліцейського, а також встановлення ним факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена законодавством.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно з п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

За змістом статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, зокрема частина перша, друга і четверта статті 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5766534 від 20 вересня 2025 року, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, за порушення п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху.

Диспозиція частини 4 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно до пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

З наведеного слідує, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваною постановою позивач притягнутий до відповідальності за керування транспортним засобом, будучи позбавленим такого права.

Як слідує зі змісту позовної заяви, позивач не був обізнаний про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладення адміністративного стягнення з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В силу положень ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч. 1, 2 ст. 76 КАС України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Обґрунтовуючи правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідач надав відзив, до якого долучив в якості доказу диск з відеозаписами подій, що відбулися 20 вересня 2025 року.

З дослідженого у судовому засіданні відеозапису вбачається, що працівники патрульної поліції підійшли до транспортного засобу, коли він перебував у нерухомому стані, а ОСОБА_1 разом з жінкою перебували неподалік від вказаного транспортного засобу.

На відеозаписі транспортний засіб перебуває у нерухомому стані, тому встановити з долученого до матеріалів справи відеозапису факт керування транспортним засобом саме позивачем неможливо. При цьому жінка, яка перебувала разом з позивачем, неодноразово повідомляла працівникам поліції, що саме вона керувала транспортним засобом, а не ОСОБА_1 .

Суд також зазначає, що долучені до постанови письмові пояснення свідка не можуть бути визнані належними та допустимими доказами у справі, оскільки жодних клопотань про допит вказаного свідка у судовому представник відповідача не заявляв, свідок у судовому засіданні допитаний не був, а наведені ним відомості не знайшли підтвердження іншими належними та допустимими доказами.

Отже, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.

Жодних належних та допустимих доказів вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення для притягнення останнього до адміністративної відповідальності з дотриманням визначеної законом процедури, відповідач не надав.

За таких обставин у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, що виключає можливість його притягнення до адміністративної відповідальності.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5766534 від 20 вересня 2025 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З урахуванням викладеного, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5766534 від 20 вересня 2025 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції сплачений ним при зверненні до суду судовий збір у розмірі 484,84 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 72-78, 242, 243, 244, 246, 286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції, Департамент патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5766534 від 20 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 гривень, провадження у справі - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Департаменту патрульної поліції, на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 (сорок вісім) копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення..

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач Департамент патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ: 40108646, місцезнаходження: м. Харків, вул. Шевченка, 315а.

Відповідач - Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.

Повний текст рішення складений та підписаний без проголошення 15 червня 2026 року.

Суддя С. В. Демченко