Ухвала суду № 137402940, 12.06.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2808/26

Провадження № 1-кп/346/650/26

УХВАЛА

про продовження строку запобіжного заходу

12 червня 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_8

захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Жуків Тлумацького району Івано-Франківської області, проживаючого за адресо. АДРЕСА_1 , неодруженого, працюючого неофіційно, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28 ч.5 ст.361, ч.5 ст.185, ч.3 ст.209 КК України ,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження №12024262140000352 за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28 ч.5 ст.361, ч.5 ст.185, ч.3 ст.209, ч.3 ст.309 КК України, ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28 ч.5 ст.361, ч.5 ст.185, ч.3 ст.209 КК України.

Ухвалою суду від 05.06.2026 призначено підготовче судове засідання в кримінальному провадженні на 12.06.2026.

В підготовчому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою на 60 діб, розмір застави просив залишити в межах 120 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеному слідчим суддею. Зазначив, що обвинувачений є раніше не судимим, під час досудового слідства не порушував покладені на нього обов`язки підозрюваного, однак обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, на даний час продовжують існування ризики, передбачених п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, які існували під час обрання запобіжного заходу, а отже неможливість зміни на більш м`який запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_9 , заперечували проти задоволення клопотання. Захисник вказувала на відсутність доказів, що підтверджують наявність зазначених прокурором ризиків. Просила врахувати, що обвинувачений перебуває під вартою з січня 2026 року, не переховувався від органу досудового розслідування, не впливав і не впливатиме на потерпілих та свідків, всі докази перебувають в матеріалах справи або зберігаються у прокурора, а тому не може приховувати докази, що унеможливлює настання ризиків, про які вказує прокурор. Сама по собі тяжкість покарання не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою. Крім того, вказувала на наявність постійного місця проживання обвинуваченого, який має сім?ю, мати та сестру, міцні соціальні зв`язки, працює не офіційно, а тому вважала за можливе обрати більш м`який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, або визначити менший розмір застави, як альтернативний запобіжний захід до тримання під вартою, оскільки визначений слідчим суддею розмір застави є непомірно великим для родини.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінальної справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених о цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.177 КПК Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 цієї статті визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.4 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

При вирішені питання щодо продовження строку тримання обвинуваченого під вартою суд повинен врахувати зокрема, чи не зменшився заявлений ризик, чи не з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою та встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під варто, що передбачено ч.3 ст.199 КПК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 раніше не судимий та обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28 ч.5 ст.361, ч.5 ст.185, ч.3 ст.209 КК України, які відповідно до вимог ст..12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину (ч.5 ст.185, ч.3 ст.361, ч.3 ст.209 КК), за які законом передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11.05.2026 р. щодо ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18.06.2026 з можливістю внесення застави в межах 120 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 399360 грн.

При вирішені питання про доцільність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 судом враховується наступне.

Щодо обґрунтованої підозри.

З огляду на зміст обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування (в яких вказуються ті процесуальні дії та рішення, які були вчинені і прийняті органом досудового розслідування та прокурором, а також перелік і джерела доказів, якими прокурор обґрунтовує обвинувачення) суд погоджується із тим, що прокурор доводить мінімально необхідний рівень обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_12 злочинів, передбачених ч.3 ст.28, ч.5 ст.185, ч.3 ст.361, ч.3 ст.209 КК України. Ця підозра в подальшому підлягає доведенню прокурором конкретними доказами та може бути спростована стороною захисту. Разом з цим, цю підозру суд не вважає і не розцінює, як доведену вину обвинуваченого у вчиненні вказаних злочинів, проте вважає достатньою в розумінні обґрунтованості клопотання.

Щодо наявності ризиків.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні прокурора суд вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що ОСОБА_4 зможе переховуватися від суду, з огляду на таке.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.28, ч.5 ст.185, ч.5 ст.361, ч.3 ст.209 КК України, які є особливо тяжкими злочинами, відповідальність за вчинення яких передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна ( ч.5 ст.185 КК), у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років з позбавленням права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю (ч.5 ст.361 КК), у виді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю та з конфіскацією майна (ч.3 ст.209 КК). Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Суд згоден також із тим, що прокурор довів наявність ризику впливу обвинуваченим на потерпілих та свідків, з метою зміни ними показів оскільки вони є частиною доказової бази обвинувачення, обвинувачений може спробувати вплинути на них з метою зміни ними своїх показів, а їх анкетні дані та місце проживання обвинуваченому відомі з матеріалів провадження. Тож даний ризик, зберігається.

Разом з цим суд дійшов висновку про не доведення стороною обвинувачення ризику можливості обвинуваченим перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме приховування доказів, не з`являтися на виклики суду. На думку суду, посилання на існування цього ризику, з урахуванням тривалості досудового розслідування, обставин та характеру кримінального провадження та особи обвинуваченого, перебування зібраних доказів обвинувачення в розпорядженні прокурора, є формальними, неконкретними та недостатніми. Стороною обвинувачення фактично не надано жодного доказу на підтвердження існування цих ризиків.

З урахуванням цього зазначений ризик не враховуються слідчим суддею при обранні запобіжного заходу.

З урахуванням тяжкості злочинів, вчинення яких інкримінується ОСОБА_4 , доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри та продовження існування ризиків переховування від суду, незаконний вплив на потерпілих та свідків суд дійшов висновку, що цього достатньо для можливості продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Щодо більш м?якого запобіжного заходу

При вирішенні питання про необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини та враховує їх, у тому числі характер та тяжкість злочинів, в яких обвинувачується ОСОБА_4 , які мають високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого, тяжкість покарання, що загрожує йому, у випадку визнання винуватим у пред`явленому обвинувачені, його характеристику, який станом на час вчинення інкримінованого злочину раніше не судимий, має місце проживання в м.Коломия Івано-Франківської області, офіційно не працює, неодружений. Суду не надані докази наявності у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, даних про стан його здоров`я тощо, тому дані обставини судом не беруться до уваги.

Отже, суд вважає, що в судовому засіданні стороною обвинувачення доведено, що більш м`який запобіжний захід, зокрема цілодобовий домашній арешт, про який вказувала сторона захисту, не зможе запобігти зазначеним вище ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Тобто інші запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, на думку суду, не можуть бути застосовані щодо ОСОБА_4 .

Щодо застави.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з частиною 5 статті 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Що з урахуванням того, що з 01 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3328 гривень, складає від 266240 до 998400 гривень.

Метою застави є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків, під умовою звернення цих коштів у дохід держави, в разі невиконання обов`язків (частина 1 статті 182 КПК України); розмір застави не може бути завідомо непомірним для обвинуваченого (частина 4 статті 182 КПК України).

При обрані та продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 слідчим суддею визначений розмір застави в межах 120 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на те, що обвинувачений тримається під вартою з 19.01.2026 р., визначений раніше розмір застави є непомірним для нього, йому слід зменшити розмір застави до 90 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 299520 грн. При цьому визначаючи такий розмір застави, суд враховує обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан обвинуваченого, дані про його особу та ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, про наявність яких зазначено вище.

Визначений судом розмір застави, на думку суду, буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не буде завідомо непомірним для нього.

Крім того, в силу вимог ч.5 ст. 194 КПК України, на обвинуваченого строком на 2 місяці слід покласти такі обов`язки: прибувати за судовим викликом до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області; не відлучатися за межі Коломийського району Івано-Франківської області без дозволу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області; утриматись від спілкування будь-якої форми із потерпілою та свідками по даному кримінальному провадженню; протягом одного робочого дня із дня внесення застави та звільнення з під варти - здати свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон до територіального органу (підрозділу) Державної міграційної служби України у Івано-Франківській області (у місті Коломия).

Отже, з урахуванням того, що 18.06.2026 закінчується дія ухвали суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , судовий розгляд кримінального провадження триває, з урахуванням тяжкості та характеру злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_4 , тяжкості покарання, яке загрожує останньому у випадку визнання його винним, даних про особу обвинуваченого, з метою забезпечення кримінального провадження та запобіганню наявним ризикам, передбаченим п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшилися та продовжують існувати, суд вважає доцільним продовжити цей запобіжний захід на 60 днів з визначенням застави в розмірі 90 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 177, 178, 183, 199, 331, 369-372, 395 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 10 серпня 2026 року включно із визначенням застави.

Визначити ОСОБА_4 заставу у 90 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 299520 (двісті дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот двадцять) гривень, яка може бути внесена у будь-який момент як самим обвинуваченим так і іншими особами (фізичними або юридичними) у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок (отримувач: ТУ ДСА в Івано-Франківській області; одержувач коштів: МФО: 820172, Код отримувача: 26289647, Банк отримувача: ДКС України, м. Київ, Рахунок: UA158201720355259002000002265, призначення платежу: застава, ухвала суду у справі №346/2808/26; прізвище, ім`я та по-батькові платника застави, ЄДРПОУ суду: 26534733).

У разі внесення застави уповноважена службова особа місця тримання ОСОБА_4 під вартою повинна негайно звільнити його з-під варти та повідомити про це прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури та Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.

У разі внесення застави на ОСОБА_4 покладаються наступні обов`язки строком на два місяці:

- прибувати за судовим викликом до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області;

- не відлучатися за межі Коломийського району Івано-Франківської області без дозволу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області;

- утриматись від спілкування будь-якої форми із потерпілими та свідками по даному кримінальному провадженню;

- протягом одного робочого дня із дня внесення застави та звільнення з-під варти - здати свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон до територіального органу (підрозділу) Державної міграційної служби України у Івано-Франківській області (у місті Коломия).

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_4 будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за судовим викликом без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляції до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Повний текст ухвали складено 12.06.2026 о 15:30 год.

Головуючий суддя : ОСОБА_1