Рішення № 137402780, 15.06.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1749/25

Провадження №2/338/318/26

15 червня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Куценка О. О., з участю секретаря судового засідання Двібородчин І. В., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в селищі Богородчани цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,

в с т а н о в и в :

30 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області з позовом до Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання права власності на будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті тітки ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявлені вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її тітка ОСОБА_5 , яка до дня смерті була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_2 . За життя ОСОБА_5 належало майно, зокрема будинковолодіння, розташоване в АДРЕСА_1 .

07 квітня 1997 року ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений секретарем Грабовецької сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області та зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 4, яким заповіла позивачці належне їй будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка зазначає, що у встановлений законом строк прийняла спадщину після смерті спадкодавиці, фактично вступивши у володіння спадковим майном, однак оформити спадкові права у нотаріальному порядку не має можливості.

12 листопада 2025 року державним нотаріусом Богородчанської державної нотаріальної контори Войташеком І. І. позивачці повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , оскільки у поданому договорі купівлі-продажу, посвідченому секретарем Грабовецької сільської ради 26 вересня 1982 року за реєстровим № 13, не зазначено адресу будинку, інвентаризація на нього не проводилась, державна реєстрація права власності не здійснювалась, у зв`язку з чим нотаріусом неможливо встановити власника житлового будинку АДРЕСА_1 .

З огляду на викладене позивачка просить суд визнати за нею право власності на будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 31 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 19 травня 2026 року до участі у справі як співвідповідачів залучено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_5 та прийняли спадщину після її смерті.

В підготовче судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Федорів С. І. не з`явились. Позивачка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити.

Представник відповідача Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області в підготовче судове засідання не з`явився. Селищний голова Богородчанської селищної ради Заремба Р. Д. подав заяву про розгляд справи за відсутності представника селищної ради, зазначивши, що селищна рада не заперечує проти задоволення позовної заяви, а вирішення справи покладає на розсуд суду.

Співвідповідач ОСОБА_2 у підготовче судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує та не заперечує проти визнання за позивачкою права власності на спірне майно.

Співвідповідач ОСОБА_3 у підготовче судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує та не заперечує проти визнання за позивачкою права власності на спірне майно.

Співвідповідачка ОСОБА_4 у підготовче судове засідання не з`явилась, подала заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує та не заперечує проти визнання за позивачкою права власності на майно, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази кожен окремо, а також їх достатність, допустимість, достовірність та взаємний зв`язок у сукупності, враховуючи подані відповідачами заяви про підтримання позовних вимог та відсутність заперечень проти їх задоволення, суд дійшов висновку, що визнання позову відповідачами не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

За змістом ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77, 78, 79, 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом; достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання, а способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_5 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року, суд враховує положення ЦК УРСР 1963 року, який діяв на час відкриття спадщини. За змістом пунктів 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, а правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята жодним зі спадкоємців до набрання ним чинності.

У цій справі з матеріалів спадкової справи та заяв спадкоємців вбачається, що спадщина після смерті ОСОБА_5 була прийнята спадкоємцями, а тому питання прийняття спадщини та кола спадкових правовідносин підлягає оцінці з урахуванням норм ЦК УРСР, чинного на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснювалося за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом мало місце, коли і оскільки воно не змінене заповітом.

Згідно зі ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнавався день смерті спадкодавця.

Відповідно до ст. 534 ЦК УРСР кожний громадянин міг залишити за заповітом усе своє майно або частину його одній чи кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом.

За змістом ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнавалась належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном чи подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Грабовець, що підтверджується копією свідоцтва про смерть та матеріалами спадкової справи.

Факт відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 також підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 12 листопада 2025 року № 83224775, згідно з яким після смерті ОСОБА_5 заведено спадкову справу № 240/2024, номер у Спадковому реєстрі 73154242, дата заведення спадкової справи 18 жовтня 2024 року.

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 20 березня 2026 року № 84592616 за параметрами запиту щодо ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , Богородчанською державною нотаріальною конторою 18 жовтня 2024 року заведена спадкова справа № 240/2024.

Із вказаної інформаційної довідки встановлено, що 18 жовтня 2024 року у межах цієї спадкової справи видано три свідоцтва про право на спадщину, а саме свідоцтва, зареєстровані у Спадковому реєстрі за № 73155127, № 73155160 та № 73155189, які, як убачається з матеріалів спадкової справи, стосуються прийняття спадкоємцями за законом - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - спадкових прав на інше спадкове майно, зокрема право на земельну частку (пай), а не спірного будинковолодіння по АДРЕСА_1 . Водночас наявність зазначених свідоцтв підтверджує факт прийняття цими особами спадщини після смерті ОСОБА_5 , що обґрунтовує їх участь у справі як співвідповідачів, однак не спростовує права позивачки на спірне будинковолодіння, яке було заповідане їй ОСОБА_5 за заповітом від 07 квітня 1997 року.

Наведені докази суд визнає належними та допустимими, оскільки вони походять з офіційного спадкового реєстру та нотаріальної спадкової справи, безпосередньо підтверджують факт смерті спадкодавиці, дату відкриття спадщини, факт заведення спадкової справи та наявність інших спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 .

З копії заповіту від 07 квітня 1997 року вбачається, що ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробила розпорядження щодо належного їй будинковолодіння, розташованого в АДРЕСА_1 , заповівши його ОСОБА_1 . Заповіт посвідчено секретарем Грабовецької сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області та зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за № 4.

Відомостей про скасування чи зміну вказаного заповіту матеріали справи не містять. Відповідачами дійсність заповіту не оспорюється. Навпаки, у спадковій справі спадкоємці за законом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначали, що спадкоємицею за заповітом на житловий будинок є ОСОБА_1 .

Суд приймає копію заповіту як належний та допустимий доказ, оскільки саме цей документ визначає волю спадкодавиці щодо спірного майна, а також підтверджує право позивачки на спадкування за заповітом.

Родинний зв`язок позивачки зі спадкодавицею, а також її особу підтверджено копіями документів, долучених до позовної заяви, зокрема копіями паспорта позивачки, витягу з реєстру територіальної громади, свідоцтв про народження та документів, які підтверджують зміну прізвищ у родині. Ці докази суд оцінює як належні та допустимі в частині встановлення особи позивачки та підстав її звернення до суду.

Разом з тим, для спадкування за заповітом визначальним є не належність особи до певної черги спадкоємців за законом, а волевиявлення спадкодавця, виражене у заповіті. Тому встановлені родинні зв`язки підтверджують обґрунтованість пояснень позивачки про те, що спадкодавиця була її тіткою, однак право позивачки на спірне майно виникає саме із заповіту від 07 квітня 1997 року.

Щодо належності спірного будинковолодіння спадкодавиці суд зазначає таке.

З договору купівлі-продажу будинку від 26 вересня 1982 року, посвідченого секретарем Грабовецької сільської ради та зареєстрованого за реєстровим № 13, вбачається, що ОСОБА_5 набула у власність житловий будинок у с. Грабовець. У вказаному договорі повна адреса будинку не зазначена, що згодом стало підставою для неможливості нотаріального оформлення спадкових прав позивачки.

Водночас відсутність у договорі 1982 року повної адреси будинку сама по собі не спростовує факту набуття ОСОБА_5 права на відповідне майно, оскільки цей договір необхідно оцінювати у сукупності з іншими письмовими доказами, які ідентифікують спірне будинковолодіння як майно, розташоване саме за адресою: АДРЕСА_1 .

З довідки, виданої старостою Грабовецького старостинського округу № 6 Богородчанської селищної ради, вбачається, що відповідно до записів у погосподарській книзі №6 ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована та проживала у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Також довідкою підтверджено, що на день смерті ОСОБА_5 було складено заповіт на житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 , посвідчений Грабовецькою сільською радою 07 квітня 1997 року та зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 4.

Рішенням виконавчого комітету Грабовецької сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області № 53 від 13 серпня 2002 року «Про визнання права власності на будинковолодіння» вирішено визнати право власності на будинковолодіння в АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 та зобов`язано Івано-Франківське бюро технічної інвентаризації видати свідоцтво про право власності.

Суд враховує, що вказане рішення органу місцевого самоврядування ухвалене після смерті ОСОБА_5 , тому саме по собі не є підставою набуття нею права власності після смерті. Водночас цей документ у сукупності з договором купівлі-продажу 1982 року, довідкою старостинського округу, даними погосподарської книги, заповітом та матеріалами спадкової справи підтверджує, що спірне будинковолодіння в АДРЕСА_1 фактично визнавалося та обліковувалося як майно ОСОБА_5 .

Отже, право ОСОБА_5 на спірне будинковолодіння виникло не з рішення виконавчого комітету 2002 року, а з правочину 1982 року та фактичного володіння майном, а рішення виконавчого комітету є доказом ідентифікації цього майна та підтвердженням належності будинковолодіння спадкодавиці.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, які виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними за умов, визначених законом, зокрема якщо на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової державної реєстрації таких прав у сучасному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Набуття ОСОБА_5 права на будинок відбулося у 1982 році, тобто до запровадження системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Тому відсутність запису в Державному реєстрі речових прав не може бути самостійною підставою для висновку про відсутність у спадкодавиці майнового права на спірне будинковолодіння, якщо таке право підтверджується іншими належними доказами.

Суд також враховує, що нотаріальна відмова чи повідомлення нотаріуса про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину не вирішує спір про право власності та не спростовує прав позивачки, а лише підтверджує наявність перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Саме така перешкода і є підставою для звернення особи до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину у встановленому законом порядку. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У цій справі позивачка звернулась до нотаріальної контори для оформлення спадкових прав, однак отримала повідомлення про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірне будинковолодіння через відсутність належних правовстановлюючих документів та неможливість нотаріального встановлення власника житлового будинку. Отже, позивачка обрала належний спосіб захисту свого права шляхом звернення до суду з позовом про визнання права власності.

Оцінюючи заяви співвідповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд виходить з того, що ці особи є спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_5 , прийняли спадщину, що підтверджується матеріалами спадкової справи, однак не заперечують проти задоволення позову та визнають право позивачки на спірне будинковолодіння за заповітом.

Заявами співвідповідачів підтверджується відсутність між спадкоємцями спору щодо належності спірного будинковолодіння позивачці за заповітом. Такі заяви узгоджуються з матеріалами спадкової справи, у якій спадкоємці за законом зазначали про наявність спадкоємиці за заповітом на житловий будинок - ОСОБА_1 .

Суд також враховує позицію Богородчанської селищної ради, яка не заперечила проти задоволення позову. Саме орган місцевого самоврядування є відповідачем у справі з огляду на місцезнаходження спірного майна та відсутність належно оформленого правовстановлюючого документа, однак селищна рада не заявила про наявність будь-якого права чи інтересу територіальної громади щодо спірного будинковолодіння.

Таким чином, досліджені судом докази у своїй сукупності підтверджують, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої увійшло, зокрема, належне їй за життя будинковолодіння в с. Грабовець Івано-Франківського району Івано-Франківської області, яке на підставі договору купівлі-продажу 1982 року, фактичного володіння, даних погосподарського обліку та інших письмових доказів ідентифікується як будинковолодіння по АДРЕСА_1 . Судом також встановлено, що 07 квітня 1997 року ОСОБА_5 склала заповіт, яким розпорядилася вказаним будинковолодінням на користь ОСОБА_1 , а позивачка після смерті спадкодавиці прийняла спадщину та є спадкоємицею за заповітом щодо спірного майна. Інші спадкоємці, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 , не заперечують проти визнання за позивачкою права власності на це будинковолодіння, що узгоджується з матеріалами спадкової справи та поданими ними заявами. Водночас оформити право власності на спадкове майно у нотаріальному порядку позивачка не має можливості у зв`язку з відсутністю належного правовстановлюючого документа на спірне будинковолодіння та відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, що свідчить про наявність передбачених законом підстав для захисту її спадкових прав у судовому порядку шляхом визнання права власності.

Вказані обставини підтверджені письмовими доказами, які є взаємопов`язаними, не суперечать один одному, а тому в сукупності є достатніми для висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи свободу заповіту як засадничий принцип спадкового права, фактичну належність спірного будинковолодіння спадкодавиці, прийняття позивачкою спадщини, неможливість оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, а також відсутність заперечень з боку відповідачів та інших спадкоємців, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 є підставним, доведеним та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 200, 206, 211, 247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України суд,

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення чи виклику учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 15 червня 2026 року.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Богородчанська селищна рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області, місцезнаходження: 77701, Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, селище Богородчани, вул. Шевченка, 66, ідентифікаційний код юридичної особи 04357035.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , житель АДРЕСА_1 .

Відповідачка: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителька АДРЕСА_1 .

Суддя