Рішення № 137402473, 08.06.2026, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/323/26

Провадження №2-о/157/34/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Антонюк О.В.,

з участю секретаря судового засідання Солошик Д.В.,

заявниці ОСОБА_1 ,

представника заявниці ОСОБА_2 ,

представника заінтересованої особи Решетовської Н.О.,

заінтересованої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Камінь-Каширської міської ради в особі відділу «Служби у справах дітей Камінь-Каширської міської ради», ОСОБА_5 , про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в:

Заявниця ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою (заінтересовані особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України), шляхом надіслання її через систему «Електронний суд», що підписана електронним цифровим підписом її представником адвокатом Котом С.І., повноваження якого підтверджуються ордером про надання правничої допомоги серії АС № 1298125 від 20 лютого 2026 року, в якій просить встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу її ( ОСОБА_1 ) та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з листопада 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування вимог представник заявниці зазначає, що заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання, з 2014 року проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. Їхні стосунки носили характер сталого союзу, були засновані на любові, повазі та спільних інтересах. Протягом понад 10 років вони вели спільний побут, мали спільний бюджет, разом виховували дитину та піклувалися один про одного. Обставини та докази, що підтверджують факт проживання однією сім`єю: 1) виховання спільної дитини: ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 народився син - ОСОБА_4 (свідоцтво серії НОМЕР_1 ), батько брав активну участь у житті сина. Згідно з довідкою з навчального закладу (школи) ОСОБА_5 постійно цікавився успішністю дитини, брав участь у батьківських зборах та заходах школи, що підтверджує його статус як повноцінного члена сім`ї та люблячого батька; 2) офіційне підтвердження місця проживання: факт спільного проживання та ведення спільного господарства за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується довідкою Виконавчого комітету сільської ради, згідно з якою заявниця та загиблий фактично проживали разом як одна сім`я; 4) медична довіра: у деклараціях про вибір лікаря ПМД заявниця та ОСОБА_5 офіційно вказали один одного як довірених осіб. Це свідчить про наявність глибоких родинних зв`язків та взаємну відповідальність; 5) визнання з боку держави: ІНФОРМАЦІЯ_4 було видано Сповіщення сім`ї № 344 від 24.09.2025 безпосередньо ОСОБА_1 , що підтверджує її статус як особи, яка входила до складу сім`ї загиблого військовослужбовця. Також заявниці як фактичній дружині були передані особисті речі та оригінали документів загиблого (паспорт, посвідчення УБД тощо) для організації поховання; 5) показання свідків: факт спільного проживання можуть підтвердити сусіди та знайомі: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21, даний факт підлягає встановленню в порядку цивільного судочинства. Встановлення факту необхідне для отримання соціальних гарантій та виплат, передбачених ст. 16-1 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», отримання статусу члена сім`ї загиблого захисника України та реалізації спадкових прав.

Ухвалою судді від 23 лютого 2026 року заяву прийнято до розгляду і у справі відкрито провадження, постановлено розглядати справу у порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні та призначено підготовче засідання.

27 лютого 2026 року представник Міністерства оборони України Ткачук В.В. подав до суду письмові пояснення, у яких просить у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити та в обгрунтування заперечення зазначає, що для встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України, якою визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки саме як членів сім`ї. Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) і зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)». Обов`язковою умовою для визнання факту проживання однією сім`єю, крім власне факту спільного проживання, є наявність: спільного бюджету; спільного харчування; купівлі майна для спільного користування; участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Для встановлення факту проживання однією сім`єю потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню. Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарством є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Згідно з ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Згідно з абз. 5 п. 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі № 1-8/99 за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої і п`ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») вказано, що обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї,крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки. Встановлення факту проживання однією сім`єю передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин (спільне проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України), оскільки самі по собі, наприклад, факти спільної присутності їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між особами є усталені відносини, притаманні сім`ї. Наведене узгоджуються із правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19), неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18), від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19 (№ 61-3071св21) та інших. У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 587/302/16 (провадження № 61-18522св18) Верховний Суд указав, що закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці. Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Згідно з ч. 2 ст. 21 СК України, проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. ОСОБА_1 зазначає: «Заявниця та ОСОБА_6 (який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 під час виконання бойового завдання) з 2014 року проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. Їхні стосунки носили характер сталого союзу, були засновані на любові, повазі та спільних інтересах. Протягом понад 10 років вони вели спільний побут, мали спільний бюджет, разом виховували дитину та піклувалися один про одного». Проте заявниця не надала достовірних доказів, які отримані законним шляхом та відповідно до чинного законодавства щодо факту спільного проживання. Проте, факт спільного проживання та/або реєстрації місця проживання без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків не може свідчити про те, що мали місце усталені відносини, які притаманні сім`ї та що вони проживали однією сім`єю як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу. До доказів, які б могли у своїй сукупності підтвердити певні твердження заявниці, можна віднести: Перекази грошових коштів на рахунки з моменту одруження до моменту загибелі; оплата комунальних послуг; ведення спільного бюджету; придбання побутових речей для спільного користування в домогосподарстві; ремонт або обслуговування побутової техніки; покази свідків відповідно встановленого порядку; сумісні фото та відеодокази щодо проведення часу на святах тощо. У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 712/7830/16-ц, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу задоволенню не підлягають, оскільки показання свідків не підтверджують ознак, властивих для проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Незрозуміло чому заявницею не долучено до заяви копії наступних документів та доказів: - щодо спілкування (розмов, листування, тощо) між нею та загиблим з часу спільного проживання та вже після оголошення воєнного стану, у тому числі щодо ведення спільного господарства, наявності спільного побуту, наявність взаємних прав та обов`язків; - копії/витяги з наказу командира військової частини про виключення загиблого зі списків військової частини, призначення та завершення службового розслідування (з якого повинно вбачатись хто записаний родичем та/або членом сім`ї загиблого, хто отримав з військової частини відповідні грошові виплати тощо); - витягу з особової справи загиблого у військовій частині щодо відомостей про членів його сім`ї та/або родичів, копії автобіографії (за наявності); - анкети вивчення особи військовослужбовця (аркушу співбесіди), у ході якого встановлюється наявність родичів, утриманців тощо; - доказів того, хто отримав після загиблого його грошове забезпечення у військовій частині, де він проходив військову службу. Таким чином, не зазначено у заяві та не наведено належних і допустимих доказів наявності взаємних прав та обов`язків у заявниці із загиблим. Оскільки належних, допустимих і достатніх доказів про проживання заявниці з зниклим безвісті однією сім`єю та на підтвердження спільного проживання, пов`язаності спільним побутом, наявності взаємних прав та обов`язків заявником не надано, відповідно, відсутні підстави для визнання такого факту доведеним. З урахуванням принципу диспозитивності процесу та засад змагальності сторін, відповідно до яких заявник зобов`язана довести обставини, на які посилається на підтвердження заяви, у зв`язку з чим слід дійти обґрунтованого висновку про недоведеність факту спільного проживання заявниці з загиблим. 01 березня 206 року представник заявниці ОСОБА_1 адвокат Кот С.І. подав до суду письмові заперечення на письмові пояснення представника Міністерства оборони України, у яких зазначає, що позиція Міністерства оборони України про відсутність ознак сім`ї та неможливість розгляду справи в порядку цивільного судочинства є безпідставною та повністю спростовується поданими доказами: 1) спільний бюджет: надані банківські виписки про перерахування коштів загиблим ОСОБА_5 на картку заявниці свідчать про ведення спільного господарства та взаємне утримання. Це спростовує тезу Міністерства оборони України про відсутність фінансової пов`язаності; 2) соціальне визнання: фотоархів (випускні в школі, весілля, свята) підтверджує, що пара відкрито сприймалася оточенням як чоловік та дружина протягом багатьох років. Участь обох батьків у шкільних заходах сина свідчить про реалізацію спільних батьківських прав та обов`язків; 3) спільний побут та майно: наявність фото дитини та заявниці на фоні техніки, що належала ОСОБА_5 , за місцем їхнього спільного проживання, вказує на спільне користування майном та сталий характер побутових відносин; 4) юрисдикційна відповідність: висновки у постанові ВП ВС від 18.01.2024 (справа № 560/17953/21): встановлення факту проживання однією сім`єю із загиблим воїном належить саме до цивільної юрисдикції. З огляду на сукупність доказів (документальних, речових та майбутніх свідчень), факт проживання однією сім`єю є доведеним.

Ухвалою суду від 19 березня 2026 року до участі у справі залучено як заінтересованих осіб ОСОБА_4 та Виконавчий комітет Камінь-Каширської міської ради в особі відділу «Служби у справах дітей Камінь-Каширської міської ради».

Ухвалою суду від 29 квітня 2026 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 18 травня 2026 року до участі у справі залучено як заінтересовану особу ОСОБА_5 .

Заявниця ОСОБА_1 у судовому засіданні заяву про встановлення факту спільного проживання підтримала з наведених у ній підстав та, крім того, пояснила, що 21 листопада 2014 року ОСОБА_5 прийшов до неї по місцю її постійно проживання та з цього часу вони разом почали проживати однією сім`ю, разом вели спільне господарство, побут, спільний бюджет, а ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син, якого вони разом виховували. 5 липня 2025 року ОСОБА_5 мобілізували до Збройних Сил України. Під час їхнього спільного проживання ОСОБА_6 з 2018 року по 2024 рік працював у місцевій школі кочегаром. Вона ж працювала у школі вчителем. Вони проживали у її будинку, а зареєстрований він був у с. Оленине. Інших дітей у ОСОБА_5 немає. Останній одружений не був, до їх спільного проживання він проживав з братом у с. Оленине, у 8-річному віці втратив батька. Протягом її спільного проживання з ОСОБА_5 вони займалися прийманням ягід від населення і в такий спосіб також заробляли кошти. ОСОБА_6 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що вона отримала сповіщення сім`ї загиблого військовослужбовця, однак на теперішній час, не дивлячись на те, що вона з ним проживала однією сім`ю, не має права на пільги. Шлюб з ОСОБА_5 вони не зареєстрували тому, що зійшлися, щоб спільно проживати однією сім`єю, вже у немолодому віці, вона була на той час вдовою, мала від першого шлюбу дочку та питання про реєстрацію шлюбу ними не піднімалося.

Представник заявниці ОСОБА_1 адвокат Кот С.І. у судовому засіданні заяву ОСОБА_1 підтримав і пояснив, що остання проживала у цивільному шлюбі з ОСОБА_5 , у них народилася дитина. Вони разом працювали та виховували сина. Факт спільного проживання заявниці однією сім`єю з ОСОБА_5 , ведення спільного господарства, підтверджується, крім показань свідків, світлинами святкувань та ведення спільного побуту.

Представник Виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради в особі відділу «Служби у справах дітей Камінь-Каширської міської ради» проти задоволення заяви не заперечила та пояснила, що згідно з рішенням виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради від 06 лютого 2026 року № 2/19 неповнолітньому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько якого ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, загинув, надано статус дитини військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби. Перед тим як надавати цей статус, мало місце спілкування із старостою села, який підтвердив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 спільно проживали, вели спільне господарство, займалися збиранням та прийманням ягід, а також були довідки зі школи, де навчалася дитина, у якій зазначалося про те, що батько ОСОБА_5 цікавився навчанням сина ОСОБА_4 .

Представник Міністерство оборони України ОСОБА_9 у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Заінтересована особа ОСОБА_5 у судовому засіданні не заперечив щодо задоволення заяви ОСОБА_1 та пояснив, що її брат ОСОБА_6 з 2014 року проживав з ОСОБА_1 у будинку останньої однією сім`єю, заявниця та його брат вели спільне господарство, побудували гараж, купили автомобіль , жили вони добре, у 2015 році у них народився син, якого разом виховували.

Заслухавши пояснення заявниці, її представника, заінтересованих осіб, показання свідків, дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що заяву належить задовольнити, повністю, зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України встановлено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , військовослужбовець, солдат, загинув на полі бою ІНФОРМАЦІЯ_2 в районі населеного пункту Шахове Покровського району Донецької області, що підтверджується сповіщенням сім`ї № 344 сім`ї померлого (загиблого) військовослужбовця від 24 вересня 2025 року та копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 , виданого Камінь-Каширським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 13 жовтня 2025 року

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу заявниця ОСОБА_1 посилалася на те, що проживала однією сім`єю разом з ОСОБА_6 як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу в період з листопада 2014 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , вони разом вели спільне господарство, мали спільний бюджет, піклувались один про одного як подружжя, у період спільного проживання у них народився син. Вказувала, що встановлення факту її проживання з ОСОБА_6 однією сім`єю необхідно їй для отримання матеріальних виплат та гарантій, передбачених ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», отримання статусу члена сім`ї загиблого захисника України та реалізації спадкових прав.

Встановлено, що у зазначений у заяві період ні заявниця, ні ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі не перебували.

З пояснень свідка ОСОБА_10 вбачається, що у 2014 році ОСОБА_6 , якого вона називала дядьком, прийшов до її матері по місцю проживання та з того часу вони почали жити втрьох, а саме вона, її матір та ОСОБА_5 . У вересні 2015 році у неї народився брат ОСОБА_4 . ОСОБА_6 дуже любив свого сина ОСОБА_11 . Всі разом вони вели спільне господарство, приймали ягоди, гриби від населення, їздили їх здавати і так заробляли кошти. Крім того, ОСОБА_6 працював у школі кочегаром. Починаючи з 2014 року ОСОБА_6 постійно жив з ними, а до свого брата їздив лише погостювати. Вона пам`ятає як ОСОБА_6 з села вивозив її автомобілем до с. Седлище, щоб вона могла пересісти на автобус, щоб доїхати до м. Луцька. Вона не пам`ятає точної дати, але було це у неділю на свято, до них приїхали її тітка та якийсь чоловік, останній мав торт, і у цей день їй почали розповідати, що цей чоловік буде жити з нею та її матір`ю, - це був ОСОБА_6 . Її батько помер, але за життя він та її матір разом побудували житловий будинок, і батько говорив, що будинок будує для неї (свідка), а тому й коли ОСОБА_6 почав проживати з її матір`ю у цьому будинку, то остання не хотіла реєструвала його за цією спільною адресою місця їх проживання, і, крім того, її мати та ОСОБА_5 добре жили й так та потреби у реєстрації місця проживання останнього не було. ОСОБА_5 постійно проживав з її матір`ю починаючи з 2014 року і до моменту його мобілізації до лав Збройних Сил України та загибелі.

Факт спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу підтвердила у судовому засідання також свідок ОСОБА_7 , яка пояснила, що заявниця є ї колегою по роботі та кумою. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 хрестили її сина. Під час спільного проживання останніх у них також народився син. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вели спільне господарство, виховували разом сина, та, крім того, що працювали у школі, займалися ще прийомом ягід, які в подальшому теж реалізовували, а також вони отримували дохід від сільського господарства. ОСОБА_5 допомагав також її кумі ОСОБА_1 піклуватися про дочку останньої, ОСОБА_12 . Орієнтовно у листопаді 2014 року ОСОБА_5 прийшов до ОСОБА_1 спільно проживати. Ця дата їй запам`яталася у зв`язку з тим, що це було на свято Михайла, була вечірка. Її кума на той час вже була вдовою, перший чоловік останньої помер, а тому, як вона вважає, заявниці зважитися вдруге на офіційну реєстрацію шлюбу було важко. Вона також була на хрестинах сина заявниці, вони святкували ще й інші свята, та завжди разом з ОСОБА_1 на святкуваннях був ОСОБА_5 . Крім того, неодноразово вона приходила додому до ОСОБА_1 і бачила, що остання разом з ОСОБА_5 спільно проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, виховували дітей.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засідання пояснила, що заявниця ОСОБА_1 є її сусідкою з 2009 року, побудували вони свої будинки на одній вулиці, а знає вона її все своє життя, ходили ж в одну школу, але у різні класи, оскільки є один рік різниці у їх віці. У 2008 році вона бачила, що ОСОБА_1 проживала зі своїм чоловіком, вони разом будували житловий будинок, але у 2012 році чоловік заявниці помер через хворобу, у подружжя залишилася дочка ОСОБА_13 . Восени 2014 року вона побачила ОСОБА_6 , який на той час допомагав ОСОБА_14 копатина городі моркву. Вона та заявниця працювали у школі, коли ж вона йшла додому першою, то бачила по дорозі ОСОБА_6 , який виглядав з будинковолодіння ОСОБА_1 та запитував у неї, чи пішла вже зі школи додому ОСОБА_15 . Вона також неодноразово бачила, що саме ОСОБА_16 виганяв корову на пасовище, адже ОСОБА_15 зранку спішила у школу на уроки. Коли ж у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 народився син ОСОБА_11 , то він був дуже щасливий, завжди забирав сина зі школи і по дорозі, що їй запам`яталося, купував сину пельмені, а також купував все, що той хотів, ні в чому сину не відмовляв. Вона бачила як ОСОБА_1 та ОСОБА_5 завжди все по господарству робили разом, останній був хорошою щирою людиною.

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 17 вересня 20215 року Пнівненською сільською радою Камінь-Каширського району Волинської області, та копії актового запису про народження № 33 від 17 вересня 2015 року вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Фаринки Камінь-Каширського району Волинської області; підстава запису про батька заява матері та батька про визнання батьківства від 17 вересня 2015 року.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради від 06 лютого 2026 року № 2/19 неповнолітньому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько якого ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, загинув, надано статус дитини військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби.

З копії довідки директора Опорного закладу загально середньої освіти «Пнівненський ліцей» Пугач Т. № 350 від 23 лютого 2026 року вбачається, що батько ОСОБА_4 , учня 5-Б класу ОЗЗСО «Пнівненський ліцей», ОСОБА_6 виявляв щиру зацікавленість у навчанні та вихованні сина, був постійним учасником батьківських зборів, виховних заходів, родинних свят, підтримував постійний зв`язок із класним керівництвом , педагогами закладу освіти.

Як вбачається з довідки старости Пнівненського старостинського округу № 13 виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради Ковальчука С. № 169 від 20 лютого 2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , дійсно проживала разом із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у АДРЕСА_1 і вони вели спільне господарство.

З копії Декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу № 0000-М500-830Х від 26 квітня 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 у графі «довірена особа пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом» зазначила такою особою ОСОБА_6 .

З копії Декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу № 0000-М53Х1-К4АК від 26 квітня 2018 року вбачається, що ОСОБА_6 у графі «довірена особа пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом» зазначив такою особою ОСОБА_1 .

На підтвердження факту спільно проживання з ОСОБА_5 заявниця також надала копії платіжних інструкцій № P24A4836568908D9629 від 12 вересня 2025 року, № P24A4726535923D4672 від 17 серпня 2025 року, № P24A4718024387D9734 від 15 серпня 2025 року, № P24A4844806126D9592 від 14 вересня 2025 року, відповідно до яких ОСОБА_5 здійснював грошові перекази на її ім`я в сумі 20 050 грн, 8 040 грн 20 коп., 10 050 грн, 4030 грн 10 коп.

Крім того, заявниця надала суду копії фотокарток, на яких зображені вона, ОСОБА_5 та їх син на урочистостях і святкуваннях.

Окрім того, як вбачається із сповіщення сім`ї померлого (загиблого) військовослужбовця від 24 вересня 2025 року № 344. воно було адресоване саме ОСОБА_1 , тобто саме останню як члена сім`ї загиблого військовослужбовця було сповіщено про загибель військовослужбовця ОСОБА_6 .

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).

Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести, зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із подружжя; виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що подружжя вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та інше.

З висновків Верховного Суду викладених у постановах від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, вбачається, що обов`язковою умовою для визнання членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення з спадкоємцем спільним витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. Для встановлення факту проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо. При цьому показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Надаючи оцінку сукупності доказів, які містяться у матеріалах справи, та показам свідків, які узгоджуються між собою та взаємно доповнюють одне одного, суд дійшов висновку, що заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_6 дійсно проживали разом як подружжя за однією адресою ( АДРЕСА_1 ), вели спільне господарство, здійснювали спільні витрати на придбання майна в інтересах сім`ї та виховували і утримували їхню спільну дитину, мали між собою взаємні права та обов`язки у період з листопада 2014 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , та у цей період у будь-якому іншому шлюбі не перебували.

Доказів, які б спростовували обставини спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 однією сім`єю саме у вказаний період, суду надано не було.

Натомість брат загиблого ОСОБА_6 ОСОБА_5 у судовому засіданні не заперечив встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з листопада 2014 року по день смерті останнього, пояснивши, що його брат дійсно постійно проживав спільно з ОСОБА_1 однією сім`єю у с. Фаринки, останні разом господарювали, виховували спільного сина, піклувалися одне про одного.

Надані заявницею та її представником докази є достатніми, належними та допустимими і підстав для сумнівів у їх достовірності у суду немає.

Встановлення зазначеного факту заявниці необхідно для отримання пільг як члена сім`ї загиблого військовослужбовця та для реалізації права на спадщину, з приводу чого спір відсутній.

Самі по собі заперечення представника заінтересованої особи - Міністерства оборони України щодо встановлення факту, про який просить заявниця, не свідчать про існування спору про право та про відсутність підстав для задоволення заяви.

Іншим чином встановити зазначений факт неможливо.

Керуючись ст. ст. 13, 18, 77-81, 293, 294, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), заінтересовані особи ІНФОРМАЦІЯ_8 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Міністерство оборони України (місцезнаходження: проспект Повітрофлотський, м. Київ, код ЄДРПОУ 00034022), ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), Виконавчий комітет Камінь-Каширської міської ради в особі відділу «Служби у справах дітей Камінь-Каширської міської ради» (місцезнаходження: вул. Воля, 2, м. Камінь-Каширський, код ЄДРПОУ 04051253), ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_3 ), про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з листопада 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет: https://km.vl.court.gov.ua/sud0304/gromadyanam/csz/.

Дата складення повного судового рішення 11 червня 2026 року.

Головуючий: О.В. Антонюк