Рішення № 137402301, 26.05.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/813/26

Провадження № 2/331/1765/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Світлицької В.М.,

за участю секретаря Солов`ян О.С.,

розглянувши в загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в приміщенні Олександрівського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Коллект Центр» звернулася до Олександрівського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначено, що 15.11.2020 між ТОВ «Інфінанс» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір № 0636932159, відповідно до умов якого сума кредиту становить кредит у розмірі 7 000,00 грн. строком на 5 днів. На підставі Заявки-анкети № 3345136 на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного договору позики, що акцептована відповідачем, шляхом підписання електронним підписом відповідача, було укладено договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0636932159. Відповідно до умов викладених в оферті, пропозиція (оферта), акцепт оферти, правила та заявка-анкета становлять єдиний документ договір. Договір позики укладено в електронній формі, шляхом підписання електронним підписом відповідача , вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. З, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України), в якості аналога власноручного підпису позичальника. Відповідно до умов договору позики позичальнику надано кредит в розмірі 7000.00 грн., строк користування кредитом - 5 днів, строк дії договору 3 роки, відсоткова ставка 1.75 % за один день користування кредитом. Строк та умови користування кожним траншем є окремим та визначається Сторонами відповідно до умов Договору. Пропозиція (оферта) укласти договір надання позики та надання кредиту згідно заявки-анкети № 3345136 від 15.11.2020 року підписано кредитодавцем, а акцепт оферти на укладання договору надання позики та отримання кредиту згідно заявки-анкети № 3345136 від 15.11.2020 року підписано позичальником, електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису), який було надіслано за допомогою СМС-повідомлення на телефонний номер зазначений позичальником в особистому кабінеті на сайті кредитодавця. 16.12.2021 було укладено договір № 16-12/21 відповідно до якого ТОВ "Інфінанс" відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал » права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0636932159. 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0636932159. Заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються . Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №0636932159 від 15.11.2020 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 273805.00 грн, проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 102 550.00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 7000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги -95550,00 грн. Також, позивач просить стягнути судового збору 2 662,40 грн. та 25 000,00 грн. витрат на правничу допомогу. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 02.02.2026 року провадження по справі відкрито та призначено до підготовчого судового засідання.

16.02.2026 р. від представника відповідача Кравинської Ю. В. надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування зазначено, що позивачем неправомірно нараховане заборгованість за процентами (відсотками) на суму: 94 815,00 грн. за межами п`ятиденного строку користування траншем в розмірі 7 000,00 грн. кредиту, що прямо суперечить нормам чинного законодавства України та судовій практиці , зокрема, правовій позиції висловленій у пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №444/9519/12. Крім того , жодної пролонгації строку користування кредитом не відбулось, а надані до позову правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «Moneyboom Loyal», взагалі не регулюють взаємовідносини позивача та відповідача. Також, зазначено щодо несправедливих умов нарахування процентів (відсотків) на дату відступлення права вимоги - 191100.00 грн. та додатково з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості 75705.00, які позивачем за його ініціативою зменшено до 95 550,00 грн. і заявлено до стягнення з відповідача при сумі траншу кредиту 7000,00 грн. , заперечують проти витрат на правову допомогу позивача. Враховуючи вищевикладене, просять суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за процентами (відсотками), нарахованими за межами п`ятиденного строку користування траншем в розмірі 7 000,00 грн. кредиту.

Ухвалою суду від 27.04.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, разом з позовом зазначила про розгляд справи за її відсутності.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду, у судове засідання не з`явився, поважну причину неявки суду не повідомив, заяв не надав.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України,кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено , що 15.11.2020 року ОСОБА_1 на підставі заяви-анкети № 3345136 на умовах Пропозиції (оферти) на укладення електронного договору позики, що акцептована відповідачем шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором, з урахуванням положень Закону України «Про електронну комерцію») між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено договір надання позики, в т.ч. і на умовах фінансового кредиту № 0636932159 від 15.11.2020 р., на виконання умов якого відповідач отримав кредит від ТОВ «Інфінанс » в сумі 7000 грн. зі строком користування кредитом 5 днів та відсотковою ставкою в розмірі 1,75 % за один день користування кредитом.

Факт укладення вказаного вище договору та виникнення між позивачем і ТОВ «Інфінанс» кредитних зобов`язань сторонами не заперечується.

16.12.2021 р. між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 16.12.2021, відповідно до умов якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за договором фінансового кредиту № 0636932159, укладеного між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1

10.01.2023 р. між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до умов якого позивачем у цій справі набуто право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 0636932159 .

Згідно із довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. № 5601_259090142728 від 09.09.2025 року, повідомлено про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта: 19.11.2020 на суму 7 000,00 грн., номер картки НОМЕР_1 , призначення платежу: зарахування на карту НОМЕР_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «Коллект Центр» за кредитним договором від 15.11.2020 № 0636932159 в розмірі 7000 грн за основною сумою боргу та 95 550,00 грн за щомісячними відсотками за період з 16.12.2021 р. до 09.01.2023 р.

Положеннями частини першої статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 та частиною першою статті 628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

В силу ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року, який набрав чинності 30.09.2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

19.11.2020 р. ОСОБА_1 на підставі заяви-анкети № 0636932159 на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного договору позики, що акцептована відповідачем шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором, з урахуванням положень Закону України «Про електронну комерцію») між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено договір надання позики, в т.ч. і на умовах фінансового кредиту № 0636932159 від 15.11.2020, на виконання умов якого відповідач отримав кредит від ТОВ «Інфінанс» в сумі 7000 грн., зі строком користування кредитом 5 днів та відсотковою ставкою в розмірі 1,75% за один день користування кредитом.

Відповідно до акцепту оферти від 19.11.2020, підписаної відповідачем 19.11.2020 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 9l9u8f, ОСОБА_1 погодився на такі умови:

Розмір кредиту 7000 грн.

Строк користування кредитом 5 днів.

Строк дії Договору 3 роки.

Відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом, застосовується за умови належного виконання умов договору та відсутності пролонгації.

Річна відсоткова ставка 638,75% застосовується за умови належного виконання умов Договору та відсутності пролонгації.

Загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 612,50 грн., за умови належного виконання умов договору та відсутності пролонгації.

Реальна річна процентна ставка за кредитом становить 638,75%, за умови належного виконання умов Договору та відсутності пролонгації.

Номінальна відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом, застосовується у випадках передбаченими Правилами.

Номінальна річна відсоткова ставка 638,75%, застосовується у випадках передбаченими Правилами.

Загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 612,50 грн., при використанні Номінальної відсоткової ставки.

Реальна річна процентна ставка за кредитом становить 638,75%, при використанні номінальної відсоткової ставки. Максимальна відсоткова ставка 3,5% за один день користування кредитом, застосовується за умови неналежного виконання умов Договору.

Максимальна річна відсоткова ставка 1277,5%, застосовується за умови неналежного виконання умов Договору.

Загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 1 225,00 грн, за умови неналежного виконання умов Договору.

Реальна річна процентна ставка за кредитом становить 1277,5%, за умови неналежного виконання умов Договору.

Крім того, в акцепті оферти зазначено, що всі інші умови викладені у Правилах, з якими відповідач ознайомився до укладення Договору, та які є невід`ємною частиною договору (оферти та акцепту Оферти).

До позовної заяви долучено правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM Loyal. При цьому, зазначені правила не підписані відповідачем, а отже відсутні підстави стверджувати, що саме з цими правилами ознайомлений позивач, тобто погоджені сторонами.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено уст.8 Конституції України.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені уст. 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1ст. 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, слід зауважити, що пересічний споживач фінансових послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM Loyal», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання товариством додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної зі сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені у Акцепті оферти, що підписана відповідачем, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів). Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

Крім того, суд звертає увагу на те, що 16.12.2021 р. між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 16.12.2021, відповідно до умов якого ТОВ «Інфінанс» відступило права вимоги за договором фінансового кредиту 0636932159, укладеного між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал», яке у свою чергу відступило це право вимоги ТОВ «Коллект Центр » за договором відступлення прав вимоги № 10-01/2023/01 від 10.01.2023.

Суд зауважує, що споживач, підписуючи договір складений фінансовою компанією, та обтяжений великою кількістю умов та юридичних термінів, не могло виникнути іншого висновку про розмір процентів, які підлягають сплаті за користування кредитними коштами у разі неналежного виконання ним умов кредитування.

Позивач просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» проценти, що нараховувались відповідачу як до, так і після відступлення права вимоги 16.12.2021. Однак , суд вважає, що після відступлення права вимоги ТОВ «Інфінанс» втратило право нараховувати відсотки за договором, натомість ТОВ «Коллект Центр» набуло права вимоги за кредитом ОСОБА_1 у конкретній сумі заборгованості, що існувала на день укладення договору і не може претендувати на нарахування відсотків за кредитними договором у розумінні ст. 1048 ЦК України. Разом з тим, про стягнення сум в порядку ст. 625 ЦК України позивач не заявляв.

Так, судом встановлено і не заперечують сторони, що ТОВ «Інфінанс» надало відповідачу суму кредиту в розмірі 7000 грн.

Жодних доказів на спростування наведеної обставини відповідачем не надано.

Разом з тим, відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, ОСОБА_1 жодного платежу на повернення вказаної суми не здійснив.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів пролонгації договору. Крім того, сума відсотків, заявлених до стягнення в розмірі 95 550 грн. у більш, ніж у 13 разів перевищує суму основного боргу в розмірі 7000 грн.

Суд вважає, що умова договору по нарахуванню процентів є несправедливою, а розмір нарахованих відсотків непропорційно високий, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику, суперечить нормам ЗУ «Про захист прав споживачів», що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, які викладені в постановах №132/1006/19 від 07.10.2020, 910/719/19 від 19.05.2020 та №363/1834/17 від 13.07.2022 та №910/12876/19 від 01.06.2021.

Згідно з ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа N 444/9519/12) та від 31.10.2018 року (N 202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа N 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Отже з врахуванням викладеного, слід дійти висновку, що за договором фінансового кредиту №0636932159 від 15.11.2020 року підлягає стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 7 612,50 грн, з яких: 7000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 612, 50 грн (7000,00 грн*1.75 % *5 днів) - заборгованість за відсотками за період 15.11.2020 року по 20.11.2020 року (в межах строку кредитування).

При цьому, жодних доказів на спростування строку надання позики тривалістю більше 5 днів відповідачем не надано.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що з відповідача стягнути на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 7 612, 50 грн, з яких: 7000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 612, 50 грн (7000,00 грн*1.75 % *5 днів) - заборгованість за відсотками за період 15.11.2020 року по 20.11.2020 року (в межах строку кредитування).

Що стосується витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Статтею 133 ЦПК України до судових витрат віднесені і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

То ж домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також , суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, у разі часткового задоволення на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).

При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;ціну позову та (або) значенням справи для сторони.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі № 706/199/22 (провадження № 61-9325ск22).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 р.; заявку на надання юридичної допомоги № 846 від 01.12.2025 р.; витяг з акту № 17 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025 р., згідно яких загальна сума витрат понесених позивачем на правничу допомогу складає 25 000,00 гривень.

Оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвокатів зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, та виходячи із засад розумності та справедливості вважає, що заявлені стороною позивача суми є надмірними та не співмірними зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню, необхідно зменшити.

Оскільки із заявленої по майновій вимозі ціни позову 102 550 грн. задоволено лише 7612,50 грн., що становить 7% (102 550 грн * 1% = 1025, 50 грн, 7612 ,50 /1025,50 =7%), то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 750 грн (25000 * 7% = 1 750 грн).

Щодо стягнення судового збору.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи, частково покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ТОВ «Коллект Центр» при зверненні до суду з позовною заявою сплатило судовий збір в розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією .

Заявлено позивачем позовні вимоги на суму 102 550,00 грн., задоволено позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» на суму 7 612, 50 грн, .

Тому, позивачу за рахунок відповідача належить до компенсації сума судового збору за подання позовної заяви у розмірі 197, 64 грн. (7 612, 50 х 2 662,40 : 102 550,00 =197, 64).

Відповідно до положень ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки із відповідача на користь ТОВ «Коллект центр» підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 197, 64 грн, витрати на правничу допомогу у сумі 1 750 грн, що разом складає 1 947 , 64 грн (1 750 + 197, 64).

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати, а саме суму сплаченого судового збору в розмірі 197, 64 гривень та 1 750 гривень за надання правничої допомоги.

Керуючись ст. 11, 15, 16, 525, 526, 530, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 280, 282, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306) заборгованість за договором № 0636932159 від 15.11.2020 року в розмірі 7 612 (сім тисяч шістсот дванадцять) гривень 50 копійок, з яких: 7000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 612, 50 грн . - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306) судовий збір у розмірі 197 гривень 64 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306) суму витрат на правничу допомогу в розмірі 1 750 гривень 00 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: В.М. Світлицька