Рішення № 137401735, 05.06.2026, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/5602/24

Провадження № 2/307/1389/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області

у складі головуючої - судді Сас Л.Р.,

секретар судового засідання Семко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Тячівська державна нотаріальна контора та ОСОБА_3 про визнання права власності на частину житлового будинку у порядку спадкування за законом,

за участю представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Кохман М.В.,

та представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Матіко Р.І.,

в с т а н о в и в :

Представник позивачки ОСОБА_4 адвокат Кохман М.В. 30 грудня 2024 року від імені позивачки пред`явила до ОСОБА_2 позов про визнання права власності на частину житлового будинку по АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла баба позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , котра на випадок своєї смерті склала заповіт, яким все своє майно, яке належало їй на час смерті по частинах заповіла її батьку ОСОБА_7 та відповідачу ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_7 і внаслідок його смерті позивачка 9 червня 2023 року звернулася із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини, яка зареєстрована за № 510.

Брат позивачки, який є також спадкоємцем майна, відмовився від своєї частки у спадковому майні після смерті батька на користь позивачки про що свідчить відповідна заява.

Однак, коли вона звернулася до Тячівської державної нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину, державний нотаріус повідомила, що не може таке видати, оскільки її батько не прийняв спадщину після смерті своєї матері, а її позивачки баби, тобто не звернувся із відповідною заявою до нотаріальної контори, а також його місце проживання не було зареєстроване за місцем відкриття спадщини у АДРЕСА_1 .

Таким чином нотаріус не може видати свідоцтво на прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7 , у зв`язку із чим вона змушена звернутися до суду із даним позовом.

Згідно довідки, виданої Буштинською селищною радою Тячівського району № 555 від 28.05.2024, за ОСОБА_6 в цілому зареєстрований житловий будинок в АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видане Тячівською нотаріальною конторою 09.04.2002 за реєстровим № 3-1876, зареєстроване в ТРПТІ 09.04.2002 в реєстраційній книзі № 08 за реєстровим №1593.

Батько позивачки ОСОБА_7 до смерті своєї матері, котра у свою чергу є бабою позивачки, а також після її смерті фактично проживав у спадковому житловому будинку за вказаною адресою, де і помер, про що свідчить довідка із Буштинської селищної ради, однак заяву на прийняття спадщини після смерті матері до нотаріальної контори не подав і не був зареєстрований за місцем відкриття спадщини. Місце проживання ОСОБА_7 за життя було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 1270 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку встановленого ст. 1270 ЦК України не подав заяву про прийняття спадщини він вважається таким що не прийняв її. Оформлення спадщини через суд визнання права власності судом допускається тільки за умови якщо це право не може захистити в нотаріальному порядку, правова позиція ВС у постанові від 22 вересня 2021 року № 227/3750/19.

3гідно постанови ВС № 227/3750/19, позивач проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини так як спадкоємець за заповітом у встановлений ст. 1270 ЦК України заяву про відмову не подавав, тобто є таким що прийняв спадщину після смерті матері, зазначено у мотивувальній частині постанови.

Згідно постанови ВС від 31 серпня 2020 року у справі № 350/1850/17, факт того, що особа за життя не оформила свого права на спадкове майно, не має правового значення для вирішення питання щодо наявності права на це майно у спадкоємців, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє права на спадщину.

У зв`язку із викладеним просила визнати право власності за ОСОБА_8 на частину спадкового житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 21 січня 2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 27 лютого 2025 року, яке неодноразово відкладено, востаннє на 02 жовтня 2025 року.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Матіко Р.І. 09 квітня 2025 року подав відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав посилаючись на те, що такий не обгрунтований, докази не є належними та достатніми.

Так, позивачка не довела, що вона є особою, яка може вважатися спадкоємицею померлого ОСОБА_7 . Долученим свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , яке видано повторно 07 червня 2023 року стверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_4 і її батьком є ОСОБА_7 , в той же час, з перекладу копії закордонного паспорту та змісту позовної заяви вбачається, що до суду звернулася - ОСОБА_9 . Документу, який би свідчив про зміну прізвища та імені з ОСОБА_4 на ОСОБА_9 , суду не надано.

Позивачка в позові також зазначила, що її рідний брат - ОСОБА_10 , відмовився від спадщини після смерті свого батька ОСОБА_7 на користь своєї сестри - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Однак, як убачається із змісту позовної заяви та долучених письмових доказів, жодних доказів на підтвердження родинних зв?язків між позивачкою, ОСОБА_11 та померлим ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 - не надано. Дана обставина свідчить про недоведеність факту родинних відносин між вказаними особами.

Факт належності нерухомого майна особі, в даному випадку житлового будинку АДРЕСА_1 померлій ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 , може бути стверджено відповідним правовстановлюючим документом - свідоцтвом про право на спадщину за законом, до матеріалів позовної заяви не додано.

Наявні в матеріалах справи довідки виконавчого комітету Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області № 555 від 28.05.2024, не є правовстановлюючим документом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначила, що на випадок своєї смерті ОСОБА_6 , баба позивачки, залишила заповіт, згідно з яким, належне їй майно заповіла відповідачу ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , однак, до матеріалів позовної заяви не надано належним чином завіреної копії такого заповіту.

Вказана обставина свідчить про недоведеність факту наявності заповіту від імені ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 .

Позивачка також вказала на те, що ОСОБА_7 до смерті ОСОБА_6 , а також після її смерті, фактично проживав у спадковому житловому будинку і помер за цією адресою, про що свідчить довідка Буштинської селищної ради, але заяву на прийняття спадщини після її смерті до нотаріальної контори не подав і не був зареєстрований за місцем відкриття спадщини, а місце його проживання за життя зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .

Жодних належних та допустимих доказів, якими б стверджувався факт проживання ОСОБА_7 до та після смерті ОСОБА_6 у будинку АДРЕСА_1 до матеріалів позовної заяви не долучено, що свідчить про недоведеність обставини, які мають суттєве значення для справи.

Таким чином, виходячи із змісту позовних вимог їх обґрунтування та долучених письмових доказів, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, у зв`язку із чим просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження та цивільну справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 06 листопада 2025 року та відкладено, востаннє на 01 грудня 2025 року.

Згідно з ухвалою суду від 01 грудня 2025 року суд повернувся до стадії підготовчого засідання та підготовче судове засідання призначено на 19 січня 2026 року.

На підставі ухвали суду від 19 січня 2026 року залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Тячівську державну нотаріальну контору та ОСОБА_3 та відкладено підготовче судове засідання на 05 лютого 2026 року.

Згідно ухвали суду від 05 лютого 2026 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні в залі суду на 18 березня 2026 року та відкладено, востаннє на 26 травня 2026 року.

Представник позивачки адвокат Кохман М.І. у підтримання позовних вимог посилалася на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Матіко Р.І. просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Третя особа - ОСОБА_3 та представник третьої особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Тячівської державної нотаріальної контори, будучи належним чином повідомленими про судове засідання, у судове засідання не з`явилися без повідомлення причин неявки, у зв"язку із чим суд постановив продовжити розгляд справи без їх участі.

Вислухавши пояснення представника позивачки адвоката Кохман М.В., представника відповідача адвоката Матіко Р.І., показання свідків, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову виходячи із такого.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змісту частин першої, п`ятої, шостої та сьомої ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

У відповідності до ст.ст. 76 - 83 ЦПК України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Із свідоцтва про право на спадщину, виданого 09 квітня 2002 року державним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори та свідоцтва про право приватної власності на нерухоме майно № 1492 від 19 листопада 2001 року видно, що ОСОБА_6 є спадкоємцем майна після смерті свого чоловіка ОСОБА_12 ; майно на яке видане вказане свідоцтво складається з житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , належного померлому ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_12 на підставі свідоцтва про право приватної власності на нерухоме майно, в цілому 1/1, виданого виконкомом Буштинської селищної ради від 19 листопада 2001 року за реєстром № 1492, зареєстрованого в райдержтехінвентарбюро за реєстровим номером № 1593 в книзі № 8 (а. с. 74 - 75).

Згідно довідки № 555 від 28 травня 2024 року, виданої виконавчим комітетом Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області відомо, що станом на 31 грудня 2012 року, відповідно до відомостей, що містяться в реєстраційних книгах, які передані Тячівським районним підприємством технічної інвентаризації до Буштинської селищної ради для зберігання та використання, право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_6 в 1/1 цілому на праві свідоцтва про право на спадщину за законом, видане Тячівською державною нотаріальною конторою 09.04.2002 за реєстровим № 3-1876, зареєстроване в ТРПТІ 09.04.2002 в реєстраційній книзі № 08 за реєстровим № 1593 (а. с. 140).

Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 видно, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 75 років в селищі Буштино, Тячівського району, Закарпатської області про що складено актовий запис № 52 (а. с. 11).

Із заповіту, складеного 25 травня 2011 року, видно, що ОСОБА_6 все своє майно, де би воно не було і з чого би воно не складалось і взагалі все те, що буде належати їй на день її смерті, і на що вона за законом матиме право, зокрема, житловий будинок з надвірними спорудами та прилеглу земельну ділянку, в АДРЕСА_3 заповіла сину - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та внуку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , в рівних долях кожному (а. с. 147).

Згідно довідки № 916, виданої Буштинською селищною радою 23 травня 2024 року, відповідно до перенумерації номерів будинків, яке здійснювалось на території Буштинської селищної ради та у зв`язку із впорядкуванням нумерації, житловий будинок в АДРЕСА_1 змінено з № НОМЕР_3 на АДРЕСА_1 (а. с. 152).

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Отже, ІНФОРМАЦІЯ_2 унаслідок смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За правилами ст. 1268 цього Кодексу, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Таким чином, статтею 1268 ЦК України, для спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду: від 21.10.2020 у справі №569/15147/17, від 18.11.2020 у справі №523/19010/15-ц, від 02.04.2021 в справі №191/1808/19, від 28.04.2021 у справі №204/2707/19, від 27.02.2024 у справі №688/2822/22, та інших.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно з пунктами 3.21, 3.22 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Верховний Суд у постанові від 10 січня 2019 року у справі №484/747/17 зазначив, що відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Згідно акта обстеження матеріальнопобутових умов дворогосподарства в АДРЕСА_1 вбачається, що за вказаною адресою, в літній кухні даного дворогосподарства, з 2014 року до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав ОСОБА_7 , 1959 року народження (а. с. 95).

Свідок ОСОБА_13 під час судового розгляду 18 березня 2026 року пояснив, що він є хрещеним батьком позивачки ОСОБА_1 та у свою чергу був кумом померлого ОСОБА_7 . Пояснив, що ОСОБА_7 після розірвання шлюбу переїхав проживати до будинку своїх батьків по АДРЕСА_1 , номер будинку не пригадує. У цьому будинку він проживав із своєю матір`ю ОСОБА_14 , батьком, сестрою ОСОБА_15 та племінником, сином сестри, а його дружина разом із дітьми виїхала за кордон. Будинок належав батькові ОСОБА_16 . Мама ОСОБА_7 померла приблизно у 2013 2014 роках, точно він не пригадує. Вказав, що ОСОБА_17 проживав у літній кухні та доглядав свою матір до її смерті. ОСОБА_18 виїхала у Чехію, а коли приїжджала, то жила у великому будинку, який складається із трьох кімнат, вона жила в одній із кімнат. Позивачка приїздила приблизно на тиждень, коли ще її баба, матір ОСОБА_16 була жива, для того, щоб показати бабі свою дитину.

Матір ховав ОСОБА_19 і його брат ОСОБА_20 , другий син. ОСОБА_21 постійно проживав у великому будинку. ОСОБА_17 проживав в будинку матері до своєї смерті, на похоронах батька ОСОБА_22 не була, приїхала вже після його поховання. Похованням ОСОБА_16 займався його рідний брат ОСОБА_20 та двоюрідний брат.

Із відповіді Тячівського РУ ГУ ДСНС України у Закарпатській області вбачається, що 17 березня 2022 року у літній кухні ОСОБА_23 за адресою: АДРЕСА_3 , виникла пожежа, ймовірна причина якої - необережне поводження з вогнем (а. с. 96).

Тобто, ОСОБА_7 , у відповідності до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України, прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_6 .

Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 відомо, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 63 років у селищі Буштино, Тячівського району, Закарпатської області про що складено актовий запис № 56 (а. с. 12).

Внаслідок смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина, до складу якої увійшов вказаний будинок в частці, який він прийняв після смерті своєї матері ОСОБА_6 .

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу і у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця та той з подружжя, який його пережив.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_10 , у селищі Буштино, Тячівського району, Закарпатської області, її батьками записані: ОСОБА_7 та ОСОБА_24 , про що складено актовий запис № 9 (а. с. 8).

Згідно свідоцтва про народження, виданого 22 січня 2008 року у м. Брно, Чеської Республіки, записаного в реєстрі ZM/І/29, за 2008 рік на сторінці 264, порядковий номер 74, ОСОБА_9 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у Буштино, Україна, та її батьками записані ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_26 , (народжена ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , Буштино, Україна) (а. с. 165 - 166).

Тобто, наведеними доказами вбачається, що позивачка ОСОБА_9 є дочкою ОСОБА_7 .

Із копії паспорта громадянина Чеської Республіки для виїзду за кордон № НОМЕР_7 , виданого 30 квітня 2019 року магістратурою міста Вімперк, Чеської Республіки та заяви на прийняття спадщини від 09 червня 2023 року відомо, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , громадянка Чеської Республіки, місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 , звернулася до Тячівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа № 233/2023, зареєстровано в книзі обліку та реєстрації спадкових справ 09 червня 2023 року № 510 (а. с. 3, 15 - 34).

Із інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 78093567 від 22 серпня 2024 року відомо, що Тячівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу у спадковому реєстрі № 70763952, номер у нотаріуса 233/2023, де спадкодавцем є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 4).

Із нотаріально посвідченої заяви видно, що ОСОБА_28 (народжений Ливринц, ІНФОРМАЦІЯ_13 ) відмовився від права на спадщину після смерті свого батька ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , АДРЕСА_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь своєї сестри ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ( а.с. 135 - 139).

Згідно відповіді Тячівської державної нотаріальної контори №8954/25 від 24 липня 2025 року, наявні: спадкова справа № 233/2023 заведена після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та спадкова справа № 187/2024, заведена після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 120 140, 143 - 158).

Із заяви на видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, спадкова справа № 187/2024 від 24 травня 2024 року, відомо, що ОСОБА_2 звернувся до Тячівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, а саме, житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 , належний ОСОБА_6 , оскільки після її смерті відкрилася спадщина (а. с. 144).

Із заяви на прийняття спадщини від 09 червня 2023 року відомо, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , громадянка Чеської Республіки, місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 , звернулася до Тячівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа № 233/2023, зареєстровано в книзі обліку та реєстрації спадкових справ 09 червня 2023 року № 510 (а. с. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Згідно п.4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до п.3.20 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, у разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Згідно ч.3 ст.46 Закону України «Про нотаріат», неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії.

Тячівська державна нотаріальна контора відмовила спадкоємцю за законом першої черги ОСОБА_29 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її батька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце проживання якого було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв"язку із тим, що спадщину після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , її син ОСОБА_7 , не прийняв.

Відповідно до п. 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визнання права власності на спадкове майно, в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ у нотаріальному порядку.

Відповідно до абзацу п. 1 листа, виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У зв`язку із наведеним, судом встановлено, що батько позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , до складу якої входить 1/2 частина житлового будинку в АДРЕСА_1 , у порядку, визначеному частиною третьою статті 1268 ЦК України, однак не оформив своїх спадкових прав, а позивачка в установленому законом порядку звернулася до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті свого батька, однак отримати свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкування як спадкоємець за законом в нотаріальній конторі не може.

Ураховуючи наведене, право ОСОБА_1 на частку спадкового майно підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності на спадкове майно за законом.

Також, обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_4 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_8 у порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на частину житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , жителька АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .

Представник позивачки: ОСОБА_30 , АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача: Матіко Роман Іванович, АДРЕСА_5 .

Треті особи:

Тячівська державна нотаріальна контора, розташована по вул. Незалежності, 30 в м. Тячів, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 02884003.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , який проживає за адресою: АДРЕСА_6 .

Повний текст судового рішення складено 15 червня 2026 року.

Суддя Л.Р.Сас