Ухвала суду № 137401398, 15.06.2026, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/23824/26

Провадження № 2/947/5715/26

УХВАЛА

15.06.2026 року

Суддя Київського районного суду м. Одеси Калініченко Л.В., оглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Приморський 27» про захист честі, гідності та ділової репутації, захист прав споживача, зобов`язання припинення протиправних дій, спростування недостовірної інформації, визнання протиправними дій, визнання незаконними дій, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

10.06.2026 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Приморський 27» про захист честі, гідності та ділової репутації, захист прав споживача, зобов`язання припинення протиправних дій, спростування недостовірної інформації, визнання протиправними дій, визнання незаконними дій, відшкодування моральної шкоди, в якій позивачка просить суд:

1. Визнати недостовірною інформацію, поширену представниками, посадовими особами та особами, які діяли в інтересах ЖБК «Приморський-27» щодо ОСОБА_2 , а саме твердження про: нібито вчинення нею безпідставного нападу на інших мешканців будинку; нібито вчинення нею кримінально караних або інших протиправних дій; нібито її «кримінальність», суспільну небезпечність чи необхідність застосування до неї заходів примусу; нібито необхідність її виселення, позбавлення права користування житлом або примусового відчуження належного їй майна; нібито безспірну наявність заборгованості перед ЖБК «Приморський-27»; інші відомості, які формують негативне ставлення до Позивача, підривають її авторитет серед мешканців будинку, дискредитують її як споживача житлово-комунальних послуг, співвласника багатоквартирного будинку та учасника житлових правовідносин, принижують її честь, гідність та ділову репутацію.

2. Зобов`язати ЖБК «Приморський-27» спростувати зазначену недостовірну інформацію шляхом: оголошення резолютивної частини рішення суду на найближчих загальних зборах кооперативу; доведення змісту спростування до відома мешканців будинку способом, аналогічним способу поширення недостовірної інформації; розміщення письмового спростування у загальнодоступному місці багатоквартирного будинку строком не менше 30 календарних днів; інформування співвласників будинку про те, що поширена щодо Позивача інформація визнана судом недостовірною; та в інший спосіб, який забезпечить доведення спростування до тієї ж аудиторії осіб, якій була доведена недостовірна інформація.

3. Визнати протиправними дії ЖБК «Приморський-27», що полягали у систематичному психологічному тиску, переслідуванні, створенні ворожої атмосфери проживання, дискредитації позивача серед мешканців будинку, створенні перешкод у реалізації її прав як співвласника житла та споживача житлово-комунальних послуг, а також у використанні залежного становища виконавця житлово-комунальних послуг для впливу на позивача через висловлення погроз, поширення негативної інформації та інші форми морального впливу.

4. Зобов`язати ЖБК «Приморський-27» припинити поширення будь-якої недостовірної інформації щодо Позивача, а також утриматися від будь-яких дій, спрямованих на формування негативного ставлення до позивача серед співвласників будинку та інших осіб.

5. Окремо визначити обов`язок уповноважених представників та посадових осіб ЖБК «Приморський-27», які брали участь у поширенні недостовірної інформації, публічно визнати недостовірність поширених відомостей та принести ОСОБА_2 публічні вибачення у формі та порядку, визначених судом, як спосіб повного відновлення порушених особистих немайнових прав, права на повагу до честі, гідності, ділової репутації та права на справедливий і ефективний захист порушених прав споживача житлово-комунальних послуг.

6. Визнати незаконними дії ЖБК «Приморський-27» щодо ненадання Позивачу як споживачу житлово-комунальних послуг повної, достовірної, своєчасної та доступної інформації про діяльність кооперативу, структуру тарифів, фінансову діяльність, використання коштів мешканців, підстави здійснення нарахувань, прийняті рішення органів управління кооперативу, укладені договори та інші документи, що безпосередньо стосуються прав та законних інтересів Позивача.

7. Стягнути з ЖБК «Приморський-27», на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 38 150 333,00 грн. (тридцять вісім мільйонів сто п`ятдесят тисяч триста тридцять три гривні 00 копійок), завдану внаслідок тривалого психологічного тиску, поширення недостовірної інформації, приниження честі та гідності, втручання у приватне життя, порушення прав споживача та створення перешкод у користуванні належним їй житлом.

Відповідно до протоколу автоматизованої системи розподілу судових справ між суддями, цивільну справу за вказаною заявою розподілено судді Калініченко Л.В. та передано головуючому судді 11.06.2026 року.

Оглянувши матеріали цивільної справи, суддя дійшла до висновку про невідповідність позовної заяви вимогам статей 175, 177 ЦПК України.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Однією із закріплених у наведеній нормі гарантій справедливого судочинства є доступ до суду, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Забезпечення такого права в національному законодавстві випливає із положень Конституції України.

Поряд з цим, звернення до суду в порядку цивільного судочинства здійснюється з дотриманням вимог ЦПК України.

Статтею 174 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Вимоги до позовної заяви встановлені у тому числі статтею 175 ЦПК України, якою передбачено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний суд України, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин та підстав також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, - для визначення предмета доказування по даній справі.

Підстави позову становлять обставини (фактична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.

Предмет позову, тобто певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, повинен бути чітко визначений позивачем у прохальній частині позовної заяви, оскільки резолютивна частина рішення суду, по суті, відображає позовні вимоги, викладені у прохальній частині позовної заяви, та повинна викладатися чітко й безумовно.

Як вбачається, позивачкою заявлено у позові у тому числі позовні вимоги про визнання недостовірною інформацію, поширену представниками, посадовими особами та особами, які діяли в інтересах ЖБК «Приморський-27» щодо ОСОБА_2 , а саме твердження про: нібито вчинення нею безпідставного нападу на інших мешканців будинку; нібито вчинення нею кримінально караних або інших протиправних дій; нібито її «кримінальність», суспільну небезпечність чи необхідність застосування до неї заходів примусу; нібито необхідність її виселення, позбавлення права користування житлом або примусового відчуження належного їй майна; нібито безспірну наявність заборгованості перед ЖБК «Приморський-27»; інші відомості, які формують негативне ставлення до Позивача, підривають її авторитет серед мешканців будинку, дискредитують її як споживача житлово-комунальних послуг, співвласника багатоквартирного будинку та учасника житлових правовідносин, принижують її честь, гідність та ділову репутацію. Також позивачкою заявлено вимогу про спростування недостовірної інформації у визначені нею способу.

Поряд з цим, як вбачається, зазначена позовна вимога позивачки не є чіткою і конкретизованою, оскільки не містить інформації щодо публікацій, ресурсів, тощо, з визначенням їх дати, в яких відбулось поширення відносно позивачки інформації, яка заявлена останньою для визнання недостовірною та спростування.

У зв`язку з чим, позивачу необхідно визначити, яких публікацій, ресурсів, тощо, стосується інформація, яка заявлена позивачкою у позовній вимозі про визнання недостовірною та її спростування.

Частиною 4 статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Ставки для сплати судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви, що містить вимоги немайнового характеру, визначені Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 8.07.2011 р., за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру стягується судовий збір у розмірі 0,4 % розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи, а саме: позовної заяви немайнового характеру в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2026 року з 01 січня встановлений у розмірі 3328,00 гривень.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

У разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.

У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

Судовий збір справляється з урахуванням загальної суми позову також у разі: подання позову одним позивачем до кількох відповідачів; об`єднання суддею в одне провадження кількох однорідних позовних вимог.

Розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Приймаючи викладене, оглянувши позовну заяву вбачається, що позивачкою у позові заявлено наступні вимоги:

- немайнового характеру про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації та її спростування, за якою підлягає сплаті судовий збір у розмірі по 1331,20 грн. за кожною з цих вимог, виходячи з кількості публікацій, ресурсів, тощо, в яких відбулось поширення відносно позивачки інформації, яка заявлена останньою для визнання недостовірною та спростування, що підлягає уточненню позивачкою, та кожна з яких є окремою позовною вимогою;

- вимогу майнового характеру про відшкодування моральної шкоди в порядку захисту честі, гідності та ділової репутації, підлягає сплаті судовий збір в сумі 572 254,99 грн., виходячи з 1,5 відсотка від ціни позову за даною вимогою визначеної в сумі 38 150 333,00 грн. /38150333*1,5/100 = 572254,99/;

- дві вимоги немайнового характеру про визнання дій протиправними та незаконними, за кожною з якої підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Щодо відношення вимоги про відшкодування моральної шкоди до майнової вимоги, судом ураховується позиція Верховного Суду у справі №761/11472/15-ц, постанова від 28.11.2018 року, відповідно до якої у разі здійснення відповідачем грошової оцінки заподіяної моральної шкоди, за вказану вимогу необхідно сплатити судовий збір, оскільки моральна шкода, що визначена у грошовому еквіваленті є шкодою майнового характеру.

Також з позовної заяви вбачається, що вимога про відшкодування моральної шкоди заявлена в порядку захисту честі, гідності та ділової репутації у зв`язку за доводами позивача поширення відносно неї недостовірної інформації.

Як вбачається, позивачкою не надано жодного доказу на підтвердження сплати судового збору за пред`явленим позовом за кожною з вимог.

Однак позивачкою зазначено, що позивачка звільнена від сплати судового збору за позовом на підставі положень статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», а також з цієї підстави та підстав скрутного матеріального стану, позивачкою заявлено клопотання про звільнення або зменшення від сплати судового збору, за наслідком чого, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що ст. 3, 5 Закону України «Про судовий збір», визначено випадки коли судовий збір не сплачується та категорії осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Таким чином, закон чітко розмежовує, що від оплати судового збору звільняються споживачі - позивачі і лише у поданих ними позовах, що стосуються порушення їхніх прав як споживачів.

Тобто, приписи ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються у разі звернення до суду з позовом, спрямованим на захист прав споживача, а не будь-якого позову пов`язаного з наданням тих чи інших послуг.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Вказаний спеціальний закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками, продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг, встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Закон України «Про захист прав споживачів» надає визначення поняттю «послуга», закріпленому пунктом 17 статті першої, як діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Пунктом 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб.

У вказаному законі прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації споживачеві один про одного та щодо умов договору; про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, винагороди товариства, порядок розподілу товару, тощо. А у разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.

Приймаючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу положень Закону України «Про захист прав споживачів» та викладених позивачем доводів у позові, суд доходить до висновку, що з заявлених позивачкою позовних вимог, позовна вимога немайнового характерну про визнання незаконними дій відповідача з ненадання позивачу, як споживачу житлово-комунальних послуг, інформації та документів, спрямована на захист прав споживача. Однак, інші позовні вимоги не охоплюються і не є спрямованими на захист прав споживача.

За наслідком чого, суд вважає що позивачка підлягає звільненню від сплати судового збору за позовною вимогою немайнового характеру про визнання незаконними дій відповідача на підставі положень ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Щодо клопотання позивачки про звільнення або зменшення від сплати судового збору за пред`явлення позовної заяви в іншій частині вимог, з посиланням на скрутне матеріальне становище, суд зазначає наступне.

Частинами 1, 3 статті 136 ЦПК України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Підстави для відстрочення та розстрочення сплати судового збору визначені у ст. 8 Закону України «Про судовий збір», якою встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або

2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або

4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Позивачем на підтвердження наявності підстав для звільнення та зменшення розміру судового збору надано відомості про застраховану особу відносно ОСОБА_1 з Пенсійного фонду України відповідно до якої взагалі відсутні будь-які відомості з 2017 по 2026 роки, а також відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 20.05.2026 року за період з 2021 року по березень 2026 рік, з яких вбачається отримання ОСОБА_1 за вказаний період доходів від банківських установ в загальній сумі 4908,66 грн.

Поряд з цим, суд зазначає, що вказані відомості не є беззаперечним доказом наявності усіх чи відсутності інших доходів у відповідної особи.

Суд зазначає, що разом з вказаними документами, позивачкою також надано до позову витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який підтверджує набуття ОСОБА_1 03.11.2021 року у власність квартири АДРЕСА_1 .

Будь-яких інших доказів на підтвердження відсутності доходів позивача, у тому числі: довідки про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідки фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків, доказів на підтвердження усього наявного у позивача рухомого та нерухомого майна, тощо, до суду не надано.

Велика Палата Верховного суду при розгляді справи №0940/2276/18 від 14.01.2021 зробила висновок, що з аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Особа, яка заявляє клопотання (заяву) про звільнення/ розстрочку, відстрочку від сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Водночас, ст. 129 Конституції України, як однією із засад судочинства, визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Крім того, загальний принцип рівності усіх перед законом визначено нормами ст. 24 Конституції України, 6 ЦПК України.

У контексті особи, які звертаються до суду, за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, зобов`язані дотримуватись процесуальної форми подання позову. При здійсненні судочинства, суд повинен забезпечити процесуальну рівність сторін, не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою.

Крім того, Європейський суд з прав людини наголошує, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Однак, положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року не означає й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах, а відтак, вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» заява № 28249/95 від 19.06.2001).

Загалом, заява позивача не містить достатніх обґрунтувань про неможливість сплати судового збору і таке не підтверджено належними доказами. Такими доказами, наприклад, можуть бути довідки про доходи (у тому числі, фіскальних органів), про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків, відомості щодо тощо.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів,можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

Наведені позивачем доводи не дають достатніх підстав для звільнення чи зменшення розміру сплати судового збору за пред`явленим позовом, що відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволення клопотання позивача про звільнення або зменшення розміру судового збору за пред`явлення позовної заяви в частині вимог про захист честі, гідності та ділової репутації, захист прав споживача, зобов`язання припинення протиправних дій, спростування недостовірної інформації, визнання протиправними дій, відшкодування моральної шкоди.

За наслідком чого, позивачеві додатково необхідно надати до суду документи на підтвердження сплати судового збору у наступних розмірах:

- за пред`явлення позовної заяви що містить вимогу немайнового характеру про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації та її спростування, за якою підлягає сплаті судовий збір у розмірі по 1331,20 грн. за кожною з цих вимог, виходячи з кількості публікацій, ресурсів, тощо, в яких відбулось поширення відносно позивачки інформації, яка заявлена останньою для визнання недостовірною та спростування, що підлягає уточненню позивачкою, та кожна з яких є окремою позовною вимогою;

- за пред`явлення позовної заяви що містить вимогу майнового характеру про відшкодування моральної шкоди в порядку захисту честі, гідності та ділової репутації, підлягає сплаті судовий збір в сумі 572 254,99 грн., виходячи з 1,5 відсотка від ціни позову за даною вимогою визначеної в сумі 38 150 333,00 грн. /38150333*1,5/100 = 572254,99/;

- за пред`явлення позовної заяви що містить вимогу немайнового характеру про визнання дій протиправними, за якою підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Роз`яснити позивачці, що судовий збір підлягає сплаті за реквізитами Київського районного суду міста Одеси, а саме: Отримувач коштів - ГУК в Од.обл./Київський р-н/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526; Банк отримувача - Казначейство України(ел. адм. подат.); Рахунок отримувача - UA758999980313171206000015756; Код класифікації доходів бюджету 22030101; Призначення платежу - 101 _____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Київський районний суд м. Одеси (назва суду, де розглядається справа).

Одночасно роз`яснити позивачці, що у разі сплати судового збору у належному розмірі, позивачеві необхідно надати відповідний орієнтовний розрахунок судових витрат.

Також, згідно з ч.1 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Крім того, згідно з ч.ч.2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Порядок засвідчення копій документів визначений п.п.5.26, Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно розпорядчої документації Вимоги до оформлювання документів (ДСТУ 4163:2020).

Відповідно до вказаного пункту 5.26, відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки «Для копій». Приклад: «Згідно з оригіналом Менеджер із персоналу Особистий підпис Власне ім`я ПРІЗВИЩЕ Дата Відбиток печатки». Відмітку про засвідчення копії документа проставляють нижче реквізиту «Підпис» на лицьовому боці останнього аркуша копії документа.

Оглянувши матеріали справи, суддею встановлено, що позивачем до позовної заяви надані копії документів в якості додатків, які не засвідчені належним чином.

За наслідком чого, позивачеві необхідно належним чином засвідчити усі копії поданих до суду документів, в якості додатків до позовної заяви.

Суд також роз`яснює, що у разі надання до суду в порядку усунення недоліків позовної заяви додаткових документів, позивачці також необхідно їх надати з копіями у відповідності до кількості відповідачів та третіх осіб.

Одночасно суд зазначає, що ст. 129 Конституції України гарантовано, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом.

Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред`явлення позову до суду.

Отже, процесуальні вимоги визначені Законом є рівними для усіх учасників судового процесу, а відтак зазначене не свідчить про занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог та в жодному разі не робить суд недоступним для заявника, оскільки в контексті п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню.

Частинами 1, 2 статті 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 14 цього Кодексу.

Оскільки встановлено не відповідність позовної заяви вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, суддя вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Приморський 27» про захист честі, гідності та ділової репутації, захист прав споживача, припинення про захист честі, гідності та ділової репутації, захист прав споживача, зобов`язання припинення протиправних дій, спростування недостовірної інформації, визнання протиправними дій, визнання незаконними дій, відшкодування моральної шкоди, підлягає залишенню без руху та слід надати позивачеві строк для усунення вищевказаних недоліків поданої заяви, терміном в п`ять днів з дня отримання копії ухвали, та роз`яснити, що в іншому випадку позовна заява буде вважатися неподаною і повернута.

Керуючись ст. ст. 43, 175-177, 185 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И В:

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору в сумі 1331 гривня 20 копійок за пред`явлення позовної заяви до Житлово-будівельного кооперативу «Приморський 27» в частині вимоги про визнання дій незаконними, на підставі положень ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення або зменшення від сплати судового збору за пред`явлення позовної заяви ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Приморський 27» в частині вимог про захист честі, гідності та ділової репутації, захист прав споживача, зобов`язання припинення протиправних дій, спростування недостовірної інформації, визнання протиправними дій, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Приморський 27» про захист честі, гідності та ділової репутації, захист прав споживача, зобов`язання припинення протиправних дій, спростування недостовірної інформації, визнання протиправними дій, визнання незаконними дій, відшкодування моральної шкоди залишити без руху.

Надати позивачеві строк для усунення недоліків поданої заяви п`ять днів з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити позивачеві, що у разі виконання недоліків поданої заяви відповідно до ухвали суду у встановлений строк, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. У разі не усунення недоліків поданої заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Калініченко Л. В.