Рішення № 137401137, 04.06.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 692/182/25

Провадження № 2/761/1910/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Пономаренко Н.В.,

з участю секретаря Яцишина А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого позивач просив суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» заборгованість за Договором позики № 72416356 в сумі 39645,00 грн.

В обґрунтування позову, зокрема, вказується, що 12.09.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено Договір позики № 72416356, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн., строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 2.5 % в день (базова процентна ставка/фіксована). При цьому, зауважується, що договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 8LBk4CWq4Q, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Як зазначається у позові, позикодавець на виконання Договору позики № 72416356 від 12.09.2022, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн..

Позивач акцентує, що укладаючи договір позики, сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування ним поза межами строку кредитування.

У позовній заяві зазначено, що 05 січня 2023 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» (Фактор) та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (Клієнт) укладено Договір факторингу № 031-050123, за умовами якого Клієнт відступив Фактору Права Вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги. Згідно з Реєстром Прав вимоги № 01/03/23 від 01.03.2023. Клієнт відступив Факторові у тому числі Право Вимоги за Договором позики № 72474796, укладеним 26.08.2022 року між Позикодавцем ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Позичальником, яким є ОСОБА_3 , право вимоги за яким на дату відступлення настало, і перейшло до ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» з моменту підписання відповідного Реєстру прав вимоги. Також, належним підтвердженням відступлення права вимоги, є платіжна інструкція кредитового переказу коштів, що підтверджує оплату Фактором Клієнту, за договором факторингу.

Натомість відповідач у встановлені умовами договору строки суму позики не повернув, проценти не сплатив, у зв`язку з чим за час користування коштами позики на суму позики були нараховані проценти відповідно до умов договору.

Сума заборгованості боржника перед ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» за договором позики № 72416356 складає 39 645,00 грн., з яких сума неповерненої позики складає 10 000,00 грн., сума нарахованих та несплачених процентів - 29645,00 грн.

Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. У зв`язку з вищезазначеним, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою судді Драбівського районного суду Черкаської області від 26.02.2025 вказані матеріли позовної заяви передано на розгляд за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Києва.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.03.2025 року було відкрито провадження у даній справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

25.01.2026 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву у якому відповідач відмовити ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» у задоволенні позову в частині стягнення відсотків. В обґрунтування відзиві вказано, що Відповідач частково визнає факт отримання грошових коштів у сумі 10000 грн., що підтверджується листом АТ «ТАСКОМБАНК», водночас категорично не погоджується з розміром заявленої до стягнення заборгованості у сумі 3945,00 грн., оскільки нарахування процентів здійснено з грубим порушенням вимог законодавства. Факт перерахування грошових коштів у сумі 10000,00 грн., підтверджується листом АТ «ТАСКОМБАНК» від 23.12.2024 року та платіжною інструкцією щодо транзакції від 12.09.2022 року. В даній частині позову відповідач не заперечує. Разом з тим, у відзиві вказано, що нарахування відсотків у сумі 29 645 грн. 00 коп. є явно неспівмірним та незаконним. Позивач просить стягнути 29 645 грн. 00 коп, що майже втричі перевищує суму тіла кредиту на переконання відповідача такий розмір відсотків суперечить принципам справедливості, розумності та добросовісності. Відповідачем також вказано, що умови воєнного стану, відсутність роботи та необхідність догляду за матір`ю свідчать про те, що прострочення виконання зобов`язання не було наслідком умисних дій або зловживання правом, нарахування відсотків у розмірі, що майже утричі перевищує суму основного боргу, є явно неспівмірним наслідками порушення.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Разом з тим, в позовній заяві представник позивача просив розгляд справи здійснювати без участі позивача, не проти ухвалення заочного рішення суду.

Відповідач у судове засідання не з`явився, свого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не сповістив.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.09.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено Договір позики № 72416356, за змістом якого за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (позику), на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (п. 1 Договору).

Умови надання позики: сума позики - 10 000,00 грн., строк позики - 30 днів, процентна ставка (базова) / день - 2,70% (фіксована), дата надання позики - 12.09.2022, знижена процента ставка / день - 0,75%, процента ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день - 2,70%, орієнтована реальна річна процентна ставка - 1081,2%, орієнтовна загальна вартість позики - 12250,00 грн. (п. 2 Договору).

Проценти за цим договором нараховуються на залишок позики згідно графіка платежів, за кожен день користування позикою включаючи дати отримання та повернення (п. 4 Договору). Відповідачем не заперечувався факт укладання зазначеного договору позики та отримання кредитних коштів.

Цей Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію» (п. 20 Договору).

ОСОБА_1 вказано паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адресу, телефон, електронну пошту, рахунок № НОМЕР_1 .

Договором детально регламентовані права та обов`язки сторін.

Відповідач підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором 8LBk4CWq4Q.

Перерахування грошових коштів відповідачу за договором від 12.09.2022 на суму 10 000,00 грн. підтверджується довідкою АТ «ТАСКОМБАНК» від 30.12.2024.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оскільки відповідач фактично визнав позов в частині вимог про стягнення суми кредиту у розмірі 10 000,00 грн. про що вказав безпосередньо в своєму відзиві, і це визнання не порушує законних прав та інтересів сторін, суд відповідно до ст. 206 ЦПК України приймає таке визнання позову.

Згідно з п. 6 договору позичальник має право продовжити строк користування Позикою (пролонгація). Продовження строку користування Позикою здійснюється за зверненням Позичальника в електронній формі через особистий кабінет Позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації Позичальником такого права. Ініціювання Позичальником продовження Строку Позики відбувається без змін умов Договору в бік погіршення для Позичальника. При продовженні строку користування позикою (пролонгації) процентна ставка за кожен день продовження буде розраховуватись за базовою процентною ставкою, визначеною в п.п. 2.3. п. 2 Договору, якщо інше не буде визначено в додатковій угоді, укладеній між Сторонами. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв`язку з продовженням Строку Позики визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між Сторонами та відображаються Позичальнику в особистому кабінеті.

Відповідно до п. 17,18 Договору якщо Сума Позики, зазначена в п.п. 2.1. п. 2 Договору, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування Позикою понад встановлений Договором строк Позикодавець має право, у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору, нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2 Договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства (зокрема, щодо незастосування в період карантинних обмежень). Якщо Сума Позики, зазначена в п.п. 2.1. п. 2 Договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування Позикою понад встановлений Договором строк нараховується процентна ставка за понадстрокове користування Позикою (її частиною) в розмірі, визначеному п. 2 Договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства (зокрема, щодо незастосування в період карантинних обмежень).

05.01.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) і ТОВ «Сіроко Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу № 031-050123.

Згідно реєстру прав вимог № 01/03/23 від 01.03.2023 клієнт (ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») відступає факторові (ТОВ «Сіроко Фінанс») право вимоги заборгованостей до боржників на умовах, передбачених договором факторингу № 031-050123, зокрема, боржником є ОСОБА_1 , договір - № 72416356 від 12.09.2022, сума заборгованості 39645,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 29645,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 72416356 від 12.09.2022 підготовленого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», заборгованість ОСОБА_1 за період з 12.09.2022 по 10.01.2023, становить 39645,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 29645,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Так згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22), від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження 61-6066св23) та інших.

Як вбачається з матеріалів справи, договір позики між ТОВ «ФК «1 Безпечне Агенсттво Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису позичальника шляхом введення одноразового ідентифікатора.

Отже, між сторонами було укладено кредитний договір, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 546 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з розрахунком, який підготовлений ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість за договором позики № 72416356 від 12.09.2022 за період з 12.09.2022 по 10.01.2023 в загальному розмірі становить 39645,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 29645,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Доказів повернення відповідачем позивачу чи первісному кредитору отриманої у позику за вказаним договором грошової суми матеріали справи не містять, заперечень щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачем не викладено, контррозрахунку надано не було.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п. 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Зважаючи на те, що доказів повернення боргу відповідачкою не надано, як і не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, враховуючи визнання позову відповідачкою, яке прийнято судом, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» вказаної заборгованості є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Враховуючи те, що зобов`язання не виконуються відповідачем, та повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини, враховуючи часткове визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно задовольнити частини та стягнете з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики № 72416356 від 12.09.2022 за період з 12.09.2022 по 10.01.2023 в загальному розмірі 39645,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 29645,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сума сплаченого судового збору пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 3028,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 81, 89, 133, 141, 206, 223, 258-261, 263-268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України; ст.ст. 11, 202, 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 610,612, 626, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1050, 1054 ЦК України; ст.ст. 3, 11 Закону України «Про електронну комерцію»,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» заборгованість за договором позики № 72416356 від 12.09.2022 року, що становить 39 645,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 42827134, місцезнаходження: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, офіс 510-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено: 04.06.2026.

Суддя: