Рішення № 137400975, 28.05.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/9880/26-ц

пр. 2-7385/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Вовк С. В.,

при секретарі судового засідання - Ємець Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в сумі 21 000 грн, а також 2422,40 грн витрат з оплати судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13 лютого 2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір № 1439361 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

На умовах, встановлених договором, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п. 1.3. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 2000 грн.

Згідно із п. 1.4 договору строк кредиту 359 днів: з 13.02.2024 року по 07.02.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів.

Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 2 000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ "ПЕЙТЕК".

24 грудня 2024 року між TOB «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» укладено Договір факторингу № 24/12/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» приймає належні ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Згідно п. 1.1. договору факторингу, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якаю настав або виникне в майбутньому до третіх осіб. боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно п. 1.2 договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта дo фaктopa прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 24/12/2024 від 24 грудня 2024 року ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 18750 грн., з яких:

- 2000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 15750 грн. - сума заборгованості за відсотками;

- 1000 грн. - штрафні санкції.

У зв`язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом за відповідачем наявна заборгованість на загальну суму 18750 грн., з яких 2000 грн. заборгованість за тілом кредитом, 15750 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 1000 штрафні санкції, яку представник позивача просив стягнути з відповідача.

У позовній заяві представник позивача просив розгляд справи проводити у відсутності представника, у разі неявки в судове засідання відповідача, позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Ухвалою судді від 14 листопада 2024 року в справі відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

20 квітня 2026 року від відповідача надійшла заява про доручення до матеріалів справи рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 травня 2014 року у справі №757/26662/14-ц.

З урахуванням викладеного, ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності учасників справи.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.

Суд установив, що 13 лютого 2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір № 1439361 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

На умовах, встановлених договором, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п. 1.3. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 2000 грн.

Згідно із п. 1.4 договору строк кредиту 359 днів: з 13.02.2024 року по 07.02.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів.

Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 2 000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ "ПЕЙТЕК".

24 грудня 2024 року між TOB «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» укладено Договір факторингу № 24/12/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» приймає належні ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Згідно п. 1.1. договору факторингу, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якаю настав або виникне в майбутньому до третіх осіб. боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно п. 1.2 договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта дo фaктopa прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 24/12/2024 від 24 грудня 2024 року ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 18750 грн., з яких:

- 2000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 15750 грн. - сума заборгованості за відсотками;

- 1000 грн. - штрафні санкції.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини першої статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому правочин - це правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.

Презумпція правомірності правочину закріплена у статті 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону.

За змістом частини другої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до статті 41 ЦК України недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину.

Оскільки фізична особа, яка визнана недієздатною, не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, законодавець позбавив її права укладати будь-який правочин, а відтак і нести відповідальність за його невиконання або неналежне виконання.

Частиною першою статті 226 ЦК України передбачено, що опікун може схвалити дрібний побутовий правочин, вчинений недієздатною фізичною особою, у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу. У разі відсутності такого схвалення цей правочин та інші правочини, які вчинені недієздатною фізичною особою, є нікчемним.

З урахуванням наведеного, правочини, які вчинені недієздатною особою є нікчемними (статті 41, 203, 215 ЦК України), за винятком схвалених в установленому порядку опікуном.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам законодавства. Такий правочин недійсний з моменту його вчинення незалежно від того, чи визнав його таким суд.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 26 травня 2014 року у справі № 757/26662/13-ц ОСОБА_1 визнано недієздатним.

ОСОБА_2 , призначено опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В матеріалах справи відсутні докази того, що опікун надала схвалення на укладення спірного договору кредиту.

Оскільки оспорюваний кредитний договір укладений недієздатною особою, опікуном не надано схвалення на укладення даного договору, то в силу вимог частини першої статті 226 ЦК України він є нікчемним.

Згідно зі статтею 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

У статті 40 ЦК України передбачено, що фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це. Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною.

За змістом статей 41, 60 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун (стаття 1184 цього Кодексу).

Однак, суд наголошує, що предметом цього спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, а не шкоди.

Крім того, варто зазначити, що 03 серпня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 286/798/19 вказав, що згідно з частини третьої статті 226 ЦК України опікун зобов`язаний повернути дієздатній стороні все одержане недієздатною фізичною особою за нікчемним правочином.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати мотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, серед іншого, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на приписи законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок, що випливає зі статті 6 Конвенції, з мотивування може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Зважаючи на вищевказане, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги є необгрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Водночас, суд вважає за доцільне зазначити, що в даному випадку могла б бути застосована реституція, але позивач таких вимог в цій справі не заявляв, суб`єктний склад учасників для таких вимог не визначав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, керуючись частиною першою статті 141 ЦПК України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх стягнення з відповідача на користь позивача, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 4, 12, 13, 76 81, 235, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Київського апеляційного суду.

Суддя С.В. Вовк