Рішення № 137398894, 12.05.2026, Сокирянський районний суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 718/2252/25

Номер провадження 2/722/104/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Суського О.І.

секретаря судових засідань Сімак О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», поданим представником позивача Романенко Михайлом Едуардовичем до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТзОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" Романенко М.Е. через систему «Електронний суд» звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №200332580 від 30.08.2015 року у загальному розмірі 44038,05 грн., а також сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

На обґрунтування позову посилається на те, що 30.08.2015 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачем укладено угоду №200332580 щодо кредитування - кредитний договір, відповідно до умов якого (повернення, платності, строковості) банк надав відповідачу у користування кредитні кошти в розмірі 12600,00 грн., з встановленим строком користування з 30.08.2015 року по 30.08.2020 року, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

20.07.2020 року ТзОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору №7_БМ від 20.07.2020 року, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071 проведеного 15.06.2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі №910/11298/16 відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за зазначеним кредитним договором.

ПАТ «Банк Михайлівський», правонаступником якого є ТзОВ "ДІДЖИ ФІНАНС", виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк.

Станом на 07.08.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 33653,25 грн., з яких: 10982,97 заборгованість за кредитом, 22670,28 заборгованість за відсотками. Заборгованість розрахована станом на дату укладання договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 року укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТзОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" та зафіксована у додатку до договору реєстрі кредитних договорів.

В зв`язку з вищевикладеним позивач просив поновити строк позовної давності щодо стягнення заборгованості та стягнути з відповідача заборгованість 44038,05 грн., яка складається з суми заборгованості 33653,25 грн., суми інфляційних втрат 7358,77 грн., суми 3% річних 3026,03 грн., а також судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з розпорядженням №81/2026 від 26.02.2026 року та з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 26.02.2026 року справу передано судді Суському О.І.

Ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 05.03.2026 року прийнято цивільну справу до провадження, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак в тексті позову зазначено про розгляд справи за його відсутності та не заперечував щодо винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, з невідомих суду причин, хоча належним чином та завчасно був повідомлений про час та місце розгляду справи шляхом направлення повістки про виклик до суду.

У строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подавав, відтак у відповідності до ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

В зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно до ст.247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права на належне виконання умов кредитного договору, внаслідок чого правонаступник банку позивається про його відновлення шляхом стягнення з позичальника заборгованості.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Судом встановлено, що 30.08.2015 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачем укладено угоду №200332580 щодо кредитування - кредитний договір, відповідно до умов якого (повернення, платності, строковості) банк надав відповідачу у користування кредитні кошти в розмірі 12600,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

Відповідно до виписки по особовим рахункам «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» з 23.05.2016 року по 27.07.2020 року ОСОБА_1 користувалася грошовими коштами.

На підтвердження факту укладення кредитного договору між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачем представником позивача надано підписані відповідачем копії письмових доказів, зокрема: заяву №200332580 від 30.08.2015 року, анкету №1726415, довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту, згоду суб`єкта на обробку персональних даних від 30.08.2015 року.

20.07.2020 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір №7_БМ про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого банк ПАТ «Банк Михайлівський» відступає новому кредитору ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами, що підтверджується копією вказаного договору.

Відповідно до платіжного доручення №25 від 09.07.2020 року за відступлення права вимоги ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» сплачено ПАТ «Банк Михайлівський» 5307308,39 грн.

З копії Витягу Реєстру боржників ПАТ «Банк Михайлівський» до Договору №7_БМ про відступленням прав вимоги від 20.07.2020 року, відповідно до якого до нового кредитора ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право вимоги за кредитним договором №200332580, укладеним 30.08.2018 року з ОСОБА_1 на строк до 30.08.2020 року на суму 33653,25 грн., з яких: 10982,97 грн. - заборгованість за кредитом; 22670,28 грн. - заборгованість за відсотками.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, сума заборгованості за договором становить 33653,25 грн., сума інфляційних втрат 7358,77 грн., 3% річних 3026,03 грн., а всього загальна заборгованість 44038,05 грн.

Оскільки 23.05.2016 згідно з рішенням Правління НБУ України №14/БТ ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №812 розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Фактично управління банком перейшло до Фонду. Фонд має право передати право грошової вимоги до позичальника (боржника) за кредитним договором іншому банку на підставі договору про відступлений права вимоги. При цьому згода відповідного боржника (позичальника) на укладання такого договору не вимагається. Приймаючий банк набуває усіх прав та обов`язків кредитора щодо позичальника (боржника), вимоги до якого передані відповідно до договору про відступлення прав вимоги, разом із правами за договором забезпечення таких вимог. Надані виписки з особових рахунків сформовані ФГВФО на підставі норм чиннного законодавства.

Згідно з постановою про закінчення виконавчого провадження від 29 грудня 2022 року ВП №66483131 виконавче провадження про зобов`язання ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року №1905 закінчено у зв`язку із виконанням його у повному обсязі приватним виконавцем.

Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 17 січня 2023 року ВП №66491947 виконавче провадження про зобов`язання ТОВ «ФК «Фагор» передати ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року №1905 закінчено у зв`язку із надходженням заяви стягувача про виконання боржником станом на 23 грудня 2022 року у повному обсязі умов виконавчого документа.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦПК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок , зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Надані позивачем виписки по особових рахунках підтверджують належне виконання банком своїх зобов`язань за договором, а саме факт перерахування коштів ОСОБА_1 .

В той же час, відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10982,97 грн. та заборгованість за відсотками в розмірі 22670,28 грн.

Відповідач вказаний факт не спростував, а також не надав доказів повернення ним кредитних коштів.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат на користь позивача.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Звертаючись до суду із позовом, ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», окрім самої суми заборгованості за кредитним договором, просило стягнути з ОСОБА_1 також інфляційні втрати у сумі 7358,77 грн. та 3% річних у сумі 3026,03 грн. за період з 25.02.2019 року по 23.02.2022 року.

Суд зазначає, що вимоги про стягнення сум, передбачених ст.625 ЦК України за вказаний доцільний період, підлягають задоволенню, оскільки факт порушення грошового зобов`язання підтверджено матеріалами справи, а карантинні обмеження відповідачем процесуально не ініційовано.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду 22.08.2025 року з даним позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, укладеним 30.08.2015 року, та заявив клопотання про поновлення строку позовної давності, а також вимоги про стягнення інфляційні втрати та 3% річних.

Разом з тим, відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення рішення судом, а сплив позовної давності є підставою для відмови у позові лише у разі заявлення про її застосування стороною спору.

Якщо відповідач не заявляє про перебіг цього строку, суд юридично позбавлений права самостійно застосувати позовну давність, навіть якщо з матеріалів справи очевидно, що кредит був взятий 10 років тому.

Відповідачем було надіслано до суду дві заяви про відкладення судового засідання, однак це не є заявою про застосування позовної давності. Подання відповідачем заяв про відкладення розгляду справи (у порядку ст.223 ЦПК України) свідчити лише про його намір взяти участь у засіданні пізніше. Воно не замінює собою клопотання щодо застосування наслідків спливу позовної давності. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, заява про застосування позовної давності має бути виражена чітко, недвозначно та в письмовій формі (або зафіксована у протоколі судового засідання).

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається. Не подання відповідачем відзиву на позовну заяву та заяви про перебіг строку позовної давність, розцінюється судом як невикористання своїх процесуальних прав. Більше того, відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, якщо відповідач не заперечує проти позову, а позивач додав свої вимоги, суд задовольняє позов.

Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №200/11343/14-ц, згідно з яким відповідно до ч.ч.3 та 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом виключно за заявою сторони у спорі та не може бути засосована судом з власної ініціативи. За відсутності такої заяви суд зобов`язаний розглянути вимоги кредитора по суті. Якщо заборгованість підтверджена документально, суд ухвалює рішення про задоволення позову на підставі ст.ст. 526, 1054 ЦК України.

Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, обмежився поданням заяв про відкладення розгляду справи та не заявив про застосування позовної давності до ухвалення рішення суду, підстав для застосування наслідків спливу позовної давності суд не вбачає, а тому оцінка наведених позивачем доводів щодо поважності причин пропуску строку позовної давності та його поновлення не впливає на вирішення спору по суті.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу, суд, дійшов такого висновку.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що поніс 7000 гривень витрат на професійну правову допомогу в рамках договору про надання правової допомоги №26 від 15.02.2024 року, які і заявив до стягнення з відповідача.

На підтвердження понесення витрат на оплату правової допомоги позивач надав такі докази: Договір про надання правової допомоги №26 від 15.02.2024 року, додаткову угоду від 15.02.2024 року до договору про надання правової допомоги №26 від 15.02.2024 року; акт про підтвердження факту надання правничої (правової ) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 01.08.2025 року, згідно якого загальна вартість послуг становить 7000 грн: підготовка позовної заяви з додатками про стягнення кредитної заборгованості; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Міньковською А., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю КС №11306/10 від 02.11.2023 року.

Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст.15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В частині 1 ст.137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у даній цивільні справі у розмірі 7000 гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правової допомоги визначені всі істотні умови договору, у тому числі вартість наданих послуг, в акті про підтвердження факту надання правничої (правової ) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг).

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2422,40 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №200332580 від 08.08.2025 року про сплату судового збору.

На підставі та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247, 259, 223, 263, 265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: с.Шишківці, Дністровського району, Чернівецької області, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (04212, м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8. Київської області, ЄДРПОУ: 42649746) заборгованість за кредитним договором №200332580 від 30.08.2015 року у загальному розмірі 44038 (сорок чотири тисячі тридцять вісім) грн. 05 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: с.Шишківці, Дністровського району, Чернівецької області, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (04212, м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8. Київської області, ЄДРПОУ: 42649746) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: с.Шишківці, Дністровського району, Чернівецької області, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (04212, м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8. Київської області, ЄДРПОУ: 42649746) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: