Рішення № 137397574, 11.06.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 712/2009/26

Номер провадження2/711/2250/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Казидуб О.Г.

при секретарі Шульга А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтранс Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Столітній Михайло Миколайович, який діє в інтересах позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, оф. 118/2, ЄДРПОУ 44559822) звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28 травня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір № 1522914 про надання споживчого кредиту.

На умовах, встановлених Договором, ТОВ «Слон Кредит» зобов`язується надати споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

За взаємною згодою сторони погодили наступні умови Договору: сума кредиту складає 2500 грн. 00 коп., строк кредиту 359 днів: з 28.03.2024 року по 23.03.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору, ТОВ «Слон Кредит» надає кредит у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_2 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 5200 грн. 00 коп., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 .

24 грудня 2024 року ТОВ «Слон Кредит» на підставі Договору факторингу № 24122024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло грошової вимоги до відповідача.

Отже, до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 1522914 від 28 березня 2024 року, загальна сума заборгованості склала 20562 грн. 50 коп., з якої, 2500 грн. 00 коп. заборгованість по процентам, 1250 грн. 00 коп. штрафні санкції.

Просять стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» суму заборгованості в розмірі 26125 грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн. 00 коп.

11 березня 2026 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси справу передано за підсудністю для розгляду до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

14 квітня 2026 року ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання з викликом сторін, зобов`язано АТ «ОщадБанк» надати інформацію.

18 травня 2026 року через канцелярію суду відповідач ОСОБА_1 надав Відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що з позовними вимогами не погоджується в повному обсязі, вважає їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вказує, що позивчем не доведено належним чином факт укладення кредитного договору саме відповідачем, позивачем не доведено належний перехід права вимоги. Також, вказує, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не містить деталізації нарахувань, не підтверджений первинними бухгалтерськими документами; не містить обґрунтованого порядку нарахування процентів та штрафних санкцій, не дає можливості перевірити правильність та правомірність нарахувань. Заявлені позивачем штрафні санкції та проценти є надмірними та такими, що суперечать принципам розумності, добросовісності та справедливості.

26 травня 2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача за дорученням Столітній Михайло Миколайович надав Відповідь на Відзив, в якій просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

01 червня 2026 року через канцелярію суду відповідач ОСОБА_1 надав Додаткові пояснення у справі, в яких зазначив, що не погоджується з розміром заявлених до стягнення процентів, штрафних санкцій та витрат на правничу допомогу. Вказує, що не заперечує факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, однак, вважає заявлені позивачем нарахування явно неспівмірними, надмірними та такими, що суперечать принципам справедливості, добросовісності та розумності, передбаченими ст. 3, 13, 509 ЦК України. Сума процентів майже у 9 разів перевищує суму основного боргу. Процентна ставка у розмірі 2,5% на день фактично становить понад 900% річних, що створює надмірний фінансовий тягар для споживача та не відповідає принципам справедливого балансу інтересів сторін. Вважає, що заявлені до стягнення проценти є неспівмірними наслідками порушення зобов`язання та фактично призводять до неорбгрунтованого збільшення суми боргу. Крім того, кредитний договір є договором приєднання, умови якого були визначені кредитодавцем без можливості їх реального обговорення або зміни зі сторони споживача. Також, не погоджується з заявленими витратами на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн. 00 коп., оскільки, дана справа є типовою справою про стягнення заборгованості, розглядається у спрощеному провадженні та не потребувала значного обсягу правничої допомоги. Заявлений розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та підлягає зменшенню.

Представник позивача - адвокат Столітній М.М. в судове засідання не з`явився, у прохальній частині позовної заяви просив проводити розгляд справи без участі ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання надав заяву, в якій просить розглянути справу за її відсутності. Також зазначив, що позовні вимоги визнає частково, просить придбати надмірні нарахування, свою позицію виклав у Відзиві. Просить зменшити витрати на правничу допомогу до мінімуму, оскільки, справа є малозначною.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов до наступного висновку.

Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін (статті 12, 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

В судовому засіданні встановлено, що 28 березня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір № 1522914 про надання споживчого продукту «Комфортний».

Відповідно до п. 1.2. Договору, на умовах встановлених Договором, Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до п. 1.3. Договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 2500 грн. 00 коп. Тип кредиту кредит.

Відповідно до п. 1.4. Договору, строк кредиту 360 днів.

Відповідно до п. 1.5. Договору, тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору. Знижена процентна ставка 0,010% в день.

Відповідно до п. 1.6. Договору, мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

Відповідно до п. 2.1. Договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 .

Як вбачається з Листа ТОВ «Пейтек» № 20250115-1124 від 15.01.2025, між Товариством та ТОВ «Слон Кредит» було укладено Договір про організацію переказу грошових коштів № 06062022-1 від 2022-06-06. Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Слон Кредит»: 28.03.2024 14:13:26 на суму 2500 грн. 00 коп.

Факт отримання коштів, також, підтверджується Листом АТ «Державний ощадний банк України» № 26/12-11/61820/2026/БТ, на запит суду.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 не заперечував факт отримання коштів.

Тобто, ОСОБА_1 підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме, отримавши кредитні кошти він не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі, в разі отримання ним грошових коштів.

А тому, суд приходить до висновку про виникнення договірних відносин між сторонами вищевказаного правочину з приводу отримання ОСОБА_1 кредиту у ТОВ «Слон Кредитс».

Спір між сторонами виник із зобов`язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 Цивільного кодексу України (далі ЦК).

Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК).

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В судовому засіданні встановлено, що укладений між сторонами Договір № 1522914 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 28 березня 2024 року відповідачем не оспорювався та не визнавався судом недійсним.

У разі не спростування презумпції правомірності договорів всі права, набуті сторонами правочинів за ними, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

При вирішенні спору судом взято до уваги, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань своєчасно не здійснив погашення основної суми заборгованості та не повернув грошові кошти, отримані в кредит.

Статтею 509 ЦК визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

А тому, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 2500 грн. 00 коп. підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків в розмірі 16812 грн. 50 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.7. Договору № 1522914, денна процентна ставка на дату укладення Договору складає:

1.7.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2,50% в день.

1.7.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2,29% в день.

Відповідно до п. 1.8. Договору, загальні витрати на дату укладення Договору складають:

1.8.1. за стандартною ставкою за весь строк кредитування 22500 грн. 00 коп.

1.8.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 20632 грн. 50 коп.

Відповідно до п. 1.9. Договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає:

1.9.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 90465,53% річних.

1.9.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 13702,21 % річних.

Відповідно до п. 1.10. Договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає:

1.10.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 25000 грн. 00 коп.

1.10.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 23132 грн. 50 коп.

В судовому засіданні встановлено, що нарахування по процентам за користування кредитом в строк договору, що погоджений між сторонами. Проценти за користування кредитом (правове регулювання яких передбачено відповідно ст.ст.ст. 1048,1056-1 ЦК України), що нараховуються протягом строку договору не є неустойкою (пенею) у разі невиконання (порушення, прострочення) зобов`язань боржником за договором.

Позивачем до матеріалів справи надано Розрахунок заборгованості за Договором № 1522914 про надання споживчого кредиту від 28 березня 2024 року за 89 календарних днів (25.12.2024-23.03.2025), відповідно до якого сума заборгованості за відсотками за користування кредитом ОСОБА_1 складає 16812 грн. 50 коп.

На думку суду, вищезазначений розрахунок розміру заборгованості відповідає умовам Договору № 1522914 про надання споживчого продукту «Комфортний» від 28 березня 2024 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відносно тверджень відповідача про той факт, що відсотки в розмірі 16812 грн. 50 коп. нараховані в порушення ст. ст. 1048, 1049 ЦК України суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до п. 3.1. Договору, проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «Факт/факт».

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК зміст принципу свободи договору передбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тлумачення як статті 3 ЦК загалом, так і п. 6 ст. 3 ЦК, свідчить, що принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки (постанова Верховного Суду від 10.09.2018р. у справі № 920/739/17).

В судовому засіданні встановлено, що нарахування процентів ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» здійснювалося у повній відповідності до умов договору та у визначені ним строки.

Відповідач у Додаткових поясненнях вказує, що заявлений розмір відсотків є неспівмирними наслідкам порушення зобов`язання та фактично призводять до необгрунтованого збільшення суми боргу.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд наголошує, що підписуючи кредитний договір відповідач добровільно погодився з усіма його умовами, зокрема, з розміром процентної ставки, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України.

Тлумачення як ст. 3 ЦК загалом, так і п. 6 ст. 3 ЦК, свідчить, що принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки (постанова Верховного Суду від 10.09.2018р. у справі № 920/739/17).

Верховний Суд у постанові від 08.05.2018р. у справі № 910/1873/17 вказав, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

На думку суду, відповідач ОСОБА_1 мав можливість не вступати у кредитні відносини з ТОВ «Слон Кредит», якщо вважав встановлений розмір процентів несправедливим. Натомість, він свідомо та без будь-яких застережень погодив умови договору, що підтверджується йог підписом. Отже, умови договору, в тому числі щодо сплати відсотків, є обов`язковими для виконання сторонами.

Відповідач ОСОБА_1 не надав суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості за відсоткам, а тому наданий позивачем розрахунок заборгованості в цій частині, приймається судом як достовірний.

Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачем було отримано кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені у Договорі про споживчий кредит і вона користувалася кредитними коштами. Також по обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачкою допущене порушення зобов`язання в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого станом на день звернення до суду за відповідачкою обчислюється заборгованість за вказаним вище Договором № 1522914 про надання споживчого продукту «Комфортний» від 28 березня 2024 року, а тому з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за основним боргом та процентами, саме, заборгованість по тілу кредиту 2500 грн. 00 коп., заборгованість за процентами в розмірі 16812 грн. 50 коп., а всього 19312 грн. 50 коп.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій в розмірі 1250 грн. 00 коп., то суд приходить до наступного.

Суд наголошує, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки, ОСОБА_1 уклав Договір № 1522914 про надання споживчого продукту «Комфортний» від 28 березня 2024 року з ТОВ «Слон Кредит» 28 березня 2024 року, тобто, у період дії в Україні воєнного стану, дія якого продовжена, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, штраф в розмірі 1250 грн. 00 коп. не підлягає стягненню з відповідача, а підлягають списанню позивачем.

А тому, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за Договором № 1522914 про надання споживчого продукту «Комфортний» від 28 березня 2024 року з ТОВ «Слон Кредит» 28 березня 2024 року в розмірі 19312 грн. 50 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач просить компенсувати йому за рахунок відповідача витрати з оплати правової допомоги адвоката в сумі 10 000 грн.

Надаючи оцінку зазначеним вимогам в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат суд виходить з наступного.

Верховний Суд у постанові від 17.09.2019 року у справі №810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

В той же час, при ухваленні рішення про стягнення витрат на правничу допомогу суд враховує, що витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

З матеріалів справи судом встановлено, що в якості доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копії наступних документів: Договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024р., укладений між ТзОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М., Заявку № 15003 на викання доручення до договору №10/12-2024 від 10.12.2024 року, Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору №10/12-2024 від 10.12.2024р. на загальну суму 10 000 грн.; Ордер серія АІ № 1969046, Копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом ч. 4, 5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оцінюючи складність характеру спірних правовідносин, суд звертає увагу, що позовні вимоги ґрунтуються на правочині, вчиненому у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною.

Разом з тим, суд бере до уваги, що позовні вимоги ґрунтуються на праві грошової вимоги, що виникло з правочину, укладеного у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною. Представництво інтересів позивача у справі здійснювалось в порядку самопредставництва юридичної особи, а розгляд справи здійснено судом оперативно в одному судовому засіданні без учасників справи.

Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об`єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 10000 грн. є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи, пов`язаної з розглядом справи у суді та її доцільністю).

Таким чином, беручи до уваги обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми понесених ним витрат в розмірі 3000 грн., оскільки, такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність,

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з витрат позивача з оплати судового збору в розмірі 2 422 грн. 40 коп., оскільки частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, та оплати правової допомоги.

Відповідно до частини першої - третьої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані розглядом справи покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позовні вимоги задоволено частково на суму 19312 грн. 50 коп. (73,92% позовних вимог), тому і судовий збір необхідно задовольняти пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Тому, з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1968 грн. 05 коп. (19312 грн. 00 коп.Х100%/26125 грн. 00 коп. =73,92%; 2662 грн. 40 коп.х73,92%/100%=1968 грн. 05 коп.).

На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» суму заборгованості за Договором № 1522914 про надання споживчого продукту «Комфортний» від 28 березня 2024 року з ТОВ «Слон Кредит» 28 березня 2024 року в розмірі 19312 грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 1968 грн. 05 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн. 00 коп.

Решті відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: О. Г. Казидуб