Рішення № 137397360, 15.06.2026, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/7987/25 Провадження 2-о/636/18/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2026 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Золотоверхої О.О.,

присяжних Комбарової А.О., Черничка С.П.,

за участю секретаря судового засідання Караулової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Чугуївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про оголошення фізичної особи померлою,

ВСТАНОВИВ:

12.09.2025 (зареєстровано 16.09.2025) представник заявника адвокат Іванов О.А. через систему «Електронний суд» звернувся до суду із заявою про оголошення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим.

В обґрунтування поданої заяви зазначив, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До початку повномасштабного збройного вторгнення російської федерації на територію України батько тимчасово проживав у селі Гракове, що входить до складу Чкаловської селищної територіальної громади Чугуївського району Харківської області. Після початку збройної агресії зазначена територія була окупована збройними силами російської федерації та перебувала в умовах тимчасової окупації в період з 24.02.2022 по 10.09.2022. У цей час були повністю або частково зруйновані інфраструктура населеного пункту, порушено зв`язок із зовнішнім світом, а також мала місце загроза життю та здоров`ю мирного населення внаслідок бойових дій, вибухів, обстрілів, актів насильства з боку окупаційних сил. З 26.02.2022 зв`язок з батьком було втрачено. Даний факт було внесено до ЄРДР за №12022221240000873. В даному кримінальному проваджені заявника визнано потерпілою.

У ході контр наступальної операції Збройних Сил України, яка розпочалася у вересні 2022 року з метою звільнення тимчасово окупованих територій Харківської області, село Гракове, що входить до складу Чкаловської селищної територіальної громади Чугуївського району Харківської області, було деокуповане. Після деокупації населеного пункту органами правопорядку, рідними та знайомими були вжиті заходи для встановлення місцезнаходження батька, однак станом на теперішній час інформація про нього відсутня. ОСОБА_4 не виходив на зв`язок, не з`являвся за місцем проживання, інформація про нього не була зафіксована в жодних офіційних реєстрах чи медичних закладах. Зникнення відбулося за обставин, що безпосередньо загрожували його життю, а тривалий термін відсутності свідчить про високу ймовірність його загибелі.

Також заявнику органами національної поліції було надано декілька відповідей.

- В відповіді Чугуївського районного управління поліції №5774 від 23.11.2023 було зазначено наступне: «Ваша заява про залучення до участі у кримінальному провадженні як потерпілої (в порядку ст. 55, 56 КПК України) від 18.11.2023 зареєстрована у Чугуївському РУП ГУНП в Харківській області за № 1-266 від 20.11.2023. Повідомляю, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано потерпілою провадженні у кримінальному № 120222212400000873 від 13.10.2022 за ч. 1 ст. 115 ККУ за фактом того, що 12.10.2022 до Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області надійшла заява від ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про те, що 26.02.2022 його зять - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який тимчасово проживав у с. Гракове Чкаловської територіальної громади Чугуївського району Харківської області (територія населеного пункту була тимчасово окупованою) зник безвісті».

- Відповіддю Чугуївського РУП №5773 від 23.11.2023 було повідомлено, що «на Ваш запит від 18.11.2023 року № б/н повідомляю, що при перевірці за обліками Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області на теперішній час гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває в державному розшуку, як особа зникла безвісти. Проведеними розшуковими заходами встановити місцезнаходження на даний час не виявилось можливим .».

Адвокатом були надані запити до:

1. Чкаловської селищної територіальної громади Чугуївського району Харківської області з проханням повідомити «чи відбувалося поховання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території Граківської селищної рада в період часу з 01.01.2022 по теперішній час?» На що Чкаловська селищна територіальна громада надала йому відповідь в якій повідомила, що «Виконавчий комітет Пролісненської селищної ради Чугуївського району Харківської області не веде облік поховань та не володіє інформацією з цього питання».

2. Державної прикордонної служби України з проханням повідомити «чи перетинав державний кордон ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу з 01.01.2022 по теперішній час?» Наданою відповіддю йому було повідомлено, що «наявна запитувана інформація, буде надана на виконання відповідного судового рішення про витребування зазначеної інформації з усіма обов`язковими реквізитами про осіб («Прізвище, власне ім`я особи», «Дата народження» (число, місяць та рік), «Громадянство»), згідно чинного законодавства, встановленим порядком.».

3. Чугуївського ВД РАЦС з проханням повідомити «чи наявний актовий запис в державному реєстрі відносно смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Наданою відповіддю йому було повідомлено, «про відсутність по архівному фонду Відділу та розширеному пошуку системи Державного реєстру актів цивільного стану громадян актового запису про смерть відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

4. Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області з проханням «1. Повідомити про стан кримінального провадження №12022221240000873 від 13.10.2025. На якій стадії воно перебуває? 2. Чи було встановлено місце перебування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .? 3. Чи було встановлено факт смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .? 4. Чи були встановлені будь-які інші обставини в рамках кримінального провадження при проведені розшукових заходів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .?» На що наданою відповіддю було повідомлено, що «станом на 25.08.2025 місце перебування безвісти зниклого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та факт його смерті не встановлено, повідомлень з ДНДЕКЦ МВС України про встановлення збігів за ДНК профілем не надходило. ».

Спадкоємцями першої черги після батька є заявник та її сестри, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , більше спадкоємців першої черги батько не мав. Оголошення батька померлим необхідне для усунення невизначеності у правовідносинах за участю особи, яка зникла безвісти за обставин, що безпосередньо загрожували його життю, та яка тривалий період відсутня за місцем свого проживання і місце знаходження якої невідоме та визначення правової долі спадкового майна.

Представник заявника надав заяву, в якій просив провести розгляд за відсутності заявника та її представника, заявлені вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник Чугуївського ВД РАЦС надала заяву, в якій просила провести розгляд без її участі, щодо суті заяви поклалася на розсуд суду.

ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , надали заяви, в яких викладені в заяві ОСОБА_1 обставини підтвердили, не заперечували проти задоволення заяви, розгляд просили провести без їх участі.

Суд, розглянувши заяву, повно та всебічно дослідивши надані докази, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Чугуїв, Харківської області народилася ОСОБА_9 , батьками якої записано ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 20.11.2001 (а.с.14) 04.07.2024 між ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , укладено шлюб, дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_12 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 04.07.2024 (а.с.14).

Надано до суду також наступні документи:

- копію листа Чугуївського районного управління поліції №5774 від 23.11.2023 було зазначено наступне: «Ваша заява про залучення до участі у кримінальному провадженні як потерпілої (в порядку ст. 55, 56 КПК України) від 18.11.2023 зареєстрована у Чугуївському РУП ГУНП в Харківській області за № 1-266 від 20.11.2023. Повідомляю, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано потерпілою провадженні у кримінальному № 120222212400000873 від 13.10.2022 за ч. 1 ст. 115 ККУ за фактом того, що 12.10.2022 до Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області надійшла заява від ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про те, що 26.02.2022 його зять - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який тимчасово проживав у с. Гракове Чкаловської територіальної громади Чугуївського району Харківської області (територія населеного пункту була тимчасово окупованою) зник безвісті» (а.с.14/2);

- копію листа Чугуївського РУП №5773 від 23.11.2023 було повідомлено, що «на Ваш запит від 18.11.2023 року № б/н повідомляю, що при перевірці за обліками Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області на теперішній час гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває в державному розшуку, як особа зникла безвісти. Проведеними розшуковими заходами встановити місцезнаходження на даний час не виявилось можливим .» (а.с.14/2);

- копію витягу від 23.11.2023 з ЄРДР за №12022221240000873 від 13.10.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, внесеного за заявою ОСОБА_7 про те, що 26.02.2022 його зять - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який тимчасово проживав у с. Гракове Чкаловської територіальної громади Чугуївського району Харківської області (територія населеного пункту була тимчасово окупованою) зник безвісті (а.с.15);

- копію листа з Чкаловської СВА від 19.08.2025 №01-01-37/1752 про те, що Виконавчий комітет не веде облік поховань та не володіє інформацією з приводу поховання ОСОБА_4 (а.с.16);

- копію листа з Чугуївського ВД РАЦС від 15.08.2025 за вих.№32.23/34//211/25/СЛВ, згідно якого актовий запис про смерть ОСОБА_4 не виявлено (а.с.18);

- копію листа з Чугуївського РУП від 25.08.2025 за вих.№175438-2025, згідно якого станом на 25.08.2025 місце перебування безвісти зниклого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та факт його смерті не встановлено, повідомлень з ДНДЕКЦ МВС України про встановлення збігів за ДНК профілем не надходило (а.с.19);

- фотокопії зруйнованого будинку від 14.09.2022, з яких неможливо встановити, де саме знаходиться зображена будівля (а.с.19/2);

- копії паспортів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13/2), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.20), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.20/1), ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.20/2-21), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.30/2), витягу з додатку Дія з актового запису про шлюб від 03.06.2016, укладеного між ОСОБА_13 та ОСОБА_10 (а.с.21), нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_4 від 01.08.2017, згідно якої він надає дозвіл на виїзд за кордон його неповнолітнім донькам ОСОБА_9 , 2001 р.н., ОСОБА_2 , 2003 р.н., ОСОБА_3 , 2009 р.н., разом з їх матір`ю ОСОБА_8 (а.с.30/2).

Судом отримано наступні документи:

- лист з ГЦОСІ ДПСУ від 23.09.2025 за вих.№19/76074-25-Вих, згідно якого відомостей про перетинання державного кордону України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 01.01.2022 по 23.09.2025 не виявлено в Базі даних (а.с.38/2);

- лист з Чугуївської міської ради від 06.10.2025 за вих.№02-02-34/1837, згідно якого ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проте не є власником вказаної квартри (а.с.42); до листа додано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №445521042 від 29.09.025 (а.с.43-44), довідку про зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.45);

- лист з Чкаловської селищної ради від 06.10.2025 за вих.№01-01-43/2123, згідно якого до початку вторгнення рф ОСОБА_4 з родиною іноді приїжджав в с. Гракове, але постійно не проживав; на момент окупації с. Гракове 26.02.2022 зі слів сусідів знаходився за адресою: АДРЕСА_2 разом з родиною; через декілька днів його родина виїхала, а він, начебто, залишився; після деокупації 07.09.2022 по теперішній час ОСОБА_14 на території села не з`являвся (а.с.46/2).

Надано до суду також письмові пояснення наступних осіб:

- ОСОБА_1 , наступного змісту: «Я, ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_15 ), ІНФОРМАЦІЯ_8 , є донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . До початку повномасштабного збройного вторгнення російської федерації на територію України мій батько тимчасово проживав у селі Гракове, що входить до складу Чкаловської селищної територіальної громади Чугуївського району Харківської області. Після початку збройної агресії зазначена територія була окупована збройними силами російської федерації. На початку бойових дій я разом із членами своєї сім`ї - матір`ю, сестрою та бабусею виїхала до села Гракове. Через небезпеку для життя та здоров`я цивільного населення згодом я з мамою та сестрою залишила зазначений населений пункт, тоді як мій батько разом із бабусею залишилися за місцем проживання. Після цього зв`язок із батьком було втрачено. З 26 лютого 2022 року я не маю жодної інформації про місцезнаходження мого батька. Він не виходив на зв`язок, не з`являвся за місцем проживання, інформація про нього не була зафіксована в офіційних реєстрах або медичних закладах. Зникнення відбулося за обставин тимчасової окупації території, відсутності стабільного зв`язку, руйнування інфраструктури, обстрілів та наявної загрози життю цивільного населення. Від бабусі мені відомо, що він приблизно, 26 лютого, пізно вечері вийшов на подвір`я та не повернувся, вона його шукала але безрезультатно. Факт зникнення було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022221240000873. У зазначеному кримінальному провадженні мене визнано потерпілою. Після деокупації села Гракове у вересні 2022 року органами правопорядку, родичами та знайомими вживалися заходи щодо встановлення місцезнаходження мого батька, однак станом на теперішній час його місцезнаходження не встановлено. З відповіді Чугуївського районного управління поліції №5774 від 23.11.2023 року мені стало відомо, що мене визнано потерпілою у кримінальному провадженні №120222212400000873 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, відкритого за фактом зникнення безвісти мого батька 26 лютого 2022 року на території тимчасово окупованого населеного пункту. Відповіддю Чугуївського районного управління поліції №5773 від 23.11.2023 року мене також повідомлено, що ОСОБА_4 перебуває у державному розшуку як особа, зникла безвісти, та проведеними розшуковими заходами встановити його місцезнаходження не вдалося. З огляду на тривалий строк відсутності будь-якої інформації про батька, обставини його зникнення під час тимчасової окупації та загрозу життю цивільного населення у зазначений період, я вважаю, що існує висока ймовірність його загибелі.»;

- ОСОБА_8 наступного зімсту: «Я, ОСОБА_8 , повідомляю наступне. Я є колишньою дружиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . До початку повномасштабного збройного вторгнення російської федерації на територію України наша сім`я перебувала на території Харківської області. Після початку бойових дій я разом із матір`ю та моїми дітьми виїхала до села Гракове Чкаловської селищної територіальної громади Чугуївського району Харківської області, де ми тимчасово проживали. У подальшому на територію населеного пункту зайшли військовослужбовці російської федерації. Через загрозу життю цивільного населення один із військових повідомив, що необхідно негайно залишити місце проживання. Після цього я разом із дітьми виїхала з населеного пункту, тоді як ОСОБА_4 та моя мати ОСОБА_16 залишилися там. Зазначу, що до втрати зв`язку я особисто підтримувала телефонний контакт з ОСОБА_17 у період 2326 лютого 2022 року. Після цього зв`язок із ним раптово припинився та більше не відновлювався. Зі слів матері мені відомо, що ввечері приблизно 26 лютого 2022 року ОСОБА_17 вийшов із місця перебування та більше не повернувся. Мати протягом кількох днів самостійно здійснювала його пошуки, однак встановити його місцезнаходження не вдалося. ОСОБА_17 за професією працював водієм-далекобійником, здійснював перевезення газу та бензину, постійно перебував у рейсах і фактично не мав іншого джерела доходу. Перед початком війни він втратив барсетку з документами, у зв`язку з чим не мав при собі паспорта та водійського посвідчення. 24 лютого 2022 року він планував звернутися до поліції для відновлення документів, однак через початок бойових дій зробити цього не зміг. Протягом наступного часу родичі неодноразово зверталися до правоохоронних органів з метою перевірки інформаційних баз щодо можливого звернення ОСОБА_17 для оформлення документів або фіксації будь-яких відомостей про нього, однак жодної інформації отримано не було. З огляду на характер його професійної діяльності та відсутність документів, я вважаю малоймовірним, що він міг тривалий час проживати та працювати без їх відновлення. Крім того, мною здійснювалися спроби встановити можливість його перебування у полоні, зокрема через звернення до родички, двоюрідної сестри ОСОБА_17 , яка проживає на території російської федерації, однак жодної інформації про його перебування серед полонених або в інших джерелах отримано не було. Після деокупації території родичами та правоохоронними органами проводилися заходи щодо встановлення місцезнаходження ОСОБА_17 , однак станом на теперішній час будь-якої достовірної інформації про його місцеперебування немає. Він не виходив на зв`язок, не з`являвся за місцем проживання, а також відсутні відомості про його перебування у медичних установах або офіційних реєстрах. За наявних обставин його зникнення - під час тимчасової окупації території, за умов небезпеки для життя цивільного населення- мені нічого не відомо про його подальшу долю, і я допускаю можливість його загибелі.»

- ОСОБА_16 наступного змісту: «Я, ОСОБА_16 , є матерю ОСОБА_8 , бабусею ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та повідомляю про обставини загибелі мого зятя ОСОБА_18 . На момент початку повномасштабної війни 24.02.2022 ми всією сім`єю поїхали до села Гракове: моя дочка з дітьми та мій зять ОСОБА_19 на наше подвір`я зайшли російські військові, і один із них наказав негайно виїжджати, пояснивши, що тут буде велике скупчення російських військ. Після цього ми проводили дочку з дітьми, а я разом із зятем ОСОБА_20 залишилися в будинку. Через те, що російські військові розмістилися безпосередньо біля нашого дому, ми були змушені піти до його знайомого. ОСОБА_21 мав намір мобілізуватися, однак не встиг цього зробити. Він сказав, що піде на розвідку. Пізно вночі, приблизно 26 числа, він вийшов з дому та більше не повернувся. Після його зникнення я протягом трьох днів самостійно його шукала: обходила сусідів, оглядала кущі, городи та прилеглу територію. Під час цих пошуків російські військові здійснювали в мій бік попереджувальні постріли з автоматичної зброї та вимагали підійти до них, запитуючи, з якою метою я тут ходжу. Вони зазначили, що бачать, як я вже третій день ходжу. Я пояснила, що розшукую свого зятя ОСОБА_22 . У відповідь вони сказали, що він був п`яний. Я підтвердила, що він перебував у важкому емоційному стані, оскільки проводжав дружину та дітей, був глибоко засмучений і говорив: «Як же я без вас? Ви для мене все». З огляду на їхні слова та поведінку, у мене виникло переконання, що на той момент ОСОБА_23 вже не було серед живих. Згодом мені зателефонував хтось із сусідів і повідомив, що ОСОБА_22 розстріляли. Пізніше також надходила інформація, що його тіло було знайдене під мостом. Після цієї розмови я намагалася зв`язатися з ОСОБА_24 , однак він уникав спілкування. Згодом він сказав мені: «Ти хочеш, щоб мене розстріляли?» та пояснив, що нічого більше не може сказати, оскільки в його підвалі перебували російські військові. Таким чином, зникнення та загибель мого зятя відбулися на території, що перебувала під контролем російських військових, у період активних бойових дій. Обставини його смерті не були належним чином зафіксовані, а отримання інформації та документів було неможливим через реальну загрозу життю свідків. Його місце перебування тривалий час залишалося невідомим, це унеможливлювалось тим що Гракове з лютого по вересень було під окупацією.»

Правовий аналіз положень чинного цивільного законодавства свідчить, що виклик свідка не є обов`язковим для здійснення оцінки показань свідків судом, а також те, що передумовою виклику свідка для допиту є суперечливість обставин, викладених свідком у заяві, іншим доказам, або у разі наявності у суду сумнівів щодо їх змісту, достовірності чи повноти (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №901/2027/13, від 26.05.2022 у справі №908/2828/19).

Згідно ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 р. в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п. 3 ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Згідно норм ЦК та ЦПК України, рішення про оголошення фізичної особи померлої приймається судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку,- протягом шести місяців.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 46 ЦК України, фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України (глава 4 «Розгляд судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою» ЦПК).

Оголошення особи померлою необхідно для усунення невизначеності, яка склалася щодо правовідносин за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п`яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв`язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження (ст. 47 ЦК).

Правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою визначені у статті 48 ЦК України. Так, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою. Незалежно від часу своєї появи фізична особа, яка була оголошена померлою, має право вимагати від особи, яка володіє її майном, повернення цього майна, якщо воно зберіглося та безоплатно перейшло до неї після оголошення фізичної особи померлою, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред`явника. Особа, до якої майно перейшло за відплатним договором, зобов`язана повернути його, якщо буде встановлено, що на момент набуття цього майна вона знала, що фізична особа, яка була оголошена померлою, жива. У разі неможливості повернути майно в натурі особі, яка була оголошена померлою, відшкодовується вартість цього майна. Якщо майно фізичної особи, яка була оголошена померлою і з`явилася, перейшло у власність держави, Автономної Республіки Крим або територіальної громади і було реалізоване ними, цій особі повертається сума, одержана від реалізації цього майна.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Пункт 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» звертає увагу суду на необхідність відрізняти оголошення фізичної особи померлою від встановлення факту смерті особи. Оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішення припущення про смерть даної особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. Встановлення факту смерті особи можливо, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, обставини, за яких настала смерть і факт неможливості реєстрації органом державної РАЦС факту смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав безвісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.

При цьому заявник має мати особисту цивільну правову зацікавленість у зміні правового стану особи, яку він просить оголосити померлою. Для підтвердження цього повинні бути наведені обставини, які свідчать про те, що між заявником та особою, яку він просить оголосити померлою існують особисті або майнові правовідносини, матеріально-правовий зв`язок або за відсутності такого зв`язку дані про те, що відсутність фізичної особи є для заявника перешкодою у реалізації суб`єктивних прав або виконання обов`язків.

Аналізуючи норми права, суд вважає, що підставою для оголошення особи померлою є не факти, які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

Оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.

Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.

Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

За змістом частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

У частині першій статті 46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» - та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».

У частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України (другий сенат) від 18 червня 2020 року № 5-р(ІІ)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori); «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali); «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19 також звертала увагу на співвідношення між загальною та спеціальною нормою. Так, спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою права, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання.

Законодавець запроваджує спеціальну цивільно-правову норму з метою конкретизації, деталізації та диференціації правового регулювання цивільних відносин в межах їх загального роду. Спеціальна норма походить від загальної і тісно з нею пов`язана.

Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії рф проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини другої статті 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.

Велика Палата Верховного Суду враховує, що приписи частини другої статті 46 ЦК України пов`язують оголошення фізичної особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв`язку з воєнним станом як таким.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану»).

За змістом статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (станом на час виникнення правовідносин у цій справі):

- воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;

- бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);

- воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України;

- район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Відповідно бойові дії є однією із форм воєнних дій. Ці категорії співвідносять як ціле (воєнні дії) та частина (бойові дії). Тому воєнні дії, які законодавець згадує у частині другій статті 46 ЦК України, не обмежуються лише бойовими діями.

Законодавець у 2018 році вніс зміни до частини другої статті 46 ЦК України, доповнивши частини другу і третю статті 46 після слів «воєнними діями» словами «збройним конфліктом».

Із пояснювальної записки до проекту Закону про правовий статус осіб, зниклих безвісти: «Беручи до уваги триваючий збройний конфлікт на території України та його наслідки як для населення в цілому, так і для окремих осіб, найбільш доцільним є прийняття окремого закону, який визначатиме правовий статус осіб, зниклих безвісти, та забезпечуватиме правове регулювання відносин, пов`язаних з обліком цих осіб та їх розшуком, з метою максимального подолання руйнівних наслідків конфлікту».

Збройний конфлікт - це збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт) (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України від 21 червня 2018 року № 2469-VIII «Про національну безпеку України»).

Потрібно наголосити на тому, що законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан». Частина друга статті 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов`язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні.

Велика Палата Верховного Суду для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права.

Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб`єктів і суспільні інтереси.

Мета досліджуваної правової норми полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, законодавець хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого - потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі.

Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв`язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції.

Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

Важливим під час розгляду цієї справи є історичний контекст виникнення приписів частини другої статті 46 ЦК України. Його аналіз дозволяє зрозуміти, які суспільні та правові умови стали підґрунтям для її впровадження, а також як зміни у законодавстві відбивають потреби суспільства в різні часові періоди.

У Цивільному кодексі Української РСР 1963 року був подібний припис: відповідно до частини другої статті 21 цього Кодексу військовослужбовець або інший громадянин, який пропав без вісті в зв`язку з воєнними діями, може бути в судовому порядку оголошений померлим не раніше, ніж після закінчення двох років з дня закінчення воєнних дій.

Подібне регулювання у Цивільному кодексі Української РСР 1963 року склалося після Другої світової війни. У чинному ЦК України видозмінену до реалій незалежної України статтю 21 законодавець виклав у статті 46 без істотних змін, доповнивши її у частині другій реченням другим з наведенням спеціального правила із вказівкою на право суду (з урахуванням конкретних обставин) оголосити фізичну особу померлою до спливу дворічного строку, але не раніше спливу шести місяців.

Законодавець доповнив чинний ЦК України реченням другим частини другої статті 46 ЦК України задля врегулювання ситуацій, коли у суду є достатні істотні підстави вважати, що на основі доказів у конкретній справі фізична особа - з надзвичайно великою вірогідністю - є дійсно померлою (загиблою), і що впродовж двох років, зазначених у частині першій цієї статті, про особу не буде додаткових відомостей як про живу.

Частину другу статті 46 ЦК України потрібно тлумачити з урахуванням динамічного характеру суспільних відносин, які в умовах воєнних дій, збройних конфліктів зазнають швидких і непередбачуваних змін. Це вимагає оперативного реагування з боку суду для забезпечення ефективної охорони прав і законних інтересів осіб, у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси. Стислість строків вирішення такої категорії справ та ухвалення судових рішень у досліджуваній категорії справ стає особливо важливою в умовах, коли йдеться про встановлення правового статусу осіб, які зникли безвісти під час воєнних дій, збройного конфлікту, оскільки затримки в правовому реагуванні можуть призвести до погіршення ситуації для постраждалих осіб, їхніх родин і суспільства загалом.

За останні десятиріччя суспільні відносини зазнали докорінних змін, зокрема завдяки розвитку технологій, тому законодавець у чинному ЦК України передбачив скорочений шестимісячний строк, якого не було передбачено у Цивільному кодексі Української РСР 1963 року.

Тож тлумачення згаданої правової норми має сприяти швидкому відновленню стану правової визначеності та забезпеченню справедливості.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.

Визначення шести місяців як мінімально потрібного строку відображає необхідність обґрунтованого періоду для пошуку зниклої особи, враховуючи особливі обставини зникнення, зокрема під час активних бойових дій. Встановлення такого строку дозволяє зменшити ймовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою.

Швидкоплинні зміни суспільних відносин та життєвих обставин, зокрема на території активних бойових дій, впливають на можливість встановлення фактичного місця перебування зниклої особи. Тому, застосовуючи телеологічний підхід до тлумачення досліджуваної норми права, можна зробити висновок, що строк у шість місяців потрібно відраховувати від дня закінчення активних бойових дій на місці (території) ймовірної загибелі фізичної особи. Це забезпечує більш обґрунтований підхід до визначення моменту, коли зникнення фізичної особи (з надзвичайно високим ступенем вірогідності) можна вважати остаточним і невідворотним, що відповідає меті законодавчого регулювання - забезпеченню справедливості та правової визначеності для всіх зацікавлених сторін у таких суспільних відносинах.

Оголошення фізичної особи померлою пов`язується з виникненням у її родичів та інших заінтересованих осіб прав і законних інтересів, як-от: право на спадкування майна, отримання соціальних виплат, призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, припинення шлюбу, припинення зобов`язань, пов`язаних із такою особою, або інші матеріальні чи нематеріальні інтереси, пов`язані зі смертю цієї особи, тощо. Зазначене рішення також має важливе значення для правового статусу членів сім`ї, їх соціального забезпечення та можливості розпоряджатися майном особи, яка була оголошена померлою. Це оголошення має наслідки й для договірних зобов`язань, кредитних відносин і будь-яких інших правочинів, у яких брала участь особа, оскільки це може вплинути на вимоги кредиторів та інші правовідносини, пов`язані із зобов`язаннями.

Тому суд, зважаючи на конкретні обставини справи, повинен застосовувати норми права, які сприяють досягненню справедливого та передбачуваного результату. Правило про мінімальний шестимісячний строк дозволяє використовувати правові приписи до специфічних умов з огляду на активні бойові дії, соціальний контекст і правову невизначеність, яка виникає внаслідок збройної агресії рф.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Інше, звужувальне, тлумачення правила другого речення частини другої статті 46 ЦК України було б проявом надмірного формалізму і суперечило б завданням цивільного судочинства.

Отже, телеологічне тлумачення норми права дозволяє врахувати специфіку випадків зникнення фізичних осіб під час активних бойових дій і акцентувати увагу на суспільній потребі у встановленні справедливості та визначеності щодо статусу зниклої особи, але лише після спливу розумного строку для її пошуку.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що законодавець, формуючи припис речення другого частини другої статті 46 ЦК України («з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців»), після слів «шести місяців» завершив речення. Зазначене унаочнює, що правильним є таке тлумачення цього припису, що здійснюватиметься без прив`язки до моменту скасування воєнного стану, припинення воєнних дій, збройного конфлікту як такого на усій території України.

Наведене тлумачення відповідає і європейським стандартам. Так, відповідно до Рекомендації CM/Rec(2009)12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо принципів, які стосуються осіб, зниклих безвісти, та презумпції смерті (прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 09 грудня 2009 року на 1073-му засіданні заступників міністрів), якщо обставини зникнення безвісти особи є такими, що дають підстави для висновку про ймовірність її загибелі, то для подання запиту бажано, щоб час, що минув з моменту зникнення або з моменту отримання останньої звістки про те, що особа жива, становив не більше одного року (пункт 2 принципу четвертого).

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що стаття 48 ЦК України регулює правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою. Ця стаття передбачає механізм скасування судом рішення про оголошення фізичної особи померлою у разі, якщо вона з`являється або стає відомою інформація про її місцезнаходження. Завдяки цьому механізму законодавець також прагне забезпечити справедливість, враховуючи потребу в захисті прав людини та її законних інтересів. Стаття 48 ЦК України формує справедливий та розумний баланс між інтересами держави, суспільства та окремих осіб, у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, що є ключовим для функціонування правової системи.

Велика Палата Верховного Суду виснує, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі - Наказ № 309).

У цьому Наказі № 309 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.

Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з Наказу № 309, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.

Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що обрахування шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій - правовій визначеності.

Україна є соціальною, правовою державою (стаття 1); людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3 Конституції України).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України). Цей принцип є однією з основних засад цивільного судочинства (пункт 1 частини третьої статті 2 ЦПК України). Суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права (частина перша статті 129 Конституції України, частина перша статті 10 ЦПК України), на якому має бути засноване судове рішення (частина перша статті 263 ЦПК України).

Одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності. Він вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності.

У Доповіді «Верховенство права», схваленій Європейською комісією «За демократію через право» на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25 - 26 березня 2011 року) (CDL-AD(2011)003rev), зазначено, що держава зобов`язана дотримуватись законів, які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю; передбачуваність означає, що закон має бути … проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку (пункт 44); юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (пункт 46); юридична визначеність також означає, що держава загалом повинна дотримуватись узятих на себе певних зобов`язань, виконувати покладені на неї певні функції чи виголошені нею перед людьми певні обіцянки (поняття «законні очікування») (пункт 48).

За висновками Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі правила поведінки, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення ЄСПЛ у справах «C. G. та інші проти Болгарії» від 24 квітня 2008 року (C. G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07, параграф 39), «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, параграф 170)).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року (Cantoni v. France, заява № 17862/91, параграфи 31 - 32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, параграф 65)).

Згідно з принципом правової визначеності відрахування шестимісячного строку від дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій території України не забезпечувало б достатньої передбачуваності та сталості правових відносин. В умовах триваючої збройної агресії рф проти України, що супроводжується численними випадками зникнень осіб та постійною нестабільністю, передбачити момент закінчення такої агресії неможливо. На час прийняття цієї постанови російсько-українська війна все ще триває, що посилює правову невизначеність і може ускладнювати ефективне застосування закону та забезпечення захисту прав осіб, які постраждали внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту та у яких, у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи, виникають певні цивільні права та правомірні інтереси.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2014 року № 15-рп/2004, одним із проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим його культурним рівнем. Справедливість є однією з основних засад права та є вирішальною у визначенні права як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди.

Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України.

Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що у частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України.

Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.

Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій.

У такому випадку у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв`язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо докази, як-от: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який є у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Верховний Суд наголошує, що обов`язком суду під час розгляду справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (частина друга статті 46 ЦК України).

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча й є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій.

Так судом встановлено, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, с. Гракове Чугуївського району Харківської області, яке входить до скалу Чкаловської ТГ було окуповаене збройними силами рф з 24.02.2022 по 10.09.2022, тобто з моменту деокупації пройшов шестимісячний строк.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватись за засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справ, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 3ст. 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це.

Враховуючи вищевикладене, та з урахуванням того, що відомості про місцеперебування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні з 26.02.2022, наявні обставини припускати його загибель внаслідок військової агресії рф, суд вважає, що викладені обставини у заяві заявником доведені та знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а тому є всі підстави для оголошення її батька померлим, у зв`язку з чим, заяву слід задовольнити.

Оскільки день вірогідної смерті ОСОБА_4 встановити неможливо, а тому його необхідно оголосити померлими з дня набрання цим рішенням законної сили з врахуванням приписів ч. 3ст. 46 ЦК України.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити заявнику, що у випадку, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

Керуючись ст. 46 ЦК України, ст.ст. 305-308, 352, 354 ЦПК України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Чугуївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Мін`Юст (м. Харків), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про оголошення фізичної особи померлою - задовольнити.

Оголосити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженця м. Веймар, р. Німеччина, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 - померлим.

Місцем смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженця м. Веймар, р. Німеччина, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , вважати с. Гракове, Чугуївського району, Харківської області.

Днем смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженця м. Веймар, р. Німеччина, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , вважати дату набрання цим рішенням суду законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя О. О. Золотоверха

Присяжні А.О. Комбарова

С.П. Черничка