Постанова № 137396814, 15.06.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/4838/26

Провадження № 3/639/929/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року суддя Новобаварського районного суду м. Харкова Васильєва Н.М., розглянувши матеріал про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, інваліда ІІ групи, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2026 року о 13-06 год. в м. Харкові, по вул. Москалівській, буд. 148, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Crosser CR-2 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку за допомогою приладу Drager Alcotest та у КНП ХОР ОНКЛ водій відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, не визнав, пояснив суду, що 24.05.2026 року приблизно о 13-00 год. він дійсно їхав на електровелосипеді Crosser CR-2 по вул. Москалівській у м. Харкові. Біля буд. 148 його зупинили співробітники патрульної поліції, встановили його особу, після чого в ході спілкування він повідомив поліцейським, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Почувши це, поліцейські повідомили, що на нього буде складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП. Вважав, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки співробітники поліції не пропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння ані на місці зупинки, ані у лікаря-нарколога, у зв`язку із чим він не відмовлявся від проходження такого огляду. Крім того, зазначив, що електровелосипед не є транспортним засобом в розумінні ЗУ «Про дорожній рух», оскільки для його керування не потрібне посвідчення водія, а отже він не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши наявні матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити у судовому засіданні наявні в справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване та законне судове рішення.

Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вимогами пункту 6 Розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі за текстом Інструкція) передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться:

-поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);

-лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Згідно пункту 7 Розділу І зазначеної Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я).

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Незважаючи на невизнання своєї вини ОСОБА_1 , його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №674256 від 24.05.2026 року;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 24.05.2026 року, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого 24.05.2026 року о 13 год. 10 хв. ОСОБА_1 направлявся для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння до КНП ХОР «Обласна наркологічна клінічна лікарня», однак від проходження медичного огляду він відмовився;

- відеозаписом з місця події від 24.05.2026 року, з якого вбачається, що 24 травня 2026 року приблизно о 13-06 год. за адресою: м. Харків, вул. Москалівська, буд. 148 співробітники поліції зупинили транспортний засіб Crosser CR-2, під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування поліцейський повідомив ОСОБА_1 про те, що в нього є підозра, що він, як водій транспортного засобу, перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Надалі співробітник патрульної поліції декілька разів запропонував водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку за допомогою приладу Drager Alcotest та у КЗОЗ ХОР «ОНКЛ», оскільки у останнього були виявлені явні ознаки алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовився в установленому законом порядку, про що самостійно повідомив поліцейського. При цьому поліцейський роз`яснив права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, а також наслідки відмови особи від проходження такого огляду.

Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій ОСОБА_1 та визнання його винуватості, у зв`язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази.

Доводи ОСОБА_1 про те, що електровелосипед не є транспортним засобом в розумінні ЗУ «Про дорожній рух», суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» № 2956-ІХ від 24.02.2023, який набрав чинності 23.03.2023, електричний колісний транспортний засіб це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Отже, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:

- легкий персональний електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Такі зміни були також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Підпунктом б) частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» електричний колісний транспортний засіб це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху України визначено, що транспортний засіб пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Постановою Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22 визначено, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сеґвея, електровелосипеда тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна.

За змістом наведених норм законодавства України електоскутери, електросамокати, гіроскутери, електровелосипеди та інша подібна техніка цим Законом офіційно визнаються транспортними засобами, а особа, яка керує електричним колісним транспортним засобом, є водієм транспортного засобу у розумінні положень п. 1.10 Правил дорожнього руху.

Отже, коли електровелосипед служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, він є повноправним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом, а тому на водія розповсюджується дія Правил дорожнього руху, в тому числі вимоги п. 2.5 ПДР.

З дослідженого відеозапису з реєстратора службового автомобіля патрульної поліції від 24.05.2026 встановлено, що транспортний засіб Crosser CR-2 рухається за допомогою електричної тяги без будь-якого механічного руху.

Таким чином, суд приходить до висновку, в даному випадку транспортний засіб електровелосипед марки Crosser CR-2 приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна, а ОСОБА_1 був особою, яка керувала електричним колісним транспортним засобом та був водієм транспортного засобу у розумінні положень п. 1.10 Правил дорожнього руху.

Крім того, суд критично відноситься до показів ОСОБА_1 про те, що поліцейські не пропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, а він, в свою чергу, не відмовлявся від проходження такого огляду, з огляду на наступне.

Так, з відеозапису з бодікамер працівників поліції чітко вбачається, що після зупинки електровелосипеду 24.05.2026 року приблизно о 13:10 год. працівниками патрульної поліції було неодноразово запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку за допомогою приладу Drager Alcotest та у КНП ХОР ОНКЛ, на що останній після тривалих уточнюючих запитань відмовився. Працівники патрульної поліції декілька разів наголошували ОСОБА_1 , що у разі відмови від проходження огляду на стан сп`яніння відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за порушення вимог п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, однак останній свою думку не змінив та відмовився проходити відповідний огляд на стан сп`яніння.

Крім того, суд зазначає, що співробітниками патрульної поліції було дотримано вимоги Інструкції та КУпАП під час проведення процедури огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, вони діяли відкрито, відповідно до наявної ситуації, не підбурювали ОСОБА_1 до вчинення правопорушення шляхом наполегливих спонукань та обіцянок і не вчиняли дій, які переконували його в необхідності порушити закон, а діяли в межах своїх повноважень.

Будь-яких відомостей, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції, оскарження їх дій або бездіяльності згідно чинного законодавства України, а саме до керівництва патрульної поліції з метою ініціювання службової перевірки, або в порядку КАС України, а також до відповідних правоохоронних органів, матеріали справи - не містять, а отже суб`єктивні твердження ОСОБА_1 з цього приводу є необґрунтованими.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно пункту 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема виконувати законні розпорядження поліцейського. Одним із таких розпоряджень є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння (п. 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 11-21сап21 (реєстраційний номер рішення 101473367)).

Тобто, вимога поліцейського адресована водію про проходження відповідного огляду на стан сп`яніння, є законною та очевидною вимогою, та подвійному тлумаченню не підлягає.

Таким чином, ОСОБА_1 було порушено п. 2.5 ПДР України, згідно якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Причини, з яких ОСОБА_1 відмовився виконувати вимогу працівника поліції щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, правового значення для розгляду цієї справи не мають.

Суд враховує, що законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану сп`яніння.

Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, протокол складений в установленому законом порядку, з дотриманням вимог ст.ст.256, 266 КУпАП, та положень «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» №1395 від 07.11.2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 р. за №1408/27853 (з внесеними змінами).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП відмова особи, що керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).

Довідкою інспектора УПП в Харківській області ДПП підтверджується, що громадянин ОСОБА_1 , згідно облікової бази «Інформаційний портал Національної поліції України» не отримував посвідчення водія.

Суд враховує, що адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, зокрема попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

При цьому, суд звертає увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Підхід щодо неможливості застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету адміністративного стягнення.

Враховуючи обставини, встановлені під час судового розгляду, характер вчиненого правопорушення, особу винного, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, вважаю за можливе накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, що буде необхідним і достатнім для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, у зв`язку з чим останнього слід звільнити від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 23, 33, 130 ч.1, 251, 268, 279, 283, 294 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, (отримувач коштів ГУК Харківськ обл/Харківобл/21081300, код отримувача (код ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету 21081300), призначення платежу адміністративне стягнення у сфері забезпечення дорожнього руху), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення штрафу.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення до виконання 3 (три) місяці з дня винесення постанови.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги через Новобаварський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Н.М. Васильєва