Рішення № 137396526, 15.06.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/7083/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Гордійчук І.О.,

секретар судового засідання Баланович М.В.

з участю відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 34955 грн та судові витрати. Позивач зазначає, що 03.04.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №690890, відповідно до умов якого Відповідачу було надано грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту складає 10000 грн. (п. 1.2 договору). Згідно з п. 9.8 кредитного договору цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами копіювання, в Особистий кабінет Клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Клієнта, що відтворений шляхом використання Клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється Клієнту на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства. Введення Клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору. Відповідно до п. 1.1 кредитного договору укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, у зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у Відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором.

Ухвалою суду від 26.03.2026 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі.

У судове засідання представник позивача не з`явився, просив розгляд справи провести без участі представника позивача.

Відповідач та його представник у судовому засіданні заперечують щодо задоволення позовних вимог, зазначили що позивач не отримував кредитних коштів, договір не підписував, з даного приводу звертався у правоохоронні органи, позивач не надав належних і допустимих доказів фактичного отримання відповідачем кредитних коштів, укладення кредитного договору саме відповідачем, відсутні первинні бухгалтерські та банківські документи, що підтверджують перерахування коштів на його рахунок. Просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Суд встановив, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49, 51 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.

Підставою для звернення позивача до суду стало посилання на укладення 03.04.2020 року між первісним кредитодавцем Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 Договіру споживчого кредиту №690890, в електронній формі, за умовами якого останньому нібито було надано грошові кошти у розмірі 10000,00 грн із зобов`язанням їх повернення у визначений договором строк.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували факт укладення саме відповідачем вказаного кредитного договору, позивачем суду не надано. Зокрема, відсутні докази ідентифікації особи відповідача під час укладення електронного правочину, які б унеможливлювали використання його персональних даних третіми особами, а також відсутні технічні дані (IP-адреси, підтвердження доставки та введення одноразового ідентифікатора), що дозволяли б встановити, що саме відповідач здійснив відповідні дії щодо акцепту умов договору.

Відповідно до загальних засад цивільного законодавства та зобов`язального права, обов`язок повернення кредиту виникає лише за умови фактичного отримання позичальником грошових коштів.

Однак позивачем не надано належних первинних бухгалтерських та банківських документів, які б підтверджували перерахування грошових коштів у розмірі 10000,00 грн. саме на рахунок (платіжну картку) відповідача. Зокрема, у матеріалах справи відсутні: платіжні доручення або інші розрахункові документи банківської установи; виписки з банківського рахунку чи карткового рахунку відповідача; підтвердження зарахування коштів (квитанції, меморіальні ордери).

Надані позивачем роздруківки, довідки або внутрішні реєстри не можуть вважатися належними та допустимими доказами у розумінні процесуального закону, оскільки не є первинними документами та не підтверджують факту реального руху грошових коштів.

До суду надійшла відповідь АТ КБ «ПРИВАТБанк», згідно якої вбачається, що «На ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ). Повідомляють, що по рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) зарахування коштів на суму 10000 за період 03.04.2020-03.04.2020 відсутнє».

Вказаний доказ підтверджує відсутність факту підтвердження перерахування кредитних коштів відповідачу. Відтак суд приходить до висновку, що позивачем не доведено сукупність обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме: факт укладення кредитного договору саме відповідачем; акт отримання відповідачем грошових коштів.

Відсутність належних і допустимих доказів перерахування кредитних коштів є істотною обставиною, яка виключає можливість покладення на відповідача обов`язку щодо їх повернення, оскільки саме по собі існування тексту електронного договору без підтвердження його виконання кредитодавцем не створює грошового зобов`язання у відповідача у зв`язку з наступним.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що передбачено пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно з яким сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави щодо позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частини 1, 2 статті 1055 ЦК України визначають, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Обсяг переданого права вимоги визначається умовами відповідного договору факторингу.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони та інших учасників справи. Саме позивач повинен довести належними та допустимими доказами факт існування зобов`язання, його зміст, факт його порушення відповідачем, а також розмір заявлених до стягнення сум.

Разом з тим, відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, отримані у визначеному законом порядку. Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, до яких відносяться первинні бухгалтерські документи, банківські виписки, платіжні документи.

Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а також докази, які не стосуються предмета доказування або є неналежними чи недопустимими.

Згідно до правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження №61-517св18) банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених Договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до пункту 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Оцінюючи надані позивачем докази в їх сукупності, суд виходить з того, що сам по собі текст кредитного договору, укладеного в електронній формі, не є безумовним підтвердженням виникнення грошового зобов`язання, оскільки відповідно до правової природи кредитного договору його істотною умовою є не лише досягнення згоди сторін, а й фактичне надання грошових коштів позичальнику.

При цьому суд враховує, що відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір прирівнюється до письмового за умови належної ідентифікації сторін та підтвердження волевиявлення, однак сам по собі факт укладення такого договору не звільняє кредитодавця від обов`язку довести факт виконання ним свого зобов`язання щодо надання кредитних коштів.

Як встановлено судом, належних доказів перерахування грошових коштів відповідачу позивач не надав, а отримана судом інформація від банківської установи спростовує доводи позивача щодо зарахування коштів на зазначений ним рахунок.

Отже, у суду відсутні підстави вважати доведеним факт виникнення у відповідача обов`язку з повернення грошових коштів, оскільки не встановлено самого факту їх отримання.

Крім того, недоведеність факту існування основного зобов`язання унеможливлює і задоволення похідних вимог, у тому числі щодо стягнення судових витрат.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим підстав для їх задоволення не вбачається.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору та на правову допомогу слід покласти на позивача.

На підставі викладеного ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» адреса:79029 м.Львів вул.Смаль-Стоцького,1 28 корпус, 4-й поверх ЄДРПОУ 35234236

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3

Повний текст рішення складено та підписано 15 червня 2026 року.

Суддя І.О.Гордійчук