Рішення № 137396170, 05.06.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/5939/25

Провадження № 2/545/793/26

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2026 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Стрюк Л.І.,

з участю секретаря Гаврися В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Представник ТОВ «Юніт Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути заборгованість за кредитним договором №179734 від 18.04.2025 в розмірі 11171,70 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

В обґрунтування зазначив, що 18.04.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №179734. Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, проте відповідач своєчасно не повернув грошові кошти, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 11171,70 грн., яку й просить стягнути з відповідача, а також судові витрати.

Також, згідно з умовами договору факторингу ТОВ «ФК «Кредіплюс» відступило право вимоги за кредитним договором укладеним з відповідачем, на користь ТОВ «Юніт Капітал», а відтак позивачем набуто право вимоги заборгованості за вказаним кредитним договором до ОСОБА_1 , яку і просить стягнути.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та дату розгляду справи повідомлений відповідно до ст. ст. 128, 129 ЦПК України, у позовній заяві просив проводити розгляд справи у його відсутність.

Відповідач в судове засідання не з`явився, попередньо надавши заяву про розгляд справи без його участі, надані пояснення та заперечення у відзиві підтримує в повному обсязі..

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 18.04.2025між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір №179734.

Згідно п. 2.1 Договору, Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором на строк визначений в договорі надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 2.2.1 Договору, а позичальник зобов`язується повернути кредит кредитодавцю, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління, обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу.

Позичальник приєднався до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять єдиний Кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом НОМЕР_1 , що відповідно до вимог законодавства є належним та допустимим доказом укладення правочину між сторонами.

На виконання умов Кредитного договору, 18.04.2025 Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_2 -ХХХХ-7444 Відповідача, що, в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію Первісного кредитора. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується Довідкою про перерахування коштів.

16.04.2025 Первісний Кредитор та Позивач уклали Договір факторингу № 16042025 згідно умов якого, Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором .

Таким чином, відповідно до Реєстру прав вимог № 6 від 03.09.2025 до Договору Факторингу 1 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 6 від 03.09.2025 до Договору факторингу 1 (Додаток №10, № 11), до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача.

Загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 11171,70 грн, яка складається з: 6 945,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 3 725,70 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 501,00 грн - заборгованість по комісії.

Дана сума також підтверджується випискою з особового рахунку за період 03.09.2025 - 01.11.2025.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом - ч.1 ст.527 ЦК України.

Якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), згідно ч.1 ст.530 ЦК України.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 610, ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, сплатити неустойку, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також, це стосується і розміру і нарахування відсотків, що також були прописані у договорі, їх періодичність та розмір, з якими також погодився відповідач, шляхом проставляння свого підпису.

Отже, враховуючи те, що відповідач взяті на себе зобов`язання в строки, передбачені договором, належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Щодо стягнення витрат позивача на правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 37 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Враховуючи наведене та визначені, зокрема, частиною ч. 4 ст. 137 ЦПК України критерії для здійснення розподілу судових витрат, безпосередньо та причино пов`язаних з розглядом справи, беручи до уваги те, що справа не є складною, малозначною та розглядається в спрощеному позовному провадженні, є типовою, в якій сформована усталена судова практика, суд приходить до висновку, що розумним та справедливим у даному випадку буде стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Питання щодо розподілу судового збору суд вирішує відповідно до вимог статті 142 ЦПК України.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 265, 273, 354 ЦПК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (юридична адреса: бульвар Лесі Українки, 34, м. Київ, код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором №179734 від 18.04.2025у розмірі 11171,70 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду або через Полтавський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з моменту проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: Л. І. Стрюк