Ухвала суду № 137395078, 12.06.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 12.06.2026Справа № 554/12970/15-к Провадження № 1-в/554/79/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року місто Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

представника заявника (власника майна) ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_2 в інтересах власника майна ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 листопада 2019 року у справі №757/62880/19-к в рамках кримінального провадження № 12015170300001426,

В С Т А Н О В И В :

20 квітня 2026 року заявник адвокат ОСОБА_2 в інтересах заявника звернувся до суду із клопотанням, в якому просить скасувати арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 листопада 2019 року у справі № 757/62880/19-к на об`єкти нерухомого майна, зареєстровані на праві приватної спільної часткової власності за ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а саме: нежитлові будівлі, які складаються з фітобару А-1 площею 562,3 кв.м., бювету Б-1 площею 116,1 кв.м., басейну № 1, огорожі №3, бетонно-цементної доріжки І, замощення ІІ, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (три а) та які є частиною готельно-ресторанного комплексу ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1030718553240). Клопотання обґрунтоване тим, що в провадженні СУ ГУНП в Полтавській області перебували матеріали кримінального провадження № 12015170300001426 від 05 жовтня 2015 року. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 листопада 2019 року у справі № 757/62880/19-к у межах вказаного кримінального провадження було накладено арешт на вищезазначені об`єкти нерухомого майна, співвласником яких є ОСОБА_5 . За результатами досудового розслідування 30 грудня 2021 року ухвалено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. У зв`язку з цим вважає, що на теперішній час відпали обставини, які стали підставою для арешту майна, передбачені ст. 170 КПК України, а відтак з урахуванням вимог ст. 174 КПК України в подальшому застосуванні арешту відпала потреба. При цьому, адвокат вважає, що оскільки у слідчого відсутні повноваження при закритті кримінального провадження самостійно скасувати арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді, а тому саме слідчий суддя, здійснюючи судовий контроль, повноважний за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна вирішити в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 174 КПК України, питання про скасування такого арешту після закриття слідчим кримінального провадження. Покликається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 30 червня 2020 року (справа № 727/2878/19), згідно з чим адвокат вважає, що арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 листопада 2019 року підлягає скасуванню. Зрештою, клопотання мотивоване порушенням прав щодо володіння майном через існуванні арешту вищевказаного майна, у зв`язку з чим адвокат просить задовольнити подане клопотання.

В судовому засіданні представник заявника адвокат ОСОБА_2 клопотання про скасування арешту майна підтримав у повному обсязі та просив задовольнити з підстав, викладених у клопотанні.

Прокурор відділу Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_3 дистанційно в режимі відеоконференції в судовому засіданні заперечував проти вимог клопотання з тих підстав, що арешт на майно накладався в іншому кримінальному провадженні, досудове розслідування кримінального провадження здійснювалося в місті Києві. Кримінальне провадження № 12015170300001426 було виділено за фактом вчинення кримінального правопорушення та скеровано до органу досудового розслідування, розташованого в м. Полтаві, та в цьому кримінальному провадженні не існує спірного арешту.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання та надані докази, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно з ч. 3 ст. 174 КПК України прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.

Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Установлено, що провадженні СУ ГУНП в Полтавській області перебували матеріали виділеного кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 жовтня 2015 року за № 12015170300001426 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 28 ч. 4, ст. 189 ч. 4; ст. 122 ч. 2; ст. 190 ч. 4; ст. 27 ч. 3, ст. 122 ч. 1; ст. 189 ч. 3; ст. 28 ч. 4, ст. 122 ч. 2; ст. 190 ч. 3; ст. 189 ч. 2; ст. 255 ч. 1; ст. 296 ч. 2; ст. 28 ч. 4; ст. 296 ч. 4; ст. 263 ч. 1 КК України.

29 листопада 2019 року в межах кримінального провадження № 12015170300001426 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва накладено арешт, зокрема, на об`єкти нерухомого майна, зареєстровані на праві приватної спільної часткової власності за ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а саме: нежитлові будівлі, які складаються з фітобару А-1 площею 562,3 кв.м., бювету Б-1 площею 116,1 кв.м., басейну № 1, огорожі №3, бетонно-цементної доріжки І, замощення ІІ, що знаходяться за адресою: село Копили, Полтавський район, Полтавська область, вул. Зелена Діброва, номер 3а (три а) та які є частиною готельно-ресторанного комплексу ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони розпорядження.

З цієї ухвали слідчого судді вбачається, що захід у виді арешту майна вжито з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Право приватної спільної часткової власності на майно ОСОБА_5 підтверджуються копією Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22 вересня 2016 року.

Відповідно до копії інформації, сформованої за допомогою додатку Реєстр нерухомості від 31 березня 2026 року на вищевказані об`єкти нерухомого майна 19 вересня 2016 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1030718553240) накладено арешт.

Також установлено, що 30 грудня 2021 року постановою начальника відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_7 кримінальне провадження № 12015170300001426 від 05 жовтня 2015 року закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

При цьому за змістом постанови від 30 грудня 2021 року вказане рішення слідчого про закриття кримінального провадження мотивоване, зокрема, тим, що відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 затверджено та направлено обвинувальний акт у вчиненні кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 120200000000000658 від 08 липня 2020 року, а матеріали ЄРДР № 12015170300001426 від 05 жовтня 2015 року виокремлені з метою встановлення інших осіб, можливо причетних до вищевказаних злочинів. Водночас по виділеному кримінальному провадженню № 12015170300001426 проведено комплекс слідчих (розшукових) дій та ряд оперативно-розшукових заходів, направлених на встановлення свідків та очевидців події, зібрання інших доказів причетності, окрім підозрюваних по кримінальному провадженню № 120200000000000658, до кримінальних правопорушень не встановлено, внаслідок чого об`єктивних даних про наявність складу кримінального правопорушення не здобуто.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для скасування арешту майна та обгрунтованості вимог клопотання, суд зазначає про таке.

Згідно з ч. 4 ст. 132 КПК України ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 КПК України про закриття кримінального провадження слідчий, дізнавач, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Слідчий, дізнавач приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4-1, 9, 9-1 частини першої цієї статті, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.

Прокурор приймає постанову про закриття кримінального провадження, у тому числі щодо підозрюваного, з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим або п`ятим цієї частини.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з висновком, який зазначений у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 554/2506/22, в разі закриття слідчим, прокурором кримінального провадження в порядку, передбаченому КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, серед яких і арешт майна, припиняють свою дію в силу прямої вказівки ч. 4 ст. 132 КПК України.

Суд відхиляє посилання представника заявника на те, що ч.4 ст.132 КПК України набрала чинності 29.12.2022 року (Закон № 2810-IX від 01.12.2022), тобто після накладення арешту, норма ч. 4 ст. 132 КПК України є чинною процесуальною нормою, яку суд враховує відповідно до положень ч. 1 ст. 5 КПК України на час ухвалення рішення при вирішенні клопотанням про скасування арешту майна.

Крім того, в матеріалах поданого клопотання представника заявника фактично відсутня відмова реєстратора обтяження (особи або органу, відповідального за внесення та ведення записів про обтяження у відповідних реєстрах) у здійсненні ефективних дій щодо вилучення запису про арешт/обтяження майна з відповідних реєстрів на звернення власника/володільця майна з відповідною вимогою.

За вказаних обставин, питання щодо обтяження майна його власника/володільця повинно бути якнайшвидше вирішено органом досудового розслідування (слідчим, прокурором).

Крім того, за відсутності арешту майна та відмови слідчого або прокурора у вжитті ефективних заходів щодо зняття обмеження з такого майна, це клопотання до суду є передчасним, а тому на цей час суд не вбачає підстав для вирішення такого питання судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Отже, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що клопотання про скасування арешту майна задоволенню не підлягає.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 100, 174, 370, 372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_2 в інтересах власника майна ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 листопада 2019 року у справі №757/62880/19-к в рамках кримінального провадження № 12015170300001426.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд міста Полтави протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення.

Відповідно до ст. 532 КПК України ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1