Рішення № 137394923, 15.06.2026, Лохвицький районний суд Полтавської області

Єдиний унікальний номер №191/455/26

Провадження №2/538/581/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року м.Лохвиця

Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Кунець М.Г.,

секретаря судового засідання - Петрової С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лохвиця Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (місцезнаходження: вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521, м. Київ, ЄДРПОУ 42640371) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Суд

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції сторін.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі-позивач) звернувся до Лохвицького районного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

1.1 Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що 07 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено договір № 4937635.

Договір укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача, вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. 3, п. 12 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма істотними умовами, які були погоджені сторонами, та що йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

26 липня 2024 року було укладено договір № 26-07/2024 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4937635.

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 4937635.

Розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 4937635 від 07.01.2022, що просить стягнути позивач з позичальника, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 21840,00 грн. та складається з заборгованості за основним зобов`язанням 10000,00 грн., заборгованості за процентами на дату відступлення права вимоги 11140,00 грн., заборгованості за нарахованими процентами згідно кредитного договору з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості 0,00 грн., заборгованості за пенею 0,00 грн., заборгованості за комісією 700,00 грн., інфляційні збитки 0,00 грн., нараховані 3 % річних 0,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь товариства понесені судові витрати.

1.2. У поданому 01 квітня 2026 року відзиві на позов відповідач зазначив, що він є військовослужбовцем і відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. До того ж, нараховані проценти за кредитними коштами у декілька разів перевищують тіло кредиту.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, то відповідач вважає таку суму неспівмірною зі складністю справи та якістю підготовки документів.

Тому, просить приєднати цей відзив та додані до нього докази до матеріалів справи, відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі через їх недоведеність та необґрунтованість, зокрема, врахувати факт проходження відповідачем військової служби, що є безумовною підставою для звільнення від сплати процентів та штрафних санкцій у цей період та відмовити позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Лохвицького районного суду від 17 березня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У судове засідання сторони в справі не викликалися, однак повідомлялися про розгляд вказаної судової справи судом.

Представник позивача просив розгляд справи проводити у їх відсутності, про що вказав у позовній заяві, позовні вимоги підтримав.

01 квітня 2026 року відповідачем подано відзив на позов, в якому ОСОБА_1 просить у задоволенні позову відмовити, зменшити проценти за користування кредитними коштами та зменшити розмір судових витрат.

07 квітня 2026 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якій представник просить позовні вимоги про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі. Також подав клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 07 квітня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано від АТ КБ «Приватбанк» інформацію про рух коштів по картковому рахунку відповідача.

На виконання ухвали суду від 07.04.2026 АТ КБ «Приватбанк» 01.05.2026 надало інформацію стосовно рахунків ОСОБА_1 .

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами, встановленими ст. 89 ЦПК України, приходить до наступного.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 07 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено договір № 4937635.

Згідно п. 1.1. договору кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10000.00 грн.

Відповідно до п. 1.5.2. договору проценти за користування кредитом: 700.00 грн., які нараховуються за ставкою 0.88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.6. договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Умовами кредитного договору передбачена видача кредитних коштів позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на картковий рахунок.

Відповідно до розділу 2, сторонами узгоджені умови щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо.

Договір передбачає, що позичальник може збільшити строк кредитування, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.

У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Сторонами кредитного договору узгоджено, що позичальник відповідає перед кредитодавцем за зобов`язаннями, що випливають з цього договору, всіма коштами та майном, що йому належать на праві власності (у т.ч. часткової та сумісної), на які відповідно до законодавства може бути звернено стягнення. У разі прострочення позичальником виконання зобов`язань зі сплати заборгованості, кредитодавець має право, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, якщо такі складались), нарахувати проценти за стандартною ставкою, визначеною цим договором, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 6.1. договору -цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця.

Також сторонами договору узгоджено, розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою).

Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах).

Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником кредитодавцем.

Відповідно до п. 6.3. договору приймаючи пропозицію кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) кредитодавцем, що розміщені на сайті кредитодавця та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 6.4. договору укладення кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Відповідно до п. 6.5. договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Усі платежі за договором повинні здійснюватися позичальником шляхом переказу коштів товариству у валюті кредиту в строки та на умовах, встановлених цим договором.

Укладаючи договір, позичальник підтвердив, що вся інформація надана товариству, під час заповнення та відправлення заяви, є повною, актуальною та достовірною.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому договором.

Норми права, які застосував суд.

Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ст.629ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.

Так, згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини першоїстатті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно частин першої та другоїстатті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію(оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першоїстатті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Мотивована оцінка і висновки суду.

Електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов`язки, має відповідати положенням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/1162/19 та від 19.01.2022 у справі № 202/2965/21).

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісними кредитором не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18.

Встановлено, що вищевказаний договір про надання грошових коштів № 4937635 від 07.01.2022 підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що підтверджується доказом відправки одноразового ідентифікатора саме відповідачу, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Підписання договору про надання грошових коштів, свідчить про те, що ОСОБА_1 цілком зрозумів усі умови договору та своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Тому, аналізуючи у сукупності докази, які містяться у матеріалах справи, суд вважає, що факт підписання договору, надання грошових коштів в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора - є доведеним.

Вказаний договір надання грошових коштів, підписаний сторонами, є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, сторони визначили всі істотні умови договору, а тому, саме з 07 січня 2022 року між сторонами виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

Крім того, відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ч. 1 ст. 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Перерахування на картковий рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 10000,00 грн. за договором, підтверджується квитанцією від 07.01.2022, з якої вбачається, що 07.01.2022 на картковий рахунок відповідача, який вказаний ним у кредитному договорі, було перераховано кредитні кошти у розмірі 10 000,00 грн, надавачем платіжних послуг є ТОВ «Мілоан.

Вказані обставини підтверджується також випискою по картковому рахунку та інформацією, яка надана АТ КБ «Приватбанк», на виконання вимог ухвали про витребування доказів від 07.04.2026, матеріалами справи в електронній формі та не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами, враховуючи, що він не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до такої інформації, відповідно до законодавства.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором надання грошових коштів виконало у повному обсязі, а саме надало ОСОБА_1 кошти в сумі 10 000,00 грн.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

На підставі статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, відповідач з умовами договору був ознайомлений, підписав договір про надання грошових коштів, отримав кредит, однак умови договору щодо повернення зазначених коштів порушив.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У даному випадку, позивачем доведено факт укладення кредитного договору, факт отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 10 000,00 грн та порушення ним зобов`язання щодо їх повернення, а тому, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту згідно договору надання грошових коштів у розмірі 10 000,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по відсотках у розмірі 11140,00 грн, слід зазначити наступне.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що надані позивачем докази щодо заборгованості є не належними. З грудня 2025 року проходить військову службу тому, відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», йому як військовослужбовцю під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Нарахування позивачем відсотків та будь-яких штрафних санкцій є прямим порушенням закону.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Також, виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц та від 15.01.2025 у справі № 753/16762/15-ц.

Так, на підставу вимог щодо стягнення заборгованості за договором надання грошових коштів з відповідача, позивачем надано розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що позичальник ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 21840,00 грн., яка складається з: заборгованості за основним зобов`язанням 10000,00 грн., заборгованості за процентами на дату відступлення права вимоги 11140,00 грн., заборгованості за нарахованими процентами згідно кредитного договору з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості 0,00 грн., заборгованості за пенею 0,00 грн., заборгованості за комісією 700,00 грн., інфляційні збитки 0,00 грн., нараховані 3 % річних 0,00 грн.

Крім того, згідно п. 5 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» до надавачів платіжних послуг належать фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг.

Частиною тртьою статті 10 Закону України «Про платіжні послуги» визначено, що фінансові установи мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.

Встановлено, що ТОВ «Мілоан» не є банківською установою, тому вказане товариство не може надати первинні банківські документи.

Суд вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом розміру заборгованості, враховуючи, що позивачем надані докази отримання відповідачем кредитних коштів, а останній свого контррозрахунку, який би спростовував доводи позивача щодо суми боргу, до суду не надав.

Також, відповідно до ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом в.о. Президента України від 17.03.2014 № 303/2014, затвердженого Законом України від 17.03.2014 № 1126-VII «Про часткову мобілізацію в Україні» в Україні оголошена мобілізація, у зв`язку з чим з 18.03.2014 настав особливий період.

Указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 24 лютого 2022 року було введено в Україні воєнний стан, який діє і на даний час.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Аналіз вищевикладених положень дає можливість зробити висновок, що пільги стосовно звільнення від нарахування процентів за користування кредитом мають не всі військовослужбовці, а лише ті, які підпадають під визначені у законі категорії. Категоріями військовослужбовців, які мають пільги щодо звільнення від нарахування процентів за користування кредитом, є: 1) військовослужбовці, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; 2) військовослужбовці, які призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; 3) інші військовослужбовці, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у заходах, перелік яких наведено у ч. 15 ст. 14 вказаного Закону.

Як вбачається з наданої відповідачем, в якості доказу, довідки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.12.2025, солдат ОСОБА_1 відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06 грудня 2025 року № 1881 призваний на військову службу під час мобілізації, в особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 (а. с. 43).

Згідно листа Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142, документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем у особливий період, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних, є військовий квиток, в якому в відповідних розділах здійснюються службові відмітки, а документами, які підтверджують призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, можуть бути довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Отже, копією довідки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.12.2025 підтверджено, що ОСОБА_1 з 06.12.2025 перебуває на військовій службі під час мобілізації.

Враховуючи, що відповідач з 06.12.2025 і по теперішній час проходить службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у військовій частині НОМЕР_2 , на спірні правовідносини поширюється дія п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому у даному випадку з 06.12.2025 не повинні нараховуватися проценти за користування кредитом та штрафні санкції, пеня на весь час його призову.

Як було зазначено вище у рішенні, заборгованість відповідача за процентами становить 11140,00 грн, яка нарахована за період з 08.01.2022 до 24.02.2022, які позивач і просить стягнути з відповідача.

Таким чином, станом на день формування позову відповідно до розрахунку заборгованості, у ОСОБА_1 була наявна заборгованість за процентах у розмірі 11140,00 грн, яка нарахована ще до введення військового стану на території України та до початку проходження відповідачем військової служби, а тому, зважаючи на те, що відповідач порушив умови договору, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути вказану заборгованість за процентами у розмірі 11140,00 грн. та комісію у розмірі 700,00 грн.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Щодо розподілу судових витрат.

Частиною першою статті 133 ЦПК України зазначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої, пункту першого частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

На підставі статті 141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Крім того, позивачем у позові ставиться вимога про стягнення з відповідача на його користь понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 13 000 грн.

Із правової позиції Великої Палати Верховного Суду вбачаєтться, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), a також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були тaкi витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обгрунтованою (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12- 171гс19).

Європейський суд з прав людини (далі-ЄСПЛ) у своїх рішеннях від 12 жовтня 2006 p. y справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначив, що присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фaктичними і неминучими, a їхній розмір обгрунтованим. У рішенні ЕСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, якi мають розумний розмір.

Суд, враховуючи вищезазначене, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг тa витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності тa співрозмірності, вважає за можливе стягнути з вiдпoвiдaча на користь позивача 1000 (одну тисячу ) гривень 00 копійок витрат на пpaвничy допомогу, вважаючи таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витpaт для цієї cпpaви.

На підставі викладеного, керуючись статтями 204, 207, 513, 514, 516, 526, 530, 536, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049 ЦК України, статтями 12, 81, 89, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 21840 (двадцять одна тисяча вісімсот сорок ) гривень 00 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» понесені судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» понесені витрати за надану правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Відмовити у стягненні із ОСОБА_1 на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрат на правничу допомогу в розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (місцезнаходження: вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521, м. Київ, ЄДРПОУ 42640371).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 )

Повний текст рішення виготовлено 15 червня 2026 року.

Суддя Мирослава КУНЕЦЬ