Рішення № 137394763, 15.06.2026, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 638/2043/26

Провадження № 2/535/298/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року с-ще Котельва

Котелевський районний суд Полтавської областіу складіголовуючого суддіМальцева С.О.,за участю секретаря судового засіданняБілик Н.О.

Справа № 638/2043/26

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»;

відповідач: ОСОБА_1 ;

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

05 лютого 2026 року ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», в особі представника від АО «АПОЛОГЕТ» адвоката Усенка М.І., звернулося через систему «Електронний суд» до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №100917028 від 26.12.2023 в сумі 13 700,00 грн; сплачений судовий збір в сумі 2 662,4 грн та витрати на професійну правничу допомогу 8 000,00 грн.

09 лютого 2026 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова справу передано на розгляд до Котелевського районного суду Полтавської області.

17 березня 2026 року справа надійшла до Котелевського районного суду Полтавської області.

19 березня 2026 року постановлено ухвалу про прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі.

19 березня 2026 року ухвалою суду витребувано докази.

14 квітня 2026 року на виконання ухвали суду від 19.03.2026 АТ «ПРИВАТБАНК» надало лист № 20.1.0.0.0/7-260330/77220-БТ від 03.04.2026 у якому повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку 26.12.2023 був зарахований платіж у сумі 4 000,00 грн.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявсь належним чином. Від представника відповідача адвоката Сідько С.І. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила в задоволенні позову відмовити повністю з огляду на наступне. Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Міолан», які були подані разом із позовом, вбачається, що з 26.12.2023 року первісним кредитодавцем проводилося нарахування в пільговому періоді за процентною ставкою 1,70%, та в поточному періоді за процентною ставкою 2,30 %, що суперечить вище зазначеним нормам законодавства, що вважаємо суперечить законодавству, тобто внесеним зазначеним змінам до Закону України «Про споживче кредитування», отже розмір процентної ставки за вказаним договором не міг бути більшим ніж 1%. За таких обставин вважають, що є всі підстави для проведення власного розрахунку заборгованості зі сплати процентів за спірним кредитним договором, а саме: -пільговий період: 26.12.2023- 10.01.2024 (15 днів), проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду за ставкою 1 % (4000грн.х1%х15 днів) становить 600 грн.; - поточний період: 11.01.2024-09.04.2024 (90 днів), проценти за користування кредитом протягом поточного періоду за ставкою 1 % (4000х1%х76 днів) становить 3600грн. Отже, за таких обставин сума боргу за відсотками становить 4200,00 грн. Також вважаємо, за необхідне зазначити, що жодних повідомлень про відступлення права грошової вимоги факторові, визначеної грошової вимоги, яка підлягає виконанню, а також повідомлення про фактора, якому саме має бути здійснений плата стосовно суми заборгованості та тіла кредиту ОСОБА_1 не отримував. Позивач посилається на надіслану претензію № 23452486/4672 від 23.01.2026 року. Повідомляємо, що ОСОБА_1 даної претензії самостійно не отримував. Крім того, звертаємо увагу, що нібито надіслана претензія датована «23.01.2026р.», а позовна заява датована «28.01.2026р.», а тому є всі підстави стверджувати про те, що дана претензія позивачем не направлялася для досудового врегулювання спору, а тому вважаємо за таких обставин не може бути належним та допустимим доказом щодо повідомлення боржника для суду. Згідно ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платі. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконує цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом. Вважаємо, що дані повідомлення хоч і не змінюють умов раніше укладеного договору, але носять інформативний характер для боржника про нового кредитора та розмір остаточної суми заборгованості до сплати. Звідси слідує, що позивачем не належним чином виконаний даний обов`язок за Договорами перед боржником, оскільки таким чином боржник залишається непроінформований, а сплата заборгованості первісному кредитору у цьому випадку є вже неможливою. Жодних повідомлень про відступлення права грошової вимоги факторові, визначеної грошової вимоги, яка підлягає виконанню, а також повідомлення про фактора, якому саме має бути здійснена плата стосовно суми заборгованості ОСОБА_1 не отримував, а тому вважаємо, що даний факт може вплинути на визначення розміру боргу перед новим кредитором. Враховуючи, що ТОВ «ФК «КредитКапітал» не належним чином виконав умови договору про відступлення прав вимоги по відношенню до відповідача як боржника, а тому позовні вимоги є неправомірними. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження здійснених (понесених) витрат на професійну допомогу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Даючи оцінку зазначеним вище аргументам, ураховуючи складність та значення справи для сторін, обсяг проведеної представником позивача роботи, вважаємо, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт, у зв`язку з чим просимо відмовити позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу або ж суттєво зменшити її розмір

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу без участі представника ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПТАЛ».

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Судом установлено, що 26.12.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит №100917028, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 4 000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.

Згідно з п. 7.1. Кредитного договору №100917028 від 26.12.2023 визначає, що Цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Укладаючи Кредитний договір відповідач та Кредитодавець уклали договір у вигляді електронного документа у відповідності до ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Укладений Кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п. 2.1 Кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти зареєстрованої відповідачем в Особистому кабінеті та визначеної в Кредитному договорі, що підтверджується Платіжним дорученням на користь відповідача від Кредитодавця.

Кредитодавець умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит в сумі визначеній Кредитним договором, що підтверджується Платіжним дорученням.

З витребуваної судом інформації з АТ «ПРИВАТБАНК» установлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку 26.12.2023 був зарахований платіж у сумі 4 000,00 грн.

Однак, в порушення умов Кредитного договору відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором.

Згідно з п. 3.2.6. Кредитного договору, Кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника.

Таким чином, відповідно до умов кредитного договору, 26.03.2024 між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги 106-МЛ від 26.03.2024.

Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги, та позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором №100917028 від 26.12.2023, що укладений між Кредитодавцем та ОСОБА_1 .

Відповідно до Виписки з особового рахунка, сума заборгованості відповідача становить 13 700,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 4 000,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 9 300,00 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту- 400,00 грн.

ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідача та виконання кредитних зобов`язань, а саме: відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 23452486/4672 від 23.01.2026.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтями 7 та 8 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг в електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов`язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до інформації про себе, визначену законодавством, а покупець, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.

Згідно зі ст.10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору.

Відповідно до ч. 4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 даного Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

26.12.2023 ОСОБА_1 підписав Договір про споживчий кредит №100917028 шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором 504508.

Отже встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомилася та погодилася з ними.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за Кредитним договором ОСОБА_1 порушує взяті на себе зобов`язання за цим Договором.

Як убачається з положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано відомостей, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за Договором у добровільному порядку.

Отже, оскільки відповідач порушив зобов`язання, встановлені Договором, докази своєчасної та повної оплати заборгованості за цим Договором в матеріалах справи відсутні, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення суми заборгованості за цим Договором у розмірі 13 700,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 8 000,00 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Усенком М.І. надано до суду Договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, Акт №Д/14962 від 28.01.2026 наданих послуг правової (правничої) допомоги та детальним описом наданих послуг від 28.01.2026.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених позивачем на правову допомогу, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджених належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на правову допомогу під час розгляду справи у сумі 8 000,00 грн є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належно обґрунтованими та необхідними в контексті обставин цієї справи.

Враховуючи викладені обставини, складність справи, необхідність надання адвокатом позивача послуг під час розгляду справи в суді та їх характер, дослідивши докази на підтвердження витрат позивача на правову допомогу, а також з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, суд дійшов висновку, що необхідний фактичний обсяг правової допомоги у цій справі є меншим, ніж зазначено у позові, а тому такий обсяг виконаних робіт підлягає зменшенню та стягненню з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, понесених у цій справі у сумі 4 000, 00 грн.

Підстав для стягнення з відповідача ще 4 000,00 грн суд не вбачає.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» витрати на правову допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, який підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №100917028 від 26.12.2023 у розмірі 13 700,00 грн (тринадцять тисяч сімсот гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) та витрати на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач: ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, ЄДРПОУ 35234236;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: С.О.Мальцев