Рішення № 137392549, 15.06.2026, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/584/26

Провадження № 2/378/526/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Скороход Т. Н.,

за участю секретаря: Соколової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ставище справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулося ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн»» з посиланням на те, що 12 червня 2021 року між ТОВ «ФК «Верона»» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено кредитний договір № 1907390, відповідно до умов якого сума виданого кредиту - 3100 грн., строк кредиту - 29 днів, відсоткова ставка - 1,9% на добу. ТОВ «ФК «Верона»» свої зобов`язання за договором виконало, перерахувало 12.06.2021 на картковий рахунок за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 кредитні кошти в розмірі 3100 грн.. Відповідач не виконала належним чином кредитні зобов`язання. 01.12.2023 між ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн»» та ТОВ «ФК «Верона»» укладено договір відступлення прав вимоги № 1-01/12/2023, відповідно до умов якого первісний кредитор ТОВ «ФК «Верона»» відступив ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн»» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача за кредитним договором № 1907390 від 12.06.2021 в розмірі 11101,10 грн., з яких 3100 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 8001,10 грн. прострочена заборгованість за відсотками. Для захисту своїх прав позивач звернувся за професійною правничою допомогою, розмір гонорару якого становить 15662,40 грн..

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн»» заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 11101,10 грн. та судові витрати.

Ухвалою судді Ставищенського районного суду Київської області від 13 травня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 35). Відповідачу надано строк на подання відзиву.

Представник позивача в судове засідання не прибув, ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн»» в позовній заяві просить справу розглядати без участі представника (а.с. 6).

Відповідач в судове засідання не прибула, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання (а.с. 38), проте, вказане поштове відправлення повернулось з довідкою відділення ПАТ «Укрпошта» з відміткою щодо отримання поштового відправлення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 52), тому суд вважає, що відповідач відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України про розгляд справи повідомлена належним чином, відзив на позовну заяву не надала.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 ЦПК України.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, приходить до наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судом встановлено, що 12 червня 2021 року між відповідачем та ТОВ «ФК «Верона»» (ТМ «Гроші всім») було укладено в електронній формі кредитний договір № 1907390 (а.с. 10-15).

Відповідно до п. 1.1. договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти (кредит) на умовах терміновості, повернення та платності, в національній валюті України - гривні у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, у розмірі та порядку, встановлених Договором.

Згідно з п. 1.2. договору, загальний розмір наданого кредиту (сума коштів, які кредитодавець зобов`язується надати позичальникові за цим Договором) складає 3100 гривень.

Строк, на який надається кредит, складає 29 календарних днів з моменту підписання цього договору та перерахування (видачі) коштів позичальнику, а саме: з 12.06.2021 по 10.07.2021 включно (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 1.4. договору, процентна ставка за кредитом становить 1.90 % від суми кредиту в день. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту, а у разі часткового погашення на непогашену частину.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 30433 процентів річних від загального розміру виданого кредиту (п. 1.5.). Обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки, базується на припущенні, що договір залишається дійсним протягом строку дії, передбаченого умовами договору, та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.

Орієнтовна загальна вартість кредиту становить 4808,10 грн. (п.1.6). Обчислення орієнтовної загальної вартості кредиту та загальних витрат за кредитом, базується на припущенні, що платежі за послуги Кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору, якщо договір містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки.

Відповідно до п. 2.1. договору кредитодавець надає позичальнику кредит у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на рахунок банківської платіжної картки позичальника протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання договору.

Згідно з п.п. 3.1.- 3.3. договору, за користування наданими у кредит грошовими коштами позичальник сплачує кредитодавцю проценти від суми наданого кредиту у національній валюті України - гривні, по фіксованій процентній ставці, яка визначена в пункті 1.4. цього договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку дії Договору. Проценти за користування кредитом нараховуються кредитодавцем в день надання кредиту у фіксованому незмінному розмірі за кожен день за період з моменту списання коштів за кредитом з поточного рахунку кредитодавця до моменту повернення коштів на поточний рахунок кредитодавця, але не більше строку, на який надається кредит. Встановлений Договором розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 4.1 договору позичальник зобов`язується повернути суму отриманого кредиту (грошові кошти, які кредитодавець надав у кредит, а позичальник отримав за цим договором), сплатити суму нарахованих процентів за користування кредитом у строки, визначені в Графіку платежів. Повернення суми кредиту та сплата процентів за користування кредитом має бути здійснено позичальником не пізніше останнього дня користування кредитом, що є належним виконанням зобов`язань позичальника за цим договором.

Відповідно до п. 9.1 договору сторони погодили, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами з урахуванням особливостей, визначених частинами 3, 6 статті 11, статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та переказу суми кредиту на рахунок банківської платіжної картки позичальника. Цей договір укладено дистанційно, в письмовій (електронній) формі, з використанням Інформаційно-телекомунікаційних системи товариства, шляхом підписання уповноваженою особою кредитодавця з використанням аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) та позичальником з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Цей електронний договір, відповідно до п.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Укладаючи цей договір, позичальник усвідомлює та підтверджує, що умови цього договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам та справедливі. Підписанням цього договору позичальник свідчить, що він до підписання цього договору ознайомився з усіма наявними та можливими схемами надання кредиту, правилами, порядком та умовами, на підставі яких кредитодавець здійснює надання коштів у кредит, загальною вартістю кредиту та всіх витрат, пов`язаних з отриманням кредиту у кредитодавця, та свідомо обрав умови отримання кредиту, викладені в цьому договорі. Позичальник підтверджує, що він не знаходиться під впливом омани, обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу тяжких для нього обставин, також гарантує, що на момент укладання цього договору він не є жодним чином обмеженим законом, іншим нормативним актом, судовим рішенням або іншим передбаченим чинним законодавством способом в своєму праві укладати цей договір та виконувати усі умови, визначені в цьому договорі (п. 10.1).

Укладанням та підписанням цього договору своїм електронним підписом одноразовим ідентифікатором у порядку, передбаченому ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник підтверджує, що: перед укладенням цього договору він отримав від кредитодавця інформацію в електронній формі, у тому числі шляхом надання доступу на веб-сайті Товариства, що визначена в частині першій та другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг» та в статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»; вся необхідна інформація надана кредитодавця з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання; до моменту підписання договору вивчив цей договір та внутрішні правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту кредитодавця, розміщені на сайті кредитодавця, їх зміст, суть об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі (п. 10.6).

Згідно довідки про ідентифікацію ТОВ «ФК «Верона»» вбачається, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з якою укладено договір № 1907390 від 12.06.2021 ідентифікована ТОВ ФК «Верона»»; одноразовий ідентифікатор: G9338 (а.с.18).

Відповідно до інформації ТОВ «Санрайз Фінанс» від 19.03.2026 № 1903/2026-3 встановлено, що 12.06.2021 було успішно перераховано кошти в сумі 3100 грн. від ТОВ ФК «Верона»» на рахунок отримувача ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_2 (а.с. 26).

Згідно з наданою позивачем випискою з особового рахунку за вказаним кредитним договором (а.с. 16) заборгованість відповідача станом на 20.02.2026 становить 11101,10 грн., з яких: 3100 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 8001,10 грн. - заборгованість за простроченими процентами.

Суд враховує, що такий розрахунок не спростовано відповідачем, та нею не надано суду свій контррозрахунок на суму боргу.

До позовної заяви позивачем також додано копію паспорта споживчого кредиту (а. с. 8-9), який був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором G9338.

1 грудня 2023 між ТОВ «ФК «Верона» та ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» було укладено договір № 1-01/12/2023 відступлення права вимоги, за яким відступлено право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і до відповідача за кредитним договором № 1907390 від 12.06.2021 на загальну суму 11101,10 грн., з яких 3100 грн. залишок по тілу кредиту; 8001,10 грн. залишок по відсотках, що підтверджується копіями договору № 1-01/12/2023 відступлення права вимоги (а.с. 19-20), витягу з реєстру боржників до договору № 1-01/12/2023 відступлення права вимоги (а.с. 17), квитанції про виконання платіжної інструкції від 30.12.2025 (а.с. 29).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Так, згідно із статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України Про електронні документи та електронний документообіг, а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України Про електронну комерцію). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа, як доказу, не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (стаття 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Статтею 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, а саме: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

На підставі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов вищевказаного договору відступлення права вимоги та відповідно до вимог ст. ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України у зобов`язанні позичальника за кредитним договором відбулася заміна кредитора, а ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» набуло статусу нового кредитора.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору відповідно до частини першої статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Змістом частин першої, другої статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За таких обставин суд вважає укладеним кредитний договір між ТОВ «ФК «Верона»» та ОСОБА_1 ..

З урахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених у справі обставин, суд вважає, що відповідач, отримавши обумовлені у кредитних договорах суми, належним чином не виконав взяті на себе кредитні зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підтверджується письмовими доказами та підлягає стягненню з позичальника на користь позивача.

Відповідач відзив з відповідними доказами із запереченнями проти позову та в спростування доводів позивача до суду не подала.

З урахуванням наведеного, встановивши факт укладення між позивачем та первісним кредитором ТОВ «ФК «Верона»» кредитного договору, факт отримання відповідачем коштів за вказаним договором та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору у строки, визначені сторонами, та факт переходу права вимоги за цим договором до ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн»», суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн»», заборгованості за кредитним договором № 1907390 від 12.06.2021 у розмірі 11101,10 грн., з яких 3100 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 80001,10 грн. - заборгованість за відсотками, а тому позовні вимоги слід задовольнити.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 13000 грн. та витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн..

При вирішенні питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (провадження № К/9901/27657/20).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

На підтвердження витрат ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекш»» на правничу допомогу надано копії: договору № 09/07/2025 про надання правової допомоги від 09.07.2025 (а.с. 21-22), додаткової угоди № 1 до договору № 09/07/2025 про надання правової допомоги від 09.07.2025 (а.с. 23), акту про отримання правової допомоги від 02.06.2026 (а.с. 46), платіжної інструкції № 2821 від 02.06.2026 (а.с. 47), відповідно до яких розмір гонорару за надання правничої допомоги становить 13000 грн., в тому числі зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості (1 год) - 2500 грн., складання та подання до суду позовної заяви , моніторинг аналіз судової практики (2,5 год) 6250 грн., інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг ЄДРСР щодо процесуального статусу судової справи (1,5 год.) -3750 грн., канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції 500 грн..

Отже матеріалами справи дійсно підтверджується факт отримання ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекш»» послуг адвоката Пархомчука С.В. з надання правової допомоги в суді.

Разом з тим, при визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить з того, що дана справа для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує зібрання великого обсягу доказів, залучення до участі у справі інших учасників.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Слід зазначити, що звернення до суду з позовами про стягнення боргу за кредитним договором носить масовий характер. З цих підстав суд вважає, що послуги адвокатів за даною категорією справ є стандартними послугами і тому не потребують великих професійних затрат та часу у загальному розмірі 5 годин 00 хв.. Витрати на правничу допомогу в розмірі 13000 грн. за даною справою є неспівмірними із складністю справи та виконаних адвокатами робіт.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн..

Керуючись ст. ст. 205, 207, 526, 530, 598-599, 610-612, 625, 628, 638-639, 1046, 1048-1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн»» задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн»» заборгованість за кредитним договором № 1907390 від 12.06.2021 у розмірі 11101 (одинадцять тисяч сто одна) гривня 10 копійок, понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн»» (01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, 12, інше, нежитлове приміщення 1008, код ЄДРПОУ 44002941);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Повне рішення складено 15 червня 2026 року.

Суддя Т. Н. Скороход