Рішення № 137392301, 15.06.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9981/25

Провадження № 2/369/4352/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Мартиненко В.С.,

розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген», Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Теремки» про стягнення трьох процентів річних, суми інфляційного збільшення заборгованості, моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Києво-Святошинського районного суду Київської області з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1 , в якому просив:

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» на користь ОСОБА_1 45587 грн 04 коп. інфляційного збільшення, 15 058 грн 82 коп. трьох процентів річних, 20000 грн 00 коп. відшкодування моральної шкоди у зв`язку із неналежним виконанням рішень у справі № 369/2105/22 в строк із 05.07.2023 по 31.05.2025;

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Теремки» на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) 45 045 грн 01 коп. інфляційного збільшення, 15 188 грн 97 коп. трьох процентів річних, 20 000 грн. 00 коп. відшкодування моральної шкоди y зв`язку із неналежним виконанням судових рішень у справі № 369/2105/22 в строк із 05.07.2023 по 24.01.2025;

вирішити питання відшкодування на користь ОСОБА_1 судових витрат.

В обґрунтування вказаних вимог позивач посилався на те, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.11.2022, залишеним в силі постановою Київського апеляційного суду від 05.07.2023 в справі № 369/2105/22 було вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген», Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Теремки» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором купівлі-продажу деривативу. Також, згідно з додатковим рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.11.2022, постанови Київського апеляційного суду від 05.07.2023 в справі № 369/2105/22 судами вирішено стягнути на користь ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген», Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Теремки» понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу. Проте вказані судові рішення боржниками не виконані, а отже позивач має право на стягнення сум компенсації, пов`язаних з неправомірним користуванням боржниками чужими грошима та з інфляційним збільшенням заборгованості.

Відповідачі відзив на позов не надали.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Згідно з п. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов висновку про можливість частково задовольнити позовні вимоги з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.11.2022, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 05.07.2023, в справі № 369/2105/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген», Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Теремки» про стягнення заборгованості було вирішено позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген», Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Теремки» про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, буд. 2 В, оф. 31; ідентифікаційний код 36003268) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) 200 282 грн. 73 коп. заборгованості; 3 934 грн. 32 коп. процентів за неправомірне користування грошовими коштами; 36 516 грн. 45 коп. інфляційного збільшення; 10 000 грн. 00 коп. відшкодування моральної шкоди та 2 507 грн. 34 коп. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Теремки» (08141, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Святопетрівське, б-р Тараса Шевченка, буд. 10, оф. 109; ідентифікаційний код 40832467) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) 205 587 грн. 29 коп. заборгованості; 4 038 грн. 52 коп. процентів за неправомірне користування грошовими коштами; 37 483 грн. 60 коп. інфляційного збільшення; 44 651 грн. 83 коп. пені; 10 000 грн. 00 коп. відшкодування моральної шкоди та 3 017 грн. 61 коп. судового збору. У задоволенні решти позову було відмовлено.

Згідно з додатковим рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.11.2022 в справі № 369/2105/22 ухвалено, зокрема: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» на користь ОСОБА_1 понесені у справі № 369/2105/22 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Теремки» на користь ОСОБА_1 понесені у справі № 369/2105/22 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. 00 коп. Київський апеляційний суд в постанові від 05.07.2023 в справі № 369/2105/22 також постановив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Теремки» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. 00 коп.

На виконання вказаних судових рішень Києво-Святошинським районним судом Київської області видано виконавчі листи, які були пред`явлені до виконання приватному виконавцю виконавчого округу Київської області Крегулу Івану Івановичу, яким 21.08.2023 були відкриті виконавчі провадження: № 72583875, № 72583449, № 72586521, № 72585557, № 72585243.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Теремки» 24.01.2025 виконало судове рішення від 04.11.2022, додаткове рішення від 28.11.2022, постанову Київського апеляційного суду від 05.07.2023, в зв`язку з чим відповідні виконавчі провадження були закінчені.

Проте Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» судове рішення від 04.11.2022 та додаткове рішення від 28.11.2022 не виконало.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2025 року викладено висновок про те, що розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником, не підлягає зменшенню судом. Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов`язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат (п.п. 158, 159).

Згідно з наданим позивачем розрахунком, здійсненим з врахуванням суми заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» в розмірі 263240, 84 грн за період з 05.07.2023 по 31.05.2025, сума інфляційного збільшення заборгованості, становить 45587,04 грн; сума трьох процентів річних від простроченої суми становить 3894,52 грн.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, здійсненого з врахуванням суми заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Теремки» в розмірі 324778,85 грн за період з 05.07.2023 по 24.01.2025, сума інфляційного збільшення заборгованості, становить 45045,01 грн; сума трьох процентів річних від простроченої суми становить 15188,97 грн.

Проте вказаний розрахунок є необґрунтованим, оскільки до суми, на яку позивачем було нараховано три проценти річних та інфляційне збільшення заборгованості, увійшли раніше нараховані на суму заборгованості три проценти річних, сума інфляційного збільшення заборгованості та пеня.

Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 15 листопада 2019 року у справі 905/1753/18, відповідно до якого враховуючи, що грошове зобов`язання ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" виникло до ухвалення судового рішення по суті спору у справі № 905/1524/15 та не припинилося в наслідок набрання ним законної сили, нарахування 3 % річних та інфляційних, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, належить здійснювати на суму основного боргу, стягнуту цим судовим рішенням до її повної сплати боржником, без урахування стягнутих цим рішенням сум пені, 3 % річних, інфляційних, та судового збору.

Вказаний висновок Верховного Суду продовжує бути актуальним, оскільки у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2025 рок у справі 922/4758/24 зазначено: «стосовно решти доводів та вимог Позивача, а саме нарахування інфляційних втрат і 3% річних на нараховані раніше відсотки річних, інфляційні втрати і пеню, то вони як вірно зазначили суди попередніх інстанцій не узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 15.11.2019 у справі № 905/1753/18, від яких колегія суддів не вбачає підстав для відступу».

Також у постанові Верховного Суду від 27 січня 2026 року у справі 922/4734/24 у п. 8.30 зазначено, що Верховний Суд враховує висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 15.11.2019 у справі №905/1753/18 та у п. 8.32 вказаної постанови зазначено, що Суд відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних на нараховані раніше відсотки річні, відсотків річних на інфляційні збитки, а також відсотків річних та інфляційні збитки на пеню, оскільки правова природа обов`язку сплатити відповідачем вказані суми у вигляді виключної відповідальності за порушення ним строків грошового зобов`язання із прийняттям рішення суду у справі №922/1556/20 не змінилася.

Водночас доцільним буде зазначити, що у справі 922/4734/24 колегія суддів ухвалою зверталася до Великої Палати Верховного Суду з питання наявності різних підходів щодо застосування як Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, так і Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду норми права, а саме частини другої статті 625 ЦК України щодо наявності / відсутності підстав для стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на стягнуту судовим рішення суму судового збору, а також щодо «трансформування договірних правовідносин» сторін, пов`язаних зі стягненням коштів на підставі рішення суду, у зобов`язальні, невиконання яких зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України на всю суму боргу або на прострочену суму.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18.12.2025 повернула справу №922/4734/24, що переглядається, Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду для розгляду, з огляду на те, що, зокрема, необхідність відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду, яку обґрунтовує Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, не пов`язана з відсутністю, суперечливістю, неповнотою, невизначеністю (неясністю, нечіткістю) та неефективністю правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів, а зводиться до незгоди з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (п. 8.31).

Крім того, у вказаній ухвалі Великої Палата Верховного Суду від 18.12.2025 було зазначено, що питання щодо можливості нарахування інфляційних втрат і 3 % річних на присуджену за рішенням суду суму судових витрат, зокрема судового збору, яка не сплачена відповідачами, знаходиться поза межами доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Отже, немає підстав для прийняття до розгляду цієї справи для відступу від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, зроблених у постанові від 23.01.2019 у справі № 320/7215/16-ц, щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних на присуджену за рішенням суду суму судових витрат, зокрема, судового збору, яка не сплачена відповідачами (п. 52, 53 Ухвали).

Суд, вирішуючи питання щодо можливості стягнення з відповідачів суми інфляційного збільшення заборгованості та трьох процентів річних, нарахованих позивачем на присуджені рішенням суду позивачу витрати, які він зазнав у зв`язку зі сплатою судового збору та отриманням професійної правничу допомогу, у зв`язку з простроченням їх сплати відповідачами виходить з такого.

Стаття 625 Цивільного Кодексу України розташована в розділі 1 Книги п`ятої «Загальні положення про зобов`язання». Поняття зобов`язання та підстави його виникнення викладені в статті 509 розділу 1 Книги п`ятої ЦК України, відповідно до частин першої та другої якої зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Зважаючи на те, що зобов`язання відповідачів сплатити на користь позивача судові витрати може виникати лише з рішення суду та є самостійним зобов`язанням, а не є збільшенням розміру основного зобов`язання чи додатковим (акцесорним) зобов`язанням, суд дійшов висновку про можливість стягнення з відповідачів суми інфляційного збільшення заборгованості та трьох процентів річних, нарахованих позивачем в цій частині.

Також необхідно зауважити, що час, з якого починається нарахування вказаних сум є наступний день після набрання рішенням законної сили, що зазначено в п. 41 постанови Верховного Суду від 11 листопада 2025 року у справі № 922/4758/24, відповідно до якого «Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що схожий підхід до застосування частини 2 статті 625 ЦК України до нарахування інфляційних втрат і 3 % річних на суму судових витрат, присуджених до стягнення на підставі судового рішення, застосовано Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 20.08.2025 у справі № 910/10616/24. При цьому, у наведеній постанові викладено висновок про те, що моментом початку прострочення відповідачем грошового зобов`язання у спірних правовідносинах є наступний день після набрання судовими рішеннями законної сили».

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про можливість стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» трьох процентів річних та суми інфляційного збільшення заборгованості, нараховані на суму 222790,07 (200282,73+10000+2507,34+10000) за період з 06.07.2023 по 31.05.2025, що, зважаючи на розрахунок позивача, який не був спростований відповідачем, дорівнює 12 726,50 грн та 41 979,76 грн відповідно.

Своєю чергою з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Теремки» необхідно стягнути три проценти річних та суму інфляційного збільшення заборгованості, нараховані на суму 238604,90 (205587,29+10000+3017,61+15000+5000) за період з 06.07.2023 по 23.01.2025, що, зважаючи на розрахунок позивача, який не був спростований відповідачем, дорівнює 11 119,64 грн та 33 093,16 грн відповідно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу й зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, наміру, з яким діяв заподіювач шкоди тощо). Якщо законодавством встановлені межі відшкодування моральної шкоди, суд визначає її розмір з урахуванням цих меж. Визначивши розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви.

Згідно з п.4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц викладено висновок про те, що, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

У постанові Верховного Суду від 25 березня 2026 року у справі 522/2054/22 зазначено, що за загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. Одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала таку шкоду; наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою особи та результатом цієї поведінки - моральною шкодою; вина завдавача такої шкоди. У разі встановлення особи, яка завдала моральну шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач має довести наявність цієї шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між нею та протиправною поведінкою її завдавача; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини з його боку (постанови Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), Верховного Суду у складі об`єднаної палати Верховного Суду від 5 грудня 2022 року провадження № 61-21130сво21)).

Згідно з ч. 5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Встановлюючи наявність душевних страждань позивача, суд виходить з того, що за порушення умов договору з відповідачів на користь позивача вже була стягнута моральна шкода та на теперішній час позивач звернувся до суду з вказаним позов з вимогами про стягнення компенсації збитків, пов`язаних з інфляційним збільшенням заборгованості та протиправним користуванням його грошовими коштами, сума яких встановлена та стягнута на підставі рішення суду.

Зважаючи на характер правопорушення, а також на те, що позивач був змушений звертатися до суду за захистом свого порушеного права, суд дійшов висновку про те, що бездіяльність відповідачів зумовили здійснення позивачем додаткових зусиль для відновлення порушеного права, та, враховуючи вимоги розумності і справедливості, беручи до уваги характер і тривалість страждань, ступень вини особи, яка завдала моральної шкоди, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з відповідачів на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 2000 гривень 00 копійок з кожного.

При подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1 287 грн 04 коп. У відповідності до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір в розмірі 453,65 грн, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Теремки» - 369,70 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 142, 259, 264-265, 273, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген», Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Теремки» про стягнення трьох процентів річних, суми інфляційного збільшення заборгованості, моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» на користь ОСОБА_1 суму інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 41979 грн 76 коп, три проценти річних в розмірі 12726 грн 50 коп., відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 грн 00 коп., судовий збір в розмірі 453 грн 65 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Теремки» на користь ОСОБА_1 суму інфляційного збільшення в розмірі 33093 грн 16 коп., три проценти річних в розмірі 11119 грн 64 коп., відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 грн 00 коп., судовий збір в розмірі 369 грн 70 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген», місцезнаходження: 08130, Київська обл., Бучанський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, 2В, оф. 31; код ЄРДПОУ 36003268; Товариство з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Теремки», місцезнаходження: 08141, Київська обл., Бучанський р-н, с. Святопетрівське, б-р Тараса Шевченка, 10, оф. 109; код ЄРДПОУ 40832467.

Суддя Мартиненко В.С.