Рішення № 137391840, 15.06.2026, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 365/217/26

Номер провадження: 2/365/379/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 червня 2026 року селище Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Хижний Р.В.

за участю секретаря судового засідання Середи Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року уповноважений представник позивача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» (далі ТОВ «ФК «ПОЗИКА») Міньковська А.В. звернулася до Згурівського районного суду Київської області із вище вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ПОЗИКА» заборгованість за Кредитним договором № 139987897 від 23.08.2021 року у розмірі 20400,00 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн та понесені витрати на правничу допомогу у розмір 5500,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.08.2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» (далі ТОВ «ФК «ІРБІС») та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 139987897, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит на умовах строковості, зворотності, платності та зобов`язувалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обовязки, передбачені договором. ТОВ «ФК «ІРБІС» виконало свої зобовязання за кредитним договором повністю, надавши відповідачці кредит на визначених умовах. Відповідачкою не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин ст. 526 та ст. 527 ЦК України, внаслідок чого, 01.09.2025 року згідно умов Договору факторингу № 01092025/1, ТОВ «ФК «ІРБІС» відступлено право вимоги за Кредитним договором № 139987897 на користь ТОВ «ФК «ПОЗИКА», а відповідно позивачем набуто право вимоги до відповідачки.

Згідно Договору факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ФК «ПОЗИКА») становить 20400,00 грн, із яких: заборгованість по тілу кредиту становить 6000,00 грн, заборгованість по відсотках 14400,00 грн, заборгованість за штрафними санкціями та комісіями - 0 грн.

Згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, судові витрати позивача складаються виключно зі сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн.

У відзиві відповідачка ОСОБА_1 просила у задоволенні позову відмовити повністю. Не визнання позову обґрунтовує тим, що дійсно 23.08.2021 року між нею та ТОВ «ФК «ІРБІС» було укладено договір кредитної лінії № 13987897, згідно якого відповідачка отримала 6000,00 грн кредиту. Відповідачка частково сплатила борг. Через початок війни в Україні та повязіні з цим труднощі (вимкнення світла, відсутність інтернету, постійні повітряні тривоги) відповідачка не мала можливості сплачувати кредит. Відповідачка не була повідомлена про відступлення прав грошової вимоги до неї на користь позивача. ТОВ «ФК «ПОЗИКА» не вживалися заходи щодо досудового врегулювання спору. Також відповідачка не погоджується із розміром витрат на правничу допомогу, оскільки вважає їх необґрунтованими та завищеними. Крім того, зазначає, що більше трьох років ніхто не звертався з приводу стягнення з неї заборгованості, а згідно ст. 257 ЦК України позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповіді на відзив представник позивача посилається на те, що відповідачкою не оспорюється факт укладення Договору № 13987897 від 23.08.2021 року, отримання нею кредитних коштів у розмірі 6000,00 грн, а також не виконання нею зобов`язань з повернення кредиту та сплати відсотків. Посилання відповідачки на те, що вона не була повідомлена про заміну кредитора у зобов`язанні, не позбавляє її від обовязку погашення заборгованості , а лише надає право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Відповідачка не виконала свого обов`язку та не повернула наданий їх кредит у встановлені строки, як на користь первісного кредитора, так і на корить нового кредитора. Твердження відповідачки, що вона частково сплатила борг не підтверджується жодним документом. Щодо розміру витрат на правничу допомогу, то представник позивача вважає їх обґрунтованими. Ринкова вартість за складання позовної заяви у цивільних справах в становить у середньому 5500,00 грн. Щодо строків позовної давності, представник позивача зазначає, що з огляду на карантин, встановлений з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19) та введення воєнного стану, трирічний строк позовної давності за вказаним договором почав обчислюватися з 04.09.2025 року, і спливе 04.09.2028 року, якщо не буде інших підстав для його переривання чи зупинення.

Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 26.03.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, встановлено відповідні строки для подання заяв по суті справи та справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання учасник справи не зявились.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Представник позивача Міньковська А.В. в судове засідання не з`явилася, направила до суду заяву, в якій просила проводити розгляд справи у відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримує.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, заяву про розгляд справи у її відсутність не подала, свою позицію щодо позовних вимог виклала у відзиві.

Дослідивши позиції сторін викладені у заявах по суті, а також письмові докази, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що між ТОВ «ФК «ІРБІС» та відповідачка ОСОБА_1 укладений електронний Договір про надання фінансового кредиту № 13987897 від 23.08.2021 року. Договір підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 774569 (а.с. 17-23 - Договір).

Перед укладенням Кредитного договору № 139987897 від 23.08.2021 року відповідачка була ідентифікована (а.с. 13).

Відповідно до умов Кредитного договору відповідачка отримала кредит в розмірі 6000,00 грн строком на 30 днів під 2% річних в день (пільгова ставка) та на 60 днів під 3% річних в день (стандартна ставка).

ТОВ «УПР» листом № 3152_251023163720 від 23.10.2023 року підтвердило зарахування 23.08.2021 року на картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_1 коштів у сумі 6000,00 грн (а.с. 30).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

В силу ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Таким чином, укладений в електронній формі Договір про надання споживчого кредиту № 3724863 на умовах, викладених у ньому, та у спосіб, визначений законом, адже такий договір містить електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором V65386, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договору на погоджених умовах.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

За змістом статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитор свої зобов`язання перед позичальником виконав в повному обсязі, надав відповідачці кредитні кошти, однак позичальник взяті на себе за договором зобов`язання належним чином не виконала, що призвело до утворення заборгованості.

В порушення умов договору, а також ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України, відповідачка ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконала, а саме не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та в строки, у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за договором у відповідачки станом на 21.11.2021 виникла заборгованість у розмірі 20400,00 грн з яких: 6000,00грн - заборгованість за кредитом, 14400,00 грн - заборгованість за процентами.

Відповідачкою не надано до суду належних доказів щодо погашення заборгованості, або іншого розрахунку заборгованості, який би спростував наданий позивачем розрахунок.

01.09.2025 року ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» уклали договір факторингу № 01092025/01. Відповідно до витягу з додатку №1 до договору факторингу №01092025/01 ТОВ «ФК «ПОЗИКА» отримало право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за Кредитним договором № 139987897 від 23.08.2021 року у розмірі 20400,00 грн (а.с. 8, 11, 24-28, 32 Договір факторингу з додатками).

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В порядку ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 3 ст. 1079 ЦК України фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно зі ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Посилання відповідачки на те, що вона не була повідомлена про заміну кредитора у зобовязанні не приймаються судом, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки, позивач ТОВ «ФК «ПОЗИКА» допустимими, достовірними і достатніми доказами підтвердив перехід до нього права вимоги до відповідача за Кредитним договором № 139987897 від 23.08.2021 року, а отже, доводи сторони відповідачки є безпідставними.

Доказів про визнання договору факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025 року недійсним чи погашення боргу первісним кредиторам матеріали справи не містять.

Посилання відповідачки, що її не було повідомлено про заміну кредитора та перехід права вимоги до ТОВ «ФК «ПОЗИКА», не заслуговують на увагу, оскільки саме по собі неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не припиняє зобов`язань за договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості на користь нового кредитора.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 (справа № 278/1679/13-ц), від 06.02.2019 (справа № 361/2105/16-ц), від 26.03.2020 (справа № 522/21219/14-ц) та від 25.09.2024 (справа № 522/20418/18).

Згідно з умовами Кредитного договору № 139987897 від 23.08.2021 року позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у строки та на умовах передбачених у договорі.

Всупереч умовам Кредитного договору № 139987897 від 23.08.2021 року, відповідачка не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідачки, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ІРБІС», ні на рахунки ТОВ «ФК «ПОЗИКА».

Відповідачка ОСОБА_1 не оспорює факт укладення між нею та ТОВ «ФК «ІРБІС» Кредитного договору № 13987897 від 23.08.2021 року, отримання нею кредитних коштів у розмірі 6000,00 грн, а також не виконання нею зобов`язань з повернення кредиту та сплати відсотків. Відповідачка має перед позивачем ТОВ «ФК «ПОЗИКА» кредитну заборгованість за Кредитним договором № 139987897 від 23.08.2021 року у розмірі 20400,00 грн, з яких: 6000,00грн - заборгованість за кредитом, 14400,00 грн - заборгованість за процентами. Відповідачка не погашає заборгованості, чим порушує права позивача, до якого перейшло право вимоги за кредитними договорами.

Щодо посилання відповідачки на строки позовної давності, суд зазначає наступне.

З даним позовом до суду ТОВ «ФК «ПОЗИКА» звернулося 19.03.2026 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який в подальшому неодноразово продовжувався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» № 3450-IX від 08.11.2023 пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено у новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.

Законом України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX, який набув чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено.

Таким чином, загальний строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України, в період з 12.03.2020 до 30.06.2023 перебіг строків позовної давності продовжено, а в період з 24.02.2022 до 03.09.2025 зупинено.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивач звернувся до суду з даним позовом у межах строків позовної давності.

Враховуючи наведене вище, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги, а тому такими, що підлягають до задоволення та з відповідачки ОСОБА_1 слід стягнути на користь ТОВ «ФК «ПОЗИКА» заборгованість за Кредитним договором № 139987897 від 23.08.2021 року у загальному розмірі 20400,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд приходить до наступного.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн, які просить стягнути з відповідачки на свою користь (а.с. 47 платіжна інструкція).

Згідно з ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач просив стягнути з відповідачки витрати на правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено: договір про надання правової допомоги № 39493634 від 02.01.2026 року, додаткову угоду № 13987897 до договору про надання правової допомоги № 39493634 від 02.01.2026 року, акту надання послуг від 16.02.2026 року, детальний опис робіт (наданих послуг), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 9, 12, 14-16, 29, 36).

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідачка клопотала про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, однак своє клопотання не обґрунтувала. Відтак, з огляду на складність справи та обсяг наданих послуг, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн є обгрунтованим.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 546, 549, 550, 610, 611, 624, 625, 629, 1046, 1048-1049, 1050, 1054,1077,1078 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 39493634, юридична адреса: 07406, вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари, Київська область) заборгованість за Кредитним договором № 139987897 від 23.08.2021 року у розмірі 20400,00 грн (двадцять тисяч чотириста гривень 00 коп.).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» (сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) та витрати на правничу допомогу у розмір 5500,00 грн (п`ять тисяч п`ятсот гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Головуючий суддя Р.В. Хижний