Ухвала суду № 137391764, 15.06.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"15" червня 2026 р. Справа № 363/2416/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі головуючої судді Дьоміної О.П., за участю секретаря судового засідання Підопригори Х.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Димерська селищна рада про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

17.04.2026 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла вказана заява, в якій ОСОБА_1 просила суд встановити факт постійного проживання її зі спадкодавцем ОСОБА_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 22.04.2026 року по справі відкрито провадження за правилами окремого провадження та витребувано у приватного нотаріуса належним чином засвідчену копію спадкової справи до майна померлої.

18.05.2026 року від приватного нотаріуса Фої Л.А. до суду спрямована належним чином завірена копія спадкової справи.

27.04.2026 року від представника заінтересованої особи секретаря Димерської селищної ради до суду спрямована заява, в якій представник просила вирішити та розглянути справу зі її відсутності на підставі наявних доказів.

09.06.2026 року від представника ОСОБА_3 адвоката Канарської О.В. суду спрямована заява щодо залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду, оскільки існує спір про право між заявницею та ОСОБА_3

15.06.2026 року представник заявниці ОСОБА_1 адвокат Шумський І,С. спрямував суду заяву, в якій просив залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 та провести судове засідання за його відсутності та відсутності заявниці.

Дослідивши заяву представника позивача, суд дійшов наступного висновку:

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України - завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення факту, що має юридичне значення.

Так, ст. 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Стаття 1 ЦПК України зазначає, що цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших, визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

При застосуванні тієї чи іншої норми процесуального права суд повинен виходити із комплексного та ґрунтовного аналізу норм права загалом.

Так, діючим ЦПК України чітко розмежовано стадії: відкриття провадження у справі, підготовче провадження, розгляд справи по суті, зупинення і закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (ч. 6 ст. 294 ЦПК України).

Під спором про право розуміють перешкоди в здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. За відсутності цих елементів відсутній спір про право. Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14.11.2024 року в справі за №352/2129/23, від 04.01.2023 року у справі за №198/99/15-ц, від 28.09.2022 року у справі за №139/122/14-ц.

Тобто спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України - суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника заявниці про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. В той же час, суд звертає увагу, що залишення без розгляду заяви, поданої в порядку окремого провадження, не перешкоджає зверненню до суду із відповідним позовом для вирішення спору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 13, 62, 64, 257, 260, 353, 354 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника заявниці ОСОБА_1 задовольнити.

ЗаявуОСОБА_1 , заінтересована особа Димерська селищна рада про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини залишити без розгляду.

Роз`яснити ОСОБА_1 її право на звернення до суду із відповідним позовом для вирішення спору.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуюча суддя О.П. Дьоміна