Рішення № 137391691, 12.06.2026, Вишгородський районний суд Київської області

12.06.26 363/1152/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Рудюк О.Д., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліціїпро скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

встановив:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Чінгузова О.С. звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовною заявою в якій просить скасувати постановусерії ЕНА № 6644267 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Крім того, просить стягнути з Департаменту ПП на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 665,60 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 10.02.2026 року інспектором патрульної поліції винесено постанову серії ЕНА № 6644267, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн. Однак, з даною постановою позивач не згоден вважає, що постанова винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки є неправильним формулюванням, зміст та кваліфікація адміністративного правопорушення в оскаржуваній постанові оскільки дії ОСОБА_1 поліцейським мали кваліфікуватися за ч. 4 ст. 126 КУпАП, як керування транспортним засобом особою позбавленою права керування транспортним засобом, а не за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

26.02.2026 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

17.03.2026 року від представника відповідача Департаменту патрульної поліції до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. 10.02.2026 року ОСОБА_1 керував автомобілем Audi A6 д.н.з. НОМЕР_1 і був зупинений працівниками поліції. Під час перевірки встановлено, що він не мав права керування транспортним засобом, оскільки був раніше позбавлений такого права судом і не виконав необхідні дії для його поновлення (не склав іспити в сервісному центрі Міністерства внутрішніх справ).

Позивач своїм правом не скористувався, відповіді на відзив до суду не подав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами.

Згідно з ч. 1 ст. 2КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

10.02.2026 року інспектором 1 взводу 2 роти 1 Батальйон Управління патрульної поліції в Чернігівскій області лейтенантом поліції Супрун О.О. винесено постанову № 6644267 відповідно до якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За змістом оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, вбачається що 10.02.2026 року о 16 год. 50 хв. на с. Кіпті, дорога М01 98 км водій керував транспортним засобом, не маючи посвідчення водія на права керувати таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1 аПДР.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 14 Закону України «Про дорожній рух»учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Запунктом 1.3 ПДРУкраїни, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

В розділі 2ПДРУкраїни закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів.

Відповідно допункту 2.1 ПДРУкраїни водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до приписів статті 15 Закону України «Про дорожній рух» кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.

Право особи керувати транспортними засобами є спеціальним правом.

Спеціальне право полягає в наданому державою окремо передбаченого законодавчим актом дозволу, який підтверджує законність здійснення певних операцій відносин дій конкретним суб`єктом - отримувачем дозволу.

Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його на керування транспортними засобами

Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

У відповідності достатті 321 КУпАП після закінчення призначеного строку позбавлення спеціального права особі, щодо якої застосовано даний захід адміністративного стягнення, повертаються в установленому порядку вилучені в неї документи.

Наведений порядок визначено постановою Кабінетна Міністрів України від 08.05.1993 року № 340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами»(далі-Положення № 340) таІнструкцією «Про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.12.2009 року № 515.

Повернення посвідчень водія особам, позбавленим права на керування транспортними засобами (крім осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьоюстатті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення), здійснюється після складення теоретичного і практичного іспитів на право керування транспортними засобами всіх категорій, зазначених у посвідченні водія, що повертається.

Особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за керування такими засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, посвідчення водія повертається після обов`язкового проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту (п. 20 Положення № 340).

Після закінчення терміну позбавлення права керування транспортними засобами посвідчення водія повертаються власникам або після складання іспитів із знань Правил дорожнього руху та навичок керування транспортними засобами проводиться їх обмін. Особам, позбавленим права керування транспортними засобами за керування ними в стані сп`яніння, посвідчення водія може бути повернуто після обов`язкового проходження медичного огляду та складання іспитів із знань Правил дорожнього руху та навичок керування транспортними засобами. При цьому іспит із навичок керування транспортними засобами приймається на транспортному засобі тієї категорії, право на керування яким особу було позбавлено (п. 2.31Інструкції № 515).

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченогоКодексом України про адміністративні правопорушення, посвідчення водія повертається після обов`язкового проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів.

Частиною другоюстатті 126 КУпАПвстановлена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Як вбачається, з матеріалів справи постановою Васильківського міськрайонного суду Київської областівід 20.12.2023 року, яку постановою Київського апеляційного суду від 20.12.2023 року залишено без змін, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.(ст. 291 КУпАП).

Згідно довідки старшого інспектора відділу адміністративної практики УПП в Чернігівській області ДПП старшого лейтенанта поліції Бойко Т., від 11.03.2026 року ОСОБА_1 був позбавлений права керування транспортними засобами на 12 місяців до 09.02.2025 року та станом на 10.02.2026 року своє право не поновив, в територіальному центрі практичний та теоретичний іспит не склав, та фактично на момент винесення оскаржуваної постанови не мав права керування транспортним засобом.

З дослідженого відеозапису, з бодікамери поліцейського, вбачається, що 10.02.2026 року ОСОБА_1 дійсно зупинений працівниками поліції, в ході спілкування поліцейський на службовому планшеті встановлює, що позивач був притягнутий до відповідальності за ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення як у виді штрафу, так і позбавлення права керування транспортними засобами, останній підтверджує цей факт, надаючи свої пояснення та коментарі з цього приводу.

Однак, позивачем не надано суду доказів, що ним після закінчення вказаного строку пройдено медичний огляд та складено іспити із знаньПравил дорожнього рухута навичок керування транспортними засобами, як це вимагає п. 2.31Інструкції № 515 (Інструкція про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія) та п. 20 Положення № 340 (Положення про порядок видачі посвідчень водія, затвердженою постановою Кабміну Міністрів України від 08.05.1993 року).

Крім того,суд при розгляді справи враховує посилання представника позивача на допущення процедурних порушень, проте вказує, що матеріали справи не містять доказів допущення таких процедурних порушень, які могли б бути достатньою правовою підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultraviresaction - invalidact). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваністьакта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція щодо значимості процедурних порушень викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 року у справі № 813/1790/18.

Оскільки позивачем не вжито необхідних заходів щодо повернення йому права на керування транспортними засобами, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не мав права керувати транспортним засобом станом на 10.02.2026 року.

Відповідно дост. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про доведеність вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбаченого ч. 2ст. 126 КУпАП.

Таким чином,оскаржувана постанова відповідає вимогамст. 283 КУпАП, є законною та обґрунтованою, а тому за таких обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 2,72-77,90,241-243,246,250,286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліціїпро скасування постанови у справі про адміністративне правопорушеннявідмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на протязі десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Департамент патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646; 03048, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9).

Суддя Рудюк О.Д.