Рішення № 137391586, 15.06.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/987/26

2/583/780/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого - судді - Сидоренка Р.В.,

при секретарі - Вербі Н.О.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в залі суду № 5 в м. Охтирці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

26.02.2026 до суду звернувся представник ТОВ ФК «Кредит-Капітал» з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач свої вимоги мотивує тим, що 03.07.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРСИББАНК» (надалі ТОВ «УКРСИББАНК») та ОСОБА_1 (надалі Відповідач) укладено договір про надання споживчого кредиту №95453240000 (надалі кредитний договір), відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу у власність грошові кошти, а Відповідач зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики), сплатити проценти та всі інші платежі, пов`язані з виконанням Договору.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору.

18.05.2020 року ТОВ «УКРСИББАНК» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №167, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «УКРСИББАНК», в тому числі й до ОСОБА_1 . На момент звернення до суду заборгованість відповідача складає 30559,54 грн, а саме заборгованість за тілом кредиту 23845,96 грн, заборгованість за відсотками 67,56 грн, заборгованість за комісією 6646,02 грн.

05.02.2026 відповідачці було направлено досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості, проте до цього часу заборгованість не погашена.

03.05.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав письмову заяву якою прохав провести заочний розгляд справи та винести заочне рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час і місце слухання справи повідомлена належним чином шляхом направлення повістки за останнім відомим місцем проживання та шляхом оголошення на сайті Судової влади, причини неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала, справа розглядається в порядку заочного провадження.

В судове засідання сторони не з`явились, про час і місце судового засідання повідомлені. В зв`язку з чим справа розглядається відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відсутність учасників справита без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 03.07.2019 року, між ТОВ «УКРСИББАНК» та відповідачкою було укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №95453240000, за яким первісний кредитор надав відповідачці у тимчасове платне користування грошові кошти на придбання товару, в розмірі 31939 грн., строком на 24 місяці, зі сплатою за користування коштами процентів, у розмірі 0,00001% річних від суми кредиту протягом строку кредитування, 7% річних поза межами строку кредитування та сплатою комісії на умовах визначених договором та додатками до нього.

Крім цього того ж дня відповідачкою було підписано паспорт споживчого кредиту, де сторонами детально визначено умови кредитування, зазначені в договорі.

Вказаний договір та паспорт споживчого кредиту було підписано відповідачкою особисто.

Згідно додатку №1 до вказаного кредитного договору сторонами визначено сплату відповідачкою комісії: за управління кредитом 3 %, за надання послуг з управління кредитом при простроченні сплати чергового платежу - 500 грн., за надання послуг з управління кредитом 739 грн.

ТОВ «УКРСИББАНК» виконало зобов`язання за кредитним договором, перерахувавши грошові кошти за товар, що підтверджується випискою по кредитному договору, однак остання не виконала взятих на себе зобов`язань, грошові кошти та відсотки за їх користування вчасно не повернула, у зв`язку з чим їй нараховано заборгованість, в розмірі 30559,54 грн., яку за договором факторингу №167 від 18.05.2020 року було передано ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідачці нараховано за даним кредитним договором заборгованість, у розмірі 30559,54 грн, а саме заборгованість за тілом кредиту 23845,96 грн, заборгованість за відсотками 67,56 грн, заборгованість за комісією 6646,02 грн.

Не дивлячись на вимогу позивача, відповідачка суму заборгованості перед позивачем в добровільному порядку не сплачує.

Суд вважає, що між сторонами мають місце цивільно-правові відносини із зобов`язального права по кредитному договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Частина 1 ст. 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім того, згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цсі 5.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачкою зобов`язання по погашенню кредитної заборгованості, розрахунок заборгованості відповідачкою не спростовано.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачка порушила умови кредитного договору, не повернула отримані грошові кошти та не сплатила відсотки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача що стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту, в розмірі 23845,96 грн, заборгованість за відсотками 67,56 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідачки заборгованості за комісією за управління кредитом та щомісячної комісії за надання довідок про стан розрахунків, в розмірі 6646,02 грн., то згідно з абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

У зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З урахуванням викладеного, комісія за управління кредитом та комісії за надання довідок про стан розрахунків може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Укладеним між сторонами кредитним договором встановлено комісію за управління кредитом та щомісячну комісію за надання довідок про стан розрахунків, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Необхідність внесення вказаних комісій передбачена й у графіку щомісячних платежів, який є частиною укладеного між сторонами договору про надання споживчого кредиту від 03 03.07.2019

Враховуючи наведене, оскільки відповідачці було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку, що положення договору про надання споживчого кредиту, укладеного 03.07.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «УКРСИББАНК», щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за управління кредитом та щомісячно плату за надання довідок про стан розрахунків у терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За такого вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за комісією, в розмірі 6646,02 грн. є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Загальна заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача за вказаним кредитним договором, складає 23913,52 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 23845,96 грн, заборгованість за відсотками 67,56 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача понесені позивачем судові витрати пропорційно до задоволених вимог, у розмірі 2083,33 грн., що складає 78,25 % від загальної суми позовних вимог.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, в розмірі 8000,00 грн., то згідно п. 1 ч. 3 ст. 113 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч. 3 ст. 141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, укладеного з адвокатським об`єднанням "Апологет", акт № 1136 про надання правничої допомоги від 13 лютого 2026 року, в якому зазначено про надані послуги позивачу за позовом до відповідачки, в розмірі 8000 грн. та детальний опис наданих послуг до вказаного акту.

Враховуючи складність справи, що є малозначною, виконані адвокатом роботи, які не потребують значних затрат часу, зміст позовної заяви, що є типовим для такого виду правовідносин, обсяг доданих документів, який не є значним, суд вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу, у розмірі 8000,00 грн. не відповідають засадам розумності, співмірності, характеру наданої правової допомоги та реальності таких витрат, а тому вважає за можливе визначити їх на рівні 5000,00 грн., однак, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, стягнути з відповідачки на користь позивача 3912,50 грн, як витрат на оплату професійної правничої допомоги.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 223, 265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 546-552, 610-612, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фінансова компанія «Кредит Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №95453240000 від 03.07.2019 в розмірі 23913,52 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2083,33 грн. та витрати на оплату професійної правничої допомоги, в розмірі 3912,50 грн., а всього 29909 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот дев`ять) гривень 35 копійок.

У іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони у справі є:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, 1, корпус, 28; код ЄДРПОУ 35234236).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя Охтирського міськрайонного суду Р.В.Сидоренко