Вирок № 137391400, 11.06.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1462/26

Номер провадження 1-кп/950/201/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лебедині кримінальне провадження № № 12026200590000127 від 05.05.2026 по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця с. Подільки, Липоводолинського району, Сумської області, українця, громадянина України, працюючого ФГ «Поділля-Інвест», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 фактично проживаючого за адресою:

АДРЕСА_2 , несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

Суд визнав доведеним, що ОСОБА_3 , за межами населених пунктів Пристайлівського старостинського округу, Лебединської територіальної громади, Сумського району, Сумської області за 0,82 км на північ від північної околиці села Пристайлове, в полі за 130 м на схід від автодороги з

с. Пристайлове до траси ОСОБА_5 , розташований об`єкт культурної спадщини могильник курганний «Пристайлове-2», до складу якого входять 2 кургани (№ 1 та № 2), який належить до поховальних споруд, що залишило кочове населення доби бронзи та залізного віку, утворений в період ІІ тис. до н.е. І тис. н.е., виявлений та відкритий у 1988 році.

Так, розпорядженням представника Президента України в Сумській області від 19.07.1994 №227 «Про державний реєстр пам`яток археології області» курганний могильник «Пристайлове-2» взятий на державний облік.

Відповідно до наказу Міністерства культури України №1198 від 16.12.2016 курганний могильник «Пристайлове-2» занесений до державного реєстру нерухомих пам`яток культури України (охоронний номер 2623-См).

У 2016 році на вказані об`єкти виготовлена технічна пам?ятко-охоронна документація «По визначенню меж пам`яток археології могильників курганних «Пристайлове-1», «Пристайлове-2» та їх охоронних зон на території Пристайлівської сільської ради Лебединського району Сумської області». Даною документацією встановлені межі земельної ділянок могильних курганів на території Пристайлівської сільської ради. Також згідно вказаної документації на місцевості встановлені межі кургану і охоронна зона. Зокрема, Курган № 2 могильника курганного «Пристайлове-2» має площу 0,1286 га, охоронна зона складає 1,4518 га.

Згідно вимог Земельного кодексу України навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Згідно вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» зони охорони пам`ятки (далі - зони охорони) - встановлювані навколо пам`ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання.

Також вказаним вище законом встановлено, що землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Згідно вищевказаної технічної пам`ятко-охоронної документації на вказані пам`ятки охоронна зона для курганів становить 50 м від меж археологічних об`єктів.

Також згідно вимог Закону України «Про державний контроль за використанням та охоронною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

В ході досудового розслідування встановлено, що у порушення вищевказаних нормативно-правових актів, у невстановлений в ході досудового розслідування час, навесні 2026 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не маючи правових підстав для використання земельної ділянки, діючи умисно, за допомогою сільськогосподарської техніки розорав частину земельної ділянки, на якій розташована охоронна зона об`єкту культурної спадщини кургану № 2 могильника курганного «Пристайлове-2» площею 0,1484 га на території Пристайлівського старостинського округу, Лебединської територіальної громади, Сумського району, Сумської області та закультивував поверхневий шар ґрунту та надалі на вказаній самовільно зайнятій земельній ділянці ОСОБА_3 посіяв кукурудзу. Вказаними діями останній упродовж весни 2026 року (більш точної дати в ході слідства не встановлено) самовільно зайняв земельну ділянку в охоронній зоні площею 0,1484 га.

Відповідно до методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 131 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. № 963», розмір шкоди, завданий державі внаслідок самовільного зайняття частини охоронної зони об`єкту культурної спадщини кургану № 2 могильника курганного «Пристайлове-2» площею 0,1484 га становить 1496,54 гривень, що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області № 106/90-26 від 26.05.2026.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-2 КК України самовільне заняття земельної ділянки в охоронній зоні.

Дії ОСОБА_3 , суд кваліфікує за ч. 2 ст. 197-1 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене щодо земель в охоронних зонах.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , свою винуватість у скоєному визнав повністю та надав пояснення суду. З площею самовільно зайнятої земельної ділянки, зазначеною в обвинувальному акті, погоджується повністю.

У скоєному ОСОБА_3 , щиро розкаюється, шкода заподіяна внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки відшкодована в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи згоду учасників процесу, судом було визнано недоцільним дослідження показів свідків та інших доказів стосовно фактичних обставин справи, зібраних в ході досудового слідства, так як вони правильно усвідомлюються обвинуваченим, іншими учасниками процесу і ніким не оспорюються.

У відповідності до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, зважаючи на ступінь його тяжкості, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.

Визначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує, що скоєне ним кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України, згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Також суд враховує особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря-психіатра та в нарко кабінеті не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Враховуючи зазначене, приймаючи до уваги наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_3 , сприяв розкриттю злочину, у скоєному щиро розкаявся, суд вважає необхідним застосувати ст. 69 КК України, а саме перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення, у виді штрафу.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 368, 370-371, 373-376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, та призначити йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн., який підлягає сплаті на р/р UA098999980314020542000018554, ГУК Сум. обл/ Лебединська МТГ/21081100, код бюджетної класифікації 21081100, код 37970404, Казначейство України (ЕАП), адміністративні штрафи та інші санкції.

Цивільний позов не заявлений.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_6