Рішення № 137390932, 11.06.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року Чернігів Справа № 620/4701/26

Чернігівський окружний адміністративний суд:

під головуванням судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Лавровської І.В.,

представника позивача Шитюка Б.М.,

третьої особи ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Аль - Раджабі Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального Міністерства юстиції України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Військової частини НОМЕР_1 (далі також ВЧ НОМЕР_1 ) до Прилуцького відділу Державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального Міністерства юстиції (далі також відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 (далі також третя особа) про:

- визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 16.04.2026 про відкриття виконавчого провадження ВП №80777379 та похідні від неї, які відкривалися в рамках виконавчого провадження ВП №80777379, а саме: постанову державного виконавця від 16.04.2026 про стягнення виконавчого збору у розмірі 34588,00 грн. у виконавчому провадженні ВП №80777379 та постанову державного виконавця від 16.04.2026 про розмір мінімальних витрат у виконавчому провадженні ВП №80777379;

- визнання протиправною та скасування постанову державного виконавця від 16.04.2026 про відкриття виконавчого провадження ВП№80777549 та похідні від неї, які відкривалися в рамках виконавчого провадження ВП №80777549, а саме: постанову державного виконавця від 16.04.2026 про стягнення виконавчого збору у розмірі 34588,00грн. у виконавчому провадженні ВП №80777549 та постанову державного виконавця від 16.04.2026 про розмір мінімальних витрат у виконавчому провадженні ВП №80777549.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що при відкритті спірних виконавчих проваджень, з виконання виконавчих листів № 620/2691/25 від 18.03.2026, державний виконавець не перевірив справжність підпису заявника (стягувача), що свідчить про відсутність його волевиявлення і, відповідно, підстав для відкриття виконавчого провадження та винесення похідних від неї постанов. Відтак, вважає спірні постанови протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

04.05.2026 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами окремого позовного провадження.

Відповідач надіслав суду додаткові пояснення, в яких щодо предмету спору зазначив, що діяв у межах та у спосіб, визначений законодавством України.

Третя особа та його представник надіслали суду письмові пояснення, в яких зазначили, що заява стягувача з виконання виконавчих листів № 620/2691/25 від 18.03.2026 подана до відповідача особисто позивачем, а тому підстави для її повернення відсутні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з доводів, наведених у позові.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Третя особа та її представник в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів, наведених у письмових поясненнях. Також представник третьої особи звернув увагу суду, що позивачем не повністю сплачений судовий збір, оскільки оскаржуються постанови в різних виконавчих провадженнях, та не є похідними.

Суд, заслухавши в судовому засіданні представника позивача, третю особу та її представника, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 у справі № 620/2691/25 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 13.02.2023 року по 31.12.2024 року, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення, грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань) за 2023 та 2024 рік шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум та шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 . Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , надати ОСОБА_1 довідку про розмір грошового забезпечення за 2023 рік та 2024 рік з урахуванням перерахунку грошового забезпечення за період з 13.02.2023 по 31.12.2024 року, проведеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 та шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704.18.03.2026

Чернігівським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи № 620/2691/25.

Постановою головного державного виконавця Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кравченко Т.І. від 09.04.2026 (далі - державний виконавець) відкрито виконавчі провадження: від 16.04.2026 ВП №80777379, від 16.04. 2026 ВП №80777549.

16.04.2026, в рамках ВП №80777379 та № 80777549, державним виконавцем винесено постанови про стягнення виконавчого збору (34588,00 грн) та розміру мінімальних витрат виконавчого провадження (338,28 грн).

Копії вказаних постанов містяться в матеріалах справи.

Вважаючи, що державний виконавець не перевірив справжність підпису заявника (стягувача) на заяві при пред`явленні виконавчих листів, то позивач вважає, що відкриття виконавчого провадження та винесення інших постанов в рамках цих проваджень, є безпідставним, відповідно, просить спірні постанови визнати протиправними та їх скасувати.

Наведені вище обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує таке.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

За приписами частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII).

З наведених законодавчих норм вбачається, що виконавець зобов`язаний вчинити виконавчі дії у спосіб, передбачений виконавчим документом.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Позивач вважає, що державний виконавець не перевірив справжність підпису заявника (стягувача) на заяві при пред`явленні виконавчих листів, що є підставою для повернення виконавчого документа відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII.

Суд не погоджується з такими доводами позивача з огляду на таке.

Так, відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав виконавчий документ, заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону або заяву про поновлення виконавчого провадження відповідно до статті 37-1 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;

11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;

12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди;

13) виконавчий документ, щодо якого подано заяву про примусове виконання, перебуває на виконанні в органі державної виконавчої служби, у приватного виконавця.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок.

Отже, вказаною нормою визначено вичерпний перелік підстав для повернення виконавчого листа.

Водночас положеннями частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII не передбачено такої підстави для повернення виконавчого документа стягувачу як невідповідність підпису на заяві стягувача підпису в інших документах, зокрема у паспорті.

Також суд зазначає, що законодавство України не покладає на державного виконавця обов`язок проводити експертизу чи перевіряти справжність підпису заявника на документах (заяві), або вимагати справжність підпису на заяві, яка має бути засвідчена нотаріально. Якщо заява або клопотання відповідають вимогам, виконавець не наділений повноваженнями ставити під сумнів їхню автентичність з власної ініціативи.

Частини п`ята та шоста статті 26 Закону №1404-VIII визначають, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 згаданого Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно з частинами першої та третьої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Верховний Суд у постанові від 28.04.2020 у справі №480/3452/19 зауважив, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

Також, відповідно до статті 42 Закону №1404-VIII , кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.

Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження. Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

При цьому, Закон №1404-VIII та наведені нормативні акти не покладають на державного або приватного виконавця обов`язок документально фіксувати здійснення всіх витрат виконавчого провадження та надсилати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження.

На виконання вказаних норм відповідачем винесено оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та стягнення витрат виконавчого провадження.

Суд враховує, що державний виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону №1404-VІІІ, а також відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження. Таким чином виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується «правомірна поведінка» виконавця.

З урахуванням встановлених обставин у справі та доказів, поданих на їх обґрунтування, суд висновує, що відповідач, приймаючи оскаржені постанови діяв правомірно.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Щодо судового збору.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою судовий збір становить - 1 розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу за кожну позовну вимогу.

Так, позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру та похідні від них, отже сума судового збору становить 5324,00 грн, проте, позивачем при зверненні до суду з позовною сплачено судовий збір в меншому розмірі в сумі 3328,00 грн, що підтверджується квитанцією від 23.04.2026.

Також суд зазначає, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що з позивача за подання позову необхідно стягнути недоплачений судовий збір в розмірі 1996,00 грн.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 недоплачену суму судового збору у розмірі 1996,00 грн (одна тисяча дев`ятсот дев`яноста шість гривень) до Державного бюджету України ( отримувач коштів ГУК у Черніг.обл/тг мЧернiгiв/22030101, код отримувача 37972475 , банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат, рахунок отримувача UA348999980313191206084025739, код кваліфікації доходів бюджету 22030101).

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку статей 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: Військова частина НОМЕР_1 АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Відповідач: Прилуцький відділ державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального Міністерства юстиції України вул. Миколи Леонтовича, 73,м. Прилуки,Прилуцький р-н, Чернігівська обл.,17507 код ЄДРПОУ 34913375.

Третя особа: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_3 .

Повний текст рішення виготовлено 15 червня 2026 року.

Суддя І.І. Соломко