Рішення № 137388602, 11.06.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/25393/25

Провадження № 2/161/978/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Присяжнюк Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач через свого представника звернувся до суду з цим позовом.

Свій позов мотивує тим, що 09.02.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1509-9618, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 16 900 грн, із заявленим строком кредитування на 365 днів, зі зниженою ставкою 1,00% та зі стандартною ставкою 1,00% в день протягом перших 180 календарних днів з дня укладення договору та 0,74% в день, яка застосовується у період з 181 календарного дня і до закінчення строку дії договору. Базовий період 23 дні, комісія 15% від суми кредиту.

Додатковою угодою №1 від 07.05.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1509-9618 від 09.02.2025 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 16 900,00 грн.

Позивачем виконано свою частину умов кредитного договору у повному обсязі. Відповідач порушила взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим у нього станом на 21.10.2025 утворилась заборгованість в розмірі 64 558,00 гривень, а саме: заборгованість за кредитом 16 900,00 гривень; заборгованість за нарахованими процентами 28 223,00 гривень- заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК 16 900,00 гривень; заборгованість по комісії 2 535,00 гривень.

З наведених мотивів та підстав позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 64 558,00 грн, а також суму судових витрат у справі.

Ухвалою суду від 13.02.2026 у справі було відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно ч.8 ст.128, п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України відповідачу будо направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками до неї та роз`яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

11.05.2026 відповідач, в інтересах якої діє адвокат Зачепіло З.Я. подала відзив, згідно з яким сторона відповідача не погоджується із сумою заборгованості, вважає її необґрунтованою, не підтвердженою належними та допустимими доказами та такою, що не підлягає задоволенню.

Зазначає, що позивач не надав до справи належних і допустимих доказів, які надають можливість верифікувати (перевірити) інформацію про отримання відповідачем ОСОБА_2 електронного підпису, факт його накладання (використання) при підписанні у вказаному у позові порядку обміну електронними повідомленнями, з відповідною ідентифікацією, як це визначено у ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога частини першої статті 207 ЦК України).

Зазначає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження перерахування відповідачу коштів по кредитному договору, а також в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б уповноважували ФК «Контрактовий дім» на здійснення переказу коштів в межах договору № 1509-9618від 09.02.2025. Наявні в матеріалах справи, немає можливості ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу ОСОБА_2 , оскільки повної інформації щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача матеріали справи не містять. Позивачем на обґрунтування позовних вимог до матеріалів справи не надано виписки по рахунку, інших первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідача за кредитним договором заборгованості.

Крім того, визначений розмір процентів є непропорційно великою сумою компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості кредиту) та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання- невиправданих додаткових прибутків кредитором.

У зв`язку з наведеним, просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач не скористався правом подачі відповіді на відзив.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 09.02.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1509-9618, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 16 900 грн, із заявленим строком кредитування на 365 днів, зі зниженою ставкою 1,00% та зі стандартною ставкою 1,00% в день протягом перших 180 календарних днів з дня укладення договору та 0,74% в день, яка застосовується у період з 181 календарного дня і до закінчення строку дії договору. Базовий період 23 дні, комісія 15% від суми кредиту.

Додатковою угодою №1 від 07.05.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1509-9618 від 07.05.2025 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 16 900,00 грн. Строк кредитування 365 днів, відсоткова ставка: стандартна - 1,00% в день протягом перших 180 календарних днів, з дня укладення договору, та 0,74% в день, яка застосовується у період з 181 календарного дня і до закінчення строку дії договору. Комісія 15% від суми кредиту.

Договір та Додаткова угода підписані одноразовим ідентифікатором «A8998», «A7084».

Із копій наявного у матеріалах справи договору кредитної лінії, Додаткової угоди вбачається, що ОСОБА_3 , як позичальник за цим договором, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, надавши йому персональні дані (ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, місце проживання, електронну пошту, номер карткового рахунку), необхідні та достатні для укладення кредитного договору і формування одноразового ідентифікатора.

Доказів того, що персональні дані (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку кредитором здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариством для укладення кредитного договору від імені відповідача, останнім суду не надані. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій відповідач не зверталася, як і не оскаржувала правомірність укладеного договору.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що кредитний договір та Додаткова угода підписані саме відповідачем ОСОБА_3 за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто позивачем належними та допустимими доказами підтверджено укладення між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_3 правочину кредитного договору, відтак аргументи відповідача щодо недоведеності факту укладення договору в належній формі суд вважає необґрунтованими. Кредитний договір недійсним в судовому порядку не визнавався, а, відтак, відповідно до статті 629 ЦК України, підлягає обов`язковому виконанню сторонами.

На підтвердження перерахування Відповідачу коштів, до суду надано Довідку про перерахування суми кредиту № 1509-9618 а також лист (довідку) ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 24.10.2025, які містить номер особистого електронного платіжного засобу Відповідача із маскою.

Позивач (через партнера ТОВ «ФК «Контрактовий дім» з яким укладено договір № 02/06/2020 про надання послуг з приймання та переказу платежів від 10.06.2020 р. та який має ліцензію НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків № 21/772-рк від 29.04.2023 р.) видав Відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний Відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішне перерахування платежу на карту отримувача (Відповідача), чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.

Таким чином, Довідка від ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів EasyPay є достовірною і належним доказом перерахування Відповідачу коштів у загальній сумі 33800 грн.

Згідно з нормами статті 46 Закону України «Про платіжні послуги» порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників; надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією.

У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг утримувача має право:

зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного утримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення;

не уточнювати номер рахунку та/або код утримувача. У такому разі надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.

Зважаючи на наведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного утримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідач порушила взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим у нього станом на 21.10.2025 утворилась заборгованість в розмірі 64 558,00 гривень, а саме: заборгованість за кредитом 16 900,00 гривень; заборгованість за нарахованими процентами 28 223,00 гривень- заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК 16 900,00 гривень; заборгованість по комісії 2 535,00 гривень.

Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Спірні правовідносини стосуються повернення отриманого фізичною особою кредиту, який отриманий у фінансовій установі, вони врегульовані відповідними положеннями Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Отже, підписана відповідачем анкета-заява про приєднання разом із умовами та правилами банку складають укладений між сторонами у справі договір про надання кредиту у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомукаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або до інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 1,2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із змісту ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір 1509-9618 до Додаткова угода укладені у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

На підтвердження укладання кредитного договору позивачем надано електронні докази, згідно з якими підтверджується, що позичальник допустила неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка добровільно не сплачена.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 1509-9618 позивач виконав своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредит на загальну суму 33800 грн. Однак, відповідач належним чином свої зобов`язання не виконувала, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором не здійснила, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість.

При цьому, не надала до суду власного розрахунку заборгованості, яким було б спростовано суму заборгованості, нараховану позивачем.

Проте суд не погоджується із розрахунком заборгованості наданим позивачем в сумі 65 360,00 гривень з наступних підстав.

У постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 Верховний Суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Зважаючи на погоджений між сторонами строк кредитування та розмір відсотків, суд здійснює власний розрахунок.

Відповідно до умов Кредитного договору та строк користування кредитними коштами 87 днів, заборгованість за договором становить 31 603,00 грн, що складається з тіла кредиту 16900 грн та 14703 грн (16900*1%*87) відсотки.

Відповідно до умов Додаткової угоди та строки користування кредитними коштами, заборгованість за період з 07.05.2025 по 21.10.2025 становить 16900 грн тіло кредиту, 19435 грн (16900*1%*115) заборгованість за відсотками.

Таким чином заборгованість за кредитом становить 33800 грн за тілом кредиту, 34138 грн заборгованість за відсотками.

Також суд враховує, що відповідач 24.03.2025 частково погасила заборгованість в сумі 24336 грн, що відображено позивачем у розрахунку, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 21.10.2025 становить 43602 грн (16900+14703 24336 + 16900 + 19435) з яких 16 900 грн заборгованість за тілом кредиту, 26702 грн заборгованість за відсотками.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за комісією в сумі 2535 грн, що передбачена Додатковою угодою.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, вказаною нормою визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звернув увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Так, відповідно до пункту 2.6 комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит становить 15.00 % (п`ятнадцять цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) від суми додаткових грошових коштів, наданих відповідно до Додаткової угоди у Кредит (якщо в цьому пункті Додаткової угоди зазначено, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит становить 0% (нуль відсотків), вказане означає, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит на підставі цієї Додаткової угоди є відсутньою). Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит нараховується Кредитодавцем у день видачі додаткових грошових коштів у Кредит. Позичальник зобов`язаний сплатити комісію за видачу додаткових грошових коштів у Кредит не пізніше дати закінчення поточного Базового періоду, в якому нарахована комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит, у складі Обов`язкового платежу за такий Базовий період.

Однак, сплата позичальником комісії за надання кредиту, фактично не є самостійною послугою кредитодавця, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком кредитодавця та виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Надання кредиту здійснюється кредитодавцем як виконання ним свого обов`язку за кредитним договором, а тому такі дії позивача не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Окрім того, текст кредитного договору не містить у собі будь-яких пояснень стосовно економічної сутності комісії за видачу кредиту, а саме за які послуги, що надаються позивачем, вона встановлена.

А тому пункти укладеного між сторонами кредитного договору, які передбачають сплату комісії за надання кредиту у розмірі 15% від суми виданого кредиту є незаконними та задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК 16 900,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.4 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення спірного договору позику, так і на час розгляду цієї справи.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки відповідач прострочила виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії на території України воєнного стану, неустойка (штраф) йому не може бути нарахована у будь-якому випадку, у зв`язку з чим в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно загальний розмір задоволених позовних вимог складає 43602,00 гривень, з них 16 900 грн заборгованість за тілом кредиту, 26 702 грн заборгованість за відсотками.

У задоволенні решти позову у цій частині необхідно відмовити за безпідставністю.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено на 67,54% (43602: 64558), тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1636,09 грн судового збору (2422,40 х 67,54%).

На підставі ст.ст. 509, 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, 12, 13, 77, 81, 141, 247, 259, 263-268, 280, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість у розмірі 43602,00 грн (сорок три тисячі шістсот дві гривні 00 коп.).

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 1636,09 грн (одну тисячу шістсот тридцять шість гривень 09 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, офіс 407, код ЄДРПОУ: 38548598).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення суду складено 11.06.2026.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК