Рішення № 137388064, 15.06.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1820/26

15 червня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить:

визнати протиправною відмову Міністерства оборони України щодо призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю, який отримав поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, що оформлено протоколом від 15.01.2026 №7/в;

зобов`язати Міністерство оборони України належним чином розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення та виплату одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю, який отримав поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Після звільнення 02.11.2024 із військової служби ОСОБА_1 подав медичні документи до Центральної військово-лікарської комісії ЗСУ (Київ) щодо перегляду постанов про причинний зв`язок діагностованих у нього захворювань та одержаних травм, оформлених довідками ВЛК. Відповідно до протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-0603-1228-1819-0 від 03.06.2025 поранення, травма, захворювання позивача, пов`язані із захистом Батьківщини та з проходженням військової служби. Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №1629/25/1985/В від 11.08.2025 ОСОБА_1 встановлено 5% втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, 20% втрати працездатності внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, 20% втрати працездатності внаслідок поранення, пов`язаного із проходженням військової служби, без встановлення групи інвалідності. Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки ступінь втрати працездатності встановлено понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.

Представник позивача не погоджується з такою відмовою та зазначає, що на момент звільнення із військової служби позивачу ОСОБА_1 не було встановлено відсоток втрати працездатності у зв`язку із проходження військової служби без встановлення групи інвалідності. Право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача виникло лише 11.08.2025 та на момент винесення спірного рішення норма закону була змінена, а саме збільшено строк в наступній редакції …але не пізніше ніж через один рік після звільнення її з військової служби. Окрім того, в протоколі засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум від 15.01.2026 №7/в вказано, що ступінь втрати працездатності позивачу встановлено 22.07.2025, що не відповідає дійсності, так як рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №1629/25/1985/В було прийнято 11.08.2025.

З наведених підстав просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 31.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву Міністерства оборони України проти позову заперечує. Представник відповідача вказує, що у разі встановлення особі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, то права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у такої особи не виникає. Встановлення законодавцем обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Вважає, що позивачем не доведений факт неправомірності рішення Міністерства оборони України, а отже відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 має право на отримання вказаної одноразової грошової допомоги.

Просить у задоволені позову відмовити повністю (а.с.23-25).

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.11.2024 № 338 звільнений у запас за підпунктом д (у зв`язку із звільненням з полону)) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, з 02.11.2024 виключений зі списків особового складу частини та знятий з усіх видів забезпечення (а.с.42).

З довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 23.05.2025 №4866, виданої командиром військовою частиною НОМЕР_1 , слідує, що 15.01.2023 ОСОБА_1 одержав вогнепальне наскрізне поранення І пальця правої кисті з багатоуламковим внутрішньосуглобовим переломом дистальної фаланги І пальця правої кисті. За обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , внаслідок катування в полоні в невстановленому місці розташування позбавлення волі (а.с.40 зворот).

Протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-0603-1228-1819-0 від 03.06.2025 Центральної військово-лікарської комісії ЗСУ (Київ) постановлено, що "наслідки вогнепального кульового поранення (15.03.2023) І пальця правої кисті у вигляді невірноконсолідуючого вогнепального перелому нігтьової фаланги І пальця правої кисті, ускладненого вогнепальним остеомієлітом, фаза ремісії, контрактури міжфалангових суглобів І пальця правої кисті з незначним порушенням функції" солдата запасу ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою про обставини травми від 23.05.2025 № 4866, яка видана командиром військової частини НОМЕР_1 , військово-обліковими та медичними документами -поранення, так, пов`язане із захистом Батьківщини. Постанови про причинний зв`язок поранення та його наслідків за довідками ВЛК військової частини НОМЕР_2 від 17.03.2023 № 996, ВЛК терапевтичного профілю ВМКЦ Західного регіону від 17.08.2023 № 419/2-відмінити. "Закрита застаріла травма правого колінного суглоба. Стан після операції (19.07.2024 артроскопія правого колінного суглобу, краєва резекція переднього рогу, тіла та заднього рогу медіального меніска, резекція медіопателярної складки, дебрідмент жирового тіла Гоффа внаслідок застарілої закритої травми правого колінного суглоба. Комібнований розрив переднього рогу, тіла та заднього року медіального меніску із заверненням фрагментів. Пошкодження хряща медіального виростку стегнової та великогомілкової кістки Outenbridge І ст. з тимчасовим порушенням функції правої нижньої кінцівки. Синдром медіопателярної складки", що підтверджується медичними документами - травма, так, пов`язана з проходженням військової служби (довідка про обставини травми не надана). Постанову про причинний зв`язок захворювань, як наслідків зазначеної травми за довідкою ВЛК КНП "Тернопільська обласна клінічна лікарня" від 23.07.2024 № 409/1 - відмінити. Захворювання: "Гіпертонічна хвороба І ст., 2 ст., ризик помірний", що підтверджується військово-обліковими та медичними документами - захворювання, так, пов`язане із захистом Батьківщини. Постанову про причинний зв`язок зазначеного захворювання за довідкою ВЛК терапевтичного профілю ВМКЦ Західного регіону від 17.08.2023 № 419/2 - відмінити. Захворювання: "Гіперплазія щитовидної залози І ступеня, еутиреоз. Хронічний гастродуоденіт, фаза нестійкої ремісії без порушення функції травлення. Хронічний панкреатит, латентна форма, фаза ремісії без порушення функції. Хронічна вертеброгениа торакалгія, люмбалгія у фазі нестійкої ремісії. Часткова низхідна атрофія зорових нервів обох очей центрального генезу", що підтверджується медичними документами - захворювання, так, пов`язані з проходженням військової служби. Постанову про причинний зв`язок часткова низхідної атрофії зорових нервів обох очей за довідкою ВЛК терапевтичного профілю ВМКЦ Західного регіону від 17.08.2023 № 419/2 відмінити (а.с.36 зворот - 40).

Згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №1629/25/1985/В від 11.08.2025 ОСОБА_1 встановлено 5% втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, 20% втрати працездатності внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, 20% втрати працездатності внаслідок поранення, пов`язаного із проходженням військової служби, без встановлення групи інвалідності. Дата з якої встановлено відсоток втрати професійної працездатності 11.08.2025 (а.с.33 зворот - 36).

03.10.2025 позивач звернувся до Міністерства оборони України через територіальний центр комплектування та соціальної підтримки із заявою від 26.08.2025 про виплату одноразової грошової допомоги зв`язку з частковою втратою працездатності (а.с.32 зворот).

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 15.01.2026 №7/в відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки ОСОБА_1 02.11.2024 звільнено з військової служби та 22.07.2025 встановлено 5% втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, 20% втрати працездатності внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, 20% втрати працездатності внаслідок поранення, пов`язаного із проходженням військової служби, на підставі витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №1629/25/1985/В від 11.08.2025, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби (а.с.30).

Не погоджуючись із відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначає Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Статтею 41 цього Закону передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до пункту 1 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (одноразова грошова допомога), гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Положеннями статті 16-1 Закону №2011-ХІІ визначений перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 статті 16-2 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому, у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Відповідно до пункту 2 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам.

Пунктом 3 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ передбачено, що встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 6 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами.

Відповідно до пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 10 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ).

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначено Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі Порядок №975).

Відповідно до пункту 3 Порядку №975 у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 7 Порядку №975 визначено, що у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від: 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби; 50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю строкової військової служби, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов`язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби; 50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов`язків служби у військовому резерві.

Відповідно до пункту 11 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Згідно з пунктом 12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (розпорядник бюджетних коштів).

Пунктом 13 Порядку №975 встановлено, що розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Згідно з пунктом 15 Порядку №975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Також суд відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 320/4821/19, Суд, аналізуючи положення пункту 7 частини другої статті 16 Закону України № 2011-XII у чинній редакції (у порівнянні з попередньою редакцією, яка діяла до змін, внесених Законом України від 06.09.2018 №2522-VIII, який набрав чинності 13.10.2018), дійшов висновку, що у разі встановлення особі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, то права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у такої особи не виникає.

Суд також вказав, що саме пункт 7 частини другої статті 16 Закону №2011-XII, в редакції Закону №2522-VIII, є спеціальною правовою нормою, що містить критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, зокрема:

суб`єкти отримання допомоги - військовослужбовці та особи звільнені з військової служби;

визначений час настання страхового випадку (встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності) - військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, які частково втратили працездатність внаслідок отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби;

відсутність умови про встановлення втрати працездатності без встановлення інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

Отже, аналіз положень Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975, а також правові позиції Верховного Суду дозволяють дійти висновку про те, що право звільненої з військової служби особи на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втратою працездатності обмежено:

тримісячним строком для встановлення такій особі часткової втрати працездатності, що рахується з дня звільнення такої особи з військової служби;

причинами отримання такою особою поранення (контузії, травми або каліцтва) або захворювання, оскільки останні повинні бути набуті особою саме під час виконання нею обов`язків військової служби.

Суд зауважує, що встановлення законодавцем обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову).

Вищезазначене підтверджується позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 23.10.2018 у справі №161/69/17 та від 12.03.2019 у справі № 760/18315/16-а, у яких колегія суддів Верховного Суду дійшла обґрунтованого висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість в будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об`єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 08.04.2024, повертаючи справу № 540/3059/20 на новий розгляд, вказав, що при розгляді подібних спорів суди повинні встановити, чи були вчинені особою всі залежні від неї дії щодо отримання довідки МСЕК у строки, які надають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Таким чином, з наведеного слідує висновок, що встановлений законодавством тримісячний строк для встановлення особі часткової втрати працездатності рахується з дня звільнення такої особи з військової служби, є преклюзивним і підлягає поновленню лише у виключних випадках у зв`язку із наявністю об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені доказами, належність яких повинна бути перевірена уповноваженим органом або судом.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що спірним у цій справі є право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому ступеня втрати працездатності зі спливом трьох місяців після звільнення з військової служби.

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 15.01.2026 №7/в позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки ОСОБА_1 02.11.2024 звільнено з військової служби та 22.07.2025 встановлено 5% втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, 20% втрати працездатності внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, 20% втрати працездатності внаслідок поранення, пов`язаного із проходженням військової служби, на підставі витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №1629/25/1985/В від 11.08.2025, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.

Проте, згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №1629/25/1985/В від 11.08.2025 дата з якої позивачу встановлено відсоток втрати професійної працездатності - 11.08.2025, тоді як в оскаржувані рішенні відповідач помилково вказує 22.07.2025.

При цьому моментом виникнення права на виплату одноразової грошової допомоги є дата встановлення особі втрати працездатності без встановлення інвалідності, про що безпосередньо вказано в пункті 3 Порядку №975, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу такої втрати, з чим він пов`язує своє право на отримання одноразової грошової допомоги, а саме: Закон №2011-ХІІ, у відповідній редакції.

Так, підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII, у редакції чинній станом на дату встановлення позивачу втрати працездатності (11.08.2025), передбачалось, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Згодом, Законом України № 4546-IX від 16.07.2025, який набрав чинності 31.08.2025, підпункт 7 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII викладено в наступній редакції: одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через один рік після звільнення її з військової служби.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 23.10.2019 у справі 286/1634/17 щодо застосування норм права у часі, то Суд зазначив, що право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення ступеня втрати працездатності (інвалідності) та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги.

Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності та не призводить до ситуації, за якої особа, якій встановлена інвалідність (втрата працездатності), у подальшому внаслідок внесення змін до законодавства не втратить таке право взагалі або їй буде зменшено розмір відповідної допомоги.

Таку ж позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 08.11.2023 у справі №320/4821/19.

Отже, з огляду на те, що ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності позивачу встановлено зі спливом тримісячного строку (11.08.2025) після звільнення з військової служби (02.11.2024), то право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону №2011-ХІІ (у редакції чинній станом на дату встановлення позивачу втрати працездатності) у ОСОБА_1 відсутнє.

При цьому відповідач, не зважаючи на зазначення в оскаржувані рішенні невірної дати встановлення позивачу ступеню втрати працездатності 22.07.2025, замість 11.08.2025, відмовляючи позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги керувався положенням законодавства, яке було чинним на дату встановлення ступеня втрати працездатності, а саме: Закон №2011-ХІІ, у відповідній редакції.

Твердження представника позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин норм законодавства чинних на момент прийняття спірного рішення є помилковими, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги законодавець пов`язує саме з часом встановлення особі ступеню втрати працездатності.

Встановлення позивачу ступеню втрати працездатності відбулося поза межами, визначеного Законом № 2011-XII та Порядком № 975 присічного трьохмісячного строку після звільнення його з військової служби, з дотриманням якого законодавець пов`язує наявність права на отримання спірної одноразової грошової допомоги.

Суд враховує, що можливість належним чином безперешкодно реалізувати своє право на отримання одноразової грошової допомоги виникла у позивача після перегляду Центральною військово-лікарською комісією постанов ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання та отримання відповідного протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-0603-1228-1819-0 від 03.06.2025.

Проте відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №1629/25/1985/В від 11.08.2025 встановлення позивачу ступеню втрати працездатності відбулося поза межами, визначеного Законом № 2011-XII та Порядком № 975 присічного трьохмісячного строку і після отримання ОСОБА_1 протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-0603-1228-1819-0 від 03.06.2025.

Позивач жодним чином не обґрунтував та не надав доказів про наявність інших об`єктивних та незалежних від нього обставин, що у своїй сукупності унеможливили вчасну реалізацію його права на отримання одноразової грошової допомоги.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для визнання протиправним та скасування відмови Міністерства оборони України, щодо призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як військовослужбовцю, який отримав поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, що оформлено протоколом від 15.01.2026 №7/в. А відтак відсутні підстави для задоволення і похідної позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача належним чином розглянути заяву позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, як військовослужбовцю, який отримав поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані сторонами, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

У зв`язку з відмовою в позові відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Міністерства оборони України (проспект Повітряних Сил, 6, місто Київ, 03049, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15 червня 2026 року.

Суддя Чепенюк О.В.