Рішення № 137386705, 10.06.2026, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/706/26

Провадження № 2/675/821/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" червня 2026 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Столковського В. І., за участю: секретаря судового засідання Хом`як І. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в. м. Ізяслав цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ТОВ «Споживчий центр» зазначає, що 18 липня 2024 року між сторонами укладено кредитний договір (оферти) № 18.07.2024-100000791 шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною вказаного договору. Відповідно до умов договору відповідачці надано кредит у розмірі 5000,00 грн строком на 98 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,5 % за один день користування кредитом протягом перших чотирьох чергових періодів та 1 % за один день користування кредитом протягом наступних чергових періодів, а також комісії у розмірі 250,00 грн за надання кредиту та 250,00 грн за обслуговування кредитної заборгованості у кожному з чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідачка належним чином не виконувала, унаслідок чого станом на 06 травня 2026 року утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 14 800,00 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6300,00 грн - заборгованість за процентами, 250,00 грн комісія за надання кредиту, 750,00 грн додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості, 2500,00 грн неустойка.

За указаних обставин, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором у сумі 14 800,00 грн та судові витрати.

Відповідачка подала до суду відзив на позовну заяву ТОВ «Споживчий центр, у якому ОСОБА_1 просить відмовити позивачу у стягненні неустойки та комісії, а також зменшити суму нарахованих відсотків. Зазначає, що у період дії воєнного стану споживач звільняється від обов`язку щодо сплати неустойки. Нарахування комісії суперечить ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки це витрати на забезпечення діяльності кредитора, а не послуга споживачу. Також ОСОБА_1 просить суд застосувати принципи справедливості та розумності, зменшивши розмір відсотків, оскільки встановлена умовами кредитного договору відсоткова ставка за кредитом є кабальною.

Ухвалою судді Ізяславського районного суду Хмельницької області від 12 травня 2026 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного просить позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи повідомлена належним чином, у позовній заяві просить слухати справу за її відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу, у поданому до суду відзиві просить слухати справу за її відсутності.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про можливість слухання справи за відсутності сторін та їх представників.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення частково із наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як передбачено ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Закон України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ст. 3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис є одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до положень ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч. 3). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (п. 5). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6). У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору (ч. 8).

За змістом ч. 1 ст. 12 Закону моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є його обов`язком, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст. 12 ЦПК України. У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку (фінансової установи) на пред`явлення будь-якої вимоги.

Як вбачається із матеріалів справи, 18 липня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 18.07.2024-100000791 шляхом обміну електронними повідомленнями, а саме - прийняття позичальником пропозиції кредитора про укладення кредитного договору (оферти).

Кредитний договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови: пропозиція про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта); заявка, сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитором; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаного при його ідентифікації на сайті.

Відповідно до умов договору перед його укладенням було здійснено повну електронну ідентифікацію та верифікацію позичальника за допомогою Системи BankID НБУ. Підписання правочину відбулося шляхом використання відповідачкою електронного підпису одноразовим ідентифікатором - алфавітно-цифровою послідовністю Е963, згенерованою системою та надісланою на її верифікований номер мобільного телефону НОМЕР_1 .

Відповідно до положень ст.ст. 3, 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 207 та 639 ЦК України такий спосіб укладення правочину за своїми правовими наслідками повністю прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Введення одноразового ідентифікатора є належним і беззаперечним аналогом власноручного підпису, що підтверджує волевиявлення особи на набуття цивільних прав та обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Суд наголошує, що без отримання доступу до особистого кабінету та введення унікального коду договір не міг би бути сформований.

Згідно зі ст. 204 ЦК України в цивільному праві діє загальна презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки оспорюваний договір відповідачкою у судовому порядку не оскаржувався, до правоохоронних органів із заявами про шахрайські дії третіх осіб вона не зверталася, у суду відсутні підстави для сумнівів в укладеності та чинності умов договору.

Відповідно до п 3.1. договору за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісії.

Пунктом 3.2. договору визначено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з п.п. 3.3.1-3.3.8. договору дата надання/видачі кредиту, сума кредиту, тип кредиту, строк на який надається кредит, дата повернення (виплати) кредиту, проценти за користування кредитом (проценти), графік платежів встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

У п. 4.1. договору сторони погодили, що кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4323-35ХХ-ХХХХ-2151.

На підтвердження виконання кредитором своїх зобов`язань за вказаним договором позивач надав лист від ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. № 1-3004 від 30 квітня 2026 року, де зазначено інформацію про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта 18 липня 2024 року о 11:28:24 на суму 5000,00 грн, номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 456273760, призначення платежу: Видача за договором кредиту № 18.07.2024-100000791.

Стаття 31 Закону України «Про платіжні послуги» прямо зобов`язує платіжного оператора надавати детальну інформацію про платіжну операцію (частина 4 для платника, частина 5 для отримувача, а також частина 3, якщо є послуга ініціювання платежу). Це підтверджує право кредитора (як платника) та позичальника (як отримувача) вимагати таку інформацію.

Пункти 4 та 5 частини 4 та 5 вказаної статті відповідно чітко визначають, яка інформація має бути надана після виконання операції. Це включає: відомості для ідентифікації операції (що є суттю звіту/листа, який кредитор отримує від платіжного оператора); інформацію про отримувача (номер картки/рахунку позичальника), суму платіжної операції, дату і час зарахування коштів на рахунок отримувача.

Суд звертає увагу на те, що ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду лист від ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. № 1-3004 від 30 квітня 2026 року, який є за своїм змістом звітом платіжного оператора, що підписаний електронним цифровим підписом, та виконаний відповідно до вимог Закону «Про платіжні послуги», підтверджує факт перерахування коштів відповідачці.

Крім того, у кредитному договорі, укладеному між сторонами, прямо зазначено реквізити належного позичальнику платіжного засобу для перерахування коштів за цим та наступними договорами, а саме картковий рахунок № НОМЕР_3 .

Відповідно до п. 10 Постанови Правління НБУ № 113 від 03 листопада 2021 року «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику...», прямо передбачено можливість використання у договорах та супровідних документах номера електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ НОМЕР_4 (маскований номер картки).

Оскільки маскований номер електронного платіжного засобу отримувача, відображений у звіті, повністю збігається з реквізитами банківської картки відповідачки, вказаними у кредитному договорі, цей документ беззаперечно доводить факт зарахування коштів. При цьому суд враховує, що вказана картка була безпосередньо надана та верифікована відповідачкою під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача.

З огляду на викладене, сукупність досліджених судом доказів у їх взаємозв`язку повністю підтверджує як факт належної ідентифікації клієнта у визначений електронним договором спосіб, так і реальне виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо передачі кредитних коштів у власність позичальника.

Водночас щодо розміру заборгованості відповідача, суд виходить із наступного.

На підтвердження розміру заборгованості позивач подав до суду розрахунок заборгованості за кредитним договором № 18.07.2024-100000791 від 18 липня 2024 року, відповідно до якого заборгованість за даним кредитним договором складає 14 800,00 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6300,00 грн - заборгованість за процентами, 250,00 грн комісія за надання кредиту, 750,00 грн додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості, 2500,00 грн неустойка.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Пунктом 4.4. договору визначено, що сторони встановлюють, що проценти нараховуються з дня надання кредиту (включаючи безпосередньо день надання кредиту) включно до дати його фактичного повернення.

Відповідно до заявки кредитного договору № 18.07.2024-100000791 від 18 липня 2024 року:

1. Дата надання/видачі кредиту 18 липня 2024 року.

2. Сума кредиту 5000,00 грн.

3. Строк, на який надається кредит - 98 днів з дати його надання.

4. Дата повернення (виплати) кредиту 23 жовтня 2024 року.

7. Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 4 чергових періодів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

8. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

11. Комісія, пов`язана з наданням кредиту 250,00 грн.

12.Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 250,00 грн у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіків платежу.

Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24 грудня 2023 року згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроєкту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроєкту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пункт 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

У даній справі кредитний договір № 18.07.2024-100000791 укладений 18 липня 2024 року, тобто після набрання чинності змінами до Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на правовідносини, що виникли між сторонами.

За змістом п. 9 заявки кредитного договору № 18.07.2024-100000791 від 18 липня 2024 року денна процентна ставка складає 1,49 % (розрахована за формулою відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Отже, процентна ставка, встановлена даним договором, не відповідає умовам чинного законодавства, оскільки за змістом положень ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У частинах 1 і 2 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Тому умови укладеного між сторонами договору щодо встановлення денної процентної ставки за кредитом 1,49 % відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемними.

Розрахунок заборгованості за процентами за період з 18 липня 2024 року (дата надання кредиту) по 23 жовтня 2024 року (дата повернення кредиту) потрібно проводити, виходячи з встановленої ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1 %.

Визначені таким чином проценти за договором складають 4900,00 грн (неповернута сума кредиту 5000,00 грн х 1 % х 98 днів (з 18 липня 2024 року по 23 жовтня 2024 року) = 4900,00 грн).

Отже, сума заборгованості за процентами складає 4900,00 грн.

Окрім цього, у вказаному договорі сторонами було погоджено сплату комісії. Пунктами 11, 12 визначено, що комісія, пов`язана з наданням кредиту, дорівнює 250,00 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 250,00 грн у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Розглядаючи питання про правомірність нарахування комісій, суд вважає за необхідне розмежувати їхню правову природу з огляду на умови договору та чинне законодавство.

Встановлена договором одноразова комісія за надання кредиту в розмірі 250,00 грн є правомірною, оскільки вона покриває витрати фінансової установи на організацію оперативного безготівкового перерахування коштів споживачу через сторонні платіжні сервіси, що повністю узгоджується зі ст.ст. 1 та 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Разом з тим, вимога про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 750,00 грн не підлягає задоволенню. Відповідно до правової позиції Верховного Суду якщо у кредитному договорі не зазначено та кредитодавцем не надано доказів погодження зі споживачем чіткого переліку додаткових або супутніх послуг, які надаються безпосередньо на користь клієнта і за які встановлюється щомісячна чи періодична плата, такі умови договору щодо обслуговування є нікчемними (правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21). Дії з інформаційного супроводу, надання підтримки по телефону, доступу до особистого кабінету чи нагадування про дату платежу здійснюються фінансовою установою у власних інтересах або на виконання імперативних вимог закону щодо безкоштовного інформування споживача про стан заборгованості принаймні один раз на місяць.

Будь-які договірні положення, які обмежують права споживача порівняно із Законом України «Про споживче кредитування» або встановлюють плату за послуги, що мають надаватися безоплатно, є нікчемними в силу ст.ст. 11 та 12 цього Закону, тому в задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» про стягнення із відповідачки 750,00 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості слід відмовити.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення із відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 18.07.2024-100000791 від 18 липня 2024 року в розмірі 10 150,00 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4900,00 грн - заборгованість за процентами, 250,00 грн комісія за надання кредиту.

Щодо вимог ТОВ «Споживчий центр» про стягнення із ОСОБА_1 неустойки в сумі 2500,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 7.6 пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником будь-яких грошових зобов`язань за договором кредитодавець залишає за собою право нарахування неустойки, розмір якої встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти. Максимальний розмір неустойки встановлюється законом.

У заявці кредитного договору № 18.07.2024-100000791 від 18 липня 2024 року (Кредитної лінії) та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 18.07.2024-100000791 від 18 липня 2024 року (кредитної лінії) передбачено, що неустойка становить 50,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання (п. 17).

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан в Україні запроваджено Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія продовжувалася і триває на цей час.

Враховуючи, що строк дії таких обмежень триває із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, а позивачем нарахована неустойка за невиконання грошових зобов`язань за кредитним договором в цей період, законні підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача 2500,00 грн неустойки відсутні.

Отже, позов підлягає до задоволення частково в розмірі 10 150,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню із відповідачки на користь позивача пропорційно сумі задоволених вимог у розмірі 1825,90 грн (10 150,00 ? 2662,40 ? 14 800,00 = 1825,90).

Крім того, позивачем надано докази на підтвердження витрат, пов`язаних із надсиланням стороні відповідачки позовної заяви у паперовій формі з описом вкладення, а саме: квитанцію Поштової служби «Е-Пост», згідно якої вартість наданих послуг складає 116,58 грн, які слід стягнути з відповідачки на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 79,95 грн (10 150,00 ? 116,58 ? 14 800,00 = 79,95).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 128, 141, 223, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місце знаходження - м. Київ, вул. Саксаганського, 133 А, код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором № 18.07.2024-100000791 від 18 липня 2024 року у розмірі 10 150 (десять тисяч сто п`ятдесят) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місце знаходження - м. Київ, вул. Саксаганського, 133 А, код ЄДРПОУ 37356833) судовий збір у розмірі 1825 (одна тисяча вісімсот двадцять п`ять) грн 90 коп. та витрати, пов`язані із надсиланням стороні відповідачки позовної заяви у паперовій формі з описом вкладення в розмірі 79 (сімдесят дев`ять) грн 95 коп.

У задоволенні решти вимог позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місце знаходження - м. Київ, вул. Саксаганського, 133 А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідачка ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повне рішення суду складене 15 червня 2026 року.

Суддя: В. І. Столковський