Рішення № 137386698, 09.06.2026, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/68/26

Провадження № 2/675/398/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" червня 2026 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області під головуванням судді Короля О.В., за участю секретаря судового засідання Беліци М.О., учасників справи:

представника позивача: не з`явилася,

відповідача: не з`явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (по тексту рішення ТОВ «Бізнес Позика», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (по тексту рішення ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за договором №527065-КС-001 про надання кредиту від 27.02.2025 в загальній сумі, що складає 54240,00 грн, укладеного шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаного у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ТОВ «Бізнес Позика» 27.02.2025 направило відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір №527065-КС-001 про надання кредиту.

27.02.2025 відповідач прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №527065-КС-001 про надання кредиту на умовах, визначених офертою.

Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор на номер телефону, що зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, який боржником було введено/відправлено.

Таким чином, 27.02.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем було укладено договір №527065-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Звертає увагу, що відповідно до пункту 1 договору кредиту ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 16000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (далі по тексту рішення - кредит), а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами договору кредиту сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 процент за кожен день користування кредитом.

Пунктом 2 кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (далі по тексту рішення - проценти за користування кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.

Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.

Вказує, що ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 16000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (який позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).

Звертає увагу на те, що не слід ототожнювати проценти, які нараховуються протягом строку кредитування у відповідності до норм ЦК України в якості правомірної плати за користування кредитними коштами, наданими йому позивачем у відповідності до умов кредитного договору (статті 1048 та 1056-1 ЦК України) та проценти, які нараховуються за порушення грошового зобов`язання, тобто у випадку, коли сума кредиту за кредитним договором не повертається позичальником у визначений ним строк (частина друга статті 625 ЦК України).

Просить врахувати, що ТОВ «Бізнес Позика» не нараховувало жодних процентів після закінчення строку дії кредитного договору.

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника станом на 07.01.2026 року утворилась заборгованість за договором №527065-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 54240,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 16000,00 грн., суми прострочених платежів по процентах 27040,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 8000,00 грн; суми прострочених платежів за комісією 3200,00 грн.

Виходячи із всього вищенаведеного, позивач вважає, що його позовні вимоги, викладені в цій позовній заяві, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом в повному обсязі.

Відповідач до початку судового розгляду подала письмову заяву, згідно якої визнає факт отримання кредитних коштів в сумі 16000, 00 грн., однак вважає нараховані відсотки і штрафи непропорційними та явно несправедливими. На думку відповідача необхідно врахувати дію оголошеного на території України воєнного стану, сімейні обставини (лікування матері) та «розбити суму в розмірі 16000, 00 грн. на частини».

З огляду на подану відповідачем письмову заяву, представником позивача було подано додаткові письмові пояснення.

У своїх додаткових поясненнях просить врахувати приписи ст. 82 ЦПК України, а також той факт, що відповідач не заперечує укладення кредитного договору з позивачем, отримання кредитних коштів за кредитним договором та наявність заборгованості за кредитним договором.

З поміж іншого, позивач вказує, що всі істотні умови кредитного договору, зокрема тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту, строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо встановлені не у Правилах надання кредитів, Паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами) чи якихось «тарифах та умовах», а саме у кредитному договорі, який позичальник уклав з ТОВ «Бізнес Позика» шляхом обміну електронними повідомленнями, та підписав за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Також звертає особливу увагу суду на те, що чинне національне законодавство не наділяє суд правом зменшення суми процентів за користування кредитом, які позичальник зобов`язаний сплатити відповідно до умов кредитного договору та норм Цивільного кодексу України. Посилання позичальників на загальний принцип «розумності та добросовісності» не є правовою підставою для зменшення суми процентів за користування кредитом, які позичальник зобов`язаний сплатити відповідно до умов кредитного договору та норм Цивільного кодексу України.

Також зазначає, що умовами кредитного договору укладеного між ТОВ «Бізнес Позика» та позичальником встановлена саме комісія за надання кредитних коштів, тому жодні «додаткові чи супутні банківські послуги» цією комісією не передбачені.

Вважає, що посилання позичальника на важкий майновий стан або введений воєнний стан в Україні не є підставою для зменшення суми процентів за користування кредитом, які позичальник зобов`язаний сплатити відповідно до умов кредитного договору та норм Цивільного кодексу України.

На думку сторони позивача, заява відповідача про розстрочення виконання рішення суду є незаконною, необґрунтованою, поданою з порушенням обов`язкових вимог ЦПК України, та такою, що подана з метою затягування розгляду справи та відстрочення притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності за порушення умов кредитного договору, що є зловживанням стороною відповідача своїми процесуальними правами.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, просила суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася в установленому порядку, відзиву та клопотань, крім письмової заяви від 02.03.2026, пов`язаних з судовим розглядом не подавала.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Бізнес Позика» 27.02.2025 направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір №527065-КС-001 про надання кредиту.

Натомість, 27.02.2025 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №527065-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Таким чином судом установлено, що 27.02.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №527065-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до вказаного договору ТОВ «Бізнес Позика» надало відповідачу кредит у розмірі 16000,00 грн. шляхом перерахування вказаної суми коштів на банківську картку № НОМЕР_1 останньої строком на 24 тижні зі сплатою стандартної процентної ставки за кредитом у розмірі 1 % в день (фіксована), а також комісії за видачу кредиту в розмірі 3200,00 грн.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту №527065-КС-001 виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 16000,00 грн, про що свідчать дані підтверджень про здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід», а також повідомлення АТ КБ «Приватбанк» від 19.03.2026 №20.1.0.0.0/7-260316/74431-БТ та виписка по картці № НОМЕР_1 , емітованій АТ «Приват Банк» на ім`я ОСОБА_1 , за період 27.02.2025-14.08.2025, з якої вбачається зарахування вказаної суми на картку позичальника.

Вказана обставина не заперечується і самим відповідачем, що випливає з поданої нею письмової заяви від 02.03.2026.

Разом з цим, ОСОБА_1 не виконала належним чином свої зобов`язання за вказаним договором, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість, яка відповідно до наданого ТОВ «Бізнес Позика» розрахунку про стан заборгованості станом на 07.01.2025 склала 54240, 00 грн, з них: 16000, 00 грн - заборгованість за кредитом; 27040,00 грн - заборгованість за відсотками; 3200,00 грн - заборгованість за комісією; заборгованість по відсотках за ст. 625 ЦК України 8000, 00 грн.

Ухвалюючи рішення по суті заявлених позовних вимог судом враховано також наступне.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За статтею 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем письмові докази свідчать, що 27.02.2025 між сторонами по справі було укладено електронний договір № 527065-КС-001 про надання кредиту, за умовами якого відповідачу надано кредит в розмірі 16000,00 грн, який перераховано на платіжну картку, вказану відповідачем, зі сплатою відсотків, визначених підписаним сторонами договором.

Вказаний договір підписано відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора відповідно до ч.ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Ця обставина не заперечується і самою відповідачем.

За змістом ч. 13 ст. 11 цього Закону докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 ЦПК України.

Отже, наведене свідчить, що відповідач ознайомилася і погодилася з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»

Згідно із положеннями ст. ст. 633, 641 Цивільного кодексу України умови публічної оферти та публічного договору є однаковими для всіх Замовників (Замовників).

Представлений позивачем розрахунок відповідає умовам договору, в якому відображено інформацію стосовно загальної кількості днів користування кредитом, кількості днів користування, розміру основного боргу, і цілком підтверджує нарахування процентів за користування кредитом та комісії.

Згідно розрахунку заборгованості за договором кредиту вбачається, що відповідач не вносила кошти на погашення заборгованості.

Доказів, які б спростували цю заборгованість за кредитним договором, відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням принципу диспозитивності, визначеного у ч. 1 ст. 13 ЦПК України, а також того, що відповідач ОСОБА_1 порушила умови договору кредиту допустила прострочення з повернення тіла кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії, тому з неї на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 46240,00 грн., з яких заборгованість за кредитом в сумі 16000,00 грн, заборгованість за нарахованими відсотками 27040, 00 грн, заборгованість по комісії 3200,00 грн.

З огляду на вищезазначене, оскільки відповідач своїх зобов`язань за договором не виконала, суму заборгованості в сумі 46240, 00 грн., що включає відсотки, комісію, передбачені договором не повернула, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості на вказану суму підтверджені наявними у справі доказами, належним чином обґрунтовані, тому підлягають задоволенню.

Щодо сплати комісії за надання кредиту, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 13.07.2022 в справі №496/3134/19, згідно якої є правомірним встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Також враховано правовий висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений в постанові від 06.11.2023 (справа №204/224/21, провадження № 61-4202сво22).

При цьому, необхідно окремо врахувати, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» (по тексту рішення - Закон №1734-VIII) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону №1734-VIII до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом №1734-VIII безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Сторони кредитного договору погодили сплату комісії за видачу кредиту, що не суперечить наведеним вище вимогам закону.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан в Україні запроваджено Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія продовжувалася і триває на цей час.

Ураховуючи викладене, а також той факт, що кредитний договір укладено 27.02.2025, у суду відсутні підстави для стягнення заборгованості у сумі 8000, 00 грн. по відсотках нарахованих згідно ст. 625 ЦК України, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Посилання відповідача, що нарахований позивачем розмір процентів за кредитним договором є непропорційно великою сумою компенсації та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, суд не бере до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

З огляду на положення ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» включення у договори із споживачем умов, які є несправедливими, є підставою для визнання таких умов недійсними.

Однак, відповідачем не надано доказів на підтвердження визнання кредитного договору в судовому порядку недійсним, в цілому або в частині. При цьому суд зазначає, що відповідачем не заявлялося зустрічних вимог про визнання кредитного договору недійсним, в частині визначення розміру процентів за користування кредитними коштами у зв`язку з їх невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».

Отже, в силу вказаної вище презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) правомірність положень цього договору презюмується.

Щодо заяви відповідача, яку можна розцінити як про розстрочення виконання рішення суду, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Суд констатує, що задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Подана відповідачем письмова заява (в частині) по своїй суті не містить ані доказів, ані фактичних обставин щодо доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини, а також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

У будь-якому випадку, матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами, про що зазначав Верховний Суд у своїх постановах від 27.02.2019 у справі № 796/43/2018 , від 19.06.2019 у справі № 2-55/10 .

Згідно з ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, чітко визначеного порядку щодо подання заяви та вирішення (розгляду) питання про розстрочення (відстрочення) виконання рішення суду, підстав для розстрочення виконання судового рішення, суд не вбачає.

Таким чином, позов підлягає до задоволення частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню із відповідача на користь позивача пропорційно сумі задоволених вимог (85,25%) у розмірі 2269,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 81, 223, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (місце знаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за договором №527065-КС-001 про надання кредиту від 27.02.2025 у розмірі 46240 (сорок шість тисяч двісті сорок) грн 00 копійок.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (місце знаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) судовий збір у розмірі 2269 (дві тисячі двісті шістдесят дев`ять) гривень 70 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності у часників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне рішення з урахуванням ч. 5 ст. 268 ЦПК України складено 09.06.2026.

Суддя Олександр Король