Рішення № 137386622, 12.06.2026, Чортківський районний суд Тернопільської області

копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2026 р. Справа № 608/95/26

Номер провадження2/608/741/2026

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Коломієць Н. З.

з участю секретаря Смаглій О. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові справу в загальному позовному провадженні за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В позовній заяві позивач вказав, що 30 червня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» (далі первісний кредитор, кредитодавець) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 7537411 (далі Договір, Кредитний договір) на суму 15 000,00 гривень. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. Зокрема, відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт первісного кредитора http:// creditplus.ua,зареєструвався на даному сайті та ознайомився з актуальною редакцією Правил надання грошових коштів у позику. Після цього, добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримати кошти, зареєструвався на сайті, під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту кредитодавця, тобто вказав свої особисті персональні ідентифікаційні дані.

Відповідно до п. 4 ст. 11 Закону «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом її розміщення в мережі Інтернет, в інших інформаційно-телекомунікаційних системах або шляхом надсилання електронного повідомлення, метою якого є пряме чи опосередковане просування товарів, робіт та послуг або ділової репутації особи, яка провадить господарську або незалежну професійну діяльність. Закон «Про електронну комерцію» прямо передбачає, що оферта може включати всі необхідні умови шляхом перенаправлення споживача до іншого електронного документа.

При укладенні кредитного договору відповідач діяв відповідно до Алгоритму (Порядку) дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі Первісного кредитора. Первісний кредитор діяв відповідно до Алгоритму (Порядку) дій Первісного кредитора. Первісний кредитор перед тим як погоджувати заявку, не лише перевірив особисті дані відповідача, а й здійснив перевірку дійсності та аутентифікацію платіжної картки відповідача з стандартами відповідних платіжних систем, тобто перевірив чи дійсно платіжна картка належить відповідачу.

У кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, перерахувавши відповідачу шляхом ініціювання через банк провайдер грошові кошти в розмірі 15 000,00 гривень 01 лютого 2024 року на банківську карту № НОМЕР_1 , яку відповідач вказав у заявці при укладенні кредитного договору.

23.10.2024 між ТОВ «Авентус Україна» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23.10/24-Ф, на підставі якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.

16.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №16/05/25-Е, на підставі якого ТОВ «ФК «Ейс» набуто право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором.

Відповідно до реєстру боржників № б/н від 16.05.2025 за Договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 54 600,00 гривень. Заборгованість складається з: 15 000,00 гривень заборгованість по тілу кредиту; 39 600,00 гривень заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом; 0,00 гривень заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за кредитним договором, а також судові витрати по справі, які складаються з судового збору в розмірі 2662,40 гривень та витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 гривень.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив справу розглянути без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Оленюк А. А. в судове засідання не з`явилися. Адвокат Оленюк А. А. подав заяву про перегляд заочного рішення в даній справі та просить розгляд справи провести у відсутності сторони відповідача. У заяві про перегляд заочного рішення просить суд застосувати до кредитної заборгованості, яка виникла в ОСОБА_1 , Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки останній проходить військову службу, про що надав відповідні письмові докази.

Представник позивача, в свою чергу, подав заперечення. Вважає, що оскільки ОСОБА_1 вступив на військову службу через рік після укладення кредитного договору, тому Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на нього не поширюється.

Оскільки, всі учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, суд ухвалює рішення без фіксування судового процесу, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, розглянувши справу, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За положеннями ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За положеннями ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п.1 ч.2 ст.16 цього Кодексу).

За положеннями ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом встановлено, що 30 червня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 7537411 на суму 15 000,00 гривень. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. Зокрема, відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт первісного кредитора http:// creditplus.ua,зареєструвався на даному сайті та ознайомився з актуальною редакцією Правил надання грошових коштів у позику. Після цього, добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримати кошти, зареєструвався на сайті, під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту кредитодавця, тобто вказав свої особисті персональні ідентифікаційні дані.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Як встановлено судом, 23.10.2024 між ТОВ «Авентус Україна» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23.10/24-Ф, на підставі якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором. 16.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №16/05/25-Е, на підставі якого ТОВ «ФК «Ейс» набуто право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором.

Відповідно до реєстру боржників № б/н від 16.05.2025 за Договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 54 600,00 гривень. Заборгованість складається з: 15 000,00 гривень заборгованість по тілу кредиту; 39 600,00 гривень заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом; 0,00 гривень заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Представник відповідача Оленюк А. А. не заперечує факт отримання кредитних коштів та обов`язок повернення основної суми боргу ОСОБА_1 , однак просив суд врахувати його статус військовослужбовця та зменшити судові витрати.

На підтвердження проходження військової служби надав військовий квиток серії НОМЕР_2 від 28.03.2023, де є відмітки про проходження військової служби в різних військових частинах; довідка №1927 від 13.12.2025 командира в/ч № НОМЕР_3 про те, що солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією.

Позивач, в свою чергу вказує на те, що кредитна угода була укладена до вступу відповідачем до лав ЗСУ, а тому позовні вимоги є підставними і це не відповідає дійсності, так як ОСОБА_1 прийнятий на військову службу за контрактом у в/ч НОМЕР_4 - 29 травня 2023 року (військовий квиток).

Оцінюючи зазначені доводи та докази, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а також резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації не нараховуються та не сплачуються штрафні санкції, пеня, а також проценти за користування кредитом.

Зазначена норма є спеціальною нормою матеріального права, яка спрямована на забезпечення належного соціального та правового захисту осіб, що проходять військову службу та виконують конституційний обов`язок щодо захисту держави в умовах особливого періоду. Вказана норма має імперативний характер та підлягає обов`язковому застосуванню судами незалежно від умов укладеного між сторонами договору.

Суд звертає увагу, що звільнення військовослужбовців від сплати процентів та штрафних санкцій не ставиться законом у залежність від волевиявлення кредитора чи необхідності укладення додаткових угод між сторонами. Сам факт проходження особою військової служби у період дії особливого періоду є достатньою правовою підставою для застосування передбачених законом гарантій.

Таким чином, нарахування відповідачу процентів за користування кредитом, штрафних санкцій, пені та інших додаткових платежів у період проходження ним військової служби суперечить вимогам чинного законодавства та не може вважатися правомірним.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, який у своїх рішеннях зазначав, що положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є імперативними та підлягають застосуванню судами незалежно від умов кредитного договору.

Разом з тим суд зазначає, що наведені гарантії не звільняють позичальника від обов`язку повернення фактично отриманих кредитних коштів. Обов`язок повернення основної суми кредиту прямо передбачений статтею 1054 Цивільного кодексу України та зберігається за відповідачем як за позичальником.

Із матеріалів справи вбачається, що фактично отримана відповідачем сума кредитних коштів становила 15 000 грн, а тому саме в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.

Натомість вимоги про стягнення процентів задоволенню не підлягають, оскільки такі нарахування здійснені всупереч прямій законодавчій забороні.

Крім того, суд враховує, що спірні правовідносини виникли у сфері споживчого кредитування, а тому при вирішенні спору підлягають врахуванню також принципи розумності, добросовісності та справедливості, передбачені цивільним законодавством України.

Враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягає частковому задоволенню, а саме у частині стягнення основної суми заборгованості за кредитом як обґрунтований та підтверджений належними доказами, а у частині стягнення процентів - слід відмовити.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

Отже з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених вимог (27,47%), витрати зі сплати судового збору (платіжна інструкція № 32279 від 08.01.2026 ПуАТ «КБ «Акордбанк») в сумі 651,49 гривень (15 000 х 100:54 600,00=27,47%; 2662,40 х 27,47%:100=651,49)

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подані: копія Договору правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, копія Додаткової угоди № 25771172024 від 11.09.2025 до Договору правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, копія Акту прийому-передачі наданих послуг, копія свідоцтва адвоката про право на зайняття адвокатською діяльністю, копія довіреності адвоката.

Представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 7000 грн.

Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц у постанові від 19.02.2020 року. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи, що позов задоволено частково, тому слід стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі пропорційному до задоволених вимог (27,47%), що становить 1922,90 грн.

Керуючись ст. ст. 11, 509, 526, 530, 1048, 1050, 1054 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 76, 81, 89, 141, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ««ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (02094, місто Київ, вулиця Поправки Юрія, 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ: 42986956) до ОСОБА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (02094, місто Київ, вулиця Поправки Юрія, 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за кредитним договором №7537411 від 01 лютого 2024 року у розмірі 15 000,00 гривень, яка складається з заборгованості по тілу кредиту; 651 (шістсот п`ятдесят одну) гривню 49 копійок сплаченого судового збору та 1922 (одну тисячу дев`ятсот двадцять дві) гривні витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги Тернопільському апеляційному суду через Чортківський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з оригіналом

Суддя:/підпис/

Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/95/26

Рішення набрало законної сили « » року.

Суддя: Н. З. Коломієць

Копію рішення видано « » р.

Секретар: