Ухвала суду № 137385701, 12.06.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/4868/17

УХВАЛА

12 червня 2026 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Боровкова Д.О.,

при секретарі Свищо В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» (заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львів Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України) про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого документа,

в с т а н о в и в:

Представник ТОВ «Капіталресурс» звернувся до суду зі заявою /а.с.58-61/, в якій просить замінити стягувача АТ КБ «ПриватБанк» його правонаступником ТОВ «Капіталресурс» у виконавчому листі № 462/4868/17, виданому 20 серпня 2018 року Залізничним районним судом м. Львова на виконання заочного рішення Залізничного районного суду м. Львова від 03 січня 2018 року у справі № 462/4868/17; видати дублікат виконавчого листа № 462/4868/17, виданому 20 серпня 2018 року Залізничним районним судом м. Львова на виконання заочного рішення Залізничного районного суду м. Львова від 03 січня 2018 року у справі № 462/4868/17 про стягнення

Свої вимоги мотивує тим, що ТОВ «Капіталресурс» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від № б/н від 11 листопада 2010 року, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , проте, виконавчий лист втрачено, і тому просить заяву задовольнити.

Представник заявника в судове засідання не з`явився, заявник про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, у заяві про заміну сторони виконавчого провадження просив суд розглядати справу за відсутності його представника.

Представник стягувача АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з`явився, стягувач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, про причини неявки в судове засідання свого представника суд не повідомив, заяв про розгляд справи за відсутності свого представника не подавав.

Боржник в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, ніяких письмових заперечень суду не надав.

Зважаючи на положення частини 3 статті 442 ЦПК України, суд ухвалив розглянути справу за відсутності учасників справи, оскільки їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Дослідивши матеріали заяви та справи, суд прийшов до висновку, що заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 03 січня 2018 року у справі № 462/4868/17 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ухвалено: стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 23736 гривень 44 коп. боргу та судовий збір у розмірі 1600 гривень 00 коп. Всього стягнути 25336 (двадцять п`ять тисяч триста тридцять шість) гривень 44 коп.

23 серпня 2018 року представник АТ КБ «Приватбанк» отримав виконавчий лист, який був пред`явлений до виконання /а.с.57/.

27 лютого 2019 року постановою старшого державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Крилишина Р.М. виконавчий документ повернуто стягувачу АТ КБ «Приватбанк» на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними) /а.с.72/.

Частиною 1 статті 442 ЦПК України встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина 5 статті 442 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частиною 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

22 серпня 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» (клієнт) та ТОВ «Капіталресурс» (фактор) укладено договір факторингу № 8-22-08/2025, за умовами якого клієнт зобов`язався передати (відступити) фактору право грошової вимоги, а фактор прийняти право грошової вимоги, що належить клієнту, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором від 11 листопада 2010 року /а.с.66-68/.

У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у випадку, якщо виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання немає і підстав для процесуального правонаступництва.

Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» свідчить, що положення цього Закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Вказаним пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності (постанова Верховного Суду від 25 червня 2025 року у справі № 756/2078/13-ц).

За положеннями частини 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Нормою частини 5 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

У пункті 102 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», доповненого згідно із Законом України «Про внесення зміни до розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15 березня 2022 року № 2129-IX, який набрав чинності 26 березня 2022 року, визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні було введено воєнний стан в Україні із 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

У постанові Верховного Суду від 24 вересня 2025 року у справі № 1625/2550/12 зазначено, що переривання строків пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання згідно з пунктом 102 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» означає анулювання строку, який сплив до моменту запровадження воєнного стану, та до дня припинення або скасування воєнного стану зупиняється перебіг трирічного строку на пред`явлення до виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, що не сплив на дату запровадження воєнного стану. Відповідно, після припинення або скасування воєнного стану перебіг цього строку починається заново.

У постановах від 15 березня 2023 року у справі № 260/2595/22, від 03 серпня 2023 року у справі № 420/10415/22 Верховний Суд зазначив, якщо закінчення строку пред`явлення виконавчого документа припало на період воєнного стану, виконавець має приймати такий виконавчий документ до виконання без звернення стягувача до суду за поновленням строку його пред`явлення.

Оскільки виконавчий лист від 20 серпня 2018 року № 462/4868/17 повернуто стягувачеві 27 лютого 2019 року року у зв`язку з неможливістю виконати рішення, ураховуючи приписи пункту 102 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», строк для пред`явлення до виконання вказаного виконавчого листа не закінчився.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити заяву ТОВ «Капіталресурс» в частині заміни стягувача у виконавчому листі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року в справі № 186/871/14-ц вказано, що аналіз підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України дає підстави для висновку про те, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого документа є його втрата. Дублікат це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого документа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом достовірно з`ясовано, що виконавчий лист звернуто до виконання, згодом державним виконавцем прийнято рішення про його повернення, в силу чого оригінал виконавчого листа мав бути вручений стягувачу у спосіб і у порядку, визначеному Законом.

Доказів направлення Залізничним ВДВС у м. Львів Львівського МУМЮУ стягувачу АТ КБ «Приватбанк» оригіналу виконавчого листа, зокрема, направлення рекомендованим листом про вручення поштового відправлення та доказів отримання стягувачем виконавчого листа матеріали справи не містять.

Законом України «Про виконавче провадження» визначено спосіб і порядок вручення державним виконавцем оригіналу виконавчого листа стягувачу, зокрема направлення рекомендованим листом про вручення поштового відправлення. Державний виконавець не виконав наведених вимог Закону, за таких умов на стягувача не можуть бути покладені негативні наслідки невиконання суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків.

Зважаючи на наведене, відсутність доказів направлення та зворотного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, дає підстави суду вважати підставною заяву про видачу дубліката виконавчого листа стягувачу, оскільки відсутні відомості про отримання АТ КБ «Приватбанк» виконавчого листа від Залізничного ВДВС у м. Львів Львівського МУМЮУ.

Зазначена позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 13 травня 2019 року у справі № 2-3889/09.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, прийшов до висновків, що оригінал виконавчого листа був втрачений в процесі проведення виконавчих дій, доказів направлення стягувачу оригіналу виконавчого листа та доказів отримання стягувачем виконавчого листа матеріали справи не містять, рішення Залізничного районного суду м. Львова від 03 січня 2018 року не виконано на момент звернення стягувача до суду, і тому заява в частині видачі дубліката виконавчого листа також підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 260, 261, 442 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» (заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львів Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України) про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого документа - задовольнити.

Замінити стягувача Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1-Д; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 14360570) його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» (місцезнаходження: місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 28-А; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 43513923) у виконавчому листі № 462/4868/17, виданому 20 серпня 2018 року Залізничним районним судом м. Львова на виконання заочного рішення Залізничного районного суду м. Львова від 03 січня 2018 року у справі № 462/4868/17.

Видати дублікат виконавчого листа № 462/4868/17, виданому 20 серпня 2018 року Залізничним районним судом м. Львова на виконання заочного рішення Залізничного районного суду м. Львова від 03 січня 2018 року у справі № 462/4868/17.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана учасниками справи протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду.

Суддя:

Оригінал ухвали.