Рішення № 137385689, 12.06.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/1646/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

12 червня 2026 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючого судді Боровкова Д.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові у спрощеному позовному проваджені без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні та стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплат,

встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати при звільненні в розмірі 83417,04 грн та компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 59865,48 грн, а також стягнути судові витрати. Свої вимоги мотивує тим, що вона перебувала у трудових відносинах з Львівським казенним експериментальним підприємством засобів пересування і протезування та 04 вересня 2023 року звільнена за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. При звільненні відповідач не виплатив їй заборгованість із заробітної плати, у зв`язку із чим судовим наказом Залізничного районного суду м. Львова № 462/9551/21 від 30 грудня 2021 року з підприємства на її користь була стягнута заборгованість із заробітної плати розмірі 72747,43 грн. Також, посвідченням № 100 від 30 червня 2021 року на примусове виконання рішення Комісії по трудових спорах Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування стягнуто з підприємства на її користь позивача заборгованість із заробітної плати у розмірі 45872,21 грн, посвідченням № 24 від 21 листопада 2022 року на примусове виконання рішення вказаної Комісії з підприємства на її користь стягнуто заборгованість із заробітної плати в розмірі 34172,16 грн, посвідченням № 32 від 19 червня 2023 року на примусове виконання рішення вказаної Комісії з підприємства на її користь стягнуто заборгованість із заробітної плати в розмірі 22843,03 грн, посвідченням № 28 від 20 листопада 2023 року на примусове виконання рішення вказаної Комісії з підприємства на її користь стягнуто заборгованість із заробітної плати в розмірі 28802,22 грн. На підставі вищевказаних посвідчень було видано виконавчі листи та відкрито виконавчі провадження. 27 листопада 2025 року, 28 листопада 2025, 01 січня 2026 року (двома платежами) та 05 січня 2026 року на її рахунок зараховано кошти від відповідача у сумі 45822,21 грн, 72697,43 грн, 22793,03 грн, 28752,22 грн та 34122,16 грн відповідно, тобто, вказана заборгованість була остаточно погашена лише на початку 2026 року. Оскільки при звільненні відповідачем не здійснено остаточного розрахунку з ним на підставі статті 117 КЗпП України та Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», просить позов задовольнити.

Відповідач КП Комунального підприємства «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» належним чином повідомлялося судом про розгляд даного провадження у встановленому законом порядку. Клопотань до суду про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надходило.

Згідно з вимогами частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до частини 8 статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі частини 8 статті 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вимоги статей 279, 280 ЦПК України, суд вважав за можливе проводити заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Рух справи у суді, процесуальні рішення суду.

27 лютого 2026 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова у справі відкрито провадження, вказана справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін /а.с.37/.

08 травня 2026 року ухвалою суду продовжено розгляд справи до 15 червня 2026 року; зобов`язано позивачку надати копію трудової книжки, розрахунок середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати із зазначенням заборгованості у розрізі кожного місяця; зобов`язано відповідача надати довідку про заборгованість з виплати заробітної плати, яка утворилась з березня 2020 року по день звільнення із зазначенням вказаної заборгованості у розрізі кожного місяця /а.с.40/.

12 травня 2026 року до суду надійшло клопотання представника позивачки, до якого долучена копія трудової книжки /а.с.42/.

18 травня 2026 року до суду надійшов лист відповідача щодо неможливості надання довідки про заборгованість з виплати заробітної плати ОСОБА_1 , яка утворилась з березня 2020 року по день звільнення із зазначенням вказаної заборгованості у розрізі кожного місяця /а.с.54/

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 12 грудня 1985 року перебувала у трудових відносинах з Львівським казенним експериментальним підприємством засобів пересування і протезування? зокрема, з 02 січня 2020 року позивачка була переведена на посаду фахівця з методів розширення рику збуту б/кат та 04 вересня 2023 року звільнена за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_1 /а.с.45-49/.

Судовим наказом Залізничного районного суду м. Львова № 462/9551/21 від 30 грудня 2021 року з підприємства на користь позивачки стягнуто заборгованість із заробітної плати розмірі 72747,43 грн за період з березня 2020 року по липень 2020 року та з квітня 2021 року по листопад 2021 року /а.с.19/.

Посвідченням № 100 від 30 червня 2021 року на примусове виконання рішення Комісії по трудових спорах Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування стягнуто з підприємства на користь позивачки заборгованість із заробітної плати за 2020-2021 роки у повному розмірі 45872,21 грн /а.с.16зворот/.

Посвідченням № 24 від 21 листопада 2022 року на примусове виконання рішення Комісії по трудових спорах Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування з підприємства на користь позивачки стягнуто заборгованість із заробітної плати за грудень 2021 року, січень жовтень 2022 року у повному розмірі 34172,16 грн /а.с.21/.

Посвідченням № 32 від 19 червня 2023 року на примусове виконання рішення Комісії по трудових спорах Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування з підприємства на користь позивачки стягнуто заборгованість із заробітної плати за листопад-грудень 2022 року, січень-травень 2023 року у розмірі 22843,03 грн /а.с.23зворот/.

Посвідченням № 18 від 20 листопада 2023 року на примусове виконання рішення Комісії по трудових спорах Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування з підприємства на користь позивачки стягнуто заборгованість із заробітної плати за червень-вересень 2023 року у розмірі 22802,22 грн /а.с.26/.

Постановами Залізничного ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління юстиції від 17 вересня 2021 року, 20 травня 2022 року, 05 грудня 2022 року, 30 червня 2023 року та 05 грудня 2023 року відкрито виконавчі провадження ВП № 66862615, ВП № 69059105, ВП № 70455709, ВП № 72132479 та ВП № 73451254 /а.с. 16,17,20зворот,22,24/.

Ухвалою Львівської міської ради № 2885 від 02 березня 2023 року «Про надання згоди на прийняття у комунальну власність Львівської міської територіальної громади цілісного майнового комплексу» надано згоду на прийняття з державної власності у комунальну власність Львівської міської територіальної громади цілісного майнового комплексу Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування, у тому числі нерухоме майно, після його реорганізації шляхом перетворення у державне комерційне підприємство «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування».

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2025 року № 378-р «Про передачу цілісного майнового комплексу державного комерційного підприємства «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» у власність Львівської міської територіальної громади» вирішено передати цілісний майновий комплекс державного комерційного підприємства «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» (код згідно з ЄДРПОУ 03187714), що розміщений на земельних ділянках площею 0,1512 гектара, 0,1914 гектара, 0,5548 гектара, 0,56 гектара, 1,6715 гектара (кадастрові номери 4610136300:06:020:0132, 2610100000:08:003:0063, 2110400000:01:006:0649, 0710100000:33:015:0128 і 4610136300:06:020:0131), у власність Львівської міської територіальної громади.

Ухвалою Львівської міської ради № 6355 від 12.06.2025 «Про реорганізацію ДКП «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» вирішено припинити державне комерційне підприємство «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» (код ЄДРПОУ 03187714) шляхом перетворення у комунальне підприємство «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування».

З виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 убачається, що 27 листопада 2025 року, 28 листопада 2025, 01 січня 2026 року (двома платежами) та 05 січня 2026 року позивачу зараховано кошти від комерційного підприємства «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» у сумі 45822,21 грн, 72697,43 грн, 22793,03 грн, 28752,22 грн та 34122,16 грн відповідно /а.с.12/.

З постанов Залізничного ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 04 грудня 2025 року та від 05 грудня 2025 року вбачається, що ВП № 67762802, ВП № 66874898 та ВП № 69311091 закінчені у зв`язку із повним виконанням виконавчих документів /а.с. 47,50,54/.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Згідно з частиною 1 статті 47 КЗпП України у редакції, чинній на час звільнення позивача, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Також станом на час звільнення позивача діяли положення ст. 117 КЗпП України, відповідно до яких в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Водночас, Законом № 2352-IX від 01.07.2022, який набрав чинності 19.07.2022 року, внесено зміни у статтю 117 КЗпП України та викладено у редакції, згідно із якою у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок та виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 306/2708/23 (провадження № 14-84цс25) вказано, що проаналізувавши наведені норми трудового законодавства та рішення Конституційного Суду України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що до правовідносин, які виникли до набрання чинності Законом № 2352-ІХ, проте не припинилися або припинилися після набрання ним чинності (триваючі правовідносини), з 19 липня 2022 року слід застосовувати положення статті 117 КЗпП України у новій редакції та обмежувати нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку шістьма місяцями. Тобто, якщо працівника звільнено з роботи 02 серпня 2021 року, проте повного розрахунку станом на день набрання чинності Законом № 2352-ІХ із ним не проведено, то суми, передбачені статтею 117 КЗпП України, йому слід нараховувати в такому порядку: з 03 серпня 2021 року по 18 липня 2022 року без обмеження строку шістьма місяцями, оскільки попередня редакція наведеної норми не містила відповідних обмежень; з 19 липня 2022 року по 19 січня 2023 року (6 місяців, відлік яких починається з дня набрання Законом № 2352-ІХ чинності) або до дня остаточного розрахунку, якщо він здійснений раніше спливу наведених шести місяців (п. 44, 45).

За наведеного, з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 306/2708/23 (провадження № 14-84цс25) з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період з 04 вересня 2023 року по 04 березня 2024 року (6 місяців, відлік яких починається з дня звільнення позивачки), що складає 131 робочих дні.

У абзаці 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 вказано, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно із довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-7 двома останніми календарними місяцями роботи позивачки були липень та серпень 2023 року, впродовж яких їй нараховано: за липень 2023 року 4151,18 грн, а за серпень 2023 року 3790,22 грн, а всього відпрацьовано у цей час 43 календарних дні. Отже середньоденна заробітна плата позивачки становить 184,68 грн (4151,18 грн + 3790,22 грн) : 43 календарні дні) /а.с.12/.

Позивачка просить стягнути на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за вищезазначений період, який дорівнює 6 місяців. Проте, її розрахунок, відповідно до якого вона просить стягнути 83417,04 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період, який складає 6 місяців, є некоректним, оскільки під час обчислення вказаної заборгованості позивачкою невірно було обрано серпень та вересень 2023 року, як останні календарні місяці її роботи, і тому вказаний розрахунок позивачки не береться судом до уваги.

Отже, на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 24193,08 грн (184,68 грн х 131 робочих днів (6 місяців)).

Щодо вимоги про стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплат, то суд прийшов до наступних висновків.

Так, положенням статті 34 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ від 19.10.2000 та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

У статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно зі статтею 4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001. Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення).

У пункті 2.2 Рішення від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

У рішенні Верховного Суду від 11 квітня 2025 року при розгляді зразкової справи № 280/8933/24 /адміністративне провадження № Пз/990/14/24/ для запровадження сталої судової практики вказано, що виплата компенсації не обумовлюється зверненням із відповідною заявою, натомість обов`язок щодо її виплати виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів.

У постанові Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16, а також у постановах Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19 зауважено, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Також, у своїй постанові від 30 травня 2018 року у справі № 243/5135/16-ц (провадження № 61-5396св18) Верховний Суд зазначив, що виходячи із зазначеного, всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. За наявності зазначених умов у тому самому порядку компенсації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 03 липня 2018 року у справі № 521/940/17, від 18 липня 2023 року у справі № 200/10663/21 та від 18 грудня 2024 року у справі № 755/15005/23 (провадження № 61-5716св24).

Також Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував на необхідності стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати саме по час ліквідації заборгованості, не залежно від того, чи був звільнений працівник чи ні.

Зокрема, у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 243/5135/16-ц (провадження № 61-5396св18), що суд першої інстанції виходив з того, що проведення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати після звільнення позивача та припинення трудових відносин законодавством не передбачено, а порушення прав працівника на своєчасне отримання належних йому при звільненні коштів підлягає захисту в інший спосіб у порядку, встановленому статтею 117 КЗпП України. При цьому апеляційний суд зазначив, що має місце порушення встановлених строків виплати заробітної плати при звільненні, а також про те, що робітнику надається право на компенсацію, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», яка вже була закладена в заробітну плату, стягнуту судовим наказом у 2010 році. Позивач звернулася до суду через шість років, а право на компенсацію, що входить у структуру заробітної плати підлягає захисту в інший спосіб. Зазначені висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на законі, оскільки Законом та Порядком передбачено, що компенсація втрати частини заробітної плати проводиться згідно зі статтею 34 Закону України «Про оплату праці» підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифи на послуги зріс більше ніж на один відсоток, до ліквідації заборгованості із заробітної плати.

Аналогічний висновок викладено і в постановах Верховного Суду від 18.12.2024 року у справі № 755/15005/23 (провадження № 61-5716 св24) та від 10.02.2026 року у справі № 466/10593/19 (провадження 61-9330св24).

Отже, оскільки основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії), а кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі заробітної плати, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати заробітної плати за період з часу виникнення заборгованості та по 27 листопада 2025 року та 28 листопада 2022 року відповідно.

Статтею 3 Закону «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

У пункті 4 Порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Згідно з наведеним представником позивачки розрахунком суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, така з березня 2020 року по січень 2026 року становить 59865 гривень 48 коп.

Індекси інфляції в Україні складали: квітень 2020 року- 100,80; травень 2020 року -100,3; червень 2020 року 100,20; липень 2020 - 99,4; серпень 2020 року 99,8; вересень 2020 року 100,5; жовтень 2020 року 101,0; листопад 2020 року 101,3; грудень 2020 року - 100,9; січень 2021 року - 101,3; лютий 2021 року- 101,0; березень 2021 року -101,7; квітень 2021 року 100,7, травень 2021 року 101,3, червень 2021 року 100,2, липень 2021 року 100,1, серпень 2021 року 99,8, вересень 2021 року - 101,2, жовтень 2021 року 100,9, листопад 2021 року-100,8; грудень 2021 року 100,6, січень 2022 року - 101,3; лютий 2022 року- 101,6; березень 2022 року - 104,5; квітень 2022 року 103,1, травень 2022 року 102,7, червень 2022 року 103,1, липень 2022 року 100,7, серпень 2022 року 101,1; вересень 2022 року - 101,9; жовтень 2022 року 102,5, листопад 2022 року-100,7; грудень 2022 року - 100,7; січень 2023 року - 100,8; лютий 2023 року- 100,7; березень 2023 року - 101,5; квітень 2023 року 100,2, травень 2023 року 100,5; червень 2023 року 100,8; липень 2023 року 99,4; серпень 2023 року 98,6; вересень 2023 року - 100,5; жовтень 2023 року 100,8, листопад 2023 року- 100,5; грудень 2023 року - 100,7; січень 2024 року - 100,4; лютий 2024 року- 100,3; березень 2024 року - 100,5; квітень 2024 року 100,2, травень 2024 року 100,6; червень 2024 року 102,2; липень 2024 року 100,0; серпень 2024 року 100,6; вересень 2024 року - 101,5; жовтень 2024 року 101,8, листопад 2024 року- 101,9; грудень 2024 року - 101,4; січень 2025 року - 101,2; лютий 2025 року- 100,8; березень 2025 року - 101,5; квітень 2025 року 100,7; травень 2025 року 101,3; червень 2025 року 100,8; липень 2025 року 99,8; серпень 2025 року 99,8; вересень 2025 року - 100,3; жовтень 2025 року 100,9, листопад 2025 року- 100,4, грудень 2025 року 100,2, січень 2026 року 100,7.

Проте, відповідач не виконав вимоги ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 08 травня 2026 року, довідки про заборгованість з виплати заробітної плати ОСОБА_1 , яка утворилась з березня 2020 року по день звільнення із зазначенням вказаної заборгованості у розрізі кожного місяця суду не надав, мотивуючи це тим, що з 08 листопада 2024 року на підприємстві відсутні бухгалтера, спеціалісти по роботі з кадрами.

Також, вказана довідка не була надана відповідачем позивачці ОСОБА_1 на її вимогу.

Беручи до уваги наведені обставини, суд позбавлений можливості перевірити у повній мірі коректність розрахунку розміру компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 59865 гривень 48 коп., який був наданий суду позивачкою.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою в статті 129 Конституції України.

При цьому, суд ураховує, що працівник є слабшою ніж роботодавець стороною у трудових відносинах, а також, бере до уваги той факт, що матеріали справи не містять доказів того, що позивачка діяла недобросовісно (затягувала зі звернення з позовом до суду; допускала дії, що вчинялися з наміром завдати шкоди відповідачу, тощо).

З огляду на вказане, ураховуючи, що відповідачем розрахунок позивачки не спростовано, свого контррозрахунку суду ним не надано, суд приходить до висновку, що загальна сума компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати заробітної плати позивачу за період з часу виникнення заборгованості та по 05 січня 2026 року становить 59865,48 грн і вказану суму також слід стягнути із відповідача.

Висновки суду у справі.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 24193,08 грн середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати при звільненні та 59865,48 грн компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, а всього 84058,56 грн.

При цьому, суд враховує, що у пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено 1331,20 грн судового збору згідно з квитанцією від 26 лютого 2026 року /а.с.34/. З позову вбачається, що ціна позову складає 143282,52 грн.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки слід стягнути судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 58,6%, тобто на суму 780,00 грн грн (1331,20 грн : 100% х 58,6%).

На підставі наведеного та керуючись статтями 81,89,141,263-265,280-284 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні та стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплат задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» на користь ОСОБА_1 середній заробіток весь час затримки виплати заробітної плати при звільненні в розмірі 24193 гривень 08 коп.; компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 59865 гривень 48 коп. без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цих сум відповідно до законодавства України при виплаті, всього стягнути 84058 (вісімдесят чотири тисячі п`ятдесят вісім) гривень 56 коп.

В решті вимог позову відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 780 гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивачка: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Комунальне підприємство «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» (ЄДРПОУ 03187714, місцезнаходження: 79052, м. Львів, вул. Рудненська, 10).

Суддя:

Оригінал рішення.