Рішення № 137385017, 01.06.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер №333/8415/25

Провадження №2/333/642/26 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Піха Ю.Р., за участю секретаря судового засідання Пузанової А.В., розглянувши в судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Громута Володимира Ігоровича до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживача та стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник, адвокат Громут В.І., звернулась до суду з позовною заявою до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів у сумі 315 608,61 грн.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що 27 червня 2024 року приблизно о 14:15 - 14:45 ОСОБА_1 , яка в той час не перебувала на території України, зателефонував її батько та повідомив, що нею здійснено переказ на його картковий рахунок у сумі 1 909,55 грн., після чого позивач одразу вирішила перевірити баланс на рахунку в мобільному додатку «Приват24».

Проте, здійснити «вхід» у мобільний додаток «Приват24» їй так і не вдалось, оскільки було запропоновано пройти повторну авторизацію в додатку шляхом здійснення відеодзвінка з наданням online оригіналу паспорту. Це не викликало у позивача жодного сумніву, оскільки це було запропоновано при здійсненні відеодзвінка з представниками банку.

Після проходження повторної авторизації, позивач отримала повідомлення у мобільному додатку «Приват24» від відповідача наступного змісту: «Світлано, ми виявили нетиповий вхід у ваш акаунт Приват 24. Пристрій: Phone операційна система: AOS, версія 11, Model: Blackview|А95, ІР-адреса: НОМЕР_1 , ім`я провайдера: lifecell, дата та час входу 27.06.2024 14:00, Ukraine, Kiev. Якщо це ви, нічого не робіть. А якщо ні, змініть пароль від Приват24, щоб захистити свій акаунт.»

Позивач невідкладно в мобільному додатку «Дзвінок через Приват24» зателефонувала до Банку, з метою отримання інформації та якнайшвидшого вжиття відповідних заходів (блокування карткових рахунків і т.п.), та протягом 15-20 хвилин очікувала з`єднання з оператором. Після з`єднання з оператором позивача було повідомлено, що її грошові кошти з платіжної картки № НОМЕР_2 в дванадцятьма транзакціями перераховані на інші платіжні картки № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 карти UNEX Банк.

Отримавши інформацію від відповідача, позивач одразу звернулась до оператора UNEX Банк та повідомила про шахрайські дії відносно позивача, та щоб Банк вжив заходів про блокування грошових коштів які було викрадено у неї.

Позивач також, звернулась до Кіберполіції, СВ Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області, прокуратури де повідомила про злочин який вчинено відносно неї - викрадення коштів - шахрайство.

Лише 02 липня 2024 року Мелітопольським РУП ГУНП в Запорізькій області стосовно безпідставного списання грошових коштів з банківського рахунку позивача зареєстроване кримінальне провадження № 12024082140000072 за ознаками ст. 190 КК України та розпочато слідство.

В ході розслідування, Мелітопольським РУП ГУНП в Запорізькій області було з`ясовано, що злочинці здійснювали протиправні дії та знімали викрадені грошові кошти в м. Кривий Ріг, тому справу було передано за підслідністю до ВП №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області.

В подальшому матеріали кримінального провадження за № 12024082140000072 від 02 липня 2024 року направлено за підслідністю до Слідчого відділу ВП №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області та прийняті ним до провадження, Позивача визнано потерпілою особою відповідно до положень ст. 55 КПК України.

Позивач зазначає, що нею не розголошувалася третім особам інформація про номери карткових рахунків, пін-коди та інша конфіденційна інформація, картки не губилися, доступу до них треті особи не мали.

Жодних повідомлень позивач від відповідача для підтвердження транзакцій на перерахування коштів, ані в застосунку, ані іншим шляхом, - не надавала та не отримувала. Вимоги позивача до відповідача щодо повернення грошових коштів виявились безрезультатними, що стало причиною звернення до суду з позовними вимогами. Тому, просить суд стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 315 608,61 грн., з яких: 235824,55 грн. - сума неакцептованої платіжної операції, 79 784,06 грн. - пеня за проведення неакцептованої платіжної операції.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08.09.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження по справі за позовною заявою представника ОСОБА_1 адвоката Громута Володимира Ігоровича до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживача та стягнення грошових коштів.

19.09.2025 до суду надійшов відзив представника відповідача Іванченко В.С. , в якому остання позовні вимоги не визнала, вважала їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а обставини викладені в позові не відповідають дійсним обставинам справи.

Відзив на позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач, ОСОБА_1 , дійсно є клієнтом АТ КБ «Приватбанк».

Службою безпеки банку встановлено, що 27 червня 2024 року з картки клієнта ОСОБА_1 НОМЕР_2 було списано 232 757 грн. з урахуванням комісії, 1 909,55 грн. які надійшли, як зазначено в позові на рахунок батька позивача ОСОБА_3 . Платежі проводились через Приват24. Перекази були зроблені на карткові рахунки інших банків: НОМЕР_3 (joint stock company unex bank); НОМЕР_4 (joint stock company unex bank). Зняття з карток НОМЕР_3 (joint stock company unex bank) та НОМЕР_4 (joint stock company unex bank) в банкоматній мережі ПриватБанку не відбувалось.

Аналіз входів в Приват24 клієнта ОСОБА_1 показав, що 27.06.2024 р. були здійснені входи, як з довіреного пристрою о 10:55:00 IPHONE (IMEI - E220FF15- 889F-4978-ACD3-9A4492D6A747, IP - ІНФОРМАЦІЯ_3 провайдер Digital Ocean) так і не з довіреного пристрою з 14:00:28 по 14:53:15 A95|BLACKVIEW(IMEI -НОМЕР_10, IP -ІНФОРМАЦІЯ_1 провайдер lifecell, IP -ІНФОРМАЦІЯ_2 провайдер Vodafone Ukraine).

Таким чином, беручі до уваги всі отримані докази, при перевірці встановлено, що клієнт ОСОБА_1 розголосила конфіденційну інформацію, при підтвердженні операцій були названі персональні данні Позивача, що дало змогу невідомим особам отримати доступ до її Приват24 та здійснити перекази коштів на підконтрольні їм рахунки.

Наявність кримінальної справи та визнання позивача потерпілою особою захищають її порушені права, бо позивач зможе стягнути завдану шкоду в порядку цивільного позову з отримувачів коштів, які на її думку отримали належні їй кошти безпідставно. Тому просить відмовити у задоволенні позову та враховуючи той факт, що позивач намагається стягнути з банку кошти в значному розмірі, просить розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

В обґрунтування заперечень відповідачем надано до суду виписку по рахунку, три записи голосових дзвінків наказ та посадова інструкція.

17 жовтня 2025 року через систему Електронний суд від представника позивача надійшла відповідь на відзив АТ КБ «ПриватБанк» у якій представник вказує, що виходячи зі змісту відзиву, частина обставин викладених в позові відповідачем визнається, а саме, те, що:

- з карти ОСОБА_1 № НОМЕР_2 було списано 232 757 грн. з врахуванням комісії та 1 909,55 грн.;

- платежі проводились через застосунок «Приват 24»;

- перекази були зроблені на карткові рахунки інших банків: НОМЕР_3 та НОМЕР_5 (Joint Stock Company Unex Bank).

Оскільки вищевказані обставини визнаються сторонами, то в силу приписів ч. 1 ст. 82 ЦПК України вони не підлягають доказуванню.

Також відповідно до змісту відзиву відповідач АТ КБ «ПриватБанк» підтвердив наступні фактичні обставини:

- в особистий кабінет Приват24 клієнта ОСОБА_1 здійснено вхід 27 червня 2024 року, як з довіреного пристрою о 10:55:00 IPHONE (IMEI - E220FF15- 889F-4978-ACD3-9A4492D6A747, IP - ІНФОРМАЦІЯ_3 провайдер Digital Ocean) так і не з довіреного пристрою з 14:00:28 по 14:53:15 A95|BLACKVIEW(IMEI -НОМЕР_10, IP -ІНФОРМАЦІЯ_1 провайдер lifecell, IP -ІНФОРМАЦІЯ_2 провайдер Vodafone Ukraine)

- проведенню платежів передувало надходження 27 червня 2024 року дзвінків з номеру НОМЕР_6 на службу підтримки 3700 для підтвердження платежу, на підтвердження факту дзвінків представником відповідача до відзиву надано аудіозаписи розмови.

ІР адреса ІНФОРМАЦІЯ_3 провайдер Digital Ocean - це американський провайдер хмарних інфраструктур, який пропонує прості та доступні рішення для розробників, стартапів і малого/ середнього бізнесу. DigitalOcean не має фізичної присутності в Україні, оскільки це американський провайдер хмарних послуг із дата-центрами по всьому світу.

В свою чергу, IP -ІНФОРМАЦІЯ_1 провайдер lifecell, IP -ІНФОРМАЦІЯ_2 провайдер Vodafone Ukraine. Lifecell - це український мобільний оператор, який працює по всій території України, надаючи мобільний зв`язок та інтернет.

З врахуванням проміжку часу, з 10:55:00 по 14:00:28, про які зазначає відповідач, об`єктивно позивач не може бути о 10:55:00 на території однієї з країн де розташовані сервери DigitalOcean (США: Нью-Йорк, Сан-Франциско, Канада: Торонто, Великобританія: Лондон, Німеччина: Франкфурт, Нідерланди: Амстердам, Сінгапур, Індія: Бангалор, Австралія: Сідней) та о 14:00:28 на території України.

Зазначене, обґрунтовано свідчить про те, що вхід в особистий кабінет ОСОБА_1 в Приват24 був виконаний не позивачем, а іншою особою.

Тобто, відповідачу було достовірно відомо про те, що вхід до особистого кабінету Приват24 ОСОБА_1 здійснюється по перше з нетипового пристрою, по друге з ір адреси IP -ІНФОРМАЦІЯ_1 провайдер lifecell, IP -ІНФОРМАЦІЯ_2 провайдер Vodafone Ukraine яка раніше жодного разу не використовувались ОСОБА_1 для входу в особистий кабінет та знаходиться в іншій від Клієнта місцевості (області).

Встановивши, що можливо відбувається несанкціонований клієнтом вхід в особистий кабінет Клієнта, Банк не вчинив жодних дій на блокування переказів, незважаючи на сукупність обставин, що вказували про можливість вчинення шахрайських дій з картковими рахунками Клієнта.

Щодо наданих представником АТ КБ «ПриватБанк» аудіозапису розмов позивач зазначає, що на аудіозаписах зафіксованого спілкування представників Банку з невідомою позивачем особою, голос особи жіночої статі на вказаних аудіозаписах позивачу не належить.

Позивач стверджує, що він нікому не передавав особисті дані, номери карткових рахунків, паролі, та іншу конфіденційну інформацію.

Також представник позивача зазначає про те, що представник відповідача не вказує яким чином сторони погодили проводити ідентифікацію Клієнта у випадку, якщо Банком зафіксований вхід в особистий кабінет одночасно за умов входу з нетипового пристрою та ір адреси, яка раніше не використовувалась Клієнтом та знаходиться в іншій області (країні) порівняно з ір адресою яку зазвичай використовує Клієнт для входу в особистий кабінет.

При цьому, позивач вважає, що доступ до зміни паролю в особистий кабінет Приват24 треті особи отримали від працівників Банку за допомогою смс повідомлень або підтвердження телефоном заявки на зміну паролю.

Сукупність вказаних обставин достовірно свідчить про те, що у відзиві наведені лише припущення, без підтвердження їх належними, достатніми та достовірними доказами.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19.01.2026 закрито підготовче провадження по вказаній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивач та її представник Громут В.І. у судове засідання не з`явилися, надали суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовну заяву підтримали, просили її задовольнити.

Представник відповідача Іванченко В.С. в судове засідання не з`явилася, заяв про відкладення суду не подавала, належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та зміст заяв сторін по суті справи, оцінивши у єдності та в сукупності надані сторонами докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що станом на 27 червня 2024 року ОСОБА_1 була клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та відповідно споживачем банківських послух, мала в АТ КБ «ПриватБанк» відкритий картковий рахунок НОМЕР_7 .

Для користування послугами банку позивач використовувала свій номер телефону НОМЕР_6 .

Вказаним номером телефону позивач користувалася тривалий час, та який був авторизований як фінансовий номер в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking «Приват24».

На картковому рахунку № НОМЕР_2 станом на 14:00 год 27 червня 2024 року знаходилась особисті грошові кошти позивача в розмірі 234 666,55 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 після 14 год. 28 хв. з карткового рахунку ОСОБА_1 відбулось списання вказаних грошових коштів на загальну суму 234 666,55 грн., яке було здійснено шляхом проведення дванадцяти транзакцій.

Позивач - ОСОБА_1 заперечує будь-яку її причетність до здійснення нею будь-яких дій для проведення вказаних транзакцій внаслідок яких з відкритого АТ КБ «ПриватБанк» карткового рахунків було списано 234 666,55 грн.

Проведенню платежів передувало надходження дзвінка 27 червня 2024 року о 14:34:49 від співробітника АТ КБ «ПриватБанка» на мобільний номер телефону НОМЕР_6 для підтвердження платежу.

27 червня 2024 року о 14 год. 00 хв. 28 сек. ОСОБА_1 внаслідок протиправних дій третіх осіб втратила доступ до номеру мобільного телефону НОМЕР_6 , який використовувався нею як фінансовий номер, для входу в Приват24.

Вказана обставина не заперечувалася відповідачем.

27 червня 2024 року здійснено вхід в особистий кабінет Приват24 клієнта ОСОБА_1 , як з довіреного пристрою о 10:55:00 IPHONE (IMEI - E220FF15- 889F-4978-ACD3-9A4492D6A747, IP - ІНФОРМАЦІЯ_3 провайдер Digital Ocean) так і не з довіреного пристрою з 14:00:28 по 14:53:15 A95|BLACKVIEW(IMEI -НОМЕР_10, IP -ІНФОРМАЦІЯ_1 провайдер lifecell, IP -ІНФОРМАЦІЯ_2 провайдер Vodafone Ukraine.

АТ КБ «ПриватБанк», окрім того, що ним було виявлено нетиповий вхід в застосунок також підтверджує списання грошових коштів 27 червня 2024 року в період з 14 год. 28 хв. по 14 год. 58 хв. з карткового рахунку НОМЕР_2 загальної суми у розмірі 234 666,55 грн.

Списання відбулося шляхом проведення 12 платежів, що також підтверджено випискою по рахунку за 27 червня 2024 року.

З витягу з ЄРДР від 02 липня 2024 року вбачається, що до Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області надійшла заява від ОСОБА_1 , про те що 27.06.2024 в період часу з 14:02 до 14:16 невстановлена особа, у невідомий спосіб отримала доступ до номеру телефону потерпілої НОМЕР_6 із використанням якого, увійшла до особистого кабінету ОСОБА_1 в застосунку «Монобанк» де з карти № НОМЕР_8 за допомогою банкоматів за адресою: м. Кривий Ріг, проспект Металургів 42 та вул. Героїв АТО, 30а, зняли кошти потерпілої на загальну суму 60 855 грн. Крім того, 27.06.2024 в період часу з 14:28 до 14:58 невстановлена особа, продовжуючи свої злочинні дії, використовуючи вищевказаний номер телефону потерпілої, увійшла до особистого кабінету ОСОБА_1 в застосунку «Приват24», де з карти № НОМЕР_2 декількома переказами таємно викрала грошові кошти потерпілої на загальну суму 231 599 грн. переказавши їх на картки № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 .

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, визнання правочину недійсним.

Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, - які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

У частині першій статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч. 1 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Згідно з ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що позивач є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.

Згідно зі статтею 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 1092 ЦК України якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частинами 6, 11 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Згідно ст. 23 Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг, визначені в пункті 9 частини першої статті 10 цього Закону, зобов`язані здійснювати ідентифікацію та верифікацію користувачів відповідно до вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

У відповідності до ч. 2-4, ч. 9 ст. 86 ЗУ «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків. Користувачі мають право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг внаслідок помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків. Надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків зобов`язаний на запит користувача, якого він обслуговує, невідкладно вжити заходів для отримання всієї наявної у надавача платіжних послуг інформації про платіжну операцію та надати її користувачу без стягнення плати. У разі виконання помилкової платіжної операції на рахунок неналежного отримувача надавач платіжних послуг зобов`язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції отримувачу, а також сплатити йому пеню в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення від дня завершення помилкової платіжної операції до дня переказу коштів на рахунок отримувача, але не більше 10 відсотків суми платіжної операції.

Згідно п. 34 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», належною перевіркою клієнта вважається здійснення суб`єктом первинного фінансового моніторингу заходів, що включають ідентифікацію та верифікацію клієнта (його представника). Суб`єктами первинного фінансового моніторингу є: банки, страховики (перестраховики) брокери, кредитні спілки, ломбарди, та інші фінансові установи.

Законом України «Про платіжні послуги» регламентовано поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлено виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначено загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлено права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначено загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

У статті 1 вказаного Закону визначено основні терміни, серед яких: автентифікація, дистанційна платіжна операція, засіб дистанційної комунікації, індивідуальна облікова інформація, ініціатор, платіжна операція та інші.

Інформування користувачів під час виконання платіжних операцій з використанням платіжних інструментів регламентовано статтею 32 Закону України «Про платіжні послуги».

Так, користувач відповідно до умов договору зобов`язаний надати надавачу платіжних послуг інформацію для здійснення контактів із ним, а надавач платіжних послуг зобов`язаний зберігати цю інформацію протягом строку дії договору. Обов`язок надавача платіжних послуг щодо повідомлення користувача (у спосіб, визначений договором) про здійснені операції з використанням платіжного інструменту користувача є виконаним у разі: 1) інформування надавачем платіжних послуг користувача про кожну здійснену операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем; 2) відмови користувача від отримання повідомлень надавача платіжних послуг про здійснені операції з використанням платіжного інструменту користувача, про що зазначено в договорі. Надавач платіжних послуг зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача щодо використання платіжного інструменту, помилкових, неналежних, неакцептованих платіжних операцій, ініційованих з використанням такого платіжного інструменту, надавати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, встановлений договором, але не більше строку, передбаченого законом для розгляду звернень (скарг) громадян.

Обов`язки емітента визначено частиною дев`ятнадцятою статті 38 указаного Закону, а користувача - частиною двадцятою. Так, емітент зобов`язаний: 1) забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна жодним іншим сторонам, крім користувача (крім випадку, передбаченого частиною шістнадцятою цієї статті); 2) зберігати інформацію, надану користувачем для здійснення контактів із ним, протягом строку дії договору; 3) не надавати користувачу електронні платіжні засоби без відповідного запиту користувача, крім випадку надання користувачу електронного платіжного засобу на заміну раніше виданого електронного платіжного засобу; 4) забезпечити користувачу можливість безоплатно в будь-який час повідомити емітента про втрату електронного платіжного засобу, або втрату індивідуальної облікової інформації та не допускати будь-якого використання електронного платіжного засобу після отримання такого повідомлення; 5) забезпечити користувачу можливість у будь-який час повідомити емітента про необхідність розблокування або заміни (перевипуску) електронного платіжного засобу; 6) повідомляти користувача про виконання операцій з використанням електронного платіжного засобу. У свою чергу, користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: 1) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором; 2) зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; 5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

Статтею 86 Закону України «Про платіжні послуги» визначено відповідальність надавачів платіжних послуг під час виконання платіжних операцій.

Загальні вимоги Національного банку України до емісії/еквайрингу платіжних інструментів, що емітуються (уключаючи електронні платіжні засоби, передплачені платіжні інструменти), та здійснення розрахунків з їх використанням установлено Положенням про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 № 164 (далі - Положення).

Умови договору не повинні містити вимоги про безумовну відповідальність користувача за неналежну платіжну операцію, за винятком, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації, розголошення ПІНу/індивідуальної облікової інформації або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію з використанням платіжного інструменту (пункт 29 Положення).

Згідно з пунктом 140 Положення користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (пункт 146 Положення).

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Зазначена позиція повністю узгоджується з висновком наведеним в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 лютого 2026 у справі № 401/1658/23.

У постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 922/4091/19 вказано, що саме банк відповідає за безпеку здійснення електронних платежів. Несанкціоноване списання коштів поза волею клієнта, свідчить про несанкціоноване втручання в систему здійснення банківських платежів, яка належить банку, з боку третіх осіб.

У постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 691/699/16-ц за позовом банка до клієнта про стягнення заборгованості вказано: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» (провадження № 61-16504св18).

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Такий правовий висновок у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, від 28 травня 2025 року у справі № 757/14963/23-ц та інших.

Указана судова практика Верховного Суду є сталою та сформованою.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 489/1649/17).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Судом встановлено факт звернення позивача ОСОБА_1 до банку та до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій.

Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у позивача дійсно було відсутнє волевиявлення на вчинення таких банківських операцій, а саме переказ коштів на суму 234 666,55 грн. з карткового рахунку, який їй відкрито АТ КБ «ПриватБанк».

Натомість відповідачем не надано жодного переконливого доказу, що вказані операції були здійснені позивачем, або третіми особами з використанням розголошених позивачем авторизаційних даних.

Посилання відповідача на ту обставину, що позивач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження.

Відповідач не довів того, що позивач свідомо чи несвідомо сприяв незаконному використанню його авторизаційних даних або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Результати службового розслідування проведеного відповідачем за вказаним фактом, також не надали відповіді на зазначені питання.

Сам факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як встановлення кредитного ліміту та переказ коштів з рахунку позивача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що своїми діями чи бездіяльністю позивач сприяв розголошенню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно відповідачу.

Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно положень ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до його карткових рахунків чи надав інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції.

Суд враховує, що факт 27 червня 2024 року здійснено вхід в особистий кабінет Приват24 клієнта ОСОБА_1 , як з довіреного пристрою о 10:55:00 IPHONE (IMEI - E220FF15- 889F-4978-ACD3-9A4492D6A747, IP - ІНФОРМАЦІЯ_3 провайдер Digital Ocean) так і не з довіреного пристрою з 14:00:28 по 14:53:15 A95|BLACKVIEW(IMEI -НОМЕР_10, IP -ІНФОРМАЦІЯ_1 провайдер lifecell, IP -ІНФОРМАЦІЯ_2 провайдер Vodafone Ukraine.

ІР адреса ІНФОРМАЦІЯ_3 провайдер Digital Ocean - це американський провайдер хмарних інфраструктур, який пропонує прості та доступні рішення для розробників, стартапів і малого/ середнього бізнесу. DigitalOcean не має фізичної присутності в Україні, оскільки це американський провайдер хмарних послуг із дата-центрами по всьому світу.

В свою чергу, IP -ІНФОРМАЦІЯ_1 провайдер lifecell, IP -ІНФОРМАЦІЯ_2 провайдер Vodafone Ukraine. Lifecell - це український мобільний оператор, який працює по всій території України, надаючи мобільний зв`язок та інтернет.

З врахуванням проміжку часу, з 10:55:00 по 14:00:28, про які зазначає відповідач, об`єктивно позивач не може бути о 10:55:00 на території однієї з країн де розташовані сервери DigitalOcean (США: Нью-Йорк, Сан-Франциско, Канада: Торонто, Великобританія: Лондон, Німеччина: Франкфурт, Нідерланди: Амстердам, Сінгапур, Індія: Бангалор, Австралія: Сідней) та о 14:00:28 на території України.

Зазначене, обґрунтовано свідчить про те, що вхід в особистий кабінет ОСОБА_1 в Приват24 був виконаний не позивачем, а іншою особою.

Тобто, відповідачу було достовірно відомо про те, що вхід до особистого кабінету Приват24 ОСОБА_1 здійснюється по перше з нетипового пристрою, по друге з ір адреси IP -ІНФОРМАЦІЯ_1 провайдер lifecell, IP -ІНФОРМАЦІЯ_2 провайдер Vodafone Ukraine яка раніше жодного разу не використовувались ОСОБА_1 для входу в особистий кабінет та знаходиться в іншій від Клієнта місцевості (області).

Встановивши, що можливо відбувається несанкціонований клієнтом вхід в особистий кабінет Клієнта, Банк не вчинив жодних дій на блокування переказів, незважаючи на сукупність обставин, що вказували про можливість вчинення шахрайських дій з картковими рахунками Клієнта.

Щодо наданих представником АТ КБ «ПриватБанк» аудіозапису розмов суд зазначає, що на аудіозаписах зафіксованого спілкування представників Банку з невідомою особою, голосу жіночої статі.

Суд не приймає до уваги зазначені аудіозаписи розмови ОСОБА_1 , з Банком, оскільки:

-не неможливо встановити походження запису;

-неможливо встановити належність запису до учасників справи;

-неможливо стверджувати, що запис є цілісним та оригінальним чи копією;

-позивач поставив під сумнів відповідність поданого файлу оригіналу.

Зазначена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду наведені в постанові від 19.01.2021 у справі № 922/51/20

Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). (ч.1 ст. 100 ЦПК України, Електронні докази) Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копія) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч. 2-5 ст. 100 ЦПК України).

Суд погоджується з висновком позивача, що вона нікому не передавала свої особисті дані, номери карткових рахунків, паролі, та іншу конфіденційну інформацію.

Суд зазначає про те, що представник відповідача не вказує яким чином сторони погодили проводити ідентифікацію Клієнта у випадку, якщо Банком зафіксований вхід в особистий кабінет одночасно за умов входу з нетипового пристрою та ір адреси, яка раніше не використовувалась Клієнтом та знаходиться в іншій області або країні, порівняно з ір адресою яку зазвичай використовує Клієнт для входу в особистий кабінет.

Вказані обставини в їх сукупності достовірно свідчать про те, що позивач не був ініціатором вчинення транзакцій, за якими з його карткових рахунків було перераховано грошові кошти та правочину щодо розірвання договору, вищевказані транзакції Позивачем не підтверджував.

Таким чином, суд вважає встановленими обставини, а саме, що позивач ОСОБА_1 як користувач карток своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Банківські операції з переказу грошових коштів у загальній сумі 234 666,55 грн з карткового рахунку ОСОБА_1 відбулися не за її розпорядженням.

Виявивши незаконні банківські операції, позивачка повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів.

У даній справі станом на день подачі позову та судового розгляду, досудове розслідування триває, підозри жодній особі не пред`явлено, позивачку визнано потерпілою.

Суд, урахувавши вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, дійшов висновку, що відповідач не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 , як користувач, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до відомостей по кредитній картці, її рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват-24», незаконному використанню іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 27.06.2024 року.

Беручи до уваги такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяла втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд дійшов висновку про задоволення позову та визнання дії АК КБ «Приватбанк» щодо проведення будь-яких операції, що вчинені в період часу з 14 год. 28 хв. по 14 год. 58 хв. 27 червня 2024 року по картковому рахунку, що відкритий Банком на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_9 ) - неправомірними та такими, що призвели до порушення прав ОСОБА_1 , як споживача банківських послуг.

Частиною 12 ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що надавачі платіжних послуг, що обслуговують платників, несуть перед ними відповідальність за неакцептованими платіжними операціями.

У разі виконання неакцептованої платіжної операції надавач платіжних послуг зобов`язаний негайно після виявлення факту виконання неакцептованої платіжної операції або після отримання повідомлення платника (залежно від того, що відбувалося раніше) повернути за рахунок власних коштів суму неакцептованої платіжної операції на рахунок платника, а також сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку платника коштів за неакцептованою платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок платника. Надавач платіжних послуг зобов`язаний також відшкодувати платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану неакцептовану платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди).

Суд не погоджується з розміром нарахованої позивачем пені, оскільки відповідно до довідки про рух коштів за 27.06.2024, яка надана позивачем та міститься в матеріалах справи, в період з 14 год. 28 хв. по 14 год. 58 хв. по картковому рахунку НОМЕР_2 ( НОМЕР_7 ), що відкритий Банком на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_9 ) за неакцептовані платіжні операції з переказу грошових коштів становлять 234 666,55 грн., а не 235 824,55 грн. як зазначає позивач.

Таким чином, розмір пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку платника коштів за неакцептованою платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок платника становить 79 392,28 грн.

Таким чином, провівши аналіз норм матеріального права в системному зв`язку із встановленими по справі фактичними обставинами, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до її карткового рахунку, надав інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції.

На підставі викладеного позовну вимогу ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Судові витрати у справі розподіляються у відповідності з положеннями ст.141 ЦПК України та покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 15, 16, 215, 216, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 614, 626, 633, 634, 638, 1046-1055, 1066-1068, 1071, 1073, 1092 ЦК України, ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 23, 86 Закону України «Про платіжні послуги», ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 2, 10-13, 76-81, 83, 89, 141, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов представника ОСОБА_1 адвоката Громута Володимира Ігоровича до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживача та стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 ) грошові кошти в розмірі 314 058,83 грн., з яких: 234 666,55 грн. - сума неакцептованої платіжної операції, 79 392,28 грн. - пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку платника коштів за неакцептованою платіжною операцією.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) на користь держави судовий збір в розмірі 3 140,59 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з моменту його оголошення до Запорізького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Ю.Р. Піх