Ухвала суду № 137384953, 15.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5665/26

У Х В А Л А

15 червня 2026 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бабенка Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Рижук В.І.,

представника позивача - адвоката Раздорожнього Г.Ю.,

представника відповідача - Дмитрієнко К.В.,

розглянувши в підготовчому засіданні клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду у справі №420/5665/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії.

27 березня 2026 року від представника відповідача надійшло клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду у справі №420/5665/26.

Означене клопотання обґрунтовано тим, що у разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

Представник відповідача вказує, що поліцейський вважається таким, що ознайомлений з наказом про застосування дисциплінарного стягнення, після спливу чотирьох календарних днів з дня його відправлення поштовим зв`язком або після спливу двох календарних днів у разі відправлення з використанням електронної комунікації.

Крім того, за твердженням представника відповідача, сам представник позивача прямо зазначив, що 15-денний строк звернення до суду закінчився 25.02.2026, тоді як адміністративний позов подано лише 27.02.2026.

Тобто, на переконання представника відповідача, сам факт пропуску спеціального строку звернення до адміністративного суду прямо визнається стороною позивача.

З урахуванням вищенаведеного, представник відповідача просить суд:

рахувати перебіг строку звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду з даним позовом з 05.02.2026;

адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у справі № 420/5665/26 залишити без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.

31 березня 2026 року від представника позивача - адвоката Раздорожнього Германа Юрійовича надійшли заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Так, у вказаних запереченнях, зокрема зазначено, що у поштовому відправленні №6502400495138, яке позивач отримав 10.02.2026, не було надано вичерпного пакету документів разом з наказом №176 о/с від 04.02.2026 «По особовому складу».

Відтак, на переконання представника позивача, позивач об`єктивно не мав можливості ознайомитися з матеріалами службового розслідування, що стали підставою для його звільнення, і відповідно, не міг сформувати належну правову позицію для звернення до суду.

Як вказує представник позивача, з метою отримання необхідних матеріалів 13.02.2026 представником позивача до відповідача було направлено адвокатський запит вих.№1302.

За твердженням представника позивача, відповідь на адвокатський запит надійшла лише 20.02.2026 - вже після спливу 15-денного строку навіть за умов його обчислення з дати фактичного отримання пошти.

Представник позивача зазначає, що позивач діяв добросовісно та оперативно, одразу після отримання наказів звернувся за матеріалами службового розслідування, а після отримання відповіді на адвокатський запит - негайно подав позовну заяву 27.02.2026. Прострочення становить лише два дні, що у сукупності з об`єктивними причинами свідчить про поважність пропуску строку.

03 квітня 2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких представник позивача вказує, що матеріали справи в сукупності свідчать про безперервний характер захворювання: поранення отримано 01.12.2025, консультаційні висновки спеціалістів датовані 10.12.2025, 11.12.2025, 14.12.2025, 17.12.2025, 19.12.2025, 22.12.2025, лікарняні листи відкриті з 12.01.2026 до 19.01.2026 та з 21.01.2026 до 28.01.2026.

Також представник позивача вказує, що твердження вдповідача, що саме 10.01.2026 та 20.01.2026 позивач був клінічно здоровим жодним чином не має підтверджень, та є маніпуляцією. На переконання представника позивача, зазначені висновки представник Головного управління Національної поліції в Одеській області не обґрунтував жодними доказами.

02 червня 2026 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення в яких представник відповідача, з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.03.2026 у справі №500/5567/24, вказує, що саме на особу, яка просить поновити строк звернення до суду, покладається обов`язок довести не лише факт існування певних обставин, а й те, що такі обставини в межах пропущеного строку мали настільки істотний характер, що об`єктивно унеможливлювали вчинення відповідної процесуальної дії. Такий підхід узгоджується і з частиною першою статті 77 КАС України.

На переконання представника відповідача, саме позивач повинен довести не лише те, що він нібито дізнався про порушення свого права пізніше, а й те, що протягом усього періоду пропуску строку існували об`єктивні, непереборні та належно підтверджені обставини, які реально унеможливлювали своєчасне звернення до суду.

Водночас, за твердженням представника відповідача, у цій справі таких доказів позивачем не надано.

08 червня 2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких представник позивача проти доводів щодо пропущення строку звернення до суду заперечує, вказує, що з 10.02.2026, незважаючи на відсутність відкритого листка непрацездатності, ОСОБА_1 продовжував лікування відповідно до призначень лікарів, як у частині медикаментозної терапії, так і у частині проходження необхідних обстежень та процедур.

Як вказує представник позивача, вказане лікування було безпосередньо пов`язане з наслідками бойового поранення від 01.12.2025, внаслідок якого позивачу було встановлено діагноз: «Акустична травма без перфорації барабанних перетинок. Цефалгічний синдром. Тинітус. Забій, пошкодження КЗА лівого променево-зап`ясткового суглоба».

Як вказано у додаткових поясненнях, на підтвердження того, що після закриття листка непрацездатності позивач не одужав та продовжував лікування, до матеріалів справи долучено медичні документи, які підтверджують безперервність лікувального процесу з грудня 2025 року по лютий 2026 року.

У підготовчому засіданні 15.06.2026 представник відповідача підтримав подане клопотання про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 .

Представник позивача у підготовчому засіданні 15.06.2026 заперечив проти задоволення клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 .

Вирішуючи клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позовну без розгляду у справі №420/5665/26, суд виходить з такого.

Згідно з ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.4 ст.31 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 №2337-VIII (далі - Закон №2337-VIII), поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

Судом встановлено, що, відповідно до витягів із системи ЕСОЗ, ОСОБА_1 створювались та продовжувались медичні висновки про непрацездатність, зокрема у січні-лютому 2026 року.

Судом встановлено, що позивач не отримував акт про відсутність на службі лейтенанта поліції ОСОБА_1 від 10.01.2026; акт про відсутність на службі лейтенанта поліції ОСОБА_1 від 20.01.2026; копію доповідної записки щодо факту відсутності на службі лейтенанта поліції ОСОБА_1 ; копію пояснення лейтенанта поліції ОСОБА_1 ; копію Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, копію Правил внутрішнього службового (трудового) розпорядку Головного управління Національної поліції в Одеській області, затверджених наказом ГУНП в Одеській області від 24.04.2023 № 1000.

Вказані вище документи отримано представником позивача листом батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції України в Одеській області від 20.02.2026 №65229-2026 у відповідь на адвокатський запит від 13.02.2026.

Разом з тим, до суду з вказаним позовом позивач звернувся 27.02.2026.

Суд зазначає, що звернення до суду за межами строків, визначених у статі 122 КАС України, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.

Предметом оскарження у цій справі є визнання протиправним та скасування пункту наказу про оголошення суворої догани та звільнення зі служби у поліції.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Конституційний Суд України у рішенні № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначив, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Отже, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Це насамперед обумовлене специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду для вирішення спору, відносини стають стабільними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Водночас пропуск строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду чи повернення позовної заяви особі, яка її подала, оскільки процесуальним законодавством передбачено можливість визнання судом причини пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається та вирішується в порядку, встановленому КАС України.

Так, за приписами частини першої статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.

Отже, поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.

При цьому поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документа повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку (пункт 49 постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19).

При цьому встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Так, представник позивача зазначив, що недотримання строку звернення до суду було зумовлене, зокрема у зв`язку з проходженням лікування позивачем та необхідністю отримання матеріалів службового розслідування задля підготовки відповідного звернення до суду.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що позивач звернувся за судовим захистом без невиправданих затримок і зайвих зволікань, в тому числі зважаючи на проходження лікування протягом січня-лютого 2026 року, що підтверджується медичними документами в матеріалах справи. При цьому слід зауважити, що в умовах воєнного стану, масованих обстрілів та відключень електроенергії, пропуск строку на 2 дні, як стверджує представник відповідача, є незначним і не свідчить про нехтування позивачем своїми процесуальними правами.

За таких обставин, суд вважає, що при оцінці поважності причин пропуску строку звернення до суду суд не повинен застосовувати надмірний формалізм, що може призвести до порушення права позивача на доступ до правосуддя, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 55 Конституції України.

Відтак, суд доходить висновку, що причини пропуску позивачем строку звернення до суду фактично на 2 дні є поважними, а тому у суду відсутні підстави для задоволення клопотання представника відповідача.

Суд відхиляє покликання представника відповідача про направлення оскаржуваного наказу за допомогою месенджеру «WhatsApp» 04.02.2026, оскільки за наданого скріншоту неможливо достеменно встановити зміст направленого повідомлення, зміст вкладеного файлу. З наданого скріншоту вбачається, що на номер телефону НОМЕР_1 направлено повідомлення щ найменуванням «WhatsApp Scan 2026-02-04 at 18/06/27.pdf», що, на переконання суду, не може свідчити про направлення позивачу належним чином оскаржуваних наказів.

Натомість, представниками сторін не заперечується факт отримання позивачем спірних наказів засобами поштового зв`язку 10.02.2026.

Відповідно до ч. 2 ст. 241 КАС України, процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Керуючись приписами ст. 2, 4, 5, 6-11, 19, 180, 240, 241, 243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника Головного управління Національної поліції в Одеській області про залишення адміністративного позову без розгляду у справі №420/5665/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Продовжити розгляд справи №420/5665/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії в порядку загального позовного провадження.

Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України та окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 15.06.2026.

Суддя Дмитро БАБЕНКО