Рішення № 137384496, 15.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/35908/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

І. Зміст позовних вимог.

До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (далі відповідач), у якому, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області щодо ненадання копії документів на Запит про доступ до публічної інформації ОСОБА_1 від 11.09.2025 року.

- зобов`язати Кароліно-Бугазьку сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області надати повну та вичерпну відповідь на запит про доступ до публічної інформації від 11.09.2025 року та надати копії рішення виконавчого комітету Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 27.09.2023 року № 84 разом з додатками.

- встановити судовий контроль за виконанням рішення шляхом зобов`язання Кароліно-Бугазьку сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області подати до суду у місячний строк звіт про виконання рішення суду з усуненням порушень.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

На обґрунтування вказаних позовних вимог позивач зазначає, що за результатами проведених 25.10.2020 р. перших місцевих виборів депутатів Кароліно- Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, постановою № 225 від 27.10.2020 року Позивача було визнано депутатом Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області VIII скликання. 27.09.2023 року виконавчий комітет Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області рішенням № 84 прийняв збільшення структури, штатних розписів та чисельності працівників сільської ради - чим навмисне перевищив свої повноваження, а голова мав накласти вето на це незаконне рішення. (стаття 52. Повноваження виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради). 11.09.2025 року позивач звернувся до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області з запитом на інформацію, яким просив надати копії вказаного рішення виконавчого комітету Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області разом з додатками. Проте, відповідач відповіддю за № М19/зпі/17 від 29.09.2025 року відмовив у його наданні, вказуючи про те, що рішення виконавчого комітету Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 27.09.2023 року за № 84 є документом, який містить службову інформацію з обмеженим доступом, та на час прийняття не набуло офіційного публічного доступу. Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

02.12.2025 р. судом зареєстровано від відповідача відзив на позов, яким заперечує проти задоволення позову, вказуючи, на те, що Кароліно-Бугазькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області отримано численні запити від ОСОБА_1 щодо надання копій рішення виконавчого комітету Кароліно-Бугазької сільської ради БілгородДністровського району Одеської області від 27.09.2023 № 84 разом із додатками, на які неодноразово були надані відповіді, у т.ч. відповідь від 29.09.2025 за № М-19/Зк-і/17. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», не є публічною інформацією документи, які містять службову або обмежену інформацію та не оприлюднені в установленому законом порядку. Рішення виконавчого комітету, що не опубліковані офіційно або які містять обмежену інформацію, не підлягають розголошенню без належного обґрунтування правової потреби та/або без згоди відповідних осіб. Згідно зі ст. 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» до службової належить така інформація, що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень. Так, рішення виконавчого комітету Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород- Дністровського району Одеської області прийняте 27.09.2024 за реєстраційним № 84 є документом, який містить службову інформацію з обмеженим доступом, пов`язаний з розробкою напряму діяльності установи та здійсненням контрольних, наглядових функцій органом державної влади, процесом прийняття рішень, та таким, що не надається до публічного обговорення. Крім того, та на час прийняття рішення зазначений документ не набув офіційного публічного доступу, у зв`язку з відсутністю на те вимог діючого чинного законодавства України. При цьому, відповідач зауважує на тому, що вказане рішення в ніякому разі не стосується самого ОСОБА_1 , як особи. Відсутність оприлюднення вказаного Рішення ні в який спосіб не шкодить інтересам ОСОБА_1 ані впливає на його суспільні морально-етичні та робочі відносини будь з ким, не порушує його конституційні права, не впливає на його честь та гідність. Натомість розкриття такої інформації, яка зазначена в рішенні виконавчого комітету Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 27.09.2024 № 84 зашкодить чинним інтересам Кароліно- Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області та може негативно позначитись на її діяльності. Також, ОСОБА_1 у позовних вимогах не зазначена необхідність отримання вказаного рішення та мета подальшого його використання з підтвердженням використання у правових цілях та юридично значущих діях, доказових процесах.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 17.11.2025 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

11.09.2025 р. позивач засобами поштового зв`язку направив на адресу Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області запит про доступ до публічної інформації, яким на підставі положень Закону України «Про звернення громадян», « Про доступ до публічної інформації», «Про статус депутатів місцевих рад» просив надати поштовим зв`язком у встановлений законом строк копію рішення виконавчого комітету Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 27.09.2023 року № 84 разом з додатками.

29.09.2025 р. голова Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області засобами поштового зв`язку направив на адресу позивача лист за № М19/зпі/17 від 29.09.2025 року, яким цитуючи положення статей 1 та 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» зазначив, що рішення виконавчого комітету Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області прийняте 27.09.2023 за реєстраційним № 84 є документом, який містить службову інформацію з обмеженим доступом, та на час прийняття не набуло офіційного публічного доступу. Розкриття такої інформації може зашкодити інтересам як самої Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області так і інтересам третіх осіб.

Вважаючи дану відповідь за запит протиправною бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право на отримання інформації захищено Конституцією України. Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI), яким передбачено, зокрема

- публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. ( стаття 1 Закону № 2939-VI);

- право на доступ до публічної інформації гарантується: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє..( стаття 3 Закону № 2939-VI);

- доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації, зокрема за запитами на інформацію. ( пункт 2 частини першої статті 5 Закону № 2939-VI);

- інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. (частина перша статті 6 Закону № 2939-VI);

- відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці. Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону. Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі. (стаття 9 Закону № 2939-VI);

- суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації. ( ст. 12 Закону № 2939-VI);

- розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. . ( ст. 13 Закону № 2939-VI);

- запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі. ( ст. 19 Закону № 2939-VI);

- розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону. ( частина перша статті 22 Закону № 2939-VI).

- рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. ( ст. 23 Закону № 2939-VI)

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації визначає Закону України від 02.10.1992 № 2657-XII «Про інформацію», ( далі Закон № 2657-XII) зокрема

- інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. ( частина перша статті 1 Закону № 2657-XII)

- не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження (частина друга статті 11 Закону 2657-XII».

- за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. (стаття 20 Закону № 2657-XII)

- інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами. (частини перша-третя статті 21 Закону № 2657-XII)

- інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо (стаття 29 Закону № 2657-XII)

VI. Оцінка та висновок суду.

З огляду на системний аналіз наведених вище положень кожна особа має право скористатися своїм правом на подання інформаційного запиту у встановленому законодавством порядку, якому кореспондує обов`язок розпорядника інформації надати запитувану інформацію, крім інформації з обмеженим доступом, визначеної ч. 2 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Публічна інформація, як вид інформації виокремлена з-поміж інших за такими ознаками: вона має бути відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях; вона отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством; вона перебуває у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Відсутність якоїсь із цих ознак має означати, що така інформація не є публічною. При цьому означення «публічна» не звужено повною відкритістю, доступністю інформації. Створені в процесі діяльності суб`єкта владних повноважень документи можуть містити як відкриту інформацію, так і інформацію з обмеженим доступом, яка, однак, не втрачає у зв`язку із цим ознаки публічної. Обов`язок розпорядника інформації надати на запит інформацію, яка є в його володінні, презюмується.

Предметом оскарження у цій справі є бездіяльність відповідача з приводу відмови ОСОБА_1 у наданні копії документів на його запит про доступ до публічної інформації від 11.09.2025 р.

Як встановлено судом, 11.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області із запитом щодо надання копій рішення виконавчого комітету Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород- Дністровського району Одеської області від 27.09.2023 № 84 разом із додатками.

На вказаний запит голова Кароліно-Бугазькою сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області надав позивачу лист-відповідь від 29.09.2025 № М-19/зпі/17, яким відмовив у наданні запитуваного позивачем рішення, обґрунтовуючи тим, що дане рішення є документом, який містить службову інформацію з обмеженим доступом, та на час прийняття не набуло офіційного публічного доступу. Розкриття такої інформації може зашкодити інтересам як самої Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області так і інтересам третіх осіб..

Надаючи правову оцінку вказаній відповіді відповідача на предмет її узгодженості з нормами Закону України "Про доступ до публічної інформації", суд враховує наступне.

Як вбачається з аналізу наведених вище положень Закону України "Про доступ до публічної інформації" інформацією з обмеженим доступом є, поміж іншого, службова інформація.

Службова інформація може міститися лише в документах суб`єктів владних повноважень, визначених у статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», що стосується їх діяльності.

Закон України «Про доступ до публічної інформації», зокрема стаття 9, чітко окреслює коло інформації, яка може належати до категорії «службова»:

1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Важливо наголосити, що включення до згадуваних переліків інших видів інформації, що не передбачена пунктом 2 частини 1 статті 9 Закону, є безпідставним та таким, що суперечить Закону.

Отже, якщо інформація належить до вказаного кола, вона може отримати статус «службової».

При цьому, у частині 1 зазначеної статті вказано, що належати до службової така інформація може відповідно до вимог частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», тобто після застосування так званого «трискладового тесту». Так, обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Доступ до інформації обмежується лише за умови наявності всіх трьох вимог. При відсутності хоча б однієї з них інформація є відкритою (частина 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Після проведення «трискладового тесту» та обґрунтування віднесення певної інформації до службової відповідно до частини 2 статті 9 цього Закону документам, що її містять, присвоюється гриф «для службового користування». Робота з такими документами здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998 р. № 1893 (із змінами). Тому віднесення до службової інформації має бути дійсно необхідним і не повинно бути автоматичним (не треба до кожної службової записки застосовувати гриф «ДСК»).

Зокрема, присвоєння певному документу грифу «Для службового користування» (ч.2 ст.9 Закону України «Про доступ до публічної інформації») саме по собі не є підставою для відмови у задоволенні запиту на інформацію у ньому, оскільки така підстава не передбачена ч.1 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Крім того, віднесення інформації до службової не означає, що вона не є публічною.

Свій «публічний статус» вона зберігає, проте переходить до категорії інформації з обмеженим доступом.

Таким чином, при наданні відповіді на запит на інформацію щодо документів, які містять службову інформацію, Законом передбачено повторне проведення «трискладового тесту» у кожному конкретному випадку у зв`язку з тим, що можуть бути відсутні законні підстави для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше (частина 4 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»). При цьому знову повинна враховуватися сукупності вимог, визначених частиною 2 статті 6 Закону, тобто проводиться «трискладовий тест».

Поруч з цим не може бути обмежено доступ до інформації (віднесення до службової) про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою статті 6 цього Закону, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину (частина 5 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (із змінами).

Таким чином, передумовою для встановлення відкритості чи обмеження інформації є застосовування до такої інформації "трискладового тесту".

Під час розгляду Верховним Судом справ щодо доступу до публічної інформації, звертав увагу на те, що положення ч. 2 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що статтею 1 Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженим лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі "трискладового тесту".

Отже, обов`язок доведення того факту, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.

Поряд з цим, Верховний Суд наголошував на тому, що відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник інформації у відповіді на запит вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.

Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових "трискладового тесту" означає, що відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №806/1959/16, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №9901/249/19.

Важливим також є те, що обмеженню підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений (частина 7 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Згідно з вимогами Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998 р. № 1893 (із змінами) та відповідно до частини 3 статті 9 Закону суб`єкти владних повноважень складають переліки відомостей, що становлять службову інформацію, проте такі переліки:

затверджуються суб`єктами, які збирають інформацію в процесі оперативно-розшукової чи контррозвідувальної діяльності, або які володіють інформацією у сфері оборони;

повинні містити категорії відомостей (у зазначених сферах), що можуть бути віднесені в конкретних ситуаціях до службової інформації, за умови виконання вимог частини 2 статті 6 Закону («трискладового тесту»);

є відкритими, тобто оприлюднюються відповідно до статті 15 Закону та надаються на запит;

не складаються для інформації, що міститься в документах, визначених пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону.

Разом з тим, не може бути відмовлено у доступі до інформації тільки через те, що відповідний вид інформації включено до переліку відомостей, що становлять службову інформацію. Наявність підстав для такої відмови може бути встановлена лише шляхом застосування «трискладового тесту» (п.2 ч.1 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Так само лише після застосування «трискладового тесту» допустиме обмеження доступу до публічної інформації, заборона на поширення якої встановлена безпосередньо законом.

При цьому суд звертає увагу, що правомірними інтересами, задля захисту яких можливе обмеження доступу до інформації, є лише ті, що наведені в п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», що відповідають статті 34 Конституції України. Обмеження доступу до інформації повинно бути належним заходом для досягнення мети - захистити відповідний інтерес. Обмеження доступу повинно бути пропорційним (ненадмірним) стосовно правомірного інтересу, який захищається, тобто обмеження не повинно йти далі, ніж це необхідно для захисту зазначеного інтересу.

Пункт 2 та пункт 3 частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» фактично вимагають у кожній справі встановлювати баланс між інтересом, що захищається та якому може бути завдано шкоду від оприлюднення інформації, та правом суспільства знати запитувану інформацію.

Натомість, відмовляючи у задоволенні запиту позивача від 11.09.2025, відповідач не довів наявності трьох умов «трискладового тесту» для обмеження доступу до запитуваної позивачем інформації та не навів аналізу балансу між інтересом, що захищається та правом позивача на запитувану інформацію.

У свою чергу, незастосування «трискладового тесту» під час обмеження доступу до інформації тягне за собою неправомірність такого обмеження.

Щодо Переліку відомостей, що становлять службову інформацію, на який покликається відповідач, слід зазначити, що такий перелік слугує для розпорядників та запитувачів тільки орієнтиром щодо інформації, доступ до якої може бути обмежено, у разі, якщо застосування «трискладового тесту» в кожному конкретному випадку надасть підстави для її обмеження. Під час складання Переліку «трискладовий тест» не застосовується, оскільки йдеться про абстрактні категорії відомостей. Натомість «трискладовий тест» обов`язково застосовується у кожному випадку, коли конкретній інформації надається статус «Для службового користування».

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зазначено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

У практиці Європейського суду з прав людини склався уже усталений підхід, що доступ до публічної інформації охороняється статтею 10 Конвенції.

Так у справі "Співдружність Матерів Південної Чехії проти Республіки Чехія" (Sdruzeni Jihoceske Matky v. Czech Republic, заява № 19101/03) ЄСПЛ визнав, що відмова надати на запит інформацію з боку державних органів була формою втручання у право на свободу одержувати інформацію, і тому цей випадок повинен розглядатися на предмет дотримання вимог статті 10 Конвенції.

Підтвердженням включення питань доступу до інформації до обсягу статті 10 є також справа "Угорське об`єднання громадських свобод проти Угорщини" (Tarsasag a Szabadsagjogokert v. Hungary, заява № 37374/05), в якій ЄСПЛ зазначив, що "…Суд нещодавно наблизився до ширшого розуміння поняття "свобода одержувати інформацію"… і відповідно до визнання права на доступ до інформації". ЄСПЛ також підкреслив, що запитана інформація була вже готова і могла бути надана. Водночас на державі лежав обов`язок не перешкоджати суспільному рухові такої інформації. Європейський суд одноголосно прийняв рішення про те, що у цій справі держава Угорщина вчинила порушення статті 10 Конвенції.

У рішенні в справі "Угорський Гельсінський комітет проти Угорщини" (Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary, заява № 18030/11) Велика Палата ЄСПЛ узагальнила практику Суду у справах із доступу до публічної інформації та виокремив такі чотири порогові критерії, відповідно до яких обмеження доступу до інформації може оцінюватися як втручання у реалізацію свободи вираження поглядів: 1) мета запиту на інформацію (розкриття інформації повинно надати доступ до питань, що становлять суспільний інтерес і тим самим забезпечити участь в управлінні державними справами); 2) характер запитуваної інформації (інформація повинна становити предмет загального суспільного інтересу); 3) роль запитувача інформації у її наступній передачі громадськості (критерій діє змогу встановити, чи особа бажає отримати доступ до інформації з метою інформування громадськості в якості "сторожового пса" демократії).

Підсумовуючи вищенаведене, відмова відповідача у наданні публічної інформації на запит позивача від 11.09.2025 з наведених ним причин є безпідставною.

Суд зазначає, що згідно з пунктами 2, 3, 4 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання акту, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

При вирішенні даної адміністративної справи варто зазначити, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, тобто не вчинення ним дій за наявності нормативно визначеного обов`язку їх вчинити, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної особи, прав та інтересів юридичної особи (зокрема, ненадання відповіді на запит тощо).

Враховуючи викладене, зважаючи на зміст заявлених позовних вимог суд дійшов висновку, що Кароліно-Бугазькою сільською радою допущені протиправні дії, що виразились у відмові у наданні відповіді на запит на отримання публічної інформації позивача від 11.09.2025 р.

Отже, належним захистом прав позивача є визнання протиправними дій Кароліно-Бугазькою сільською радою щодо відмови у наданні відповіді на запит на отримання публічної інформації позивача від 11.09.2025 р.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Кароліно-Бугазьку сільську раду надати повну та вичерпну відповідь на запит про доступ до публічної інформації від 11.09.2025 року та копію рішення виконавчого комітету Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 27.09.2023 року № 84 разом з додатками,

Частиною 4 статті 245 КАС України передбачено, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Оскільки під час розгляду справи з`ясовано, що відмовляючи у задоволенні запиту на інформацію розпорядник інформації не застосовував «трискладового тесту», а відмова відповідача у наданні публічної інформації на запит позивача від 11.09.2025 з наведених ним причин є безпідставною, слідує, що відповідач не розглянув вказаний запит від 11.09.2025 року належним чином.

Суд, враховуючи висновок, що викладений у постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі №9901/118/21, зазначає, що таку відповідь не можна вважати розглядом запиту на отримання публічної інформації, оскільки фактично звернення позивача відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» не розглянуто.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд вважає за доцільне позов задовольнити частково, а похідну позовну вимогу задовольнити зобов`язавши відповідача повторно розглянути запит позивача від 11.09.2025 року і надати на нього обґрунтовану відповідь із урахуванням висновків, викладених в рішенні суду.

Частиною 1 ст. 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

VII. Розподіл судових витрат

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", тому розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (вул. Приморська, буд. 1, с. Кароліно- Бугаз, Одеська обл., 67844, ЄДРПОУ 04527307) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.- задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відповіді на запит від 11.09.2025 року про доступ до публічної інформації.

Зобов`язати Кароліно-Бугазьку сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 11.09.2025 про доступ до публічної інформації та і надати на нього обґрунтовану відповідь із урахуванням висновків, викладених в рішенні суду.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна