Рішення № 137384255, 12.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4851/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому позивач просить суд:

1. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо письмової відмови за вих. №943/2520 від 05 лютого 2026 р. в оформленні і поданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновленої (нової) довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), розрахованої відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІ1 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328,00 грн), встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2026 рік на 01 січня 2026 рік, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які встановлені на 2026 рік, для проведення з 01 січня 2026 року перерахунку основного розміру пенсі.

2. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) підготувати і подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновлену (нову) довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) станом на 01 січня 2026 рік, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням у ній посадового окладу і окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328,00 грн), встановленого законом на 01 січня 2026 рік, на відповідний тарифний коефіцієнт, та із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів, для здійснення перерахунку пенсії з 01 січня 2026 року.

3. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати позивача на правничу допомогу адвоката у розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень.

4. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 30 000,00 гривень

В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність дій відповідача щодо відмови у підготовці та наданні до ГУ ПФУ в Одеській області нової довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2026 року для перерахунку його пенсії з 01.02.2026, оскільки складові грошового забезпечення військовослужбовців, яке враховується для призначення/перерахунку пенсії з 01.01.2020 має обчислюватись із застосуванням розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Також позивач зазначає, що внаслідок протиправних дій ІНФОРМАЦІЯ_3 їй завдано моральну шкоду внаслідок порушення честі і гідності, підриву довіри позивача в органи державної виконавчої влади України, знецінення його як екс військовослужбовця Збройних Сил України, який з лютого 2022 р. перебував у складі бойової бригади, переведеної на воєнний стан, що викликає у ОСОБА_1 негативні емоції. Вказане узгоджується правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі №335/6977/22. З урахуванням зазначеного, позивач вважає достатнім відшкодування її моральних страждань та підриву довіри в органи державної влади у розмірі 30 000, 00 гривень.

Ухвалою від 09.03.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач надав до суду відзив на позов, у якому просить поновити строк на подачу відзиву, посилаючись на введений воєнний стан та пов`язані із ним загрози, обстріли, відключення світла, що перешкодили вчасно підготувати відзив на позов.

У відзиві відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Відповідач зазначає, що підставою та умовою для перерахунку пенсії є прийняття саме постанови КМУ про перерахунок пенсій особам, які отримують пенсію за нормами Закону України №2262-ХІІ. Так, після постанови КМУ №103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», Кабінетом Міністрів України до 12.05.2023 року не приймалось постанов про перерахунок пенсій військовослужбовцям, між тим для застосування постанови №45 це є необхідною умовою для виконання органами пенсійного форду та уповноваженими органами на підготовку списків, виготовлення довідок та перерахунку пенсій. Порядком №45 не передбачено отримання довідок про розмір грошового забезпечення окремим пенсіонером без прийняття постанови КМУ про перерахунок пенсії.

Також на думку відповідача, скасування рішенням суду п.6 Постанови КМУ №103 від 21.02.2018 року автоматично не відновило норму п.4 постанови №103, яка діяла до внесення в до неї змін постановою КМУ №103, а також визнання протиправним та нечинним пункту 2 Постанови КМУ від 12.05.2023 року №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704 не поновлює автоматично дію попередньої редакції вказаної постанови. Діючий буде лише нова редакція постанови прийнята КМУ.

Також відповідач зауважує, що з 2018 року посадовий оклад діючих військовослужбовців розраховувався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762грн) на відповідний тарифний згідно з додатками 1,12,13,14, а з травня 2023 року з прийняттям постанови КМУ від 12.05.2023 року № 481 з цього ж розміру як фіксованого. Таким чином, надання довідки позивачу для перерахунку пенсії не буде відповідати (буде вищім) грошовому забезпеченню діючого військовослужбовця, якій проходить службу під час воєнного стану в Україні, за відповідною посадою.

Окрім того, заперечуючи задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди відповідач зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння їй моральних страждань чи втрат немайнового характеру, і відповідно, заподіяння моральної шкоди, розмір якої ніяк не обґрунтований, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якій просить залишити відзив ІНФОРМАЦІЯ_3 у справі №420/4851/26 без розгляду, оскільки, на думку позивача, відповідач пропустив процесуальний строк встановлений КАС України і судом для подачі відзиву у справі.

Суд вважає за необхідне спершу розглянути клопотання відповідача про поновлення строку на подачу відзиву, зазначивши наступне.

Відповідно до ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Суд за заявою учасника справи поновляє пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними (ч.1 ст.121 КАС України).

Як вбачається із ухвали про відкриття провадження у справі від 09.09.2026, відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для надання до суду відзиву на позовну заяву.

Ухвала суду була отримана відповідачем у його електронному кабінеті через систему «Електронний суд» 09.03.2026. (у робочий день та час) згідно до вимог ст.ст.18, 251 КАС України.

Відтак, відповідач мав право на подання до суду відзив на позов у строк до 24.03.2026. включно.

Разом з тим, відзив на позов відповідачем був поданий 20.05.2026 (згідно відомостей із системи «Електронний суд»), тобто, з пропуском строку на його подання, встановленого ч.1 ст.261 КАС України.

Однак, враховуючи те, що станом на момент розгляду даної справи в Україні введений військовий стан, що супроводжується частими обстріли міста Одеса та відключеннями електроенергії, що є загальновідомими фактами та не потребує доведення будь-якими доказами, тому суд вважає за можливе, з метою всебічного, об`єктивного та всестороннього розгляду даної справи, визнати наведені відповідачем у його заяві причини пропуску строку поважними та поновити відповідачеві строк для подання відзиву на позов у цій справі.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (надалі Закон №2262-ХІІ).

Позивачка звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 05.01.2026, в якій просила підготувати та надати до Головного управління ПФУ в Одеській області оновлену (нову) довідку про розмір грошового забезпечення, виходячи із розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» №4695-ІХ, у розмірі 3328,00 грн, відповідно, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт та із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів, для перерахунку пенсії з 01 січня 2026 року.

За результатом розгляду заяви позивача, відповідач листом №943/2520 від 05.02.2026 повідомив, що довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, готуються обласними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі списків головних управлінь Пенсійного фонду України. Інших підстав в ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо видачі довідок для перерахунку пенсій нормативно-правовими документами не передбачено. Кабінетом Міністрів України рішень щодо перерахунку пенсій після 2018 року не приймалося, тому у головних управлінь Пенсійного фонду не було підстав для складання та надання списків, а у ОТЦКСП для складання довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій.

Одночасно повідомлено, що у зв`язку з внесенням змін до пункту 4 Постанови № 704 (постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.23 № 481 набула чинності 20.05.23), стосовно розрахунку ПО та ОВЗ виходячи з розміру 1762 гривні, відсутні підстави щодо видачи довідок для перерахунку пенсій за зверненнями пенсіонерів у добровільному порядку без судових рішень.

Вважаючи протиправною відмову у видачі довідки, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Відповідно до ч.3, ч.18 ст.43 Закону № 2262-ХІІ, пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

В силу вимог ч.2 ст.51 Закону №2262-XII, перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано ч.4 ст.63 Закону №2262-XII, згідно якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Механізм проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII, визначений Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45, згідно із пунктом 1 якого пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Відтак, з наведених положень вбачається, що підставою для проведення перерахунку пенсії особам, які отримують пенсію за нормами Закону № 2262-ХІІ, є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, або введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Перерахунок пенсії здійснюється Головними управліннями Пенсійного фонду після надходження від уповноваженого органу відповідної довідки та виключно з урахуванням тих складових грошового забезпечення, які вказані у такій довідці.

Частиною 4 ст. 9 Закону України №2011-XII від 20.12.1991 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №704), якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу та схеми тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського та начальницького складу.

Пунктом 2 вказаної Постанови №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з п.4 Постанови №704 (в редакції, чинній на момент її прийняття), розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Проте, 21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 (далі-Постанова №103), якою внесено зміни до ряду постанов, в тому числі і до Постанови №704.

Так, пунктом 6 Постанови №103 пункт 4 Постанови №704 був викладений у новій редакції, якою визначено: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.»

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови КМ України від 21.02.2018р. №103.

Отже, з 29.01.2020р. відповідні зміни, які були внесені до п.4 Постанови КМ України №704 втратили чинність.

Таким чином, з 29 січня 2020 року не діє норма п.6 постанови КМУ №103, якою були внесені зміни до п.4 постанови КМУ №704 стосовно того, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Окрім того, суд зазначає, що Постановою КМУ від 12.05.2023 № 481 (яка набрала чинності 20.05.2023) внесено зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі № 320/29450/25, визнано протиправним та скасовано п. 2 постанови КМУ від 12.05.2023 року № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24 залишено без змін.

Згідно вимог ч.2 ст.265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

За вказаних обставин, пункт 2 Постанови КМУ від 12.05.2023 №481, в частині внесення змін до пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704, втратив чинність 18.06.2025 року, а відтак п. 2 постанови КМУ № 481 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин з 18.06.2025 року.

Суд також зазначає, що Законом України від 05.10.2000 № 2017-III Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії (далі - Закон № 2017-III) визначено правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

При цьому, Закони про Державний бюджет України на 2020 та наступні роки таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року не містять.

Також, Закон України Про Державний бюджет України на 2026 рік таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2026 рік не містить.

Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 року по справі №440/6017/21 зазначив, що у справі, яка розглядається прохання позивача видати йому довідку для перерахунку його пенсії з 01.01.2021 відповідно до постанови №704 із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 постанови №704, було обумовлено підвищенням розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року згідно із Законом, для проведення перерахунку основного розміру пенсії.

Верховний Суд наголосив на тому, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема згідно із Законом № 1082-IX виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ та статті 9 Закону №2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік встановлено з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3328 гривень.

Таким чином з 01.01.2026 розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2026 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

З огляду на те, що обставини, які тягнуть за собою зміну розміру пенсії, настали у січні 2026 року (01.01.2026), у позивача виникло право на перерахунок його пенсії з 01.02.2026 року.

Разом з цим, до моменту отримання належної довідки від відповідача у пенсійного органу не виникає обов`язку з перерахунку пенсії позивача.

Отже, з урахуванням того, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в 2026 році є відмінним (більшим) від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за попередні роки, та оскільки розмір прожиткового мінімуму є основною складовою для визначення розміру посадового окладу, то у позивача є право на перерахунок пенсії, передбачене ст.63 Закону № 2262-XII та, відповідно, на отримання довідки встановленого зразка від уповноваженого органу для подальшого здійснення такого перерахунку пенсійним органом.

Згідно приписів наведеної вище ч.2 ст.51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсії на підставі зазначеної довідки має проводитися з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії, тобто з 01.02.2026 року.

Суд вважає, що відмовляючи у наданні вказаної довідки відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зауваження відповідача про те, що не відбулось збільшення розміру грошового забезпечення військовослужбовців, що свідчить про відсутність підстав для видачі оновленої довідки відповідно до прохання позивача з метою перерахунку пенсії спростовуються викладеним вище.

Також, на думку суду, безпідставними є посилання відповідача на те, що виготовлення оновлених довідок позивача в цьому випадку можливе тільки після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та надходження списків від Головного управління Пенсійного фонду України, оскільки Верховний Суд неодноразово зазначав, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють орган ПФУ.

Крім того, суд враховує, що додатком 16 до Постанови № 704 встановлено розмір надбавки за вислугу років військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та деяким іншим особам у відсотках від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням.

Також Постановою № 704 встановлено виплату надбавок, доплат, винагород та премії, а також інших додаткових видів грошового забезпечення та разових виплат, розрахунковою величиною яких є посадовий оклад та оклад за військовим званням.

Відтак, у виданій відповідачем довідці розміри додаткових видів грошового забезпечення повинні бути розраховані виходячи із розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності своєї відмови у підготовці та надання до ГУ ПФУ в Одеській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2026, розрахованого із застосуванням прожиткового мінімуму, встановлений законом на 01.01.2026. У відзиві на позовну заяву відповідачем не наведено належних та достатніх обґрунтувань правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди в розмірі 30000 гривень, суд зазначає, що стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17.

Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

У постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51).

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53).

Як наведено у постанові Верховного Суду від 07.02.2023 у справі № 823/2108/18: відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Водночас, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тобто, аналізуючи наведені положення законодавства, з урахуванням обставинами справи, а також зваживши на згадані вище роз`яснення Пленуму Верховного Суду України щодо відшкодування моральної шкоди, то насамперед треба звернути увагу на те, що сам факт визнання протиправними дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв`язок з протиправними діями відповідача.

Так у спірному випадку вимоги щодо відшкодування шкоди у розмірі 30000грн. позивач пов`язує із відмовою відповідача видати довідку про розмір грошового забезпечення.

Однак, вищевказані аргументи не є безумовною підставою для стягнення шкоди, оскільки не доводять, що порушення мали наслідки, які досягли рівня страждань чи приниження.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений ст. 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.

Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвели до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації її життя.

При цьому сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17.01.2024 по справі № 580/1015/21, від 21.02.2024 по справі № 203/4419/17.

Однак, позивачем у даній справі не обґрунтовано наявності страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких вона зазнала, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду, яку саме заподіяно шкоду та в чому вона полягає. Також розмір шкоди не є належним чином обгрунтованим та не доведеним.

Відтак, в частині позовних вимог про стягнення із відповідача моральної школи слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене, оскільки судом прийнято рішення про задоволення вимог позивача, суд вважає за доцільне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого за подання цього позову судового збору у сумі 1064 грн, 96 коп.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн., які позивач просить стягнути із відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.1,3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд зауважує, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин, сторона, яка клопоче про розподіл таких витрат, подає до суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), акт приймання-передачі виконаних робіт, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

На підтвердження здійснення витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом даної справи представником позивача надані до суду: додаткова Угода до Договору № 04 від 18.05.2026 року та акт наданих послуг №2 від 18.05.2026.

Із наданих представником позивача документів вбачається, що 18.05.2026 року між адвокатом Погібко О.О. та ОСОБА_1 була укладена Додаткова Угода до Договору № 04 від 18.05.2026 року про надання правничої допомоги.

Згідно п.5 додаткової угоди правничу допомогу, що надається Адвокатом Погібко О.О., Худченко О.М. сплачує на розрахунковий банківський рахунок у сумі 20 000,00 грн, без ПДВ. У разі виграшу справи та задоволення судом (Одеський окружний адміністративний суд, П`ятий апеляційний адміністративний суд) позовної заяви відповідно до вимог п.п. 1.1-1.3., Замовник сплачує Адвокату додатково 5 000,00 грн у якості гонорару успіху.

Пунктом 5.4. додаткової угоди визначено, що за результатами надання правничої допомоги складається Акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В Акті вказується обсяг наданої адвокатом правничої допомоги та її вартість.

18.05.2026 між сторонами Договору складено та підписано акт наданих послуг №2, згідно якого, адвокатом були надані ОСОБА_1 такі послуги: надання усних та письмових консультацій і роз`яснень з правових питань по справі зазначеній в п.3 Договору; підготування та направлення заяви з метою забезпечення реалізації прав і обов`язків клієнта (від 04.11.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 ); складання позовної заяви до Одеського окружного адміністративного суду, в тому числі заяв, клопотань, процесуальних та інших документів правового характеру у справі №420/40929/25, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод законних інтересів клієнта, а також на недопущення їх порушень; посвідчення копій документів у справі №420/40929/25, яку веде Адвокат; здійснення представництва та ведення справи №420/40929/25 у Одеському окружному адміністративному суді, інших державних органах перед фізичними і юридичними особами.

Загальна вартість наданих послуг згідно Акту складає 20000 грн.

Втім суд зауважує, що як вбачається зі змісту вказаного Акту наданих послуг №2 від 18.05.2026 адвокатом послуги надавалися ОСОБА_1 у іншій справі №420/40929/25, провадження у якій відкрито за її позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка також розглядалася Одеський окружним адміністративним судом та у якій судом 05.02.2026 було постановлено рішення.

Відтак, суд виснує, що наданий акт не підтверджують надання позивачу адвокатом Погібко О.О. правничої допомоги саме у даній справі №420/4851/26.

Інших документів, на підтвердження переліку правничих послуг, наданих у зв`язку із розглядом даної справи в суді та їх вартості, а також понесених у зв`язку із цим витрат позивачем не надано.

Позивачем не доведено тієї обставини, що нею понесено витрати на правничу допомогу у зв`язку із розглядом цієї справи в суді І інстанції, не доведено їх розміру належними та допустимими доказами.

Відтак у стягненні з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 20 000,00 грн слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом 01.01.2026 відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2026 на відповідний тарифний коефіцієнт.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2026 відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2026 на відповідний тарифний коефіцієнт та із обов`язковим зазначенням інших щомісячних видів грошового забезпечення, обчислених виходячи із розмірів встановлених окладів станом на 01.01.2026, для здійснення з 01.02.2026 перерахунку пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 1064 грн., 96 коп. сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ., РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, код ЄДРПОУ 20987385, адреса: вул. Канатна, буд.83, м. Одеса, 65012.

Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА