Ухвала суду № 137383786, 08.06.2026, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/651/26

Номер провадження 1-кс/298/105/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року с-ще Великий Березний

Слідчий суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Великий Березний клопотання заступника начальника відділення поліції - начальника СВ ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене заступником керівника Ужгородської окружної прокуратури начальником Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с.Стужиця Великоберезнянського району Закарпатської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, у кримінальному провадженні №12026071070000054 від 3 червня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

08.06.2026 заступник начальника начальник слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 за погодженням з заступником керівника Ужгородської окружної прокуратури начальником Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12026071070000054 від 3 червня 2026 року.

В обґрунтування клопотання начальник СВ посилається на те, що відповідно доУказу Президента України №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан. Разом з тим, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років, а також жінкам-військовозобов`язаним обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Під час досудового розслідування з`ясовано, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спільно з невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, виник злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України, всупереч обмеженням, встановленим Законом України «Про правовий режим воєнного стану», з корисливих мотивів.

Так, ОСОБА_4 за попередньою змовою з невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами розробили злочинну схему, відповідно до якої, вони підводять до встановленого місця, неподалік державного кордону України з Словацькою Республікою особу або осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон та, за обумовлену грошову винагороду, надають поради та вказівки, зокрема вказують точний напрямок руху через державний кордон України поза межами пунктів пропуску, після чого особи призовного віку передають їм грошову винагороду.

Так, наприкінці травня місяця 2026 року у ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виник намір покинути територію України поза межами встановлених пунктів пропуску, у зв`язку з чим, він зв`язався з особою на ім`я « ОСОБА_9 », який мав допомогти останньому незаконно перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску.

Так, реалізовуючи свій злочинний план, виконуючи відведену йому роль, особа на ім`я ОСОБА_9 , зв`язався із ОСОБА_8 та повідомив, що організує його незаконне переправлення через державний кордон України поза межами пунктів пропуску до Словацької Республіки і за вказані дії ОСОБА_9 висунув вимогу про надання грошової винагороди у розмірі 15 000 доларів США, на що ОСОБА_8 погодився.

На виконання попередніх домовленостей, 29.05.2026 року, ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_8 , що 30.05.2026 року необхідно буде виїжджати в Закарпатську область, та надав інструкції взяти рюкзак, мінімум речей, закордонний паспорт та грошові кошти. 30.05.2026 року близько 19:00 години ОСОБА_8 виїхав разом з ОСОБА_9 автомобілем марки BMW Х5, чорного кольору в напрямку Закарпатської області. Під час поїздки ОСОБА_9 повідомив, що родом із Закарпатської області та особисто знає осіб, які допоможуть в незаконному перетині державного кордону України. Також орієнтовно в Хмельницькій області, ОСОБА_8 передав ОСОБА_9 заздалегідь обумовлені грошові кошти у сумі 15000 доларів США за організацію незаконного переправлення через державний кордон України. При в`їзді в Закарпатську область ОСОБА_9 з`їхали з головної дороги та наказав ОСОБА_8 сісти в багажне відділення машини, оскільки попереду контрольний пост де останнього можуть виявити працівники правоохоронних органів.

В подальшому, 31.05.2026 року по прибутті до с. Жденісво, Мукачівського району, Закарпатської області, ОСОБА_9 надав подальші інструкції ОСОБА_8 , спрямовані на те, що останньому потрібно винайняти готель і очікувати подальших вказівок та наголосив, що орієнтовно у вівторок з ОСОБА_10 зв`яжуться та нададуть наступні вказівки, у зв`язку з чим 31.05.2026 року близько о 07:30 ОСОБА_8 поселився в готелі «Персона Грата» що розташований в с. Жденієво, Мукачівського району, Закарпатської області в якому перебував до 02.06.2026 року.

Разом з цим досудовим розслідуванням встановлено, що інша особа на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якого 17.05.2026 року було доставлено до центру комплектування, також мав на меті покинути територію України поза межами встановлених пунктів пропуску.

Отже, в 20-х числах травня місяця 2026 року, ОСОБА_11 покинув військову частину та зателефонував на номер мобільного телефону, який не пам`ятає, де в ході розмови повідомив, що вже знаходиться поза межами військової частини. Надалі на виконання попередніх домовленостей, невстановлені на даний час особи, в телефонному режимі здійснювали інструктаж та вели по карті ОСОБА_11 до місця стоянки білого мікроавтобусу марку та номерні знаки якого не пам`ятає, де в подальшому наказали сісти у вантажний відсік мікроавтобуса та одягнути балаклаву.

Як наслідок ОСОБА_11 був доставлений невстановленими на даний час особами в один з населених пунктів, та був поміщений в підсобне приміщення, в якому невстановлені особи забрали всі належні останньому речі, включаючи мобільний телефон з паспортом, де ОСОБА_11 , перебував близько 14-ти днів, очікуючи подальших вказівок та інструкцій спрямованих на його незаконне переправлення через кордон. За результатами перебування у невстановленому на даний час місці, ОСОБА_11 , знаходився включно до 02.06.2026 року.

Отже, на виконання всіх попередніх домовленостей, 02.06.2026 року близько 18:10 години ОСОБА_8 на мобільний додаток «Telegram» зателефонував ОСОБА_9 та повідомив, що йому необхідно виходити з готелю.

Після виходу з готелю одразу під`їхав автомобіль чорного кольору типу седан, зовні схожий на автомобіль «Skoda», у салоні якого на той час вже перебував ОСОБА_11 , який також мав намір незаконно перетнути державний кордон України. Вказаний автомобіль рухався близько 25-30 хвилин у невідомому напрямку до одного із населених пунктів, в якому вже на той час на ОСОБА_8 та ОСОБА_11 очікували два мотоцикли, де невстановлені особи попередньо вдягнувши на обличчя ОСОБА_8 та ОСОБА_11 балаклави та в подальшому розмістили в якості пасажирів та здійснили подальшу їх доставку гірсько-лісистою місцевістю лісовими дорогами на протязі близько 20 хвилин, після чого останні прибули до іншого населеного пункту, де на них очікував позашляховик світлого кольору. Перед посадкою до автомобіля водії мотоциклів повідомили, щоб останні не знімали масок, оскільки надалі вони знов їх повезуть мотоциклами.

Продовживши рух на вказаному позашляховику, через деякий час ОСОБА_8 та ОСОБА_11 виїхали на автомобільну дорогу загального користування через населений пункт с. Ставне, Ужгородського району, Закарпатської області, де знов заїхавши на другорядну дорогу пересіли з автомобіля та продовжили рух в якості пасажирів мотоциклів. Переїхавши мотоциклами річку продовжили рух ще приблизно 2 хвилини, після чого їх ОСОБА_4 , разом з невстановлепою особою, міцної статури, одягнені у камуфльований одяг, під`їхавши до яких, такі також почали одягати балаклави. ОСОБА_4 , разом із невстановленою особою, надали вказівку вимкнути телефони, не розмовляти та жестом вказали рухатись за ними, також в ході розмови ОСОБА_8 та ОСОБА_11 розповіли, що наразі, їм треба відпочивати, так як в подальшому потрібно буде пройти пішки близько 12 кілометрів.

В подальшому, супроводжуючи ОСОБА_8 та ОСОБА_11 у напрямку до державного кордону України, та вході руху, ОСОБА_4 , з невстановленою особою, які виконували функції провідників, обшукували останніх на предмет наявності трекерів та іншої відстежу вальної техніки, де під час вищевказаних дій ОСОБА_4 забрав у ОСОБА_8 електронний годинник та навушники повідомивши, що дана техніка може відстежуватись та записувати їхній маршрут.

В результаті досудового розслідування вжитими заходами з`ясовано, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 02.06.2026, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та достовірно знаючи про встановлені в Україні обмеження щодо виїзду чоловіків призовного віку за межі держави в умовах дії правового режиму воєнного стану, вступив у злочинну змову з невстановленими досудовим розслідуванням особами, спрямовану на незаконне переправлення осіб через державний кордон України поза встановленими пунктам пропуску.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 забезпечував супровід та безпосереднє переведення через державний кордон України громадян України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які не мали законних підстав для виїзду за межі України в період дії воєнного стану.

Так 02.06.2026 близько 23 год. 23 хв. у лісовому масиві поблизу с. Стужиця Ужгородського району Закарпатської області, на напрямку державного кордону України зі Словацькою Республікою, поза встановленим пунктом пропускуі ОСОБА_4 здійснював супровід та переведення вказаних осіб до лінії державного кордону України з метою їх подальшого незаконного перетину.

Однак свій злочинний умисел до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, оскільки був викритий та затриманий працівниками Державної прикордонної служби України безпосередньо під час вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, у ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 за організацію незаконного переправлення через державний кордон України передав грошові кошти у сумі 15 000 доларів США невстановленій особі на ім`я « ОСОБА_9 », що свідчить про корисливий характер дій учасників протиправної схеми та вчинения кримінального правопорушення з метою незаконного одержання матеріальної вигоди.

06.06.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме у вчиненні незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчиненого щодо кількох осіб та з корисливих мотивів.

Мотивуючи клопотання, начальник СВ посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_4 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів чи спеціалістів у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України); вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити, в якому підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). З урахуванням викладеного та даних про особу підозрюваного ОСОБА_4 , начальник СВ у клопотанні зазначає, що є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов`язків, тому йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначити заставу в розмірі 602 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Внесене клопотання відповідає вимогам ст.184 КПК України, його копія вручена підозрюваному.

8 червня 2026 року підозрюваний ОСОБА_4 через канцелярію суду подав письмові заперечення на клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в яких просив відмовити в задоволенні будь - якого запобіжного заходу, в тому числі й клопотання про застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою, щодо нього. В обгрунтування заперечень послався на відсутність обгрунтованої підозри, відсутність ризиків передбачених ст.177 КПК України, а також наголосив на своїй бездоганній репутації, відсутності судимостей та незадовільному стані здоров`я.

До заперечень долучив медичну документацію, характеристику з місця проживання, відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб по місцю свого проживання, а також довідку за формою ОК-5.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 найбільш суворого заходу, посилаючись на наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, визначених пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання слідчого з мотивів, наведених в письмових запереченнях, які були подані попередньо підозрюваним. Наголосив на безпідставності заявлених у клопотанні ризиків передбачених ст. 177 КПК України. Зазначив, що додані до клопотання докази не доводять обгрунтованості підозри. Крім цього вказав на застосування щодо підозрюваного фізичної сили при затриманні, в подальшому наведені доводи спростував.

У судовому підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника та подані попередньо заперечення на клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також вказав на застосування щодо нього фізичної сили при затриманні, вказавши, що до лікарів не звертався і не повідомляв медикам про спричинені йому ушкодження, також не вказував на це при затриманні і не повідомляли про попередні захисники, які були в нього, жодних доказів щодо звернення за медичною допомогою не має, оскільки за такою не звертався. В ході судового засідання відмовився від заявленого клопотання про застосування щодо нього фізичної сили.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя доходить таких висновків.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно зі ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов`язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що СВ ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026071070000054 від 3 червня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

03.06.2026 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України (фактичний час затримання - 23 год. 22 хв. 03.06.2026) за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Постановою прокурора Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 від 03.06.2026, про відмову в погодженні повідомлення про підозру, відмовлено в погодженні повідомлення про підозру ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12026071070000054.

06.06.2026 ОСОБА_4 в рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у вчиненні незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчиненного щодо кілької осіб та з корисливих мотивів.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими начальник СВ обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України. Зокрема такими є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026071070000054 від 3 червня 2026 року; повідомлення НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ про виявлення кримінального правопорушення; рапорт інспектора відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_12 від 03.06.2026; протокол огляду місця події від 03.06.2026; протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, складений відносно гр. ОСОБА_11 ; постанова про визнання предметів речовими доказами від 03.06.2026; протокол огляду від 05.06.2026; протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 03.06.2026; протокол проведення слідчого експерименту від 06.06.2026; протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 03.06.2026; протокол допиту свідка ОСОБА_13 ; протокол допиту свідка ОСОБА_14 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 ; протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.06.2026; протоколом предявлення предмету для впізнання за фотознімками від 03.06.2026; протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.06.2026; протоколами огляду предмету від 03.06.2026; протоколами пред`явлення предмету для впізнання за фотознімками від 05.06.2026; протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.06.2026; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_8 від 05.06.2026; протоколами огляду предмету від 05.06.2026; довідкою про маршрут руху транспортного засобу марки «BMW Х5»; протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 04.06.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 04.06.2026; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 3 червня 2026 року, інші матеріали досудового розслідування в їх сукупності.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані начальником СВ до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В свою чергу, стороною захисту не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність ОСОБА_4 до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необґрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим.

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчиненному щодо кілької осіб та з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, класифікується як тяжкий злочин.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Як зазначено у клопотанні начальника СВ, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на свідків та інших осіб у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України; вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та інших осіб у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі Ілійков проти Болгарії, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Оцінюючи можливість впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від вказаних осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.

Слідчий суддя бере до уваги також те, що є коло осіб, які з достатньою вірогідністю будуть допитуватися в якості свідків надалі, щодо яких, у свою чергу, ОСОБА_4 з метою уникнення ним кримінальної відповідальності може вживати заходів для спотворення змісту та обсягу показань.

Оскільки на даний час триває досудове розслідування та в межах нього, як зазначено стороною обвинувачення, для встановлення всіх обставин проводяться слідчо-розшукові заходи, спрямовані на встановлення всіх осіб, причетних до вчинення зазначеного кримінального правопорушення, місця проживання інших співучасників злочину, місця знаходження та вилучення речових доказів - речей та документів, що можуть бути використані як речові докази, слідчий суддя вважає також доведеним і ризик перешкоджати кримінальному праводженню іншим чином, що може негативно вплинути на хід досудового розслідування та його результат.

Крім того, з огляду на характер інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обґрунтовано підозрюється (ч.3 ст.332 КК України), корисливий мотив вчинення такого, беручи до уваги, що ОСОБА_4 не є працевлаштованим, не має постійного заробітку, слідчий суддя приходить до переконання, що в рамках даного кримінального провадження, окрім вищезазначених, також наявний ризик у вигляді можливого вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

За таких обставин, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та інших осіб у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, що відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України слугує підставою для застосування запобіжного заходу.

Отже, з урахуванням наведеного, слідчий суддя доходить висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя доходить висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Надаючи оцінку наведеним в судовому засіданні захисником доводам на захист підозрюваного ОСОБА_4 про можливість застосування щодо останнього більш м`якого запобіжного заходу, слідчий суддя враховує, що за встановлених в судовому засіданні обставин та ризиків будь який менш обтяжливий запобіжний захід, не зможе запобігти вказаним ризикам та дисциплінувати процесуальну поведінку підозрюваного.

Крім того, слідчим суддею взято до уваги посилання сторони захисту на стан здоров`я та соціальні зв`язки ОСОБА_4 , втім, за наявності прямо передбачених ст.177 КПК України ризиків у даному кримінальному провадженні, на думку слідчого судді, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним за вказаних умов, і навіть з урахуванням виключності такого заходу забезпечення кримінального провадження, він повністю відповідає як вимогам КПК України, так і обставинам даного кримінального провадження.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя у відповідності до вимог ст.178 КПК України та на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінив в сукупності всі обставини, зокрема: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання; відсутність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; відсутність судимостей у підозрюваного.

Будь-яких доказів того, що стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_4 виключає його утримання під вартою, слідчому судді не надано.

Слідчий суддя враховує, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. У зв`язку з цим, слідчий суддя враховує мотив та спосіб вчинення інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення у сфері недоторканості державних кордонів, який має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості.

Таким чином, в судовому засіданні прокурором доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявні обґрунтовані ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

За змістом ч.3 ст.183 КПК, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Відповідно до вимог ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Сдідчий у клопотанні та прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні вказали на необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і посилаючись на тяжкість злочину, вважали за необхідне визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 602 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Слідчим суддею зауважується, що зміст клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу не містить жодного обгрунтування розміру застави.

На думку слідчого судді, запропонований розмір застави носить каральний характер для підозрюваного, оскільки фактично унеможливлює існування «альтернативи», яка закладена в правовому інституті застави та буде завідомо непомірним для особи, що притягується до кримінальної відповідальності, в той час, як сума застави повинна бути такою, аби забезпечити стримуючий фактор.

Сторона державного обвинувачення зобов`язана належним чином виправдати суму застави, та прийняти до уваги фінансовий стан обвинуваченого та його спроможність сплатити необхідну суму (Мангурас проти Іспанії п. п. 78-80).

Статтею 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі Конвенція) кожному гарантується право на свободу та особисту недоторканність, яке може бути обмежене лише у виключних випадках та відповідно до встановленої законом процедури, якими є законні затримання, арешт та ув`язнення.

Розмір застави повинен бути помірним та пропорційним щодо конкретної людини та обставин, вчиненого ним кримінального правопорушення.

На думку слідчого судді, тяжкість покарання не може бути єдиним обґрунтуванням застосування щодо підозрюваного більшого розміру застави аніж визначеного в передбачених законом межах, оскільки в такому випадку нівелюється інститут застави, як альтернативний вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тому слідчий суддя доводи прокурора в цій частині, які висловлені усно в судовому засіданні, і на обгрунтування яких слідчому судді до матеріалів клопотання не надано жодного доказу, відхиляє, як необґрунтовані і немотивовані.

Також прокурором не надано жодних відомостей про майновий стан підозрюваного та фінансову спроможність останнього внести заставу у розмірі, про який просить прокурор.

При оцінці майнового стану підозрюваного ОСОБА_4 слідчий суддя враховує, що стороною обвинувачення не долучено до клопотання жодних матеріалів щодо наявності в підозрюваного нерухомого, рухомого майна, доходу, будь-яких інших даних про наявність у власності підозрюваного цінного майна чи інших активів.

При цьому, як під час розгляду клопотання слідчим суддею, прокурором інших належних доказів, заперечень чи нових відомостей щодо зазначеної вище інформації не надано. У тому числі прокурор не посилався на наявність доказів, які б з певною вірогідністю свідчили про розмір саме незаконно отриманих ОСОБА_4 коштів або іншого майна від злочинної діяльності (розмір прибутку).

Стосовно визначення розміру застави слідчий суддя враховує, що закон не містить вимог при оцінці майнового стану підозрюваного враховувати виключно наявні грошові кошти. Разом з тим, згідно вимог ч.4 ст.182 КПК України, відповідно до яких, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У рішенні Мангурас проти Іспанії від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Таким чином, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Враховуючи обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином у сфері недоторканності державних кордонів, з урахуванням суті та характеру злочину, обстановки, при якій злочин був скоєний, скоєння такого під час введення воєнного стану на всій території України, даних щодо особи підозрюваного, який має незадовільний стан здоров"я, що підтверджується наданою стороною захисту медичною документацією, слідчий суддя дійшов висновку, що застава у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не є непомірною для підозрюваного, в той же час ця сума є цілком здатною забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку підозрюваного ОСОБА_4 .

Доводи прокурора про необхідність визначення застави в розмірі 602 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб є безпідставними, оскільки в обґрунтування твердження про застосування застави саме в такому розмірі прокурор посилається на тяжкість злочину та вартість послуг з організації незаконного перевезення осіб через державний кордон України, водночас з матеріалів клопотання та з пояснень прокурора вбачається, що кошти в підозрюваного ОСОБА_4 при затриманні не були вилучені, доказів щодо перебування коштів у розпорядженні підозрюваного ОСОБА_4 матеріали клопотання не містять.

З урахуванням наведених обставин, слідчий суддя вважає, що той розмір застави, про який просить визначити сторона обвинувачення є явно необґрунтованим, і доходить висновку про необхідність визначення застави в розмірі, який відповідає межі, передбаченій за вчинення тяжкого злочину.

Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного, в разі внесення ним застави, обов`язки, що визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 372, 395 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання заступника начальника відділення поліції - начальника СВ ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене заступником керівника Ужгородської окружної прокуратури начальником Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто по 6 серпня 2026 року.

Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408; Банк отримувача ДКСУ м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA198201720355209001000018501; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №298/651/26; провадження №1-кс/298/105/26 згідно ухвали слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 8 червня 2026 року.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом, вимогою за визначеною ними періодичністю;

- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він зареєстрований, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Взяти підозрюваного ОСОБА_4 під варту в залі суду негайно.

Термін дії ухвали та обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити по 6 серпня 2026 року (включно).

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1