Рішення № 137382935, 15.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року м. Київ справа №640/6247/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» надано до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-4097-03 від 04 грудня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог вказується, що спірна вимога про сплату боргу є протиправною, оскільки контролюючим органом вже неодноразово приймались податкові вимоги про стягнення з ТОВ «Інтерфарм» боргу з єдиного соціального внеску, які були скасовані в судовому порядку, оскільки товариство перебуває в стані банкрутства. У зв`язку з викладеним, просить суд задовольнити позовні вимоги.

11 березня 2021 року, Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу розподілено судді Кочановій П.В.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року прийнято справу до провадження та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що відповідно до інформаційних ресурсів ДПС в ІКП позивача облікована недоїмка з єдиного внеску, з огляду на що, вважає, що ним правомірно було сформовано вимогу про сплату боргу, тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Позивач із позицією відповідача не погодився, надав відповідь на відзив, в якій вказував, що податкові органи із грошовими вимогами до ТОВ «ІНТЕРФАРМ» в рамках справи про банкрутство не звертались, тому вимоги про сплату боргу (недоїмки), який виник до 27.04.2012 вважаються погашеними, а також наголошував, що в межах спірних правовідносин вже було прийнято цілий ряд судових рішень, що набрали законної сили, якими встановлено протиправність формування вимог про сплату боргу (недоїмки), особливо враховуючи, що судами не одноразово було зазначено в своїх рішеннях, що обставини виставляння на адресу ТОВ «ІНТЕРФАРМ» вимоги зі сплати боргу з ЄСВ № Ю-4097-03 вже було досліджені та визнані протиправними в межах різних судових проваджень, і в силу прямих присів КАС України і не підлягають повторному доказуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року замінено відповідача Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011).

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРФАРМ» код ЄДРПОУ 22911541, місцезнаходження: 04201, м. Київ, пр.. Маршала Роковського, 8-Б, було зареєстровано у якості юридичної особи з 20.01.2003, із основним видом економічної діяльності, згідно КВЕД: 47.73 Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах, інші види: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 46.46 Оптова торгівля фармацевтичними товарами , перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві (Правобережна ДПІ), у тому числі, як платник єдиного внеску, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Головним управлінням ДПС у м. Києві було сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-4097-03 від 04.12.2020, згідно з якою заборгованість ТОВ «Інтерфарм» зі сплати єдиного соціального внеску з урахуванням штрафу та пені становить 100 325,14 грн.

Позивач отримав вказану вимогу 15.12.2020, та будучи не згодним з нею оскаржив в адміністративному порядку.

Рішенням ДПС України від 19.02.2021 № 4027/6/99-00-06-02-01-06 скаргу позивача залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску серед іншого зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За визначенням пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частина друга статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачає, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Вказані положення Закону кореспондуються із положеннями Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449.

Так, відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції, у разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або несплачених платником сум єдиного внеску такий фіскальний орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена фіскальними органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках:

якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами;

якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається)

платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`яти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Пунктом 4 розділу VI Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Наведені правові норми вказують, що у разі наявності у платника єдиного соціального внеску недоїмки, фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.

Судом встановлено, що позивачем 15.12.2020 отримано сформовану вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-4097-03 від 04.12.2020 щодо заборгованості зі сплати єдиного внеску на суму 100 325,14 грн.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, відповідач, на якого покладено тягар доказування, не зазначив за який період утворилася спірна заборгованість та не надав суду відповідних доказів, які б підтверджували її наявність, у тому числі відповідну звітність

Судом встановлено, що на спірну суму заборгованості з єдиного внеску контролюючим органом вже було сформовано та надіслано ТОВ «Інтерфарм» вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.10.2015 №Ю-4097-03, яка неодноразово виставлялася ТОВ «Інтерфарм», а саме 08.10.2020, 07.09.2020, 10.08.2020, 07.07.2020, 14.05.2020, 13.02.2017, 03.03.2016 та 06.10.2015.

Отримавши вперше вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.10.2015 № Ю-4097-03 ТОВ «Інтерфарм» оскаржило її в судовому порядку.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києві від 18.07.2016 по справі №826/24405/15 за позовом ТОВ «Інтерфарм» до ДПІ в Оболонському районі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016, визнано протиправними дії ДПІ в Оболонському районі щодо пред`явлення ТОВ «Інтерфарм» вимоги про сплату боргу (недоїмки) 06.10.2015 №Ю-4097-03 та скасовано вказану вимогу.

При цьому у постанові від 18.07.2016 по справі №826/24405/15 Окружний адміністративний суд міста Києві встановив наступне:

В даному випадку судом встановлено, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.10.2015 року №Ю-4097-03 була прийнята відповідачем у зв`язку із наявністю станом на 30.09.2015 несплаченої заборгованості зі сплати недоїмки по ЄСВ, яка виникла за період з 09.07.2012.

Проте, як вбачається з матеріалів справи Управлінням Пенсійного фонду України у Оболонському районі 01.08.2012 року вже виносилась вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ю 0571 у зв`язку з наявністю станом на 31.07.2012 року заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені.

В матеріалах справи наявна копія ухвали Господарського суду міста Києва від 27.04.2012 по справі №5011-15/5513-2012, зі змісту якої вбачається, що стосовно позивача було порушено провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та зупинено виконання позивачем грошових зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію).

У газеті «Урядовий кур`єр» від 15 червня 2012 року №106 було опубліковано оголошення про порушення справи №5011-15/5513-2012 про банкрутство ТОВ «Інтерфарм».

У зв`язку з зазначеним, позивач просив скасувати вимогу №Ю 0571 від 01.08.2012, щодо сплати боргу по єдиному внеску, штрафів та пені, строк яких настав до введення мораторію.

Враховуючи вищенаведене, вимога №Ю 0571 від 01.08.2012 була скасована, що підтверджується листом управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києві від 22.08.2012 №9044/02.

Суд звертає увагу, що суми до 31.07.2012 увійшли в вимогу №Ю 0571 від 01.08.2012 року, яка була скасована управлінням Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва.

Окрім цього, відповідно до абзацу 23 частини 1 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів).

Згідно абзацу 4 пункту 17 та пункту 44 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 15 «Про судову практику у справах про банкрутство» за змістом статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов`язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов`язаний із його суттю».

Крім того, матеріали справи містять інформацію, що контролюючим органом 03.03.2016 знову приймалась вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ю-4097-03 зі сплати єдиного соціального внеску становить 99 005,14 грн., яка товариством також була оскаржена в судовому порядку.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києві від 13.09.2017 по справі №826/9840/16 за позовом ТОВ «Інтерфарм» до ДПІ в Оболонському районі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.03.2016 №Ю-4097-03.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, встановлені постановами Окружного адміністративного суду міста Києві від 18.07.2016 по справі № 826/24405/15 та від 13.09.2017 по справі № 826/9840/16, по справі № 640/25869/20 які набрали законної сили, обставини щодо безпідставного пред`явлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) щодо сплати єдиного соціального внеску є преюдиціальними при розгляді даної справи по суті.

З огляду на викладене у сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність прийняття відповідачем оскаржуваної, в межах цього адміністративного провадження, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.12.2020 №Ю-4097-03 та необхідність її скасування.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням від 02.03.2021 № 649.

Враховуючи задоволення позову, на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 2270,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 04.12.2020 № Ю-4097-03.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" (04202, м.Київ, пр. Маршала Рокосовського, 8Б, код ЄДРПОУ 22911541) понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 15 червня 2026 року.

Суддя Кочанова П.В.