Ухвала суду № 137382354, 15.06.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ

15 червня 2026 року Справа № 280/4676/26 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження заяву представника позивача про усунення недоліків позовної заяви у справі за позовною заявою Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, ЄДРПОУ 44118663) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області щодо невідображення в інтегрованій картці платника філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» сплаченого АТ «Укрзалізниця» протягом квітня 2025 року податку на доходи фізичних осіб у розмірі 593 840,31 грн.

зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області відобразити в інтегрованій картці платника філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» сплачений АТ «Укрзалізниця» протягом квітня 2025 року податок на доходи фізичних осіб у розмірі 593 840,31 грн.;

стягнути на користь АТ «Українська залізниця» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (69107, Запорізька обл., місто Запоріжжя, пр. Соборний, будинок 166; Код ЄДРПОУ:44118663).

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 02.06.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Запорізькій області про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 02.06.2026 задоволено частково клопотання представника Головного управління ДПС у Запорізькій області про залишення позовної заяви без розгляду, позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформлену у відповідності до статті 167 КАС України, із зазначенням поважних підстав пропуску строку звернення до суду.

04 червня 2026 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позову. Позивач посилається на те, що предмет позову у даній справі стосується виключно рішення відповідача про відмову у вчиненні дій шляхом відображення в інтегрованій картці платника філії «Пасажирська компанія» сплаченого АТ «Укрзалізниця» протягом квітня 2025 року податку на доходи фізичних осіб у розмірі 593 840,31 грн, яке оформлено Відповідачем листом від 27.03.2026 № 12648/6/08-01-24-01-04) (далі Рішення від 27.03.2026). Рішення відповідача від 27.03.2026 було прийнято за результатами розгляду заяви Позивача від 25.03.2026 № 14167455, а не за результатами раніше поданих заяв, в т.ч. від 29.07.2025 № 33467/6/08-01-2411, про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, в якій зазначено повернення коштів в розмірі 593 840,31 грн з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати з напрямом перерахування Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код органу ДПС 3100). Отже, позивач дізнався про порушення його прав з моменту отримання Рішення від 27.03.2026, яким безпідставно відмовлено Позивачу в поверненні помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені про що просив Позивача у своїй заяві від 25.03.2026 № 14167455. А відтак твердження відповідача про те що позивач дізнався про порушення своїх прав, після отримання листа Відповідача від 29.07.2025 № 33467/6/08-01-2411 не відповідає змісту позовних вимог у справі № 280/4676/26.

Суд, дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про наступне.

Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Верховний Суд в постанові від 11.11.2021 у справі № 260/611/21 зазначив, що «строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.

Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31.03.2020 по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).

При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Верховний Суд в постанові від 20.12.2023 по справі № 420/4212/23 вказав, що особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2024 по справі № 990/12/24.

Позивач у своїй заяві посилається на те, що предмет позову у даній справі стосується рішення відповідача про відмову у вчиненні дій шляхом відображення в інтегрованій картці платника філії «Пасажирська компанія» сплаченого АТ «Укрзалізниця» протягом квітня 2025 року податку на доходи фізичних осіб у розмірі 593 840,31 грн, яке оформлено відповідачем листом від 27.03.2026 № 12648/6/08-01-24-01-04.

Суд звертає увагу на те, що у даній справі хоч відповідач і не оскаржує рішення відповідача, оформлене відповідачем листом від 27.03.2026 № 12648/6/08-01-24-01-04, проте саме з даним рішенням він пов`язує порушення його прав.

Як встановлено судом, позивач 25.03.2026 звернувся до ГУ ДПС у Запорізькій області із заявою про повернення помилково та/або надмірно сплачених сум грошового зобов`язання. Відповідно до наданих відповідачем доказів позивач звертався до відповідача із заявами аналогічного змісту щодо повернення тих самих коштів 18.06.2025 та 28.07.2025.

Листами відповідача від 19.06.2025 № 29413/6/08-01-24-11, від 29.07.2025 № 33467/6/08-01-24-11, від 27.03.2026 № 12648/6/08-01-24-01-04 позивачу відмовлено у поверненні коштів згідно заяви про повернення помилково та/або надмірно сплачених сум грошового зобов`язання.

Так, позивач звернувся до суду з позовом у справі №280/2074/26 посилаючись на порушення його прав відповідачем про, що йому стало відомо з листів від 19.06.2025 № 29413/6/08-01-24-11 та від 29.07.2025 № 33467/6/08-01-24-11.

Формулювання предмету спору у справі №280/2074/26 відповідає визначеному позивачем предмету спору у справі № 280/4676/26.

Верховний Суд в постанові від 11.11.2021 у справі № 260/611/21 зазначив, що «строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2025 у справі № 990/98/25 зазначила, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів). Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, то його строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому слово «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про дійсний стан свого права (інтересу) не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.08.2024 у справі №520/31098/23.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №580/12642/23.

Відтак, оскільки позивач пов`язує порушення його прав саме з листом Головного управління ДПС у Запорізькій області від 27.03.2026 № 12648/6/08-01-24-01-04 за результатами розгляду заяви про повернення помилково та/або надмірно сплачених сум грошового зобов`язання від 25.03.2026, зміст якого є аналогічним змісту листів від 19.06.2025 № 29413/6/08-01-24-11, від 29.07.2025 № 33467/6/08-01-24-11, від 27.03.2026 № 12648/6/08-01-24-01-04 за результатами розгляд у заяв про повернення помилково та/або надмірно сплачених сум грошового зобов`язання від 18.06.2025 та 28.07.2025 відповідно, про порушення його прав позивачу стало відомо ще в червні 2025 року.

Окрім того, в матеріалах справи містить копії листа АТ «Укрзалізниця» від 30.05.2025 № 30723/6 про зарахування помилково сплачених сум ПДФО за період з 17.04.2025 по 30.04.2025 на інтегровану картку філії (відповідно до переліку) та відповіді Головного управління ДПС у Запорізькій області від 12.06.2025 № 28194/6/08-01-19-02-04 про відсутність підстав зарахування помилково сплачених сум ПДФО за період з 17.04.2025 по 30.04.2025 на інтегровану картку філії і необхідність подання заяви про повернення коштів.

Суд вчергове наголошує на тому, що процесуальний закон пов`язує початок відліку строку звернення до суду саме з фактом обізнаності позивача про порушення його прав.

Відповідно, з огляду на встановлені судом обставини та враховуючи предмет спору суд висновує, що отримання АТ «Укрзалізниця» листа Головного управління ДПС у Запорізькій області від 27.03.2026 № 12648/6/08-01-24-01-04 не створює підстав для нового відліку позивачу строку звернення до суду.

Суд наголошує на тому, що за умови виявлення належної активності та небайдужості, у позивача існувала об`єктивна можливість реалізувати своє право на оскарження у встановлений законом строк.

Зважаючи на проміжок часу, якого стосується предмет спору, строк звернення до суду пропущено. Оскільки поважних причин позивач не вказує та матеріали позову не містять доказів наявності таких обставин, підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Зважаючи на вищевикладене у суду наявні підстави, встановлені частиною 15 статті 171 та пунктом 7 частини 1 статті 240 КАС України, для залишення позовної заяви без розгляду.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 240, 248, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, ЄДРПОУ 44118663) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії залишити без розгляду.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 15 червня 2026 року.

Суддя О.О. Артоуз